Перелік використаної та рекомендованої літератури

Основний:

1. Акіліна О.В. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. / О.В.Акіліна, Л.М.Ільїч. − К.: Алерта, 2010. − 734 с.

2. Богиня Д.Л. Основи економіки праці: навч. посіб. / Д.П. Богиня, О.А. Грішнова. − [3-тє вид., стереот.]. − К.: „Знання-Прес”, 2002. – 313 с. −(Вища освіта ХХІ).

3. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / О.А. Грішнова. − К.: Знання, 2006. – 559 с.

4. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл] / А.В. Мерзляк, Є.П. Михайлов, М.Х. Корецький, Г.О. Михайлова; під ред. Є.П. Михайлова. − [2-ге вид., перероб. та доповн.] − К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 240 с.

5. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. − / Н.І. Єсінова. − К.:Кондор, 2006. – 432 с.

6. Завіновська Г.Т. Економіка праці: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Г.Т. Завіновська – К.: КНЕУ, 2000. – 200 с.

7. Матюха М.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. [для дистанц. навч.] / М.М. Матюха − К.:Універ-т „Україна”, 2007. – 306 с.

8. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / М.Б. Махсма. – К.:Атіка, 2005. – 304 с.

Додатковий:

9. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. – К.: Преса України, 1997р. – 80 с.

10. Господарський кодекс України: станом на 1 груд. 2005р. – К.: ТОВ „Закон і Бізнес”, 2005. – 194с. –(Закон & Бізнес; № 52 (728)).

11. Кодекс законів про працю України: чинне законодавство зі змінами та допов. на 12 березня 2010р.:(офіц. текс) − К.: ПАЛИВОДА А. В., 2010. – 104 с. − (Кодекси України).

12. Про зайнятість населення: закон України від 01 березня 1991р. № 803-XI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi? nreg=803-12. – (База даних „Законодавство України”).

13. Про колективні договори і угоди”: закон України від 01 липня 1993р. № 3356-XIІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi? nreg=3356-12. – (База даних „Законодавство України”).

14. Про мінімальний споживчий бюджет: Закон України від 03 липня 1991р. № 1284-ХХІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi? nreg=1284-12. – (База даних „Законодавство України”).

15. Про межу малозабезпеченості: закон України від 4 жовтня 1994р. № 190/94-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi? nreg=190%2 F94-%E2%F0. – (База даних „Законодавство України”).

16. Про оплату праці: закон України від 24 березня 1995р. № 108/95-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi? nreg=108%2 F95-%E2%F0. – (База даних „Законодавство України”).

17. Про організації роботодавців: закон України від 24 травня 2001р. № 2436-ІІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi? nreg=2436-14. – (База даних „Законодавство України”).

18. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): закон України від 03 березня 1998р. № 137/98-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi? nreg=137%2 F98-%E2%F0. – (База даних „Законодавство України”).

19. Про прожитковий мінімум: закон України від 15 липня 1999р. № 966-ХІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi? nreg=966-14. – (База даних „Законодавство України”).

20. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: закон України від 15 вересня 1999р. № 1045-ХІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi? nreg=1045-14. – (База даних „Законодавство України”).

21. Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці: Постанова КМУ від 01 серпня 1992р. № 442 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi? nreg=442−92-%EF. – (База даних „Законодавство України”).

22. Про взаєморозуміння щодо Програми гідної праці на 2008-2011рр.: меморандум між Міністерством праці та соціальної політики України та Міжнародною організацією праці від 9 червня 2007р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gdo.kiev.ua/files/db.php? st=1847&god=2008

23. Національний класифікатор України. Класифікатор професій ДК 003:2005: затверджений наказом Держкомспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. № 375 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vobu.com.ua/ua/info/classproff/1−0.htm1#prfs1/.

24. Адамчук В.В. Экономика и социология труда: учебн. / В.В. Адамчук, О.В. Ромашов, М.Е. Сорокина. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 407 с.

