Аналіз і оцінка комерційного ризику. Методи аналізу ризиків

 

Ризик як імовірнісну категорію найбільш обґрунтовано можна ха­рактеризувати як ймовірність виникнення певного рівня втрат. Певні сфе­ри або зони ризику залежно від величини втрат, зображені на рис1.

Схема зон ризику

Зона без ризику	Зона допустимого ризику	Зона критичного ризику	Зона катастрофічного ризику
	Розрахунковий прибуток	Розрахункова виручка	Майновий стан підприємства	Величина можливих втрат

 

Сфера, в якій втрати не очікуються, це зона без ризику, їй відпові­дають нульові втрати або негативні (перевищення прибутку).

Зона допустимого ризику - це сфера, в межах якої цей вид комер­ційної діяльносгі зберігає економічну доцільність, тобто втрати менші від очікуваного прибутку. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, який дорівнює розрахунковому прибутку від підприємницької дія­льності.

Зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, які заздалегідь перевищують очікуваний прибуток і в результаті можуть при­звести до невідшкодованої втрати всіх засобів, вкладених комерсантом в справу. В останньому випадку комерсант не тільки не отримує від угоди ніяких доходів, але несе збитки в сумі всіх безплідних затрат.

Зона катастрофічного ризику містить втрати, які за своєю величи­ною перевищують критичний рівень і в результаті можуть досягати вели­чини, яка дорівнює майновому стану підприємця. Катастрофічний ризик здатний призвести до банкрутства, повного розвалу комерційної фірми, його закриття і розпродажу майна. До катастрофічного ризику слід відне­сти ризик, пов'язаний з прямою небезпекою для життя людей або виник­ненням екологічних катастроф.

З а оцінками спеціалістів під час здійснення помірної фінансової політики граничними значеннями рівня ризиків в окремих комерційних операціях є:

- в комерційних операціях з допустимим рівнем ризику - о,І;

- в комерційних операціях з критичним рівнем ризику - о,оі;

- в комерційних операціях з катастрофічним рівнем ризику -о,ооі.

Це означає, що намічена комерційна операція торгового підприєм­ства може бути відхилена, якщо в одному випадку з десяти внаслідок неї може бути втрачений весь прибуток; в одному випадку зі ста - втрачений весь дохід; в одному випадку з тисячі - втрачений весь власний капітал або суттєва його частина і підприємство може бути оголошене банкрутом.

Комерційний ризик може визначатися як в абсолютних, так і у під­носних величинах. Вимір ступеня ризику в абсолютних величинах доціль­но застосовувати під час характеристики окремих видів втрат, а у піднос­них - під час порівняння рівня втрат, що прогнозуються, з реальним рів­нем, середньогалузевим, середнім в економіці тощо. Сукупність методів аналізу ступеня підприємницького ризику показана на рис. 2.

 

 

 

Методи аналізу ризиків

 

Аналіз ризиків поділяють на якісний та кількісний.

Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у певній сфері економічної діяльності. Його головна мета - визначити чинники ризику, його сфери для подальшої ідентифікації усіх можливих ри­зиків.

Рівень комерційних ризиків оцінюється за такою формулою:

УР=ВР х РП,

де УР - рівень відповідного комерційного ризику;

ВР - ймовірність виникнення цього ризику;

РП - розмір можливих фінансових втрат за цього виду ризику

Якісний аналіз ризику пов'язаний з необхідністю порівняння очіку­ваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими наслідками сьогодні і в майбутньому. Ризик повинен бути об­ґрунтований, бо інакше - це авантюра. Ризикувати доцільно тоді, ними це призведе до кращих наслідків в разі обґрунтування правильності своїх дій.

Якісний аналіз ризику пов'язаний також з виявленням вплину рі­шень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб'єктів ко­мерційної діяльності. Без урахування інтересів (зацікавленості), без керу­вання ними неможливі реальні якісні досягнення.

Кількісний аналіз ризику є одним з важливих складників процесу ефективного управління фірмою.

Під час цього аналізу можна використовувати різні методи Най­більш розповсюдженими є статистичні, використання аналогів, експертні, аналітичний.

Статистичний метод широко застосовується за наявності відомі нтей (статистичних) про кожний елемент досліджуваного об'єкта (програми)

Якщо ступінь ризику виразити, наприклад, через величину середньоквадратичного відхилення від очікуваних величин, то можна кількісно виразити і оцінити ризик для кожного елемента і для об'єкта (програми) в цілому.

Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений, наприклад, новий проект, корисними можуть стати відомості про наслідки впливу несприят­ливих чинників ризику подібних за суттю проектів, що виконані раніше. Застосовуючи метод аналогів, використовують бази даних та знання сто­совно чинників ризику. Ці бази створюються на матеріалах з літературних джерел, пошукових робіт, а також шляхом оптування фахівців тощо.

Отримані дані обробляють, використовуючи відповідний матема­тичний апарат, для вияву залежності, причин з метою врахування потен­ційного ризику під час реалізації нових проектів.

Експертні методи оцінювання ризиків здійснюються, як правило, за відсутності статистичних даних, необхідних для оцінки відповідних кі­лькісних показників, або для оцінки інвестиційного проекту, що не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих фахівців і відповідній подальшій математичній обробці результатів цього опитуван­ня.

