Особливості розмноження і розвитку птахів.

Репродуктивна система. Статевий апарат самців — парні сім'яник і сім'япровід. Сім'яники збільшуються у сотні разів під час шлюбного сезону, коли вони починають виробляти сперму[31]. Статеві органи самиць — непарний лівий яєчник (правий редукується, що вважається пристосуванням до польоту) і яйцепровід. Запліднення внутрішнє, хоча більшість видів птахів не мають статевого члена.

Птахи приступають до розмноження у віці від менше 1 року до 12 років. Найбільш раннєстатеве дозрівання відзначено у деяких тропічних видів ткачикових (Estrildidae) у 4—5 місяців. Більшість горобцеподібних, багато куроподібних, деякі види качок та голубівпочинають розмножуватися у віці близько 1 року; багато соколоподібних, сов,серпокрильців, папуг — у віці 2 та 3 років; мартини — від 2 до 7 років; великі трубконосі — до 8—11 років[34].

Серед птахів 95 % видів є моногамними. Вони утворюють пару щонайменше на один гніздовий період, а інколи — на декілька років або до смерті одного з партнерів[35].

У той же час, серед багатьох видів, які є моногамними, досить звичайною є копуляція з особинами інших пар. Така поведінка є типовою між домінантним самцем та самицею, яка утворила пару з субдомінантним самцем, однак може бути також у результаті примусової копуляції (у качок та інших качкових). Для самиць переваги копуляції з чужим самцем полягають в можливості отримати кращі гени для своїх нащадків та страхування проти можливого безпліддя свого партнера. Самці тих видів, у яких спостерігається копуляція самиць з іншими самцями, уважно охороняють своїх партнерок з метою забезпечення власного батьківства для пташенят, у вирощуванні яких вони беруть участь.

Інші соціальні системи серед птахів включають полігінію, поліандрію, полігамію,полігіноандрію та проміскуїтет. Полігамна система розвивається у тому разі, коли самиця спроможна виростити потомство без допомоги самця. Деякі види можуть застосовувати, залежно від обставин, більше однієї системи.

Гніздування зазвичай включає токову поведінку, яку демонструє, здебільшого, самець. У більшості випадків токова поведінка є досить простою та полягає у різних типах пісень. У той же час деякі види токової поведінки є досить складними. Залежно від виду, вона може включати складні рухи крилами та хвостом, танці, токові польоти або групове токування. У цілому, вибір статевого партнера здійснює самиця, хоча у птахів роду плавунець, які є поліандричними, усе навпаки: простіше забарвлений самець вибирає яскраво забарвлену самицю. Після утворення пари між партнерами може спостерігатися ритуальне годування, «цілування» дзьобами та взаємний догляд за оперенням.

Практично у всіх птахів у період розмноження добре виражена територіальність — прив'язаність до гніздової території та її захист від вторгнення особин свого, а інколи — й інших видів. Більшість птахів, що гніздиться окремими парами, мають індивідуальну гніздову територію. Такий спосіб дозволяє популяції повніше використовувати придатні для гніздування умови, гнізда таких птахів важче знайти хижакам. У разі колоніального гніздування розмір території, що охороняється, нерідко обмежується найближчим оточенням гнізда. Колоніальність властива птахам, що живляться масовими кормами та збирають їх на деякій відстані від гніздової колонії. Особливо багато колоніальних видів серед морських птахів, що гніздяться на узбережжі (веслоногі, трубконосі, мартинові,алькові). Колоніальність сформувалася під впливом двох факторів: нестачі зручних місць для побудови гнізда та наявність достатньої кількості кормів. Вважають, що перевагами колоніального способу гніздування є успішніший колективний захист від хижаків та ефективне використання трофічних ресурсів Період розмноження припадає на той час, коли настають сприятливі погодні умови і є достатня кількість їжі. Під час линяння, що передує шлюбному періоду, може змінюватись забарвлення оперення птахів: воно стає яскравим (зазвичай, у самців). Самці багатьох видів займають так звану гніздову територію, придатну для виведення пташенят.

Голосним співом вони приваблюють самок. Часто шлюбний спів самців супроводжується і характерною поведінкою. Так, у глухарів самці демонструють характерні пози: вони ходять по землі, розпустивши хвіст та крила, і видають особливі звуки. А самці тетеруків влаштовують своєрідні турніри: вони б'ються один з одним, визначаючи переможця. Журавлі влаштовують граціозні шлюбні танці.

Для нормального розвитку зародка потрібне тепло. В одних видів птахів (голуби, дятли та інші) яйця насиджують почергово кожен з батьків, в інших - тільки один з них. Так, лише самці насиджують яйця у австралійських і американських страусів, тільки самки - у багатьох куроподібних, гусеподібних, сов, соколоподібних тощо.

За ступенем розвитку пташенят, що вилупились з яйця, птахів поділяють на виводкові та нагніздні. Пташенята виводкових птахів вилупляються повністю вкриті пухом і з відкритими очима. Невдовзі після вилуплення вони можуть залишати гніздо і самостійно живитися у супроводі батьків. Зазвичай до виводкових птахів належать ті види, що гніздуються на землі або біля води (лебеді, журавлі, гуси, качки, мартини, дрофа, кури).

Натомість пташенята нагніздних птахів (горобці, одуд, серпокрильці, дятли, зозуля, голуби тощо) народжуються безпорадними, позбавленими пуху або слабко опушеними, сліпими та глухими. Вони нездатні триматися на ногах, а температура їхнього тіла непостійна. Такі пташенята тривалий час залишаються у гнізді і потребують постійної уваги батьків, які їх годують та обігрівають.