25. Багрова І.В. Нормування праці: навч. посіб. [для студ. економ. спец.] / І.В. Багрова. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 212 с.

26. Буряк П.Ю. Економіка праці й соціально-трудові відносини: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / П.Ю. Буряк, Б.А. Карпінський, М.І. Григор’єва. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 440 с.

27. Богиня Д.Л. Основи економіки праці: навч. посіб. / Д.П. Богиня, О.А. Грішнова. − [3-тє вид., стереот.]. − К.: „Знання-Прес”, 2002. – 313 с. −(Вища освіта ХХІ).

28. Владимирова Л.П. Экономика труда. учеб. пособ. / Л.П. Владимирова. – М.: Издательский дом „Дашков и К^о”, 2000. – 220 с.

29. Волохова Н.А. Економіка праці: консп. лекц. / Н.А. Волохова, Н.В. Воїнова, О.Г. Фадєєва. – К.: УДУХТ, 1999. – 64 с.

30. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: учебн. / Б.М. Генкин. - М.: Норма-Инфра-М, 2001. - 421 с.

31. Горбунов В.М. Управление социальным развитием трудового коллектива: консп. лекц. / В.М. Горбунов. − К.:МАУП,1998. - 79 с.

32. Данюк В.М. Нормування праці: навч. посібн. [для студ вищ. навч. закл.] / В.М. Данюк, Г.О. Райковська; за ред. В.М. Данюка. − К.: КНЕУ, 2006 – 268 с.

33. Економічна активність населення України 2007: [Стат. зб.] / відп. за вип. Н.В. Григорович. – К.: Деркомстат України, 2008. – 244 с.

34. Ільїч Л.М. Ефективність відтворення трудового потенціалу України: [Моногр.] / Л.М. Ільїч. – К.: Енергія плюс, 2007. – 212 с.

35. Каліна А.В. Державне регулювання зайнятості: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / А.В.Каліна. – К.: МАУП, 2006. – 144с.

36. Каліна А.В. Економіка праці: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / А.В. Кліна. − К.: МАУП, 2004. – 272 с.

37. Каліна А.В. Менеджмент продуктивності: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / А.В.Каліна, С.П. Калініна, Н.Д. Лук’янченко. – К.: МАУП, 2005. – 232 с.

38. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка (аспект эффективности): учеб. пособ. [для студ. высших учеб. завед.] / А.В. Калина. – [4-е изд., стереотип.]. − К.: МАУП, 2003. – 312 с.

39. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: навч. посіб. / А.М. Колот. - К.:КНЕУ,1997. − 251 с.

40. Колот А.М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення / А.М. Колот. − К.:Фірма “Праця”, 1997. − 192 с.

41. Костин Л.А. Международная организация труда: учеб. [для студ. высших учеб. завед.] / Л.А. Костин. – М.: Издательство «Экзамен», 2002. − 416 с.

42. Лібанова Е.М. Ринок праці та соціальний захист / Е. М. Лібанова, О.В. Палій. – К.: В-во: С. Павличко „Основи”, 2004. – 491 с.

43. Набатников В.М. Научная организация и нормирование труда в пищевой промышленности / В.М. Набатников - М., 1985.-320 с.

44. Петюх В.М. Ринок праці: навч. посіб. / В.М. Петюх. – К.: КНЕУ, 1999. – 288 с.

45. Плоткін Я.Д. Економіка праці: навч. посіб. / Я.Д. Плоткін, І.Н Пащенко, І.М. Комарницький. – Львів, НУ „Львівська політехніка”, Ужгород: Патент, 2001. – 339 с.

46. Политика доходов и заработной платы / [А.Н. Ананьев, Ю.Д. Ананьева, В.Н. Барышев и др.]; по ред. П.В. Савченка, Ю.П. Кокина. – М.: Юристъ, 2000. – 456 с.

47. Ротань В.Г. Науково-практичний коментар законодавства України про працю / В.Г. Ротань, І.В. Зуб, О.Є. Сонін. − [11-е вид., допов. та переробл.]. − К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. − 584 с.

