Тема 6. Ризики в банківській діяльності та методи їх аналізу

Сутність банківських ризиків. Завдання аналізу ризиків. Групи збитків, які супроводжують ризиковані операції. Абсолютна та відносна оцінка ризиків. Поняття кредитного ризику. Показники, які характеризують кредитний ризик. Поняття валютного ризику. Показники, які характеризують валютний ризик. Поняття та види процентного ризику. Показники, які характеризують процентний ризик.

 

Змістовий модуль 3. Комплексний аналіз діяльності банку

 

Тема 7. Комплексний аналіз фінансових результатів діяльності

Банку та філій

Основи оцінки фінансових результатів діяльності філій. Завдання аналізу фінансових результатів діяльності філій. Система організації філіальної мережі. Концепції управління філіальною мережею. Складність аналізу результатів діяльності філії. Доходи (видатки) від внутрішньо системного перерозподілу ресурсів. Поняття трансфертної ціни та підходи до її встановлення. Показники рентабельності філії. Показники відносної ефективності діяльності філії. Система коефіцієнтів рейтингової оцінки результатів діяльності філій банку.

 

Модуль ІІ

 

Індивідуальне науково-дослідне завдання (ІНДЗ).

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Модуль 1. Основи та сутність аналізу діяльності банку

 

Змістовий модуль 1. Постановка аналізу, система показників

Тема 1. Особливості комплексного аналізу діяльності банку

Мета:закріплення, поглиблення, розширення й систематизація знань, щодо оволодіння сучасною науково-методичної основою здійснення аналізу банківській діяльності.

План

 

1. Класифікація економічного аналізу діяльності банку.

2. Цілі та принципи економічного аналізу в банку.

3. Елементи комплексного аналізу у банках.

4. Етапи аналізу комплексного аналізу діяльності банку.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Предметом комплексного аналізу банківської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів, які прямо або побічно впливають на діяльність банку.

Основними об'єктами комплексного аналізу банківської діяльності є наступні:

– заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;

– якість активів (кількісний і якісний аналізи структури кредитно-інвестиційного портфеля банку);

– показники прибутковості функціонування банку, що дозволяють оцінку ефективності його роботи;

– показники ліквідності і платоспроможності банку, що характеризують його фінансову стійкість;

– темпи росту банку;

– різні ризики, що впливають на діяльність банку.

Дана класифікація є узагальненої і при необхідності більш детального аналізу може бути деталізована.

Зміст і задачі комплексного аналізу банківської діяльності як наукової дисципліни випливають насамперед з функцій, що він виконує в системі інших прикладних економічних наук.

До таких функцій відносяться наступні:

– вивчення характеру впливу економічних законів на фінансову й іншу діяльність банку, установлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах банку (наприклад, зміни процентних ставок, валютних курсів і інших фінансово-економічних показників, що впливають на діяльність банку і його фінансові показники);

– наукове обґрунтування поточних і перспективних планів. Без глибокого комплексного аналізу результатів діяльності банку й обґрунтованих прогнозів, без вивчення закономірностей розвитку банку і виявлення недоліків і помилок не можна розробити науково обґрунтований план, вибрати оптимальний варіант управлінського рішення;

– контроль за виконанням планів і управлінських рішень при проведенні активних і пасивних операцій.

Деякі економісти принижують або зовсім заперечують цю функцію аналізу, приписуючи її винятково бухгалтерському облікові і контролеві. Безумовно, бухгалтерський облік виконує істотні контрольні функції в момент реєстрації, узагальнення і систематизації інформації при здійсненні фінансових операцій. Однак це не виключає контролю й у процесі аналізу банківської діяльності, що проводиться з метою не тільки констатації фактів і оцінки досягнутих результатів, але і виявлення недоліків, помилок і оперативного впливу на фінансову діяльність банку (наприклад, щоденний розрахунок і контроль економічних нормативів, установлених НБУ, контроль за дотриманням норми обов'язкового резервування залучених коштів, а також контроль відкритої валютної позиції банку). Саме тому необхідно підвищувати оперативність і дієвість аналізу банківської діяльності;

– пошук резервів підвищення ефективності функціонування банку на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики як одна з центральних функцій аналізу банківської діяльності;

– оцінка результатів діяльності комерційного банку і виконання поставлених планів, а також оцінка досягнутого рівня розвитку і використання наявних можливостей. Об'єктивна оцінка діяльності банка сприяє оперативному і діючому втручанню з метою усунення виявлених відхилень;

– розробка заходів щодо використання виявлених резервів у процесі функціонування банку сприяє виробленню рекомендацій, що дозволяють змінити (або коректувати) депозитну і кредитну політику банку з метою максимізації прибутку при помірному рівні ризику і прийнятних показників ліквідності і платоспроможності.

