Розвиток корпоративного управління в банківській системі України.

За визначенням Базельського комітету по банківському нагляду корпоративне управління у банківських організаціях – це керівництво їх діяльністю, яке здійснюється радами директорів та менеджерами вищої ланки з використанням методів за допомогою яких банки: встановлюють цілі свого бізнесу, до якого відноситься: створення економічної вартості для власників; управління поточною діяльністю кампанії; врахування інтересів заінтересованих сторін; забезпечення відповідної корпоративної діяльності та корпоративної поведінки банків вимогам надійної банківської практики, діючому законодавству та нормативній базі; захист інтересів вкладників.

Сучасна укр модель корпорат управл, що склалася під впливом націон, істор, політ, економ і культурн традицій, характер. рядом особливостей із наявністю компонентів усіх традиційних моделей, а саме: відносною розпиленістю власності (але відсутністю ліквідного фондового ринку, низьким рівнем розкриття інформації й слабкими інституціональними інвесторами); стійкою тенденцією до концентрації власності й контролю (але при відсутності відповідального ефективного власника, уваги до дрібних акціонерів, адекватного фінансування та ефективного моніторингу); елементами перехресних володінь і формуванням складних корпоративних структур різного типу (але при відсутності тяжіння до будь-якого типу). Так а розмитість і недієздатність механізмів діючої моделі функціонування акціонерних товариств є наслідком суперечностей чинного законодавства, що регулює корпоративні відносини й створює «кризу довіри» вітчизняних та іноземних інвесторів, а також не сприяє залученню міжнародних фінансових ресурсів на вітчизняні фондові ринки. В останні роки в банківському секторі України сформувалися дві тенденції, що мають значний вплив на корпоративне управління. Перша - тенденція до продажу вітчизняних банків іноземним інвесторам. Друга - вихід банків в нові сфери бізнесу, зокрема на ринок роздрібних фінансових послуг. Це змушує банківські установи приділяти значну увагу покращ. корпорат управління.
23. Методи реструктуризації банківської системи

 

Реструктуризація комерційного банку – це сукупність заходів, спрямованих на стабілізацію, оздоровлення фінансового стану банку (підвищення рівня ліквідності, платоспроможності й прибутковості банку, зниження ризиковості діяльності банку) для забезпечення подальшого зростання та розвитку банківської установи. Це відбувається шляхом: змін в активах і пасивах банку (фінансова реструктуризація); організаційно-правових змін банку (корпоративна реструктуризація – злиття, поділ, приєднання, виділення, поглинання); змін у структурі банківських послуг (виробнича реструктуризація); змін у структурі керівництва, управлінсько-виконавчого персоналу, а також змін організаційної структури банку – внутрішніх підрозділів і системи організації регіональних управлінь, філій та відділень банку (управлінська та внутрішня організаційна реструктуризація).

Основними методами фінансового регулювання реструктуризації банків в Україні є такі: рефінансування банків; капіталізація банків (зокрема націоналізація); рекапіталізація банків (реінвестиція дивідендів, приватизація); введення тимчасової адміністрації (санація, мораторій на задоволення вимог кредиторів); сек’юритизація; субординований борг; зниження обов’язкових резервних вимог; процедура банкрутства банку (його ліквідація); маркетингова політика банку; реструктуризація боргу та ін. З’ясування цих методів дає змогу ефективніше провадити фінансове регулювання реструктуризаційних процесів у банківництві України.

Найбільш поширеною формою реорганізації і реструктуризації банків є процес злиття та поглинання комерційних банків Органи банківського нагляду більшості зарубіжних країн одностайно визнали доцільним оздоровлення „хворих” банків шляхом їх приєднання до фінансово стійких банків, які виступили з такою ініціативою.