48. Рощин С.Ю. Экономика труда: экономическая теория труда: учеб. пособ. / С.Ю. Рощин, Т.О. Разумова. – М.: ИНФРА, 2000. – 400 с.

49. Слезингер Г.Э. Труд в условиях рыночной экономики: учебн. пособ. [для изучающих экономику труда] / Г.Э. Слезингер. - М.: ИНФРА-М., Институт труда, 1996. - 336 с.

50. Статистика ринку праці: міжнародні стандарти та національний досвід: навч. пособ. / за ред. Н.С. Власенко, Н.В. Григорович, Н.В. Рубльової. – К.:ТОВ „В-во Консультант”, 2007. – 320 с.

51. Трудовий потенціал, зайнятість і ринок праці (теорія і практика) / М.І. Долішній, С.М. Злупко, Т.С. Злупко, Т.Б. Токарський. - Л., 1997. - 340 с.

52. Шаульська Л.В. Стратегія трудового потенціалу України: [Моногр.] / Л.В. Шаульська. – Донецьк: Ін-т економіки пром-сті НАНУ, 2005. – 502 с.

53. Экономика труда: учеб. для вузов / Т.П. Варна, Ю.П. Кокин, В.М. Маслова [и др.]; под ред. П.Э. Шлендера, Ю.П. Кокина. − [2-е изд., перераб. и доп.]. − М.: Издательство Магистр, 2008. – 686 с.

54. Экономика труда и социально-трудовые отношения: учеб. [для студ. экон. спец. вузов] / [Р.П. Колосова и др.]; под. ред. Г.Г. Меликьяна, Р.П. Колосовой. - М.: Изд-во МГУ, 1996. - 624 с.

55. Эренберг Р. Современная экономика труда: теория и государственная политика / Р. Эренберг, Р. Смит. – М.: Изд-во МГУ, 1996. – 800 с.

 

ГЛОСАРІЙ

Акордна система оплата праці − різновид відрядної форми оплати праці, що полягає у завчасному визначені працівникові, виробничому підрозділові обсягів, термінів виконання робіт та розмірів їх оплати на підставі норм виробітку та відрядних розцінок.

Безробітні у визначенні МОП − це особи у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів. До цієї категорії належать також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

Безробітні за українським законодавством − це громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити.

Безробіття − соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над попитом на неї. Хоча й існує думка, що безробіття є стимулятором трудової дисциплінованості та активності працюючого населення, однак соціально-економічні втрати від безробіття настільки значні, що в усьому світі докладається багато зусиль для його мінімізації, і все ж жодній країні не вдається ліквідувати його повністю. Основними видами безробіття вважаються структурне, фрикційне і циклічне безробіття.

Безробіття структурне − таке, що виникає внаслідок якісної (професійно-кваліфікаційної) невідповідності структури пропозиції праці структурі попиту на працю. До цього виду належить також безробіття, пов'язане з територіальною відірваністю робочого місця і працівника, що міг би на ньому працювати. Шляхи вирішення проблем структурного безробіття полягають у розвитку системи перепідготовки працівників, у орієнтації професійної підготовки на майбутні потреби ринку праці, у сприянні професійній та територіальній мобільності робочої сили.

Безробіття фрикційне − виникає внаслідок того, що в кожен певний момент частина працівників знаходяться в стані зміни роботи: вони або добровільно міняють роботу на таку, яка більше їм підходить, або вперше обирають роботу, зважуючи це важливе рішення, або підшукують роботу в зв'язку із закінченням терміну контракту на попередній роботі тощо. Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним, оскільки більшість працівників шукають і знаходять вищеоплачувану і продуктивнішу роботу, що і підвищує їхній добробут, і збільшує користь для суспільства.

Безробіття циклічне або кон'юнктурне − це безробіття, зумовлене кількісною нестачею робочих місць для всіх бажаючих працювати. Воно викликане зміною економічної кон'юнктури, кризовою фазою економічного циклу, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, виробництво згортається, похідний від сукупного попит на працю різко скорочується, а пропозиція праці значно зростає в результаті падіння рівня життя населення. Зменшення циклічного безробіття можливе лише при покращанні економічної кон'юнктури.

