ТОП 10:

Глобалізація кризових явищ і процесів.



Так як глобалізація економіки наділена певними системними ознаками, тотожними для усіх країн учасників, то відповідно будь-яка економічна неузгодженість, дестабілізація або порушення спокою економіки, в одній економічно сильній країні, або декількох країнах, можуть спричиняти кризові явища глобального характеру, які перетворюються у системну глобальну кризу (глобалізація кризи).

Сформулюємо перелік основних джерел (чинників) глобальних кризових економічних процесів у динаміці: 1. "Перша фінансова криза" (1825 р.) – спекулятивні операції із золотом і сріблом виснажили резерви Банку Великої Британії, валютна криза наклалася на фондову кризу, мала місце паніка у банківській системі. 2. "Перша світова економічна криза" (1857 р.) - колапс фондового ринку - як наслідок криза банківської системи США. Потім криза перекинулася на Велику Британію, Європу і Латинську Америку. Головним фактором кризи стало масове банкрутство залізничних компаній і обвал ринку акцій у США. 3. Криза фондової біржі у Нью-Йорку (1907 р.) - через значний відтік капіталу із США на Нью-Йоркській фондовій біржі стався обвал ціни акцій. Чинник – Банк Англії підняв дисконтну ставку з 3,5% до 6% з метою поповнення золотих резервів, у зв’язку з цим розвалився американський фінансовий трест "Нікербокер", у якому нараховувалося 18 тисяч вкладників. 4."Велика депресія" (1929-1933 р.р.) - у так званий "Чорний четвер" 29 жовтня 1929 року стався обвал усіх фондових індексів на біржах США. Основні чинники – надлишок виробництва, спекулятивний інвестиційний бум у США. 5. "Перша енергетична криза" (1973-1975 р.р.) - країни-члени ОПЕК з метою підняти ціну нафти на світовому ринку зумисне знизили обсяги видобутку нафти. Внаслідок подорожчання "чорного золота" економіки США та Європи практично зупинилися, були довжелезні черги на бензозаправних станціях. 6. "Чорний понеділок" (1987 р.) - 19 жовтня 1987 року американський Фондовий індекс DOW JONES INDUSTRIAL обвалився на 22,6 %.. 7. "Азіатська криза" (1997-1998 р.р.) - відбулося наймасштабніше падіння фондового ринку у країнах Південно-Східної Азії (ПСА), через виведення коштів іноземних інвесторів із даного регіону. Криза спричинила девальвацію (зниження курсу) національних валют, склався високий рівень дефіциту платіжного балансу країн ПСА. "Азіатська криза" знизила рівень світового ВВП на 2 трильйони $ США. 8. "Віртуальна економічна криза" (2000 р.) - вперше $ США зрівнявся з Євро і навіть почав йому поступатися у ціновому співвідношенні. Причина – тисячі інтернеткористувачів почали активно вкладати кошти в інтернеткомпанії, з віртуальною уявою започаткування елементів "нової економіки". 9. "Криза споживання" (2007 р.) - через масові неповернення кредитів банки почали виставляти на продаж заставне житло, що призвело до обвалу цін на ринку нерухомості. Так почалася іпотечна (кредитна) криза у США. Це призвело до банкрутства найбільшого іпотечного банку "LEHMAN BROTHERS" у вересні 2008 року та обвалу на фондових ринках США.

 

34. Регулятивні механізми глобальної економіки.

Регулювання процесів глобалізації має спиратися на регулятивну функцію нац. держав та міжн ек інститути, які мають координувати регулятивну д-ть нац держав. Процеси економічної глобалізації вимагаюь відповідного реагування, що знаходить відображення в розвитку світової регулятивної системи та її інститутів - Організації Об’єднаних Націй, Міжнародного валютного фонду та Світового банку, Світової організації торгівлі, Міжнародної організації праці та ін. Кожна з міжнародних економічних організацій має свою сферу та інструменти впливу на світову економіку. МФО покликані безпосередньо регулювати відносини руху різних форм капіталу, що в сучасних умовах об’єктивно обумовлює їх вплив і на ринки товарів, послуг, інновацій.

Проблема глобального управління пов'язана не стільки з відсутністю чіткого визначення самої категорії, скільки з низьким ступенем розробки адекватної моделі або форм, які б були націлені на практичне розв'язання глобальних проблем. На сьогоднішній день найвпливовішими країнами та міжнародними організаціями ведуться численні спроби інституційного оформлення процесів зростання економічної і політичної взаємозалежності суб'єктів світового господарства.

Напр Фінансові ресурси МВФ надаються країнам-членам для вирішення проблем платіжного балансу, для чого вони мають довести необхідність у відповідному фінансуванні, а в подальшому - забезпечити здійснення погоджених макроекономічних заходів. Головним інструментом аналізу, за результатами якого визначаються параметри програм стабілізації, починаючи з 1950-х років, є монетарна модель МВФ. Сучасні умови світового економічного розвитку викликають необхідність внесення змін до моделі, що в методологічному плані досить складно, і МВФ використовує інші методи для розширення обумовленості як короткотермінових, так і середньострокових програм. Виникають протиріччя між цілями та методами реалізації сучасних програм МВФ та актуалізується проблема оптимальних способів їх вирішення.

 







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.226.243.36 (0.006 с.)