Оцінка ступеня ризику за допомогою аналітичного методу зводить­ся до декількох взаємопов'язаних етапів.

На першому етапі здійснюється підготовка до аналітичної обробки інформації, яка включає в себе:

1. визначення ключового параметра, відносно якого здійснюється оцінка конкретного напряму комерційної діяльності;

2. відбір факторів, які впливають на діяльність фірми, а, відповідно, і на ключовий параметр (наприклад, рівень інфляції, ступінь виконання договорів основними постачальниками підприємства тощо);

3. розрахунок значень ключового параметра на всіх етапах комер­ційного процесу.

На другому етапі будуються діаграми залежності вибраних резуль­татних показників від величини вихідних параметрів. Співставляючи між собою отримані діаграми, можна виділити ті основні показники, які най­більше впливають на цей вид комерційної діяльності.

На третьому етапі визначаються критичні значення ключових па­раметрів. Найбільш просто може бути розрахована критична точка діяль­ності або зона беззбитковості, яка показує мінімально допустимий обсяг продаж для покриття витрат фірми.

Під час четвертого етапу на основі отриманих критичних значень ключових параметрів і факторів, що впливають на них, аналізуються мож­ливі шляхи підвищення ефективності і стабільності фірми, а, відповідно, і шляхи зниження ступеня ризику.

Таким чином, перевагою аналітичного методу є те, що він поєднує в собі як можливість пофакторного аналізу параметрів, що впливають на ризик, так і виявлення можливих шляхів зниження його ступеня шляхом впливу на них.

 

 

Способи зниження ризиків

Комерційна діяльність пов'язана з чинниками випадковості, роз-пливчатості, неповноти інформації, тобто з ризиком. Тому необхідно визначити практичні шляхи (способи) зниження загрози збитків (банкрутст­ва), що пов'язана з певними ризиками, обрати найбільш ефективний спо­сіб дій, які забезпечать прийнятний ступінь ризику.

До основних способів зниження ступеня ризику належать його уник­нення та попередження, диверсифікація, страхування, одержання додат­кової інформації під час обрання варіантів рішень і результатів їх реаліза­ції, створення запасів та резервів тощо.

1. Уникнення ризику означає просте ухилення від певного заходу, що обтяжений надмірним (катастрофічним) ризиком. Однак уникнення ризику нерідко означає відмову від прибутку, а це пов'язано з ризиком не­використаних можливостей.

2. Попередження ризику - це досить ефективний засіб який лише в

окремих випадках дозволяє зменшити ризик.

Наприклад, у зв'язку з розширенням міжнародної торгівлі і зрос­танням глобальних ринків, різні компанії (фірми).зіштовхуватися із валю­тним ризиком, який зростає. Закордонний конкурент може виграти навіть завдяки коливанням курсів валют. Негативні наслідки іноземної конкурен­ції можна попередити декількома способами. Для вітчизняних компаній - це підвищення продуктивності праці, скорочення виробничих витрат і у підсумку підвищення конкурентоспроможності.

З. Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, покласти певну частку відповідальності за ризик співучасника реального інвестиційного проекту, який краще, ніж інші, здатний його контролювати. Основні суб'єкти певного реального проекту можуть прийняти рішення, які роз­ширюють або звужують коло потенційних інвесторів: чим більшим ризи­ком ці суб'єкти мають намір обтяжити інвесторів, тим важче буде залучити досвідчених інвесторів до цього проекту. Тому безпосереднім учасникам проекту рекомендується під час проведення переговорів проявити макси­мальну гнучкість стосовно того, яку частку ризику вони згодні взяти на себе. Бажання обговорити питання щодо прийняття на себе головними учасниками реального проекту більшої частки ризику відкриває простір для залучення широкого кола інвесторів, може переконати досвідчених інвесторів дещо знизити свої вимоги стосовно премії за ризик.

4. Суть страхування ризику полягає в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів, тобто він готовий заплатити за зниження рівня ризику до нуля. Коли вартість страхування дорівнює можливим збит­кам, інвестор, не схильний до ризику, захоче застрахуватися так, щоб за­безпечити повне повернення можливих будь-яких фінансових втрат. Стра­хування фінансових ризиків є одним із найпоширеніших способів зни­ження їх рівня.

Страхування ризику - це, по суті, передавання певних ризиків стра­ховці компанії. Страхування, як правило, здійснюється двома основними способами: страхування майна і страхування від нещасних випадків.

5.Лімітування є важливим засобом зниження рівня ризику і засто­совується, наприклад, банками під час продажу товарів у кредит, а інвес­торами під час визначення суми вкладання капіталу.

6. Диверсифікація є процес розподілу інвестованих коштів між різ­ними об'єктами вкладання, які безпосередньо не пов'язані між собою.

Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику під час розпо­ділу капіталу між різноманітними видами діяльності. Так, придбання ін­вестором акцій різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує ймовірність одержання ним середнього доходу майже в три рази і відповідно в три рази знижує рівень ризику.

7. Створення резервів, запасів на покриття ймовірних витрат являє собою спосіб зниження ступеня ризику. Основною проблемою при цьому є оцінювання потенційних наслідків ризику.

8. Здобуття додаткової інформації - одним із важливих способів зниження ризику. У разі використання неточних економічних даних доці­льним є їх уточнення.