Баланс робочого часу − система показників, які характеризують рівень використання персоналом підприємства, організації, об'єднання робочого часу відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку за певний календарний період. Це сума всіх виходів і невиходів на роботу незалежно від причин.

Бригадна організація праці − форма організації та стимулювання колективної праці, що ґрунтується на матеріальній зацікавленості та відповідальності всіх членів колективу за кінцеві результати роботи.

Бюджет прожиткового мінімуму − вартісна оцінка натурального набору прожиткового мінімуму, а також всі витрати на податки та інші обов’язкові платежі.

Виробіток − це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу. На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції (натуральними, умовно-натуральними, вартісними, трудовими).

Відрядна форма оплати праці ― це оплата праці працівників, мірою якої є вироблена ним продукція, виконані роботи чи обсяг наданих послуг, а розмір заробітної плати залежить від кількості та якості цієї праці, а також від відрядної розцінки, яка встановлюється згідно з розрядом виконаних робіт.

Відтворення населення − це історично і соціально-економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь.

Відтворення ресурсів для праці − це процес постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Вакантні робочі місця − незадоволений попит на робочу силу з боку підприємців та інших суб'єктів господарювання.

Вартість мінімального споживчого кошика − показник який характеризує мінімальний рівень задоволення фізіологічних та соціальних потреб. Визначає допустимий рівень бідності в суспільстві, що передбачає визначення критеріїв та показників бідності й вироблення конкретних шляхів соціального захисту цих верств населення.

Виробничий процес – це сукупність процесів праці, протягом яких людина впливає на предмет праці за допомогою знаряддя виробництва і виробляє новий продукт, товар (виробництво цукру, пива, ковбас тощо).

Виробничі умови праці − це всі елементи виробничого середовища, що впливають на працівника в процесі праці, на його здоров'я і працездатність, на ставлення до роботи.

Державне регулювання доходів − система заходів і норм законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, що спрямована на створення умов, які сприяють нормальному відтворенню робочої сили і її розвитку, послабленню соціальної напруженості. Державне регулювання доходів полягає в перерозподілі їх через державний бюджет за допомогою диференційованого оподаткування різних груп одержувачів доходів і соціальних виплат.

Державне регулювання ринку праці − сукупність основних напрямів, форм та методів цілеспрямованого впливу держави на умови продажу й використання робочої сили.

Державні норми і гарантії – це норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; за продукцію, що виявилася браком не з вини працівника тощо і гарантії для працівників: оплата щорічних відпусток; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; при службових відрядженнях тощо.

Дискримінація –це необґрунтоване обмеження прав і можливостей кого-небудь. Як тип соціально-трудових відносин дискримінація являє собою довільне обмеження прав суб'єктів цих відносин, що перепиняє доступ їм до рівних можливостей на ринку праці. Виділяють дискримінацію за статтю, національністю, расою, віком і т. п..

Дисципліна праці − це об'єктивно необхідна форма зв'язку між працівниками її основна вимога полягає в тому, щоб люди, які беруть участь у спільних або пов'язаних між собою процесах праці, дотримувалися певного чітко визначеного порядку трудової поведінки. У широкому розумінні дисципліна праці об'єднує трудову, технологічну і виробничу дисципліни і передбачає добросовісне виконання працівниками всіх своїх службових обов'язків.

Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Економічно активне населення − частина населення, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних.

Економічно неактивне населення − особи, які не можуть бути класифіковані як "зайняті" або "безробітні". До складу цієї категорії належать: учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання; особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах; особи, що одержують пенсії за інвалідністю; особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими; особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання; інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

Ефективний фонд робочого часу складається з середньої кількості робочих днів, які корисно використовуються протягом планового періоду. Через неявку деяких працівників цей фонд зазвичай менший за номінальний.

