Як користуватися словниками паронімів та синонімів?

Візьміть “Словник паронімів української мови” (Д.Г.Гринчишин, О.А.Сербенська. – К.: Рад. шк., 1986).

Словник, розрахований на широке коло читачів, є нормативно довідковим виданням.

Слід уважно прочитати Передмову, де сказано:

- в словнику описано 1000 паронімів, які найчастіше зустрічаються в підручниках, на сторінках науково-популярних видань, у періодиці, в офіційно-діловому стилі;

- словник зорієнтований на широке розуміння паронімії;

- у словниковій статті описується паронімічна пара;

- вся увага звертається на розкриття лексичного значення паронімів;

- дається коротке тлумачення паронімів;

- лексичне значення і особливості функціонування слів-паронімів допомагає розкрити ілюстративний матеріал – цитати із наукових, художніх, публіцистичних творів.

 

Проаналізуйте словникову статтю АБОНЕМЕНТ // АБОНЕНТ.

Спільний корінь абон-; розрізняються суфіксами –мент, -ент. Похідні пароніми абонементний // абонентський.

АБОНЕМЕНТ, а, ч. 1. Документ на користування (за плату чи безплатно) бібліотекою, басейном, побутовими послугами, місцем у театрі (на стадіоні), а також саме право на це: … Книги цього юнацького жанру люди дорослі… читають з не меншою охотою, ніж діти. Це підтверджує не одне дослідження читацьких абонементів по бібліотеках (Смолич, VІ, 40); У Павла Сергійовича був постійний абонемент на концерти в консерваторію (Дмит., ІV, 628).

У спол.: а. Постійний, (не)дійсний, оформлений, відкритий, читацький; читача, студента, учня; на цикл лекцій, на телефон, у театр; закриття, оформлення, продаж а.; плата за а; заповнити а., користуватися а.

2. Відділ у бібліотеці, що видає читачам літературу для користування вдома: Тут у масових бібліотеках працюють такі функціональні відділи, як відділ комплектування літератури, організаційно-методологічний, інформаційно-бібліографічний, міжбібліотечного абонемента (КУ, 1981, № 8, 75).

У спол.: а. Бібліотечний, міжміський, студентський, обслуговує, задовольняє, замовляє.

АБОНЕНТ, а, ч. Особа чи організація, що користується абонементом: Передбачається значне зростання каналів міжміського зв’язку телефонних абонентів, механізованих підприємств поштового зв’язку, дальшого впровадження систем АСУ (РУ, 7.05 1681).

У спол.: а. АТС, телефонної сітки, бібліотеки, індивідуального користування; телефон, аппарат, скринька, виклик, заява, обов’язки а.; в користуванні а.; довідка про а.; категорія а.; кілька, сто, тисяча а.; а –ів з’єднувати, роз’єднувати, сполучати, повідомляти, попереджувати; стати а.; а. викликає, замовляє, відповідає, несе матеріальну відповідальність.

АБОНЕМЕНТНИЙ, а, е. У с п о л.: а. Довідка, картка, плата, талон.

АБОНЕНТСЬКИЙ, а, е. У с п о л.: а. Відділ, канал, лінія, установка.

У словникових статтях подаються повні та неповні пароніми, пояснюється явище паронімізації: спеціальний стилістичний прийом, що передбачає навмисне зближення слів, які мають звукову подібність.

Усі пароніми у словнику розташовані за алфавітом.

Після передмови у словнику вміщено список скорочень ремарок, список скорочень літературних джерел, український алфавіт.

У кінці словника вміщено покажчик слів в алфавітному порядку, про які розповідається.

Розібратися в синонімічному ряду допоможуть словники української мови. Залежно від характеру тексту (наукового, художнього і т.д.) можна вибрати той синонім, уже як основну лексику, який найкраще відповідатиме конкретному контекстові. До багатьох термінів чи іншомовних слів подано українські відповідники.

Ознайомтеся зі “Словником синонімів української мови” у 2 т. (А.А. Бурячок,

Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та ін. – К., 2000).

Словник нараховує близько 9200 синонімічних рядів, подається синонімічне багатство української мови (на матеріалах літературної мови ХІХ - ХХ ст.). Він є найповнішим за ступенем опрацювання зібранням української синоніміки.

У Словнику вміщено Передмову, де розповідається, що в основу Словника покладено розуміння синонімів як одиниць з тотожною, або максимально наближеною віднесеністю, що виступають у значенні тієї самої частини мови. Ядром кожного синонімічного ряду є його домінанта - лексична одиниця, що має найзагальніші для цього ряду семантичні особливості. Словник розрахований на широке коло читачів – шанувальників української мови.

Слід опрацювати матеріал про побудову словника і словникової статті. Синоніми, подані в Словнику, наводяться у складі синонімічних рядів, кожний з яких починається з домінанти, що в переважній більшості випадків являє собою слово у прямому значенні, без експресивно-емоційного забарвлення або стилістичних обмежень. Усі синоніми у Словнику розташовані за алфавітом. Подається перелік умовних скорочень та алфавіт.

