Визначення характеру митного оподаткування експортно-імпортних операцій в Україні.

Із набуттям чинності Закону України «Про митний тариф» з 1 липня 2001 року було впроваджено європейські принципи кодування товарів, здійснено перехід до застосування Гармонізованої системи опису та кодування товарів 1996 року та УКТЗЕД.

*диверсифікований підхід до рівня митного оподаткування-повні, преференційні ставки

Мінімізація ставок мита, спрощення митних процедур у рамках ГАТТ-СОТ, встановлення нульової ставки для ряду товарів – негативно, адже укр. експортери стикаються з прихованим протекціонізмом.

Поступова лібералізація імпортного режиму, яка була зумовлена ще й зобов’язаннями перед міжнародними фінансовими організаціями та намаганнями поступово пом’якшити свій зовнішньоторговельний режим.

Вступ України у СОТ передбачав удосконалення митно-тарифної політики. На сьогоднішній день вона відповідає вимогам членства України в COT і спрямованою як на лібералізацію зовнішньої торгівлі та легалізацію тіньових потоків імпорту, так і на захист національного товаровиробника, а також на легалізацію торгівлі та збільшення надходжень до Державного бюджету.

проблемою нині є значний обсяг пільг для окремих галузей та підприємств, передбачених чинним законодавством, а також значна диференціація в розмірах ставок ввізного мита на однорідні товари, що створює можливості зловживань суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності з класифікацією товарів при їх митному оформленні.

 

Розрахунок митних платежів.

Митні платежі — всі види платежів, що стягуються митними органами країни з товарів і транспортних засобів, які перетинаються митний кордон (мито, митн податки, митн збори).

Мито — один з видів митних платежів, що стягується митними органами з товарів, цінностей та майна, що перевозяться через кордон країни, передбачених митним тарифом. Розмір мита залежить від країни походження товару (торговельного режиму), розміру або вартості партії поставки і номінальної ставки мита, передбаченої для даної товарної позиції. Митом обкладаються всі товари — імпортовані, експортовані і транзитні.

Митні податки — це обов’язкові платежі, що стягуються митними органами країни з товарів, які імпортуються. До них належить прикордонний податок, спеціальні (надзвичайні) імпортні податки, плинні податки, компенсаційні збори.

Митні збори — платежі, що стягуються митними органами країни (крім мита і митних податків) у відносно невеликих розмірах за виконання певних операцій на кордоні: за митне оформлення, зберігання товарів, митне супроводження, за консультування та інформування. Крім того, можуть існувати такі збори, як ліцензійний або контингентний, статистичний, марочний, бандерольний, штемпельний або гербовий, за зважування і пломбування тощо.

Митні платежі при імпорті-це сума:

а). Сплата мита;

б). Акцизний збір (митна вартість + мито) х ставку акцизу;

в) Сплата ПДВ: (митна вартість + мито + акциз) х 20% (ставка ПДВ)

г) збір за митне оформлення

При експорті:

а). Сплата експортного мита;

б). Повернення сплаченого акцизного збору (митна вартість + мито) х ставку акцизу;

в) Повернення сплаченого ПДВ: (митна вартість + мито + акциз) х 20% (ставка ПДВ).

г) збір за митне оформлення

Залежно від застосовуваної ставки оподаткування використовують кілька формул для розрахунку мита:

-Адвалорна —у вигляді відсотка від ціни товару.

-Специфічна —у вигляді певної грошової суми з одиниці товару.

-Змішана (комбінована) —у вигляді як відсотка від ціни товару, так і певної суми із зазначеної одиниці виміру товару.

-Альтернативне мито розраховується окремо як адвалорне і як специфічне, але стягуватися буде найбільша сума.

Акцизи аналогічно можуть встановлюватись як у % до митної вартості, так і як гроова сума на одиницю товару.

Митна вартість товару повинна ґрунтуватися на його фактичній вартості (ГАТТ). При цьому під фактичною вартістю розуміється ціна, за якою цей чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу в такий час і в такому місці, які визначаються законами країни — імпортера в умовах повної конкуренції.

У разі неможливості визн. факт. вартості, 1 із 5 методів:

1.«ціна угоди», тобто реально сплачена імпортером сума (при цьому допускається включення до неї цілого переліку додаткових витрат покупця — комісійні, брокерські витрати, витрати на ліцензійну винагороду, вартість пакування тощо);

2.ціна ідентичного товару;

3.ціна аналогічного товару;

4.продажна ціна за одиницю ідентичного або аналогічного товару, ввезеного у той же час;

5.розрахункова ціна товару.