Ящірки (місце в системі, особливості будови і життєдіяльності, поширення, види фауни України).

Ящірка (Lacerta) — рід плазунів ряду лускатих підряду Ящірки. Має 40 видів. Один з найбільших родів родини Ящіркових. Викопні рештки відомі починаючи з еоцену.

Загальна довжина сягає до 16 см. Тулуб зверху часто має яскраві кольори, здебільшого зелений. Черево жовтуватого, лимонного забарвлення. Статевий диморфізм проявляється у різних кольорах самиці та самця, останній темніший. Тулуб стрункий, хвіст досить довгий. Має здатність відламуватися при небезпеці. Шкіра вкрита дрібною лускою. Голова зверху має правильно розташовані щитки, які лежать поверх зрослими із черепом кістяними пластинками — остеодермою. На хвості луска утворює правильні кільця. Є в наявності стегнові пори. Очі мають подільні повіки, на нижньому розташовано прозоре або напівпрозоре віконце. Скронні дуги добре розвинуті.

Це невелика тварина: дов­жина тіла разом з хвостом становить 15-20 см. Вона живе на сухих, прогрітих сонцем місцях у степах, лісах, горах на висоті до 2,5 км. Бурувате або зелено-буре забарвлення добре приховує її серед каміння й трави. Живуть ящірки парами, ховаю­чись уночі в норах, під камінням, під корою пнів. Тут вони й зимують. Живляться комахами.

Зовні ящірка нагадує хвостатих земноводних, але тіло в неї стрункіше. Голова спереду загострена, з тулубом ц з'єднує ко­ротка товста шия. На кінці морди є пара ніздрів. Нюх у ящірки розвинений краще, ніж у земноводних. Очі, як і в усіх наземних хребетних, захищені повіками. У ящірки є третя повіка — напів­прозора мигальна перетинка, за допомогою якої поверхня ока постійно зволожується. Позаду очей міститься округла барабан­на перетинка. Слух у ящірки дуже тонкий: слабенький шурхіт повзучої комахи вже привертає її увагу.

Раз у раз ящірка висовує з рота довгий, тонкий, роздвоєний на кінці язик — її орган дотику.

Кінцівки діляться на такі самі відділи, як і в жаб. Пальців на кожній нозі по п'ять, перетинок між ними немає.

Шкіра в ящірки суха, вкрита роговими лусочками, які на морді й на череві переходять у досить великі щитки. На кінчиках пальців роговий покрив утворює кігті, за допомогою яких ящірка може лазити. Роговий покрив тіла перешкоджає ростові тварини, через те ящірка за літо чотири-п'ять разів линяє: зроговілі шари її шкіри відлущуються й відпадають шматками.

Внутрішня будова ящірки багато в чому подібна до внутріш­ньої будови земноводних, хоч деякі системи органів мають істотні відмінності. У ящірки шийних хребців 8 — вони забезпечують рухомість голови. До грудних хребців з кожного боку приєднує­ться по ребру. Другий кінець кожного ребра за допомогою хря­ща зростається з непарною грудною кісткою. Так утворюється грудна клітка, що оберігає легені й серце тварини.

Шкірного дихання в ящірки немає, вона дихає тільки леге­нями. Будова легень у неї складніша, ніж у жаби: вони комір­часті, завдяки чому збільшується поверхня газообміну.

Серце трикамерне, складається з двох передсердь і шлуночка. У ящірки, на відміну від земноводних, шлуночок має неповну внутрішню перегородку, яка ділить його на праву, венозну, час­тину і ліву, артеріальну.

Хоч будова легень і серця ящірки складніша (порівняно із земноводними), обмін речовин в її організмі відбувається все-таки повільно й залежить від температури навколишнього се­редовища. Тому в теплу погоду ящірки жваві, а в холодну, як і всі плазуни, вони стають млявими.

Травна, видільна та нервова системи ящірки подібні будовою до відповідних систем земноводних. Але в неї у головному моз­ку трохи більше, ніж у земноводних, розвинений мозочок, який керує рівновагою та координацією рухів. Це пов'язане з великою рухливістю ящірки і значною різноманітністю її рухів.

В Україні поширені:

ящірка прудка (Lacerta agilis), до 20 см довж. — по всій Україні;

ящірка зелена (Lacerta viridis), до 40 см у довжину, занесена до Червоної книги України;

ящірка живородна (Lacerta vivipara), рідкісна;

ящірка кримська (Lacerta taurica) — у горах Криму;

ящірка скельна (Lacerta saxicola) — у горах Криму.