Сутність, економічна природа та наслідки демпінгу.

Де́мпінг (англ. dumping — скидання) — продаж товарів за цінами, нижчими від контрактних на міжнародних товарних ринках, за умови, що низький рівень ціни не зумовлюється відповідним рівнем витрат виробництва цього товару.

Економічна наука розглядає демпінг як один з видів обмежувальної ділової практики, що в окремих випадках може кваліфікуватися як недобросовісна конкуренція. До демпінгу вдаються експортери з метою проникнення на ринок, розширення обсягів продажу, витискування існуючих і потенційних конкурентів, встановлення домінуючого положення на ринку.

За методами дискримінації світових цін демпінг поділяється:

-Прямий демпінг — це продаж товару однієї країни на ринку іншої країни за вартістю меншою, ніж нормальна вартість цього товару.

-Зворотний демпінг — закупівля іноземним покупцями (імпортерами) товару за цінами вищими, ніж можуть заплатити внутрішні покупці.

-Валютний демпінг — продаж на зовнішньому ринку товару за заниженою ціною внаслідок значнішого падіння курсу національної валюти, ніж зменшення її купівельної спроможності всередині країни. Купуючи товари, сировину, комплектуючі або товари за низькими внутрішніми цінами, експортери реалізують їх на міжнародних ринках за демпінговими цінами, але за твердішу валюту, обмінюючи згодом останню на знецінену національну валюту та отримуючи внаслідок цього курсовий прибуток.

Правилами Всесвітньої торгової організації демпінг заборонений. Демпінг порушує правила справедливої ​​конкуренції і тягне збитки місцевих виробників. У світовій економічній практиці, в ряді країн прийнято протистояти демпінгу шляхом застосування антидемпінгових законів, встановлення спеціальних антидемпінгових мит. Держава має законне право обкладати антидемпінговими митами товари, які продаються за цінами нижче справедливих і завдають матеріальної шкоди галузі держави-​​імпортера.

Так само згубно відбивається демпінг і на рівні зростання економіки в локальному масштабі. Особливо яскраво це видно на ринку послуг, постачальники яких, занижуючи ціни нижче реального рівня, намагаються збільшити свою частку ринку. Дане явище, беручи системний характер, перешкоджає розвитку як однієї галузі, так і всього ринку однорідних товарів і послуг в цілому.

41.Характеристика етапів та варіантів завершення антидемпінгової процедури.

Антидемпінгова процедура — це розгляд відповідних документів скаржника стосовно достатності цих документів для порушення і проведення антидемпінгового розслідування.

Згідно Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. для порушення процедури необхідна письмова заява, що повинна включати докази: демпінгу; шкоди; причинного зв'язку між демпінговим імпортом та очікуваною або фактичною шкодою.

Якщо в результаті антидемпінгової процедури встановлено, що факт демпінгування, субсидування або масового експорту дійсно має місце, відповідними органами порушується антидемпінгове розслідування. За відсутності достатніх доказів демпінгу або шкоди для виправдання подовження справи заява відхиляється.

Спричинене антидемпінговою процедурою розслідування має три основні етапи:

– порушення антидемпінгового розслідування;

– проведення антидемпінгового розслідування (встановлюється факт наявності демпінгу, робиться попереднє визначення розмірів шкоди та причинно–наслідкового зв'язку між нею і демпінгом, приймається рішення про застосування антидемпінгових заходів, остаточно виявляється наявність демпінгу та шкоди, приймається остаточне рішення);

– завершення антидемпінгового розслідування (через застосування або незастосування остаточних антидемпінгових заходів на підставі даних розслідування).

Вжиття антидемпінгових заходів, послідовність антидемпінгових процедур і механізми антидемпінгових розслідувань регулюються національними законодавствами. Основні з них мають відповідати ст. VI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, прийнятої в 1947 р., Міжнародному антидемпінговому кодексу, прийнятому в 1967 р. на Женевській конференції ГАТТ, та Угоді про застосування ст. VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року