Любов – основний Закон і Творець людського життя

 

Божественна любов – основна причина, за якою Господь Бог створив світ і спасає світ, бо Сам Він є Любов (1 Іоан. 4, 16). Цю полум’яну і ревну любов Христос Спаситель, принісши на землю, проголосив основним законом і творцем людського життя (Як. 10, 27). Закликом до цієї любові до самозречення, до любові навіть до ворогів і ненависникам (Іоан. 15, 18; Мф. 5, 44) пронизано усе Євангельське благовістя. Показавши Сам цю любов у Своєму Боголюдському подвигу життя і хресної смерті, Христос закарбував у серцях людей ту істину, що лише там людське життя гідне Бога і людини, де вона освітлюється самовідданістю усім для всіх, усе терпіти, покривати, прощати, не робити зла (1 Кор. 13, 7; Еф. 4, 2; Рим. 12, 14)[19].

Усе Євангеліє закликає християн до діяльної любові до Бога і до ближніх. Діяльна любов до Бога виражається, виявляється і здійснюється в людинолюбстві, в життєвому, реальному служінні благу людей. У ближніх християнин любить Бога і в Бозі – ближніх. Така любов – основна творча засада як особистого самовдосконалення, особистого спасіння людей, так і їхніх суспільних стосунків. В християнстві ідуть нероздільно у повній згоді та взаємозв’язку вимоги від християн як особистого спасіння, так і самовідданого служіння іншим.

Особисте спасіння та суспільне служіння – це не дві різні лінії, які відходять врізнобіч і відводять християн до взаємного нерозуміння, самозамкнутості та відчуження, а єдиний шлях для багатогранної людської душі в її прагненні спасти себе, та послужити іншим і привести до Христа[20].

Так християнинові насамперед треба виховати самого себе в істинну людину, душу свою, кажучи словами Євангелії, спасти і потім вже вплинути на світ, розчиняючи все тіло загальнолюдського добробуту. І все це звершується через любов, любов’ю.

Життя нам постійно свідчить, яке величезне морально-уздоровне і матеріально-благодійне значення мають особистості, в яких насіння самовідданої любові глибоко запало в серце, які за словом Спасителя, “спасли” свою душу” (тобто уздоровили, оновили всеоживляючою засадою любові). З іншого боку, життя також підтверджує той факт, що ніщо добре, хороше не буде прищеплене в житті, якщо його провідники, виконавці будуть поганими, порочними людьми, насіння добра не зійде у таких садівників, і дерево життя не прикраситься плодами любові і миру, радості і добробуту. Зла, себелюбна особистість, яка не виховала в собі добра, шукає лише свого і для себе: вона дратує, а не умиротворює; вона розоряє, а не творить.

Тому стає цілковито зрозумілою вся безумовна істинність слів Спасителя, що “царство Боже всередині вас є” (Лк. 17, 21). Як уся привабливість квітки ховається в її бутоні, так і всередині людини міститься уся можливість її подальшої діяльності, і остання розкриває, розвиває лише Царство Боже, яке перебуває всередині її.

Таким чином, християнство, з одного боку вимагає особистого удосконалення від кожної людини на засадах любові до Бога і ближніх, і, з другого боку, закликає її до суспільного служіння на тих же засадах самовідданої любові, кличе усіх людей до перетворення світу та його облаштування на засадах правди Божої, любові Христової. Особисте удосконалення є засада, вихідний пункт і в той же час найнеодмінніша умова самовідданого служіння і праці на загальну користь.

 

Запитання до теми:

1. Завдяки чому християнин досягає Богоспілкування. Якою мірою пов’язані між собою любов до Бога і любов до ближнього?

2. Які властивості чи якості християнської любові?

3. Яке місце посідає милосердя у вияві любові? Чому без милосердя безплідна і молитва?

4. В чому виявляється милосердя до ближніх.? Які бувають відхилення від обов’язку добродіяння?

5. Які властивості істинної добродійності та милосердя?

Проблемне питання:

Яке значення у житті людей мають такі вияви милосердя як співжаль, спільна радість, довготерпіння,прощення образ, доброзичливість, турбота про збереження ближнього від усілякого зла тощо?

Що є основою правильних моральних стосунків між православними християнинами? Чому правдивість, щирість, чесність, довір’я, вдячність- необхідні якості любові до ближніх?

Що пропонують святі отці (св.Іоанн Касіан) для збереження згоди та любові?

Список запропонованої літератури.

Преп. Макарий Великий. Беседа 3-я.

Св. Тихон Задонский. Творения., т-1. Слово о любви к Богу и ближним.

Преп. Симеон. Новый Богослов. Слово 53-е М., 1890.

Св. И. Златоусый. Беседа на 1 Кор.

Преп. Исаак Сирин. Послание Пресвитеру Симеону. Христ. Чтение. 1821.

Преп. Авва Дорофей. Поучение 6-е. О том, чтобы не судить ближнего. 1913.

Преп. Ефрем Сирин. Творения. Слово 1-е. О добродетелях и пороках.

Св. Киприан Карфагенский. О милосердии.

Св. Василий Великий. Слово о любви к бедным. Серг. Пос. 1890.

Св. Марк Подвижник. Нравственно- подвижнические слова. Серг. Пос. 1911.

Преп. Исидор Пелусиот. Письмо к Апполонию.- Христианские Чтения. 1830.

Св. Григорий Богослов. Творения. Т.1.