Соціально-трудові відносини зайнятості

4.1. Сутність економічної категорії „зайнятість”. Форми і показники зайнятості населення.

4.2. Показники і види безробіття. Закон Оукена.

4.3. Державне регулювання зайнятості населення в Україні.

Теоретична частина

4.1. Сутність економічної категорії „зайнятість”. Форми і показники зайнятості населення

Зайнятість – це сукупність соціально-економічних відносин у суспільстві, які забезпечують можливості прикладання праці в різних сферах господарської діяльності й виконують функції, пов'язані з відтворенням сили на всіх рівнях організації суспільної праці та виробництва. Це одна з найважливіших економічних категорій, оскільки з одного боку, забезпечує виробництво валового національного продукту – основу життєдіяльності людського суспільства, а з іншого – відображає потреби людини в самореалізації через участь у суспільно корисній праці.

Зайнятість населення – це діяльність, пов'язана з задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить дохід у формі заробітної плати, додаткової грошової допомоги, натуральних виплат і т. ін.

Залежно від тривалості й режиму зайнятості виділяють такі її форми:

Повну зайнятість розглядають на рівні працівника та держави. На рівні окремого суб'єкта ринку праці повна зайнятість — це діяльність працівника протягом повного робочого дня, (тижня, сезону), яка приносить дохід у нормальних для регіону розмірах. На рівні держави – це стан найбільшого залучення працездатного населення в суспільне виробництво, коли оплачувану роботу мають майже 100% працездатного населення.

Глобальна зайнятість – зайнятість, яка враховує всі види корисної діяльності як у суспільному виробництві, так і поза ним, тобто зайнятість ведення домашнього господарства, доглядом за дітьми і хворими, тимчасова зайнятість.

Неповна зайнятість на рівні країни визначається ситуацією, коли до суспільного виробництва залучено тільки частину працездатного населення. Неповна зайнятість на рівні працівника – це зайнятість певної особи протягом неповного робочого дня, або з неповною ефективністю, неповною оплатою.

Крім перелічених форм зайнятості, виділяють ще приховану, сезонну, маятникову зайнятість.

Прихована зайнятість – це зайнятість поза офіційним обліком, наприклад, зайнятість працівників, які перебувають у тривалих неоплачуваних відпустках, безробітних, пенсіонерів торгівлею, наданням різних послуг населенню.

Сезонна зайнятість характеризується сезонним залученням працездатного населення у суспільне виробництво.

Тимчасова зайнятість – зайнятість, пов’язана з тимчасовим характером роботи, а також разовими епізодичними роботами.

Маятникова зайнятість – вид зайнятості, який має постійний характер, але пов’язаний з періодичними переміщеннями працівників під час трудової діяльності.

Залежно від сфери прикладання праці виділяють основну і додаткову зайнятість.

Основна або первинна зайнятість – це діяльність у межах нормативного робочого дня, тижня за основним місцем роботи.

Додаткова або вторинна зайнятість – це зайнятість понад нормативний робочий час.

Нестандартна зайнятість представлена в основному самозайнятими і членами сім'ї, які їм допомагають. Самозайняті – особи, які самостійно організовують свою роботу власним коштом, володіють засобами виробництва і несуть відповідальність за вироблену продукцію. Члени сім'ї, які допомагають самозайнятим – це особи, які працюють без прямої оплати на підприємств родичів. Вони не отримують заробітної плати, але отримують зиск від збільшення загальних доходів своєї сім'ї. Самозайнятість зосереджена в основному у дрібному виробництві та сфері послуг (магазини, кав'ярні, ресторани, перукарні тощо).

За критерієм реєстрації трудової діяльності зайнятість поділяється на:

- зареєстровану зайнятість (наймана праця, підприємництво, самозайнятість);

- неформальну зайнятість – діяльність, реєстрації якої, не передбачено чинним законодавством (дрібне виробництво, надання послуг пенсіонерами, особами, які перебувають у неоплачуваних відпустках тощо);

- тіньову зайнятість – діяльність, дозволену законом, реєстрацію якої передбачено чинним законодавством, але яка з різних причин не здійснюється;

- кримінальну зайнятість – діяльність, заборонену законодавством (торгівля й виробництво наркотичних речовин, зброї тощо).

Кількісно зайнятість характеризується її рівнем:

; ,

де – рівень зайнятості населення;

– загальна чисельність населення;

– число зайнятих у загальній чисельності населення;

– число безробітних у загальній чисельності населення.

У міжнародній статистиці вихідним показником для аналізу зайнятості є рівень економічно-активного населення, тобто його частка в загальній кількості населення.