Європейська система центральних банків: основи організації і діяльності.

 

Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) є міжнародною банківською системою, що складається з наднаціонального Європейського центрального банку (ЄЦБ) та Національних центральних банків (НЦБ) держав - членів Європейського Економічного Співтовариства. Існування цієї системи є невід'ємною частиною процесу створення Європейського економічного і валютного союзу. За своєю структурою ЄСЦБ частково схожа на Федеральну резервну систему в США, що складається з 13 банків на чолі з головним, що виконує роль центрального банку. При цьому, національні центральні банки Великобританії, Данії, Греції та Швеції є членами Європейської системи центральних банків зі спеціальним статусом: їм не дозволено брати участь у прийнятті рішень, що стосуються проведення єдиної грошової політики для "зони євро" і реалізовувати подібні рішення.

Європейська система центральних банків включає в себе Європейський центральний банк і Національні центральні банки країн - учасниць "зони євро". У статуті ЄСЦБ та ЄЦБ проголошена незалежність цих організацій від інших органів Союзу, від урядів країн - членів ЕЕВС і будь-яких інших установ. Це цілком відповідає звичайному статусу центрального банку в рамках окремої країни. Разом з тим істотне значення має зафіксований у спеціальній статті статуту "генеральний принцип", згідно з яким Європейська система центральних банків управляється керівництвом Європейського центрального банку, і, перш за все, Радою Керуючих.

Рада Керуючих, верховний керівний орган, включає в себе всіх членів Виконавчої Дирекції та керуючих НЦБ лише країн - учасниць Європейського економічного і валютного союзу.

До основних функцій Ради Керуючих відносяться:

· адаптація інструкцій і прийняття рішень, що забезпечують досягнення цілей створення Європейської системи центральних банків;

· визначення ключових елементів грошової політики ЕЕВС,

Виконавча Дирекція включає в себе Президента, Віце-президента і чотирьох членів, відібраних з числа кандидатів, що мають великий професійний досвід у фінансовій чи банківській сфері.

Генеральна Рада, третій керівний орган Європейської системи центральних банків. Рада Керуючих ЄЦБ уповноважена розробляти кредитно-грошову політику, а Виконавча Дирекція - втілювати її в життя. В тій мірі, у якій це можливо і доцільно, Європейський центральний банк вдається до використання можливостей Національних центральних банків.

Головною метою створення Європейської системи центральних банків, відповідно до Статуту ЄСЦБ та ЄЦБ, є підтримка стабільності цін.

У сферу діяльності ЄЦБ входить: надання кредитів, у тому числі ломбардних, фінансовим інститутам;операції на відкритому ринку з різними фінансовими інструментами;встановлення мінімальних резервних вимог для кредитних інститутів країн-членів ЕЕВС.

Характерна риса діяльності ЄЦБ полягає в тому, що всі принципові рішення, що приймаються простою чи кваліфікованою (2/3 голосів) більшістю, передбачають "зважене" голосування керівників центральних банків, при якому "вага" визначається відповідно до частки відповідної країни у сукупному капіталі ЄЦБ. Це не відноситься до членів Виконавчої Дирекції, кожен з яких має лише один голос.

ЄЦБ може займатися звичайними для центральних банків операціями: наданням кредитів, у тому числі ломбардних, фінансовим інститутам і операціями на відкритому ринку з різними фінансовими інструментами, вираженими в будь-якій валюті, у тому числі у валюті країн з-поза меж ЕЕВС, а також з дорогоцінними металами. Такі ж операції можуть вести Національні центральні банки, керуючись при цьому загальними принципами, які розробляє ЄЦБ.

Статут ЄЦБ передбачає значну децентралізацію діяльності Європейської системи центральних банків, з тим, щоб такі операції, як РЕПО і валютні інтервенції, самостійно здійснювалися Національними центральними банками. Кожен з них може також самостійно визначати, які активи комерційних банків прийнятні в якості застави.

Європейський центральний банк і Національні центральні банки не мають права на кредитування (у будь-якій формі) міждержавних (у системі ЄЕС), державних, регіональних та місцевих органів влади та організацій, що діють на основі державного права. Це, однак, не поширюється на державні кредитні інститути, які в даному випадку розглядаються так само, як приватні кредитні інститути.

ЄЦБ і НЦБ можуть встановлювати зв'язки з центральними банками і фінансовими інститутами інших країн і міжнародними організаціями та здійснювати з ними всі види банківської діяльності, використовуючи при цьому будь-які фінансові активи і валюти.