Регулювання конкурентних умов на банківському ринку

Протягом останніх років на ринку банківських послуг спостерігається зростання кількості випадків антиконкурентних узгоджених дій комерційних банків, підвищення концентрації банківського капіталу, зловживання домінуючим становищем на ринку. У свою чергу це призводить до зникнення у великих банків стимулів до покращення якості послуг та розширення асортименту банківських продуктів, впровадження новітніх технологій, а також до зростання цін. Розглянемо особливості державного регулювання конкуренції на ринку банківських послуг України. Так, у нашій країні функція реалізації антимонопольної політики держави покладена на Антимонопольний комітет України. Даний орган, наділений спеціальним статусом, здійснює наступні завдання стосовно підтримки конкуренції в економіці країни:

— контролює дотримання конкурентного законодавства всіма суб’єктами господарської діяльності України, у тому числі суб’єктами банківської діяльності;

— контролює концентраційні та інші узгоджені дії ринкових суб’єктів;

— контролює процеси ціноутворення на послуги;

— сприяє розвитку добросовіснихконкурентних відносин.

Конкурентна політики держави базується на таких основних нормативно-правових актах, як: Закон України «Про захист економічної конкуренції», Закон України «Про Антимонопольний комітет України», Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та інші нормативні акти, прийняті відповідно до цих законів. НБУ здійснює опосередковане регулювання конкуренції за допомогою нормативно-правових актів, які включають певні рекомендації або обмеження щодо діяльності банківських установ. У вітчизняному законодавстві відсутні закони, які регулюють захист конкуренції саме на ринку банківських послуг; у нашій країні відсутні методики визначення рівня конкуренції та концентрації комерційних банків. Недоліком вітчизняної антимонопольної політики є неврахування фактів злиття, об’єднання банків як антиконкурентних дій. Серед цілей вдосконалення державної антимонопольної політики на фінансовому ринку слід визначити спрощення реалізації консолідаційних процесів у банківській сфері та впровадження системи моніторингу за цими процесами. Доцільним є створення повноцінної системи моніторингу у статиці та динаміці таких показників як індекс Херфіндаля-Хіршмана, показник концентрації трьох найбільших банків, індекс Гола-Тайдмана, індекс Джині, коефіцієнт відносної концентрації, індекс Ремо Лінда. Проведення безперервного антимонопольного моніторингу на ринку банківських послуг дозволить вчасно застосовувати інструменти та заходи регулювання антиконкурентних дій. Важливим питанням є визначення суб’єктів, відповідальних за реалізацію антимонопольної політики та підтримку конкурентного середовища. Державна політика підтримки конкуренції та антимонопольного регулювання на ринку банківських послуг має реалізовуватись НБУ.

Державне антимонопольне регулювання на ринку банківських послуг повинно передбачати методику оцінки рівня конкуренції між комерційними банками, затверджену законодавчу. Така методика має враховувати особливості банківської системи України, а також бути здатною реально оцінити та виявити випадки концентрації, зловживання домінуючим становищем, антиконкурентні злиття та поглинання банківських установ тощо. Підвищенню ефективності конкурентної політики сприятиме також створення системи відповідальності у випадку порушення антимонопольного законодавства. Відповідальні органи можуть застосовувати певні заходи з метою зменшення випадків порушення та їх профілактики. Слід зазначити, що інструменти регулятивного впливу НБУ на вітчизняні комерційні банки (обов’язкові нормативи, вимоги до розміру статутного капіталу, заходи монетарної політики тощо) та вхідні бар’єри (наприклад, контроль за ліцензуванням та реєстрацією комерційного банку) на ринок банківських послуг мають безпосередній вплив на рівень конкуренції, на підтримку конкурентних відносин між комерційними банками.