Опрацюйте словникову статтю:

АЛФАВІТ (сукупність букв якої-небудь писемності, розташованих у встановленому порядку), АБЕТКА, АЗБУКА. Найдавніша, що дійшла до нас, слов’янська писемність знає два алфавіти – кирилицю й глаголицю (з наукової літератури); За місяць обидва хлопчики вже читали друкований текст. Допомогло і те, що Наташа подарувала їм ту абетку, за якою вона колись сама вчилася читати й писати (З.Тулуб); - А що, сину? Багато вже вивчив граматики?.. –Уже азбуку вивчив, - одказує Кирило (ПанасМ ирний).

 

 

Питання 3. Складноскорочені слова.

 

Дотримуючись вимоги лаконічного, максимально стислого письма у діловому мовленні широко користуються системою скорочень, яка розроблена і рекомендована Держстандартом України 3582-96, що чинний від 1998 року.

 

Види скорочень:

- лексичні (абревіатура);

- графічні.

Абревіатура – це іменник, утворений поєднанням початкових літер, звуків, частин слів, словосполучень.

Типи абревіатур:

- ініціальні (звукові, буквені, буквено-звукові): ДАІ, СНД, неп, ЧАЕС;

- складові:

а) поєднання початкових складів слів: виконком (виконавчий комітет);

б) поєднання початкового складу і цілого слова: запчастини, інвестпроекти, спецрежим;

в) поєднання початкового складу з непрямим відмінком цілого слова: заввідділення;

- змішані (поєднання складових і ініціальних абревіатур): міськвно (міський відділ народної освіти), Дем ПУ.

 

 

Абревіатура має граматичне оформлення (рід, число) і функціонує як в усному, так і писемному мовленні. Графічні скорочення не є словами й використовуються лише на письмі.

 

Типи графічних скорочень:

- крапкові: ст., див .;

- дефісні: з-д, б-ка;

- дробові: р/р, а/с;

- нульові: (на позначення фізичних, метричних величин, валют та ін. лише після цифрових назв): 2 хв, 400 грн (у звітах, листах, наказах та інших документах після скороченої форми на означення часу крапка ставиться: засідання правління ЗАТ відбудеться о 16 год. 30 хв);

- комбіновані: півд.-зах.

 

Графічні скорочення не подвоюються (виняток: рр. – роки). Не можна скорочувати імена та по батькові (крім ініціалів), псевдоніми (Леся Українка, а не Л.Українка), подвійні прізвища (Кучук –Ярош, а не К.-Ярош).

 

Основні правила скорочень:

1. Скороченню підлягають різні частини мови.

2. Іменники та інші частини мови, крім прикметників і дієприкметників, скорочують лише за наявності їх у переліку особливих випадків скорочень, під час скорочення враховуються відмінкові закінчення (д-р (доктор) – д-ри (доктори). Типові графічні скорочення ділової мови: гр. – громадянин, ст. –стаття, п. – пункт, р. –рік, обл. – область, р-н –район, та ін. – та інше.

3. Неприпустиме однакове скорочення для двох різних за значенням слів: тер. терновий) – тер. (терпкий).

4. У скороченому слові слід залишати не менше ніж дві букви, при цьому зберігається правопис малої і великої літери, дефісів: Мін’юст (Міністерство юстиції), півд.-зах.

5. Скорочення слова до однієї початкової літери допускається тільки у загальноприйнятих скороченнях: к. – карта, м. - місто, о. – острів.

6. Слова не скорочують на голосну (крім загальноприйнятих скорочень) і на ь, н-д: слово селянський може бути скорочене: сел., селян., селянськ.

7. При збігові двох однакових приголосних скорочення треба робити після першого приголосного: стін. (стінний ) календар.

8. При збігу двох різних приголосних скорочення треба робити як після першого (крім й - н-д: олійн. – олійний), так і після останнього приголосного, залежно від структури слова: власноруч. або власноручн. (власноручний), але тільки: власт. (властивий), бо по-іншому скорочення буде неточне, незрозуміле для інших.

9. У складних прикметниках, що пишуться через дефіс, відсікають кожну складову частину або одну з них: фізико-математичний – фіз.- мат., фізико-матем .; інжен.-техн., інженерно-техн.

10. У географічних назвах, що пишуться через дефіс, відсікають другу складову, якщо вона має закінчення –ський: місто Новгород-Сіверський – м. Новгород-Сівер.

11. У складних прикметниках, що пишуться разом, відсікають лише другу частину: лісогосподарський – лісогосп.

12. У прикметниках, утворених від географічних назв і назв народів, зберігають найповнішу для розуміння форму скорочення: грузинський народ – грузин. народ, Луганська область – Луган. обл.

13. Якщо скороченню підлягає тільки одна літера, то слово не скорочують: вищий – вищ., але вища – не скорочують.

14. Якщо відсіченій частині слова передує апостроф, то слід зберігати наступний за ним голосний і приголосний: торф’яний – торф’ян.

Контрольні запитання:

1. Яка різниця між багатозначними словами і омонімами?
2. Які є види омонімів?
3. Що таке міжмовна омонімія?
4. Як вірно складати тексти, використовуючи пароніми і омоніми?
5. Як слід користуватися словниками синонімів та паронімів?
6. У чому специфіка паронімів?
7. Які є види синонімів?
8. Як потрібно визначати стрижневе слово (домінанту) в синонімічному ряду?
9. Які є види скорочень? У чому їх специфіка?
10. Які основні правила слід знати, скорочуючи слова на письмі?