Закони України про покращання трудових відносин

На ринку праці

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшення якості роботи, підвищення ефективності суспільного виробництва і піднесення на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступового перетворення праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Також існує ряд законів, спрямованих на покращення трудових відносин, зокрема: Закон України „Про зайнятість населення”, Закон України „Про оплату праці”, Закон України „Про колективні договори і угоди” та інші.

 

Практична частина

Тестові завдання

1. Основними формами прояву процесу праці виступають:

а) витрати людської енергії

б) отриманий прибуток підприємства внаслідок зусиль працівників

с) розподіл коштів між роботодавцями та найманими працівниками

d) вироблена продукція

 

2. Обов’язковими елементами праці є:

а) суб’єкти праці, об’єкти праці, умови праці

б) робоча сила, засоби виробництва

с) суб’єкти праці, предмети праці

d) всі відповіді вірні

 

3. Виберіть вірне твердження:

а) праця – явище фізичне і притаманне тільки людині

б) праця− явище суспільне, це вияв людської особистості

с) робота – явище суспільне, і притаманне тільки людині

 

4. При розподілі функцій між людьми, методологічна функція полягає в:

а) створенні системи політичних, правових та філософських поглядів і ідей

б) застосуванні і розвитку методів пізнання

с) підготовці людей до виконання різних завдань

d) випереджальному передбаченні розвитку об'єктивних явищ

 

5. При розподілі функцій між людьми, ідеологічна функція полягає в:

а) виконанні посадових інструкцій

б) випереджальному передбаченні розвитку об'єктивних явищ

с) пропаганді поглядів людей, планів, методів їх реалізації, основних положень через засоби масової інформації, систему освіти, культуру

d)створенні системи політичних, правових, моральних, естетичних, філософських поглядів і ідей, поширюваних через ЗМІ і публічні виступи

 

6. Засоби праці це:

а) знаряддя виробництва

б) продукти природи

с) матеріальна основа продукту

d) робоче місце

 

7. Предмети праці це:

а) сукупність фізичних і духовних здібностей суб’єкта праці

б) продукти природи, що у процесі праці піддаються змінам і перетворюються в споживчу вартість

с) знаряддя виробництва, які використовуються суб’єктами праці

d) умови виробничого середовища

 

8. Зміст праці як економічна категорія:

а) виражає тип суспільної організації праці і ставлення до неї працівників

б) визначається системою виробничих відносин та виражає ступінь їх розвину тості

с) характеризує конкретні види трудової діяльності в процесі виробництва

 

9. Соціально-економічний характер праці:

а) виражає тип суспільної організації праці і ставлення до неї працівників

б) характеризує конкретні види трудової діяльності в процесі виробництва

с) висуває певні вимоги до освіти, кваліфікації, здібностей людини

 

10. Праці як економічній категорії притаманні такі характеристики:

а) часові, вартісні та людські

б) виробничі та морально-вольові

с) процесуальні та результативні

d) кількісні та якісні

 

11. Якісна характеристика праці проявляється в таких поняттях як:

а) професійна специфіка

б) чисельність зайнятих

с) тривалість робочого дня

d) трудомісткість

 

Основні терміни і поняття: предмет вивчення, мета та завдання дисципліни, праця, робота, суб’єкти праці, засоби виробництва, предмети праці, засоби праці, зіст праці, соціально-економічний характер праці.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення поняттю „економіка праці”. Визначте предмет економіки праці і соціально-трудових відносин як спеціальної економічної дисципліни.

2. В чому полягає мета та завдання дисципліни?

3. Розкрийте взаємозв’язок дослідження економіки праці з іншими науками про працю.

4. Розкрийте особливості праці як об’єкта дослідження і вивчення.

5. Розкрийте роль праці в розвитку людини і суспільства.

6. Чим відрізняються поняття „робоча сила” і праця”?

7. Що розуміється під змістом і характером праці?

8. Психофізіологічна характеристика праці.

9. Охарактеризуйте функції праці.

10. Перерахуйте розподіл функцій між людьми, які обумовлені змістом праці.