Таким чином, аналіз банківської діяльності як наука являє собою систему спеціальних знань, зв'язаних з:

– дослідженням тенденцій усебічного розвитку,

– науковим обґрунтуванням планів і управлінських рішень,

– контролем за їхнім виконанням,

– оцінкою досягнутих результатів,

– а також пошуком, виміром і обґрунтуванням резервів підвищення ефективності фінансових показників діяльності банку.

Класифікація аналізу банківської діяльності (Рис.1).

В економічній літературі аналіз банківської діяльності класифікується по різних ознаках.

Виходячи з періодичності проведення, аналіз банківської діяльності класифікується:

— щоденний;

— щотижневий;

— місячний;

— квартальний;

— річний.

У залежності від спектра питань, які досліджуються, аналіз банківської діяльності підрозділяється:

— повний, коли вивчаються всі аспекти діяльності банку, тобто зовнішні і внутрішні його зв'язки;

— тематичний, коли зачіпається тільки вузьке коло питань, що дозволяють виявити можливості поліпшення окремих напрямків діяльності комерційного банку.

По суб'єктах (користувачам) розрізняють аналіз:

— внутрішній, тобто для внутрішнього користування, що представляє собою комерційну і банківську таємницю;

— зовнішній, котрий проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності органами державного нагляду, акціонерами, інвесторами, аудиторами.

По охопленню об'єктів, які досліджуються, аналіз класифікується:

— суцільний, коли досліджуються всі об'єкти для визначення усебічного фінансового становища банку;

— вибірковий, коли вибирається один або кілька об'єктів дослідження для їх подальшого глибокого аналізу.

Приймаючи в увагу мета і характер, розрізняють аналіз:

— попередній проводиться до якої-небудь операції для обґрунтування управлінських рішень і планових завдань, прогнозування й оцінки очікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів, а також при оцінці стану рахунків для виявлення можливості здійснення комерційним банком нових фінансових операцій;

— оперативний проводиться відразу після якої-небудь операції або у випадку зміни ситуації за короткий проміжок часу (добу, декаду і т.д.); здійснюється в процесі поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності, норми обов'язкового резервування й інших показників;

— підсумковий (заключний) проводиться за визначений звітний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік); його цінність полягає в тім, що діяльність банку вивчається комплексно і всебічно по звітним даним за відповідний період. Цей вид аналізу застосовується для визначення ефективності діяльності комерційного банку за звітний період, оцінки його фінансового становища, а також виявлення резервів підвищення прибутковості;

— перспективний застосовується для прогнозування основних фінансових показників (капіталу, валюти балансу, обсягу кредитно-інвестиційного портфеля і т.д.) і результатів фінансової діяльності.

У залежності від об'єкта дослідження аналіз діяльності банку підрозділяється так:

— функціональний дозволяє виявити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також оцінити ефективність і доцільність функцій, виконуваних банком. У результаті такого аналізу виявляються можливості підвищення прибутковості і ліквідності банківських операцій шляхом виключення неефективних. Одночасно з'ясовується ступінь надійності і конкурентоздатності банку;

— структурний проводиться по видах банківських операцій і дозволяє визначити склад і питома вага економічних контрагентів по активних і пасивних операціях, а також структуру доходів, витрат і прибутку банку;

— операційно-вартісний завдяки йому розширюється представлення про прибутковість банку, вартості і рентабельності (або збитковості) конкретних операцій; він дозволяє оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і розробити основні напрямки депозитно-кредитної політики по кожнім контрагенті з метою максимізації доходу.

Макроекономічний аналіз банку як одного з учасників фінансового ринку дозволяє визначити масштабність активних і пасивних операцій і банківського прибутку конкретного банку в загальному обсязі банківської системи країни, а також рівень участі комерційного банку або групи банків у формуванні грошової маси, розподілі банківських послуг, регіональному розподілі кредитних ресурсів. Аналіз масштабності активних і пасивних операцій здійснюється шляхом порівняння масштабів конкретних видів операцій із середніми або абсолютними (максимальними і мінімальними) значеннями аналогічних показників по банківській системі в цілому.

 

Рис.1.Класифікація видів аналізу банківської діяльності

 

Для проведення комплексного аналізу банківської діяльності використовуються наступні методи.

1. Метод порівняння. Припускає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів з відомими, вивченими раніше, з метою визначення їхніх загальних рис або розходжень. За допомогою даного методу визначаються загальних і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об'єктів, тенденції і закономірності їхнього розвитку.

