Фінансовий моніторинг. Міжнародні стандарти банківської діяльності.

Основою законодавчої бази у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму є: Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризм"; Закон України "Про банки і банківську діяльність"; Кримінальний кодекс України; Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Національний банк України є суб’єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо банків, платіжних організацій та членів платіжних систем, що є банківськими установами.

З метою запобігання використанню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 затверджене Положення про здійснення банками фінансового моніторингу.

Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу (із змінами та доповненнями) установлюються загальні вимоги Національного банку України, зокрема, щодо порядку: виявлення та реєстрації банками фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму; ідентифікації, вивчення та класифікації клієнтів з урахуванням установлених банком критеріїв ризиків; надання банками Державній службі фінансового моніторингу України інформації відповідно до вимог законодавства України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; забезпечення управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму; зупинення, поновлення фінансових операцій та виконання рішень (доручень, запитів) Державної служби фінансового моніторингу України; погодження призначення та звільнення відповідального працівника банку.

В 1988 році було заключено Базельську угоду. Вона передбачає, що всі міжнародні банки будуть діяти в одному режимі (це стосується їх власного капіталу). Угода дає визначення власного капіталу, який повинен формуватися наполовину з капіталу і резервів, відображених у фінансових звітах, можливого сальдо прихованих резервів, деяких резервів на покриття боргів і змішаних фінансово-боргових інструментів. Угода визначає ризикові активи (всі банківські активи, у тому числі позабалансові зобов'язання, при цьому кожен тип активів зважений відповідно до рівня ризику), а також формулює мінімальний коефіцієнт ризикових активів для кредитних установ: власні кошти кожної установи повинні складати (з 1991 р.) щонайменше 8% від активів, зважених згідно з рівнем ризику, причому розраховувати ці коефіцієнти по кожному банку було доручено національним центральним банкам. Угода вказує, що центральні банки, дотримуючись встановлених мінімуми, будуть використовувати певні в ньому правила в міжнародній та національній практиці та імплементувати їх у національну систему права.Базельська угода знаменує собою основний етап у міжнародній фінансовій і банківській системах: вперше стали застосовуватися ідентичні правила мінімальної платоспроможності до всіх великим міжнародним банкам.В даний час Наглядовий комітет займається також іншими проблемами банківської практики: методами формування резервів для покриття боргів, правилами бухгалтерського обліку ризиків за свопами, контролем ліквідності і т.д.

Таким чином, центральні банки за сприяння міжнародних організацій впроваджують у національну практику міжнародні правила, сформовані на основі узгоджених координаційних дій центральних банків на міжнародному рівні.