Сутність і показники продуктивності праці

Ефективність, як економічний показник – це завжди відношення результату до витрат. Ефективність суспільної праці визначається великою кількістю різноманітних і взаємодоповнюючих показників, які відображають результати праці. Одним із таких показників є показник продуктивності.

Продуктивність кількісно можна визначити як відношення кількості продукції, створеної виробничою системою за певний період часу, до кількості ресурсів, витрачених для створення, виробництва цієї продукції за цей же період.

Продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин виділяють два показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – прямий показник рівня продуктивності праці (ПП), що визначається кількістю продукції (робіт, послуг) − Q, виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою:

або ,

де Т – затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг),

Ч – чисельність персоналу.

Розрізняють показники виробітку залежно від одиниці виміру робочого часу:

- виробіток на одну відпрацьовану людино-годину — годинний;

- виробіток на один відпрацьований людино-день — денний;

- виробіток на одного середньооблікового працівника — річний (квартальний, місячний).

Годинний виробіток характеризує продуктивність праці за фактично відпрацьований час. Денний залежить також від тривалості робочого дня і використання робочого часу всередині зміни. На його рівень впливають внутрішньозмінні простої та збитки часу. Річний виробіток враховує не тільки внутрішньозмінні, а й цілодобові простої.

Залежність між цими показниками може бути виражена так:

Продуктивність праці може підвищуватися, коли:

1. обсяг продукції зростає, а витрати зменшуються;

2. обсяг продукції зростає швидшими темпами порівняно з витратами;

3. обсяг продукції залишається незмінним, а витрати зменшуються;

4. обсяг продукції зростає за незмінних витрат;

5. обсяг продукції зменшується повільнішими темпами, ніж витрати.

Трудомісткість – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою:

Залежно від складу трудових витрат та їх ролі в процесі виробництва розрізняють такі види трудомісткості:

- технологічну трудомісткість, що визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів;

- трудомісткість обслуговування, що визначається витратами праці допоміжних робітників на виконання одиниці роботи;

- виробничу трудомісткість як суму трудомісткостей технологічної та обслуговування;

- трудомісткість управління, що визначається витратами праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців;

- повну трудомісткість продукції, яка відображає всі витрати на виготовлення одиниці кожного виробу і є сумою виробничої та трудомісткості управління.

За характером і призначенням затрат праці визначають нормовану, фактичну і планову трудомісткість.

За об'єктом обчислення визначають трудомісткість операції, виробу, виробленої продукції.

Залежно від сфери прикладання праці визначають трудомісткість підприємства, цехову трудомісткість, трудомісткість дільниці, бригадну трудомісткість і трудомісткість робочого місця.

Чим більший виробіток продукції за одиницю часу або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Проте відсоток підвищення виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. Співвідношення між ними виражається так:

,

,

де ПП↑% – величина зростання продуктивності праці, %;

ТР↓% – величина зменшення трудомісткості продукції, %.

На макроекономічному рівні рівень продуктивності праці визначається відношенням національного доходу за певний період до середньоспискової чисельності персоналу, зайнятого в сфері матеріального виробництва протягом даного періоду. В індексній формі дана залежність виражається в такій спосіб:

,

де - індекс продуктивності праці;

- індекс національного доходу;

- індекс чисельності, зайнятих в сфері матеріального виробництва.

Сутність управління продуктивністю полягає в тому, щоб досягати максимально можливого рівня її підвищення за наявних економічних умов. Як свідчить статистика, продуктивність праці в Україні у 2-3 рази нижча, ніж у таких країнах, як Росія, Польща, та у 7-10 разів нижча, ніж у розвинутих країнах (Японія, США). Особливо низькою є ефективність використання ресурсів праці у сільському господарстві (продуктивність праці в цій галузі відстає від показника США більше ніж у 10 разів).