Єдині тарифні сітки (ЄТС) − це сукупність нормативних матеріалів, що містять тарифні коефіцієнти для всіх категорій персоналу підприємства. Перевага ЄТС полягає в тому, що вони побудовані на єдиній методичній основі, а тому забезпечують єдиний підхід до оцінки відмінностей у праці всіх працівників підприємства.

Зайняті економічною діяльністю − у визначенні МОП це особи у віці 15-70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або у окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі.

Зайнятість – це сукупність соціально-економічних відносин у суспільстві, які забезпечують можливості прикладання праці в різних сферах господарської діяльності й виконують функції, пов'язані з відтворенням сили на всіх рівнях організації суспільної праці та виробництва. Це одна з найважливіших економічних категорій, оскільки з одного боку, забезпечує виробництво валового національного продукту – основу життєдіяльності людського суспільства, а з іншого – відображає потреби людини в самореалізації через участь у суспільно корисній праці.

Зайнятість населення – це діяльність, пов'язана з задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і яка приносить дохід у формі заробітної плати, додаткової грошової допомоги, натуральних виплат і т. ін.

Зайнятість повна − в ринковій економіці означає достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати. Повна зайнятість є важливою характеристикою соціального захисту населення у трудовій сфері. Разом з тим вона є основою ефективного використання трудового потенціалу суспільства. Однак сама собою повна зайнятість ще не означає найраціональніше, найдоцільніше використання ресурсів для праці.

Зайнятість раціональна − означає ефективність трудової діяльності в найширшому розумінні цього поняття: суспільну корисність результатів праці; оптимальність суспільного поділу праці; кількісну і якісну відповідність робіт і працівників; економічну доцільність робочих місць, що без шкоди для здоров'я дозволяє працівникам досягти високої продуктивності праці й мати заробіток, який забезпечує нормальне життя.

Закон Оукена − щорічний приріст реального валового національного продукту (ВНП) приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2% приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на 1 процентний пункт. Аналогічно скорочення реального ВНП на 2 процентних пункти збільшує кількість безробітних на 1 процентний пункт.

Заробітна плата − це винагорода або заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано.

Заробітна плата додаткова − це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Заробітна плата основна − це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Засоби праці −це знаряддя виробництва, при допомозі яких людина впливає на предмети праці і видозмінює їх. До засобів праці відносяться знаряддя праці і робоче місце.

Зміст праці − сукупність якісно визначених трудових функцій, спрямованих на виробництво споживчих цінностей. Він характеризує конкретні види трудової діяльності в процесі виробництва.

Інвестиції в людський капітал − це витрати на створення або збільшення запасу здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій працівника заради підвищення ефективності його використання в трудовій сфері суспільного виробництва і зростання доходів (заробітків) його власника.

Інтенсивність праці − характеризує міру її напруженості та визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці має свої межі, а саме фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормою інтенсивності праці згідно з положенням МОП є 75 умовних одиниць, що еквівалентне енерговитратам людини, що йде пересіченою місцевістю зі швидкістю 4,8 км на годину. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.

Інфраструктура ринку праці − включає державні і недержавні заклади сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, нормативно-правове середовище, що забезпечують взаємодію між попитом і пропозицією праці. Основною функцією інфраструктури ринку праці є регулювання відносин між роботодавцями і працівниками з приводу оплати праці, її умов, вирішення соціально-трудових конфліктів.

Індивідуальна фотографія робочого дня − це аналітично-дослідний метод нормування праці, це спостереження та заміри усіх без винятку витрат робочого часу безпосередньо на робочих місцях виробничого процесу протягом зміни.

Календарний фонд робочого часу дорівнює плановій кількості календарних днів планового періоду.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців − нормативний документ, який вміщує загальногалузеві кваліфікаційні характеристики. В них зазначаються посадові обов'язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціальністю, рівня і профілю професійної підготовки керівників, спеціалістів і службовців. Кваліфікаційна характеристика працівника кожної посади в цьому довіднику складається з таких трьох розділів: "Посадові обов'язки", "Повинен знати", "Кваліфікаційні вимоги". Цей довідник призначений для застосування на підприємствах з метою забезпечення раціонального поділу обов'язків, найдоцільнішої розстановки і використання кадрів керівників, спеціалістів і службовців, для визначення їхніх посадових обов'язків, обґрунтування кваліфікаційних вимог при доборі кадрів, створення резерву та професійного навчання кадрів, і для встановлення посадових окладів.

