Показники і види безробіття. Закон Оукена

Існують абсолютні і відносні показники безробіття.

До абсолютних показників відносять кількість безробітних, до відносних – рівень безробіття. (), який визначають за формулою:

,

– чисельність економічно-активного населення.

Розрізняють наступні види безробіття.

Фрикційне безробіття. Виникає тоді, коли частина людей добровільно міняє місце роботи, частина шукає нову роботу після звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу. Цей термін використовується для тієї категорії працівників, які шукають роботу або чекають її отримання в недалекому майбутньому. Цей вид безробіття сприяє більш раціональному розподілу людських ресурсів.

Структурне безробіття. Є продовженням фрикційного. Виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, які змінюють структуру попиту на робочу силу. При цьому попит на робочу силу певних професій зменшується або зовсім зникає, а на інші професії, яких раніше не було – зростає.

Коли рівень безробіття дорівнюю сумі фрикційного і структурного безробіття такий рівень називають нормальним або природним. На сьогодні природне безробіття коливається в різних країнах від 3 до 7%.\

Циклічне (кон’юнктурне) безробіття. Обумовлене спадами виробництва. Спостерігається під час економічної кризи, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає.

Добровільне безробіття. Виникає тоді, коли працівник звільняється з роботи за власним бажанням через невдоволеність рівнем оплати праці, умовами роботи та ін. Рівень добровільного безробіття залежить від стадії економічного циклу. Закономірність цього виду безробіття полягає ось у чому: що менше у працівника шансів знайти нову роботу з кращими умовами найму, тим менше в нього бажання добровільно залишити роботу.

Вимушене безробіття. Виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація фірми скорочує персонал.

Приховане безробіття. Корениться переважно в малому бізнесі, фермерстві, індивідуальному і ремісному виробництві, а також у неповній зайнятості.

Крім перелічених вище видів безробіття і в їх рамках (фрикційного, структурного, циклічного) розрізняють їх модифікації.

Інституціональне безробіття − безробіття очікування, спричинене гарантованим мінімумом оплати праці, системою соціального забезпечення, розмірами допомоги з безробіття, пов'язане з можливістю безробітного зачекати на кращу роботу.

Технологічне безробіття − безробіття, яке виникає через запровадження нових прогресивних технологій на тих виробництвах, де заміна живої праці машиною найбільш доцільна.

Конверсійне безробіття. Аналогічне структурному і викликане скороченням чисельності армії та зайнятих у військово-промисловому комплексі.

Економічне безробіття. Має порівняно стійкий характер, обумовлене коливаннями ринкової кон'юнктури, збанкрутінням частини товаровиробників у процесі конкурентної боротьби.

Регіональне безробіття. Виникає в тих регіонах, де зосереджено галузі народного господарства, для яких є характерним найбільше вивільнення робочої сили.

Молодіжне безробіття. Характеризується непропорційно високою питомою вагою молоді (віком 16-24 роки) у складі безробітних, має характер переважно функціонального безробіття.

За тривалістю безробіття поділяють на тимчасове, тривале (більше 6 місяців) і застійне (більше одного року).

За ознакою реєстрації безробіття поділяється на зареєстроване і незареєстроване.

В економічній теорії американським вченим Артуром Оукеном була зроблена спроба математичними розрахунками визначити залежність реального росту валового національного продукту та рівнем безробіття. Він вивів закон, згідно з яким щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2% приросту реального ВНП зменшують чисельність безробітних на 1%. Із цього закону випливає, що приріст ВНП є необхідним, щоб не дати збільшуватися нормі безробіття.