Змії (місце в системі, особливості будови і життєдіяльності, поширення, види фауни України).

Змії - це досвідчені і вправні мисливці, що мають досконалі пристосування для переслідування та вбивання жертви. Вони не можуть жувати, тому свою здобич заковтують цілою.

Як змії поїдають здобич. Примітивний череп змій важкий, зубів небагато. Заломлені назад зуби змій служать для захоплення та утримування здобичі, але не для кусання і пережовування їжі. Тому зміям доводиться ковтати свою здобич цілою. Часто трапляється, що розміри спійманої тварини у багато разів перевищують розміри рота плазуна. Проте у змій кістки лицьової частини черепа з'єднані між собою еластичними зв'язками і під час заковтування великої здобичі вільно розсуваються. Щелепи, що обхоплюють жертву, незалежно одна від одної рухаються вперед, поки їжа остаточно не сховається в стравоході. Мускульними скороченнями змія проштовхує їжу у шлунок (деякі гадюки при цьому використовують отруйні зуби). При проходженні корму по стравоходу у змії розтягується також і шкіра. Заковтування особливо крупної здобичі може тривати навіть декілька годин. Сита змія декілька тижнів не виходить на полювання. Весь цей час вона перетравлює їжу.

види змій

Існують два інфраряди змій: нижчі і вищі. До нижчих належать три підродини - удави, пітони та болієріни, які свою здобич душать або вбивають укусом. Серед вищих змій зустрічаються як абсолютно нешкідливі, так і смертельно небезпечні види. У природі змії користуються отрутою для самозахисту тільки в окремих випадках, оскільки головним чином отрута використовується для вбивання здобичі.

Найбільш сильнодіючу отруту мають морські змії, що вбивають жертву одним-єдиним укусом. Така зброя необхідна для того, щоб вбивати рибу, яка швидко плаває у воді. Отрута таких небезпечних змій, як кобра і мамба, менш концентрована, проте її більша доза нерідко призводить до смерті жертви. Гримучникам характерні отруйні, довгі і заломлені назад зуби.

Шумлива гадюка користується зубами, проштовхуючи ними здобич в глиб рота. Таке використання зубів досить незвичне, воно зустрічається і у габонської гадюки.

Спочатку змієподібна форма тіла виникла, ймовірно, як адаптація до риючого способу життя чи до пересування сипучими ґрунтами, але виявилася перспективною також при рухові у воді й у густій рослинності. Характерний погляд змій, які ніколи не моргають – результат зрощення повік, що стали прозорими і захищають очі у різноманітних умовах. А роздвоєний язик, що безперервно тріпоче, це не «жало», а орган нюху й дотику, що доставляє хімічні сигнали із зовнішнього середовища до ротової порожнини.

Змії надзвичайно різноманітні за способами життя, поведінки, розмірами, малюнком і забарвленням. Найбільші за розмірами змії – удави. Вони неотруйні, але можуть бути небезпечними саме через свої розміри і спосіб полювання на здобич здавленням кільцями могутнього тіла. Вони зберегли рудименти задніх кінцівок у вигляді маленьких кігтиків. Живуть удавові змії у тропічних і екваторіальних широтах обох півкуль.

Найчисленніша родина змій – вужові, які здебільшого цілком безпечні для людини, хоча серед них є й отруйні види. Більшість вужових не має отруйних залоз і зубів, а ті з них, що мають отруйний апарат (тигрові вужі, бойги, стрілка-змія, батіжкові змії та ін.), не в змозі застосувати його до людини – їхні отруйні зуби містяться в глибині пащі (задньоборознисті змії). Тому отруйні вужові здатні вкусити лише невеликих тварин, що складають їхній раціон, паралізуючи здобич при проковтуванні. Однак найбільші з них, наприклад бумсланги, бувають іноді смертельно небезпечні і для людини. Серед вужових спостерігаються дивні випадки своєрідного захисту шляхом мімікрії – «наслідування» у забарвленні і малюнку неотруйних змій отруйним: такими є деякі дуже гарні королівські і молочні змії, подібні до отруйних коралових аспідів, що мають яскраве застережне забарвлення. Представники вужових у фауні України – вужі звичайний та водяний, а також занесені до Червоної книги мідянка та п’ять видів полозів – абсолютно неотруйні.

Морські змії – вторинноводні живородні тварини, як правило, з вертикально сплощеним тулубом і хвостом, надзвичайно отруйні. Отрута використовується ними головним чином для вбивства здобичі і діє миттєво – інакше вражена риба мала б час укритися в тісних тріщинах коралових заростей і стати недоступною для змії.

Отруйні передньоборознисті змії представлено родинами аспідових, до яких належать вищезгадані морські змії, та гадюкових, що включають також як підродину гримучникових. Складно влаштований отруйний апарат з отруйними залозами (видозмінені слинні), довгі отруйні зуби, пронизані каналом і розташовані в передній частині пащі, а також складна система кісток, що виконують роль важелів, які приводять отруйні зуби у вертикальне положення при відкриванні рота, забезпечують їм можливість нападу на істот набагато більших за себе (у тому числі й людей). Тому отруйний апарат використовується цими зміями не тільки для добування їжі, але й для захисту від ворогів. Однак кусають змії великих тварин і людину вкрай неохоче, лише у випадку прямої погрози своїй безпеці – отрута заощаджується для полювання. Для попередження про себе чимало отруйних змій мають різноманітні пристосування і сигнали, перший з яких – голосне застережне шипіння. Усім відома загрозлива поза кобри, що піднімає передню частину тіла і розгортає «каптур», який розтягується розсовуванням кількох ребер. При цьому на спинному боці каптура багато видів мають малюнок у вигляді ока чи двох очей для відлякувати ворога, що нападає ззаду. Деякі види кобр вводять отруту не тільки шляхом укусу, але і вибризкуванням її через канали отруйних зубів в очі супротивникові – такими є плююча (Південно-Східна Азія) і африканські черношийна й ошийникова кобри.

Коралові аспіди звичайно мають яскраве, добре помітне застережне забарвлення і малюнок із червоних, чорних, жовто-зелених кілець. Гримучі (ямкоголові) змії на кінці хвоста мають «брязкальце», утворене залишками виповзків, яким роздратована змія видає досить голосний звук, коли вібрує кінчиком хвоста. Друга назва цієї підродини – «ямкоголові» відбиває їх унікальну особливість – наявність термолокатора у вигляді двох ямок між ніздрями й очима, за допомогою яких змії виявляють теплокровну жертву навіть у темряві.

З усіх змій фауни України отруйні лише гадюки – звичайна, степова і лісостепова, два останніх види рідкісні, занесені до Червоної книги України. Отруту змій використовують для приготування найцінніших сироваток і ліків, для чого змій відловлюють і утримують у серпентаріях, де періодично «доять» їх.