Іноземний капітал у банківській системі, його форми, переваги та ризики. Ризик країни.

Одним із важливих аспектів функціонування банківської системи на сучасному етапі є іноземний капітал, але виникає необхідність визначення, в якій формі та на яких умовах потрібно залучати іноземний капітал у банківську сферу.

Іноземний банківський капітал – це сукупність інститутів, які повністю або частково створені за рахунок іноземного капіталу, здійснюють свою діяльність на території країни і сприяють розвиткові банківської системи.

Слід зазначити, що іноземні інвестори приходять на український банківський ринок не з метою підвищити його капіталізацію, а з метою збільшення активних операцій та отримання прибутку.

Присутність іноземного капіталу в банківській сфері України може мати як позитивні, так і негативні моменти. Серед позитивних відзначимо: залучення іноземних інвестицій, зростання реального рівня рентабельності банківської системи, зменшення кількості проблемних банків через їхню консолідацію із закордонними банками, розширення обсягів кредитування населення.

Необхідно управляти процесами входження іноземних банків на вітчизняний фінансовий ринок, регулювати їхню діяльність у тих напрямах, які відповідають інтересам вітчизняної економіки, забезпечують стабільність функціонування вітчизняної банківської системи. Збільшення частки іноземного банківського капіталу в банківській системі України має відбуватися поступово – відповідно до створення сприятливих внутрішніх умов розвитку банківського сектору і підвищення конкурентоспроможності національного банківського капіталу [8].

Наявність банків з іноземним капіталом в Україні позитивно впливає на розвиток фінансової системи, сприяє залученню іноземних інвестицій і розширенню ресурсної бази соціально­економічного розвитку. Однак є досить серйозні фінансові й економічні ризики швидкого зростання частки іноземного банківського капіталу, пов’язані з можливою втратою суверенітету у сфері грошово­кредитної політики, можливим посиленням нестабільності, несподіваними коливаннями ліквідності банків, спекулятивними змінами попиту і пропозиції на грошово­кредитному ринку, можливим відпливом фінансових ресурсів.

Таким чином, для того, щоб тримати банківську систему на пульсі, потрібно вжити певних заходів, до яких можна віднести: обмеження сегментів діяльності банків за участі іноземного капіталу; орієнтація та спрямування банківських ресурсів на потреби внутрішнього виробництва і внутрішнього ринку, зменшення критичної залежності від зовнішніх чинників; законодавче обмеження рівня валового зовнішнього боргу України; установлення жорстких критеріїв відносно надання дозволів на відкриття в Україні філій іноземних банків; передбачення обмеження на здійснення філіями іноземних банків окремих видів діяльності; установлення обмеження на здійснення в Україні діяльності іноземних державних банків з метою запобігання загрозам економічної безпеки держави.

Існують три основні форми іноземних інвестицій: прямі, у яких іноземного інвестора отримує контроль над підприємством біля Росії чи бере активну участь під управлінням їм; портфельні, у яких іноземного інвестора не бере участь активно публікується в управлінні підприємством, вдовольняючись отриманням дивідендів (здебільшого такі інвестиції виробляються над ринком вільно обертаються цінних паперів). До розряду портфельних ставляться також вкладення іноземних інвесторів над ринком державних підприємств і муніципальних цінних паперів. До іншим інвестиціям ставляться вклади в американські банки, товарні кредити тощо. Їх виключення з аналізу викликано, передусім різнорідністю групи, і навіть складністю отримання достовірної статистичної інформації про багатьох із них. Кордон між першими двома видами інвестицій досить умовна (зазвичай передбачається, що вкладення лише на рівні 10-20 і від відсотків акціонерного капіталу підприємства прямі, менш 10-20 відсотків - портфельними), проте, оскільки мети, переслідувані прямими і портфельні інвестори не однакові, такі розподіл видається цілком доцільним. Виділення інших інвестицій пов'язаний із специфікою вкладення (над статутний капітал).