11. Перерахуйте законодавчі акти, що регулюють трудові відносини.

 

ТЕМА 2

Людські ресурси

2.1. Характеристика населення.

2.2. Соціально-економічна категорія „трудові ресурси”.

2.3. Трудовий потенціал: поняття,складові.

2.4.Людський капітал.

 

Теоретична частина

Характеристика населення

Людські ресурси (ЛР) – це специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як фактор економічного розвитку, ЛР – це працівники, що мають певні професійні навички та знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі.

Специфіка людських ресурсів порівняно з іншими факторами економічного розвитку полягає в наступному:

1. люди не лише створюють, а й споживають матеріальні та духовні цінності;

2. багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю щоб ефективно використовувати людську працю, потрібно враховувати потреби людини як особистості;

3. НТП стрімко збільшують економічну роль знань та інтелектуального потенціалу.

Залежно від мети дослідження ЛР характеризуються різними соціально-економічними категоріями. В економіці праці найчастіше використовуються такі категорії як населення, економічно-активне населення, трудові ресурси.

Населення − це сукупність людей, що природно та історично склалася, постійно відновлюється і проживає на визначеній території.

Стан і розвиток суспільства значною мірою визначаються чисельністю і складом населення. Населення характеризується і як елемент продуктивних сил, і як носій виробничих відносин.

Населення − це всі люди, незалежно від їхніх характеристик, тому це найбільш загальне поняття для означення людських ресурсів.

Населення залежно від цілей аналізу класифікують за різними ознаками.

За класифікацією Міжнародної організації праці (МОП) населення поділяють на економічно активне та економічне неактивне.

Економічно активне населення (ЕАН) − це частина населення, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і надання послуг.

Кількісно ЕАН складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю та чисельності безробітних.

1.1 Зайняті економічною діяльністю це особи у віці 15-70 рр., які виконують роботу за винагороду за наймом або на власному підприємстві. (Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали протягом тижня не менше 4 годин, а в особистому підсобному господарстві не менше 30год незалежно від того, була це постійна чи тимчасова робота).

1.2 Безробітні це особи у віці 15-70 рр., як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості, які одночасно задовольняють трьом умовам:

- не мають роботи,

- шукають роботу або намагаються організувати власну справу,

- готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.

За українським законодавством безробітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. Отже, офіційна система обліку безробіття в Україні занижує реальні показники, оскільки більша частина безробітних такими не вважаються, тому що вони з різних причин не реєструються в службі зайнятості.

Рівень економічної активності населення розраховується за формулою:

,

де – чисельність ЕАН,

– загальна чисельність населення.

Економічно неактивне населення — це населення, що не входить до складу економічно активного населення (не можуть бути класифіковані як зайняті та безробітні).

Чисельність економічно неактивного населення визначається стосовно обстежуваного періоду і включає такі категорії:

а) учні і студенти, слухачі і курсанти, що відвідують денні навчальні заклади (включаючи денні аспірантури і докторантури);

б) особи, що одержують пенсії по старості і на пільгових умовах, а також одержують пенсію у випадку втрати годувальника при досягненні ними пенсійного віку;

в) особи, що одержують пенсії по інвалідності (І, II, ІІІ групи);

г) особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами і т. ін.;

д) особи, що зневірились знайти роботу, тобто ті, що припинили пошук роботи, вичерпавши всі можливості її одержання, але які можуть і готові працювати;

ж) інші особи, у яких немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.

Відтворення населення.

Відтворення населенняце процес постійного поновлення населення через зміну поколінь людей у результаті взаємодії народжуваності і смертності.

У процесах відтворення населення розрізняють типи відтворення і види руху населення.

Існує три типи відтворення населення:

· розширене відтворення – характеризується перевищенням числа народжень над числом смертей і, відповідно, природним приростом населення;

· просте відтворення – йому властива ситуація, коли немає приросту, оскільки число народжень дорівнює числу смертей;

· звужене відтворення – йому притаманне перевищення смертності над народжуваністю, відбувається абсолютне скорочення населення.

