Міжнародні і національні стандарти бухгалтерського обліку.

Стандарт БО – це нормативно-правовий документ, що визначає правила та процедури ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності. Необхідність стандартизації фінансового обліку у світовому масштабі та гармонізації облікових систем визначається розвитком процесів ек інтеграції країн, створенням міжнар корпорацій, вільних ек зон, створенням та функціонуванням спільних п-тв, реалізацією спільних проектів.

Питаннями стандартизації бухгалтерського обліку займаються кілька міжнародних організацій. Серед них Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО) завдання: вдосконалити та гармонізувати єдині стандарти бухгалтерського обліку у світовому масштабі;

Проміжні цілі КМСБО: прийняття та застосування МСБО мультинаціональними компаніями для позичання капіталу в сусідніх країнах; надання основних стандартів бухгалтерського обліку країнам, які вирішили не розробляти свої власні стандарти

МСБО не визначають методики й техніки бухгалтерського обліку. Вони окреслюють головним чином методи оцінки та вимоги до подання інформації у фінансових звітах про різні об’єкти бухгалтерського обліку.

Слід також зазначити, що міжнародні стандарти бухгалтерського обліку носять рекомендаційний характер. Тому більшість країн світу розробляє свої, національні стандарти обліку, що мають силу закону. Важливо, щоб національні стандарти бухгалтерського обліку найповніше за змістом відповідали міжнародним стандартам. В Україні введено в дію 27 положень (стандартів) бухгалтерського обліку [П(С)БО]. Вони значною мірою відповідають вимогам МСБО й у процесі практичного застосування підлягатимуть удосконаленню.

Приведення національних систем обліку і звітності до вимог міжнародних стандартів – це шлях до інтернаціоналізації обліку, його уніфікації та гармонізації, підвищення якості облікової інформації та довіри до неї з боку різних користувачів. Слід зазначити, що НСБО мають силу закону і є обов’язковими для виконання. Тоді як МСБО мають рекомендаційний характер – в цьому зв'язок.

Однією з самих розповсюджених є трьох модельна класифікація облікових систем, відповідно до яких виділяют ь: британо-америк модел ь (ВелБр, США, Канада, Австралія); континентальну модель (Німеч, Австрія, Франція, Італія); південноамерик модель (Бразилія, Аргентина).+ ще є Ісламська модель.

 

Фінансова звітність зарубіжних фірм, її склад та зміст.

Фінансова звітність – це система взаємопов’язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан підприємства та результати діяльності за звітній період.

До складу фінансової звітності країн з розвинутою ринковою економікою входять: бухгалтерський баланс (надає інформацію про фінансове становище підприємства на певну дату), звіт про прибутки та збитки (надає інформацію про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітній період), Звіт про зміни у власному капітал і (Інформація про зміни у власному капіталі звітного періоду) звіт про рух грошових коштів (надає інформацію про надходження і вибуття грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду), Виклад облікової політики та пояснювальні таблиці (Повне розкриття інформації про діяльність підприємства та обрані ним методи обліку).

Річний звіт супроводжується пояснювальними записками. Компоненти фінансової звітності взаємопов’язані, оскільки відображають відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Жодний звіт не може надати всю потрібну користувачам інформацію, а тому всі компоненти фінансової звітності слід розглядати та інтерпретувати у комплексі.

Елементи фінансових звітів — це сукупність однорідної інформації, що повинна включатись у фінансові звіти.

У більшості країн світу застосовують типові форми фінансової звітності, які розробляють і затверджують у національному масштабі. Так, для країн Європейського Союзу (ЄС) форми й зміст річного фінансового звіту компаній регулює Четверта Директива ЄС, ухвалена 1978 р. Кожна країна — учасниця ЄС може уточнювати форми й зміст звітності залежно від своїх національних особливостей, зберігаючи загальні принципи їх побудови.

Проте в деяких країнах типові форми фінансової звітності в національному масштабі не розробляють і не затверджують (США, Великобританія, Канада та ін.). Компанії (фірми) самостійно обирають форму подання звітів (більш чи менш докладну) відповідно до національних вимог щодо їх змісту та принципів формування.

У більшості країн фінансову звітність складають і подають для зовнішніх користувачів з річним інтервалом, тобто після закінчення календарного (або так званого фінансового) року. Але для внутрішніх потреб її складають здебільшого з коротким інтервалом (щомісяця або щокварталу). Підприємства України складають і подають квартальну та річну звітність.

Вимоги до фінансової звітності:

1) зрозумілість – це якість інформації, яка дає можливість користувачам сприймати її значення. 2) доречність – характеризує здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі. 3) достовірність –інформація не містить помилок та упереджених суджень. 4) порівняльність – ця вимога повинна забезпечувати порівнянність даних (показників) даного періоду з аналогічними показниками минулих періодів.5) Фінансова звітність обов’язково підлягає аудиту.