Диференціація зубної системи хребетних та її біологічне значення.

Диференційована зубна система - особливість зубної системи ссавців (і людини), зумовлена наявністю різних за формою та призначенням груп зубів (ікла, різці, кутні зуби). Перші представники хребетних знайдені в силурійських відкла­деннях. Палеонтологічні знахідки дають підставу вважати, що первинні черепні тварини в своїй еволюції розділилися на дві гіл­ки. Перша включила безщелепних, частина яких пристосувалася до донного способу життя і живлення детритом. Як захисне при­стосування у них розвивається кістковий панцир, покриваючий тіло. Інша гілка цих тварин стала напівпаразитами і, таким чи­ном, виявилася предком сучасних круглоротих.

Друга — основна — гілка еволюції первинних щелепних при­вела до формування щелеп як органу активного нападу і захисту. Щелепнороті дали початок рибам і згодом усім високоорганізованим хребетним. У даний час підтип включає сім класів, які ді­ляться на дві великі групи: хребетні без зародкових оболонок (анамнії) і хребетні із зародковими оболонками (амніоти). Пер­шу групу складають класи круглоротих, хрящових риб, кістко­вих риб, амфібій. Оскільки зародки у цих класів розвиваються у воді, їх називають первісно-водними тваринами.

До другої групи входять класи плазунів, птахів і ссавців. їх зародки розвиваються на суші, тому вони носять назву первинно-наземних тварин. Зародки оточені водною оболонкою (амніоном), звідки назва групи. Деякі представники амніот повернулися у водне середовище (кити). Це вторинно-водні тварини.

У щелепноротих хордових захоплення і механічна обробка їжі здійснюється щелепами, які мають диференційовану міцну жувальну мускулатуру та зуби. У хижих хрящових риб, що живляться рухливою і великою здобиччю, зуби великі, з ріжучими краями, які здатні відкушувати від жертви великі шматки. У скатів, які живляться в основному молюсками та ракоподібними, зуби плоскі з деякими горбиками, сидять щільними рядами, утворюючи тертку, що подрібнює і перетирає панцири ракоподібних, голкошкірих та раковини молюсків.

У кісткових риб зуби прикріплюються до передщелепних, верхньощелепних та піднебінних кісток. Їм властиві зміни зубів, які відбуваються непостійно. Нові зуби виростають у проміжках між існуючими. У деяких коропових та камбалових риб наявні міцні глоткові зуби, що перетирають їжу.

У безхвостих земноводних дрібненькі конічні зуби розміщені лише на верхній щелепі і полегшують хапання здобичі. У жаб зуби зовсім відсутні.

Захоплення та утримування їжі у плазунів відбувається щелепами, які мають численні однотипні гострі зуби. Вони приростають до щелепних та піднебінних кісток. Лише у крокодилів основи зубів занурені у спеціальні лунки. У змій розвинуті великі отруйні зуби, здатні при нападі на здобич витягуватися вперед з ротової порожнини. Крокодили та черепахи можуть відривати від великої здобичі окремі шматки. Наземні черепахи не мають зубів, вони неначе зрізують рослини гострими краями рогового покриву щелеп. Більшість видів плазунів ковтають їжу цілою.

У птахів зуби відсутні. Органом захоплення здобичі є дзьоб, а в хижих видів – кігті лап.

Зуби ссавців відрізняються від інших хребетних рядом особливостей:

1. Вони неоднорідні і диференційовані на різці, ікла та корінні, що в свою чергу поділяються на малі та великі кутні:

- різці слугують для відкушування їжі та мають долотоподібну форму;

- ікла мають форму гострого конуса та слугують для захоплення, утримання та умертвіння здобичі;

- корінні кутні зуби мають більш-менш плоскі поверхні для подрібнення їжі.

2. Всі види зубів, крім корінних мають дві зміни – молочні та постійні.

3. Кількість зубів у різних груп ссавців постійна.

4. Зуби не приростають до кісток, а сидять в окремих лунках.

5. Постійні зуби ссавців у більшості випадків мають корені: один або кілька.

Лише у ластоногих та зубатих китів зуби однакові, гострі та конусоподібні.

Склад, будова зубів та їх кількість у різних рядів ссавців відрізняються внаслідок адаптації до живлення різноманітною їжею. У дрібних комахоїдних, що мають вузьку довгу мордочку, різці витягнуті вперед у вигляді пінцета, що допомагає схоплювати і утримувати дрібну здобич: комах, личинок, черв’яків, а гострі верхівки корінних зубів допомагають подрібнювати хітиновий покрив комах.

У тварин ряду Хижі, зуби мають найкращу диференціацію: гострі різці, великі ікла, корінні із гострими ріжучими краями. Задні малі корінні зуби верхніх щелеп та перші великі корінні зуби нижньої відрізняються своєю величиною та носять назву хижі зуби.

У гризунів кількість різців всього чотири по два на кожній щелепі. Вони досить добре розвинені, не мають коренів та ростуть протягом всього життя. Із-за відсутності ікол між різцями та корінними наявний широкий беззубий проміжок – діастема. Зате корінні зуби мають широку жувальну поверхню, гладеньку або з невисокими гребнями емалі.

У слонів зберігаються лише пара різців у верхній щелепі – бивні – та по одному великому корінному на лівій та правій сторонах верхньої і нижньої щелеп. Загальна кількість зубів у них шість штук.

У парнокопитних у верхній щелепі відсутні, і різці, і ікла, а корінні мають лункову будову, що здатні перетирати грубі корми.