Відтворення населеннямає не тільки демографічний, а також економічний і соціальний аспекти. Воно визначає формування трудових ресурсів, освоєння територій, стан продуктивних сил, розвиток соціальної інфраструктури і т. п.

Рух населення характеризується особливостями зміни чисельності та складу населення країни.

Виділяють такі види руху населення:

1. природний – це результат процесів народжуваності і смертності;

2. механічний (міграційний) – зміна чисельності населення в результаті його просторового переміщення;

3. соціальний – виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення;

4. економічний – пов’язаний зі зміною трудової активності населення.

Показники природного руху населення:

Показники природного руху населення розподіляють на абсолютні та відносні.

До абсолютних відносяться:

- кількість народжених,

- кількість померлих,

- середня тривалість життя,

- кількість зареєстрованих шлюбів,

- кількість розлучень.

Різниця між числом народжених і померлих при позитивному результаті називається природним приростом населення.

Відносні показники:

1. коефіцієнт народжуваності – визначається відношенням кількості народжених на даній території за певний період часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 чоловік,

2. коефіцієнт смертності – визначається відношенням кількості померлих на даній території за певний період часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 чоловік,

3. коефіцієнт шлюбності – визначається відношенням кількості зареєстрованих шлюбів на даній території за певний період часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 чоловік,

4. коефіцієнт розлучень – визначається відношенням кількості розлучень на даній території за певний період часу до загальної чисельності населення в розрахунку на 1000 чоловік.

Середньорічна чисельність визначається на середину року як середня арифметична чисельності населення на початок і кінець року чи шляхом додавання до початкової чисельності населення половини її приросту.

Чисельність і склад населення у всіх країнах світу визначаються за допомогою переписів. Останній перепис у нашій країні відбувся в 2001 році. Його основні дані опубліковані і стали базою для одержання демографічних показників у подальшому. Переписи дають найбільш точні відомості про чисельність населення.

Показники механічного руху населення:

Механічний рух населення характеризується просторовим переміщенням населення (міграцією). Виділяють наступні види міграції:

1. постійна – населення переміщується на постійне проживання до іншої країни, регіону, міста;

2. тимчасова – переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до двох місяців;

3. сезонна – переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до шести місяців;

4. маятникова – спостерігається в тому випадку, коли людина мешкає в одній місцевості, а на роботу кожний день їздить в іншу місцевість.

Крім того, розрізняють зовнішню та внутрішню міграцію.

Показники механічного руху населення розподіляють на абсолютні та відносні.

До абсолютних відносяться:

1. число прибулих на дану територію за певний період часу;

2. число вибулих із даної територію за певний період часу;

3. сальдо міграції (механічний приріст) – визначається як різниця між кількістю прибулих і кількістю вибулих;

4. міграційний оборот (валова міграція) – визначається як сума прибулих і вибулих на дану територію за певний період часу.

Відносні показники:

1. коефіцієнт прибуття – визначається відношенням кількості прибулих на дану територію за певний період часу до середньорічної чисельності населення даної території в розрахунку на 1000 чоловік,

2. коефіцієнт вибуття – визначається відношенням кількості вибулих із даної територію за певний період часу до середньорічної чисельності населення даної території в розрахунку на 1000 чоловік,

3. коефіцієнт механічного приросту – визначається відношенням різниці прибулих і вибулих із даної територію за певний період часу до середньорічної чисельності населення даної території в розрахунку на 1000 чоловік,

4. коефіцієнт міграційного обороту – визначається відношенням суми прибулих і вибулих із даної територію за певний період часу до середньорічної чисельності населення даної території в розрахунку на 1000 чоловік.

Відтворення ресурсів для праці – це процес постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно-активного населення.

Розрізняють два типи відтворення ресурсів для праці:

1. екстенсивний – зміна чисельності без змін якісних характеристик ЕАН.

2. інтенсивний – пов’язаний із зміною якості людських ресурсів (зростання освітнього рівня, кваліфікації, покращення здоров’я тощо).

