Порівняльна характеристика безщелепних і щелепноротих.

Безщелепні (Agnatha) – рибоподібні тварини, яких так назвали тому, що у них немає щелеп. Вони з`явились на Землі серед хребетних першими, ще в кембрійському періоді, а тому є найбільш примітивними. Найдавнішим представником безщелепних вважається пікайя, залишки якої знайдено на території Канади, в провінції Британська Колумбія. Абсолютний вік знахідки – 530 млн років – тобто з другої половини кембрію.

Вимерли безщелепні майже всі ще в кінці девону. Тільки 2 підкласи: міксини і міноги – залишки колись чисельних безщелепних, збереглися в морських і прісних водах. Їх багато зоологів об`єднують в один клас – круглоротих. Рот у вигляді присоски, зуби рогові, скелет хрящовий, язик сильний і виконує роль буравчика. Міксини живуть у морських водах, міноги – у прісних (річкових) і солоних. Вони схожі на великих черв`яків. Ведуть нічний хижацький спосіб життя, нападаючи переважно на риб. Живуть міксини в помірних і субтропічних нормально-солоних водах північної і південної півкуль на різних глибинах і поділяються на 4 роди: власне міксини, тонкотілі, п`явкороті і параміксини. У роду власне міксин нараховується біля 10 видів.

Довжина звичайної міксини 36-40 см, але біля берегів Північної Америки трапляються особи до 79 см. Колір від рожевого до бурувато-сірого.

П`явкороті міксини мають довжину до 80 см. Дуже зажерливі – за 7 годин можуть з`їсти риби у 8 разів більше власної ваги. Дуже живучі, можуть без голови плавати ще 5 годин. Їх нараховують 5 видів. Розмножуються яйцекладним способом.

Міноги більше схожі на рибин. У них уже є спинний і хвостовий плавники. Розмножуються ікрою на дні швидкоплинних річок. Личинки міног називають піскорийками (зариваються в мул вертикально вниз). Але міногами вони стають лише тоді, коли їм виповнюється 4-5 років. При цьому у них перебудовується багато органів.

У підкласу міног вижив тільки один ряд міногоподібних і також тільки з одним сімейством - міногових. Серед них є великі, які живуть в озерах Північної Америки і у морях. Довжина їх від 40-60 до 100 см. Відомо до 24 видів міног, які об`єднуються у 7 родів (5 родин живе у північній півкулі, 2 – у південній).

В Європі зустрічаються у річкових водах, біля узбережжя морів.

Викопні безщелепні були дуже різноманітними як за формою, так і величиною (від кількох см до 1 м), але в шарах порід знаходять тільки фрагменти панциру або його пластини. Жили вони у прісних і солоних водах.

Викопні безщелепні поділяються на 2 класи: непарноніздрьові і парноніздрьові.

До непарноніздрьових відносять палеозойських панцерних – цефалоспідів і безщиткових. Цефалоспіди мали сплющену голову, плоске черево, зближене положення очей.

До парноніздрьових відносять дві палеозойські групи безщелепних: телодонтів і різнощиткових. Телодонти – найдавніші (з кембрію) серед хребетних, від них пішли всі інші безщелепні. У їх потомків - різнощиткових – характерне те, що передня частина тулуба захищалась складним панцирем, що побудований із різних пластинок.

 

Щелепні хребетні

До щелепних (Jnathostomi) належать усі риби і наземні хребетні, які мають нижні і верхні щелепи. Внутрішній скелет (хорда) може бути хрящовий або кістковий.

Щелепні за середовищем проживання поділяються на 2 групи: першоводні і наземні. До першоводних належать риби і земноводні, до наземних – плазуни, птахи, ссавці.

А взагалі, офіційно до щелепних належать 2 надкласи: риби і чотириногі.

Надклас риб (Pisces). Включає класи акандодів (найдавніших риб), пластиношкірих або панцирних, хрящових і кісткових риб.

Акандоти (Acanthodii – “колючкозубі”) жили в прісних і солоних водах. З`явились вони в пізньому силурі, витісняючи безщелепних і поєднували в собі ознаки хрящових і кісткових риб. Це видно з того, що тіло було покрито лускою (як у кісткових риб), а голова – дрібними пластинками. Череп був хрящовий, зябра не покривались пластинками.

Пластиношкірі (Placodermi – “панцирні”) риби мали панцир, який покривав голову і передню частину тулуба, але голова була рухома. Деякі представники цього класу вже мали сильні щелепи і великі зуби. Наприклад, дініхтіс, що мав довжину до 9 м, був страхітливим хижаком.

Жили ці риби в девонському періоді. Їх витіснили акулові і променевоперисті.

Клас хрящових риб (Chondrichthyes) включає в себе тих, у яких хребці хрящові. Із сучасних риб до них відносяться акули, скати та інші (600 видів). Шкіра у них без луски. Розквіт цих риб припадає на карбон, коли особливо багато було дійсних акул (ряд сілахій), брадіодонтів (“древніх скатів”) і едестидів, у яких була закручена верхня щелепа, що мала вигляд спіралі з зубами (ніби зуби циркулярної пилки).

У викопному стані зустрічаються зуби і зрідка скам`янілі хребці або частини голови.

Клас кісткових риб (Osteichthyes). Це найбільш численний видами клас, представники якого зараз мають панівне положення (96 % в сучасній іхтіофауні). У них скелет і луска кісткові. Зябровий апарат більш досконалий, ніж у інших риб, мають пузир для плавання або легені. Ці риби відомі з девонського періоду, а їх розквіт припав на мезозойську еру. Клас поділяється на 3 підкласи: кистьопері, дводишні і променево-перисті. Основне значення в палеонтології мають кистьопері і дводишні, які з`явились і в прісних водах. Променево-перисті залишились жити тільки в морських водах.

З кистьоперих до нашого часу дожили (в західній частині Індійського океану) представники роду латимерій, довжиною до 3 м. Луска у них велика, яка ніби черепиця покриває тіло. На спині два плавники. У парі нижніх плавників, якими риба опирається на дно, є внутрішній скелет у вигляді осі. Від цих риб в пізньому девоні виникли перші наземні хребетні – стегоцефали (клас земноводних).

Представником підкласу дводишних є диптеріус. Нащадки давніх дводишних живуть і зараз у пересихаючих водоймах Південної Африки, Австралії і Південної Америки. У них, крім зябер, є примітивні легені. В Австралії живе цератодус (до 2 м довжини). Але крім нього є ще 2 види дводишних.

До надкласу чотириногих відносять класи земноводних (Amphibia), плазунів (Reptilia), птахів (Aves) і ссавців (Mammalia).