Можна виділити такі найбільш типові ситуації, коли використовується порівняння, і мети, що при цьому досягаються:

– зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня виконання плану;

– зіставлення фактичних показників з нормативними, котре дозволяє проконтролювати дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;

– порівняння фактичних показників з показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку як банку, так і економічних процесів, що впливають на його діяльність;

– зіставлення показників аналізованого банку з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на фінансовому ринку за різними показниками фінансової діяльності;

– зіставлення рівнобіжних і динамічних рядів для вивчення взаємозв'язків досліджуваних показників; наприклад, паралельно аналізуючи динаміку доходів і витрат, досить істотно, щоб доходи перевищували витрати, що позитивно впливає на прибутковість банку;

– зіставлення різних варіантів управлінських рішень з метою вибору найбільш оптимального з них; наприклад, при встановленні процентної ставки по депозитах населення вибирають такий її рівень, що забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх площ для обслуговування вкладників;

– зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якого-небудь нововведення; наприклад, витрати коштів на придбання (будівництво) офісу банку в центрі міста можуть компенсуватися залученням солідних клієнтів, що забезпечить банкові збільшення залишків на поточних рахунках.

2. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри виданих кредитів, залучених внесків, капіталу банку і т.д.,

а відносні відбивають співвідношення яких-небудь абсолютних показників шляхом їхнього розподілу один на іншій. Відносні показники виражаються у формі коефіцієнтів (при базі 1) або відсотків (при базі 100).

До них відносяться:

– показники виконання плану,

– динаміки,

– структури (питома вага),

– ефективності й ін.

Даний метод є одним із ключових в аналізі банківської діяльності. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.

3. Метод угруповань. Дозволяє шляхом систематизації даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів. У ході аналізу банківської діяльності застосовуються угруповання рахунків балансу з погляду виділення власних і залучених коштів, довго- і короткострокових кредитів, термінів активних та пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутку. Статті можуть бути згруповані також по ступені ліквідності, економічної сутності банківських операцій, рівневі прибутковості (по активі) і вартості (по ресурсах).

Для одержання об'єктивних результатів, що сприяють підвищенню ефективності функціонування банку, у комплексному аналізі банківської діяльності доцільно виділити наступні етапи його проведення:

– на першому етапі уточнюються об'єкти, мета і задачі аналізу, складається план аналітичної роботи;

– другому розробляється система різних показників, за допомогою яких характеризується об'єкт аналізу;

– на третьому збирається і підготовляється до аналізу необхідна інформація (перевіряється її точність, приводиться в порівнянний вид і т.д.);

– на четвертому фактичні результати порівнюються з показниками плану звітного періоду, фактичними даними минулих років (періодів), основними показниками банків-конкурентів і т.д.;

– на п'ятому зібрана інформація детально аналізується різними методами економічного аналізу банківської діяльності;

– на шостому виявляються відхилення фактично отриманих результатів від планові або нормативних, а також причини цих відхилень і можливості їхнього усунення;

– на сьомому на підставі результатів аналізу пропонуються рекомендації з удосконалювання управління активними та пасивними операціями (зміна структури активів і пасивів з мінімальним рівнем різних банківських ризиків).

Комплексний аналіз фінансового стану банка являє собою багатомірну задачу. Система комплексного аналізу сучасного комерційного банку припускає оцінку фінансово-економічної ситуації в країні; аналіз власних і залучених коштів; активів; доходів, витрат і прибутковості; ліквідності і платоспроможності; банківських ризиків; дотримання економічних нормативів; аналіз економічного становища контрагентів; оцінку бізнес-плану банку; інтегровану оцінку банківської діяльності.

У вcіх подальших описах використовується загальне поняття: показник (показники). Замість застосованого в деяких книгах і навчальних посібниках коефіцієнт.

Математичне поняття коефіцієнт – множник у виразі (алгебраїчному). Буквально – <co-efficientis> – сприяючий.

Ключові терміни і поняття

– Розуміння економічного аналізу діяльності банку.

– Класифікація економічного аналізу в банківській сфері.

– Особливості фінансово – економічного аналізу у банках.

– Направленість фінансово – економічного аналізу.

– Цілі та принципи фінансово – економічного аналізу в банку.

– Основи проведення комплексного фінансово – економічного аналізу у банках.

– Складові елементи комплексного фінансово – економічного аналізу у банках.

– Процедури та етапи аналізу.

– Джерела інформаційного забезпечення комплексного аналізу діяльності банку.

– Баланс – брутто та баланс – нетто.

– Звіт про фінансові результати.

– Складання аналітичного балансу банку.

Питання для самоконтролю

1. Суть економічного аналізу діяльності банку.

2. Класифікація економічного аналізу в банківській сфері.

3. Які особливості має фінансово – економічний аналіз у банках.

4. Завдання економічного аналізу банку.

5. Цілі та принципи фінансово – економічного аналізу в банку.

6. Об’єкт досліджень економічного аналізу у банках.

7. Методи комплексного фінансово – економічного аналізу у банках.

8. Етапи комплексного аналізу.