2.2. Соціально-економічна категорія „трудові ресурси”

Трудові ресурси − це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знанням здатна працювати в народному господарстві.

До складу трудових ресурсів входить:

1.- працездатне населення працездатного віку, за винятком непрацюючих інвалідів праці і війни І і ІІ груп, непрацюючих осіб, що одержують пенсії по старості на пільгових умовах,

2 - працюючі інваліди,

3. - населення, що знаходиться за межами працездатного віку, але яке зайняте у виробництві.

Кількісно межі трудових ресурсів залежать від таких економічних категорій: „працездатний вік” та „працездатність”.

Працездатний вік поняття узагальнене, тому дещо умовне і визначається в кожній країні чинним законодавством.

В Україні в 2010р. працездатним віком було: у чоловіків − 16−59 років, у жінок − 16−54 років. На майбутнє уряд країни пропонує збільшити верхню межа працездатного віку для жінок до 59 років як у чоловіків. Межі працездатного віку в різних країнах неоднакові. У ряді країн нижня межа встановлена 14−15 років, а в окремих країнах − 18 років. Верхня межа в багатьох країнах складає 65 років для всіх чи 65 років − для чоловіків і 60−65 років − для жінок.

(Наприклад, в США працездатним віком вважається: у чоловіків − 14−65 років, у жінок − 14−62 роки).

Нижня межа – передбачає, що до початку працездатного віку, людина повинна здобути певний рівень фізичного та розумового розвитку.

Верхня межа – показує думку суспільства про те, в якому віці людина може претендувати на допомогу по старості.

Основою працездатного населення є працездатність.

Працездатність буває:

- загальна – передбачає у людини наявність фізіологічних, психофізичних, вікових і інших даних, які визначають спроможність до праці, яка не потребує спеціальної підготовки;

- професійна – це спроможність до конкретного виду діяльності, яка потребує спеціальної освіти або підготовки.

Характеристикою якісного стану працездатного населення є:

- освітній рівень (макро-рівень – система учбових закладів);

- професійна майстерність (мікро-рівень – професійна діяльність).

Як соціально-економічна категорія ТР – це найактивніша в економічному відношенні частина населення, яка повинна забезпечувати відтворення суспільного продукту. Тому для держави є важливим кількісний бік ТР, тобто їх обсяг.

Величина трудових ресурсів залежить від:

- офіційно встановлених вікових меж — верхнього і нижнього рівнів працездатного віку,

- частки працездатних серед населення працездатного віку,

- чисельності осіб, що беруть участь у суспільній праці з числа тих хто знаходиться за межами працездатного віку.

В зв’язку з цим, чисельність ТР може бути збільшена за рахунок:

1. природного приросту населення,

2. скорочення частки непрацездатних осіб працездатного віку,

3. створення економічних, організаційних і правових передумов для підвищення зацікавленості населення з числа тих хто знаходиться за межами працездатного віку у посильній суспільній праці,

4. перегляду вікових меж працездатності.

Висновок. Поняття „трудові ресурси” ширше, ніж поняття „економічно активне населення”, оскільки включає ще і працездатних непрацюючих людей та тих, що навчаються на денному відділенні. Реально за поняттям „трудові ресурси” стоїть кількість населення, яку можна примусити працювати, тобто яка фізично здатна працювати. Поняття ж „економічно активне населення” − це та реальна частина трудових ресурсів, що добровільно працює або хоче працювати. Оскільки Україна обрала курс на побудову вільного демократичного суспільства і в її Конституції проголошена заборона примусової праці, поняття „трудові ресурси” поступово втрачає своє економічне значення. Адже ресурсами можна називати лише реальні джерела задоволення потреби (у даному випадку − потреби в робочій силі). Тому не логічно називати трудовими ресурсами частину населення, яку можна залучити до праці лише примусово. Реальними ж людськими ресурсами до праці (і це визнано на міжнародному рівні) є економічно-активне населення. „Трудові ресурси” як поняття має право на існування тільки як максимально можлива за екстремальних умов кількість економічно-активного населення.