Кваліфікація – це сукупність спеціальних знань і практичних навичок, які визначають ступінь володіння людиною тією чи іншою професією або спеціальністю. Вона відображається у тарифних розрядах і категоріях.

Колективний договір − правовий акт, що регулює трудові, соціально-економічні і професійні відносини між роботодавцем і працівниками на підприємстві, в установі, організації.

Конфлікт − це зіткнення суб'єктів взаємодії, викликане протилежною спрямованістю цілей і інтересів, позицій і поглядів. Конфліктна ситуація, як тип СТВ − граничний випадок загострення суперечностей у трудових відносинах.

Кон'юнктура ринку праці − це співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці. Вона обумовлена багатьма чинниками, серед яких основними є загальний стан економіки; галузева структура народного господарства; рівень науково-технічного розвитку країни; рівень життя населення; загальна міра розвитку ринкових відносин (багатоукладність економіки, розвиненість ринків житла, послуг, цінних паперів тощо); стан соціальної та виробничої інфраструктури та ін. Залежно від співвідношення попиту та пропозиції розрізняють три типи кон'юнктури ринку праці: 1) трудодефіцитна - якщо попит перевищує пропозицію; 2) трудонадлишкова - якщо пропозиція перевищує попит; 3) рівноважна - коли попит відповідає пропозиції.

Коефіцієнт Джині − відображає характер розподілу всієї суми доходів населення між окремими його групами. Величина його може коливатися від 0 до 1. За рівномірного розподілу доходів коефіцієнт наближається до 0. Чим вище значення показника, тобто чим ближче до 1, тим нерівномірніше розподілені доходи в суспільстві.

Кооперація – це організована виробнича взаємодія між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту. Кооперування праці означає досягнення раціональних пропорцій в затратах праці різних видів і передбачає встановлення раціональних соціально-трудових взаємовідносин між учасниками трудового процесу, узгодження інтересів людей і цілей виробництва.

Людські ресурси – це специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як фактор економічного розвитку, ЛР – це працівники, що мають певні професійні навички та знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі.

Людський капітал − це сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.

Міжнародна організація праці (МОП) − спеціалізована установа (нині працює при Організації Об'єднаних Націй), утворена в 1919 р, що проголосила своєю метою вивчення і покращення умов праці та життя трудящих шляхом вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства. Місце перебування − Женева.

Міжнародна конференція праці (МКП) − вищий орган МОП. Її робота визначається спеціальним Регламентом. МКП збирається щорічно звичайно на початку червня в Женеві. Кожна держава представлена на Конференції чотирма делегатами з правом вирішального голосу: двома від уряду і по одному від трудящих і підприємців.

Міжнародне бюро праці (МБП) є постійним секретаріатом МОП, її адміністративним і виконавчим органом, дослідницьким і інформаційним центром.

Мінімальна заробітна плата − це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Мінімальний споживчий бюджет (МСБ) — це законодавчо встановлена в державі середньодушова місячна вартість набору продуктів харчування, непродовольчих товарів, оплати необхідних послуг, ліків, предметів побуту, в тому числі й довготривалого користування, задоволення в установлених межах культурних потреб, розрахованих на підставі науково обґрунтованих норм і нормативів з урахуванням національних особливостей

Населення − це сукупність людей, що природно та історично склалася, постійно відновлюється і проживає на визначеній території.

Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку виплачено за відпрацьований час або за виконану працю у відповідності з її кількістю і якістю.

Номінальний фонд робочого часу дорівнює кількості робочих днів, яка максимально може бути відпрацьована протягом планового періоду. Визначається відніманням від календарного фонду неробочих днів.

Норма виробітку − це кількість продукції в натуральних показниках, яку необхідно виробити за одиницю часу в конкретних організаційно-технічних умовах.

Норма обслуговування – кількість одиниць устаткування, чисельність робітників, робочих місць або розмір виробничої площі, яку повинен обслуговувати робітник або бригада за визначених організаційно-технічних умов.

Норма управління – це оптимальна кількість робітників або структурних підрозділів, які необхіднозакріпити за керівником, менеджером тощо.

Норма часу − це кількість робочою часу, об'єктивно необхідна для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах.

Норма чисельності − це розрахована дія конкретних організаційно-технічних умов кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якісною виконання одиниці або певною обсягу роботи за визначений період часу.

Нормативні акти − правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про преміювання, про винагороду за підсумками роботи за рік, угоди про графіки відпусток і т. д.

Норми праці − засіб забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та мірою її оплати, що відповідає вимогам соціальної справедливості у розподілі фонду споживання. Встановлення точних, рівнонапружених норм праці для кожного робочого місця дає можливість об'єктивно визначити розмір трудового внеску окремих колективів та виконавців у загальний результат діяльності підприємства. Науково обґрунтовані норми є ефективним засобом мотивації праці, спрямованої на активізацію трудової активності працівників.

Нормоване завдання − це розрахований для конкретних умов обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць, рік). На відміну від норм виробітку нормовані завдання можуть встановлюватися не лише в натуральних одиницях, але і у нормо-годинах.

Нормування – це обгрунтування за допомогою сукупності наукових методів визначення кількості конкретних ресурсів, потрібних для здійснення економічно ефективного виробництва за досягнутого рівня розвитку продуктивних сил суспільства.

Нормування праці − це основа її організації па підприємстві, це вид діяльності по управлінню підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання. Основними об'єктами нормування праці є робочий час, обсяг роботи, зона обслуговування, витрати енергії працівників.

Основна заробітна плата − винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Організація праці − це, по-перше, система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та один з одним, що утворює певний порядок трудового процесу, який включає: поділ праці та її кооперування, організацію робочих місць та їх обслуговування, впровадження раціональних прийомів та методів праці, науково обґрунтованих норм праці, її мотивацію, планування і облік; і по-друге - систематична діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у відповідність із досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології.

Організація робочих місць − це підпорядкована цілям виробництва система заходів по їх оснащенню засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню їх в певному порядку, обслуговуванню і атестації. Конкретний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі.

Охорона праці − це здійснення комплексу заходів технічного характеру (огородження небезпечних місць на виробництві, впровадження безпечної техніки, зміна технологій з метою ліквідації небезпечних для життя і здоров'я людини робіт) і санітарно-гігієнічних заходів (раціональне освітлення, створення сприятливого мікроклімату у виробничих приміщеннях тощо), які забезпечують нормальні умови праці.

Погодинна форма оплати праці ― це оплата праці, мірою якої є відпрацьований час, а розмір заробітної плати залежить від тривалості фактично відпрацьованого часу та кваліфікації працівника, яка знаходить своє відображення в його тарифній ставці. При погодинній форми оплати праці заробіток працівника може встановлюватися і згідно з місячним посадовим окладом за фактично відпрацьований час.

Поділ праці − це диференціація видів трудової діяльності між різними групами працівників. Поділ праці на підприємстві полягає у закріпленні за кожним працівником і за кожним підрозділом їхніх обов'язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій. Розрізняють такі основні види поділу праці всередині підприємства: функціональний, технологічний, професійно-кваліфікаційний.

Попит на рику праці – це суспільна платежеспроможна потреба в робочій силі. Він визначається обсягом та структурою суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, кон’юнктурою ринків капіталу, товарів, послуг тощо.

Пропозиціяна ринку праці − це контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ.

Праця − свідома цілеспрямована створююча діяльність; прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату в задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; процес перетворення ресурсів природи в цінності й блага, що здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонукань.