Життя Ісуса Христа, як зразок та приклад для морального наслідування

Для морального життя людини не досить одного знання морального закону. Знання, яке б воно не було обширне, не може володіти такою силою, щоб примусити нашу волю діяти.

За силою впливу на людину ніщо не може зрівнятися з прикладом. Живий приклад схиляє не тільки розум, але й серце. Тому, крім закону добродійного життя, необхідний живий приклад і зразок морального досконалого життя.

Ми маємо такий взірець у Богові, тому й сказано: «будьте досконалі, як досконалий Отець ваш небесний» (Мф. 5, 48). Але людям потрібен ще такий зразок, в якому здійснені моральні вимоги і моральний ідеал в таких же умовах, в яких вони поставлені в земному житті. Християнство й указує нам такий зразок в лиці Спасителя. В Ньому ми маємо безмежний, неосяжний і вічний ідеал морального життя, яке охоплює усі часи і всіх людей всіма сторонами.

Ісус Христос не тільки сповістив людям величне моральне вчення, але й утілив його у Своєму житті. «Він був сильний словом та ділом перед Богом і всіма людьми». (Лк. 8, 49; 24, 19).

Наше моральне завдання полягає саме в наближенні до цього конкретного чисто людського Першообразу людського життя, Який попри всю свою недоступну висоту, близький і дорогий нам.

Які ж людські риси Особи Ісуса Христа?

Моральний образ Спасителя невичерпний в людському зображенні. Його повний образ і в усій несказанній славі не в силах зобразити ані словом людини, ані мовою ангела. Але ця обставина аж ніяк не виключає благоговійних спроб до таких зображень. Ось чому ми, набожно схиляючись перед Божественною Особою Спасителя, не беремо на себе непосильного завдання уявити Його цілісний образ. Для нашої мети цілком досить відмітити лише деякі істотні риси в Особі Ісуса Христа.

Такими рисами є найвища моральна свобода і довершена любов?

1). Найвища моральна свобода чи свобода від гріха чітко засвідчена у Св. Письмі: «Він не учинив жодного гріха і не було обману в Його устах», – говорить апостол Петро (1 Петр. 2, 22). «Згрішив я, продавши невинну кров», – зізнається Іуда Зрадник (Мф. 27. 43). «Я не знаходжу жодної провини в цій людині» (Лк. 23,4), – заявляє Пілат. «Хто з вас осудить Мене в грісі?» – запитує Ісус фарисеїв (Ін.8, 26), звертаючись до них з вимогою, щоб, якщо зможуть, звинуватити його у грісі, і не отримує відповіді1.

2). Друга основна риса характеру Спасителя – це Його безмежна любов до Бога і людини? Істотна риса любові – це бажання бути у спілкуванні з тими, кого люблять, бажання догодити йому і готовність пожертвувати для нього усім. Якраз цими рисами вирізняється любов Спасителя насамперед до Бога. За своєю людською природою Спаситель постійно шукає спілкування з Отцем Небесним силою молитви до Нього. Євангелісти зауважують, що іноді Спаситель цілі ночі проводив у молитві до Бога. Сила молитви Спасителя була така велика, що нею Він відкривав небо і немовби знищуючи між горішнім і долішнім на Йордані, коли Він виходив з води, молився, небо відкрилося і почувся голос з неба: «Це – Син мій улюблений, в Ньому моє змилування» (Мф. 3, 17). На Фаворі, коли Він молився, сталося чудо преображення (Лк. 9, 29).

В саду Гефсиманському, коли Він сумував і молився, Ангел зміцнював Його і служив Йому (Мар. 26, 32 – 39; Лк. 23, 41).

Нарешті, любов до Отця Небесного виявилася і у величі жертви Спасителя. Все Його життя на землі було безкінечною жертвою. В найтяжчі хвилини страждань на хресті думка Спасителя була спрямована до Бога, і, вмираючи, Він спокійно віддав в Його руки Свою душу.

Якими рисами вирізняється любов Спасителя до людей? Любов Господа Ісуса Христа до людей була безмежною. Вона збирає біля Нього учнів. З терпінням Він переносить їхні слабкощі. Він звертається до страждаючих і обтяжених, грішників, митників, фарисеїв і до всіх, хто знаходиться у зневазі та приниженні, і сягає навіть людини, яка ладна продати Його.

Потім, любов Ісуса Христа у найвищій мірі доброзичлива: Він плаче з тими, хто плаче, радіє з тими хто радіє, співстраждає з тими, хто страждає, дає зір сліпим, слух – глухим, очищує прокажених, виганяє бісів, воскрешає мертвих тощо. Його життя – це безнастанне добродіяння. «Він ходив, добродіючи і зціляючи всіх», – свідчить про нього апостол Петро (Діян. 10, 38).

Нарешті, любов Ісуса Христа була всеохопна. Він прийшов покласти душу Свою за весь людський рід і тому не робив ніякої різниці між іудеєм та язичником, рабом і вільним.

Господь Ісус Христос Своїм життям дав нам приклад для наслідування.

Сам Спаситель вказав на необхідність наслідувати Його: «Я дав вам приклад, щоб і ви робили те саме, що Я робив вам» (Ін. 13, 15). «Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли слідами Його» (1 Петр. 2, 21). «Хто говорить, що перебуває в Ньому (Ісусі Христі), той повинен чинити так, як Він чинив» (1-е Ін. 2, 6).

В чому має полягати наше конкретне наслідування Христа?

Під наслідуванням Христа слід розуміти поступове витворення у собі тих самих внутрішніх рис, якими в недосяжній досконалості володів Спаситель світу1.

Наслідування Ісуса Христа має полягати в наслідування загального духу і характеру Його морального життя; Його безмежної любові і милосерді, яке проникало усі Його стосунки до людей; Його мужності та визнанню віри і довготерпіння під час страждань, Його покірності, послуху і всецілої відданості волі Бога Отця, Його ревності за славу Божу, Його безперестанному молитовному спілкуванню з Отцем, Його глибокому смиренню і дивовижній лагідності, терпінню та великодушності, Його величезній самопожертві, і цілковитій безкорисливості, Його найвищі святості і чистоті життя, далекій до будь- якого гріха, і, навпаки, сповненій найвеличніших прагнень духу, який поступово зростав у премудрості, благодаті і любові у Бога і людей.

Окрім прищеплення у собі морального напрямку життя і наслідування Його прикладові, християнин повинен засвоювати реальний зміст Його боголюдського життя, почерпати повноту життя, благодатні сили з Його життя, – жити Христовим життям. Цю вимогу чітко висловив Ісус Христос словами; «Як вітка не може приносити плоду сама, якщо не буде на лозині, так і Ви, якщо не будете в Мені. Я Є лозина, а ви вітки: хто перебуває у Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене, не можете робити нічого» (Ін. 15, 4 – 5). З цих слів видно, що Господь Ісус Христос є для нас, християнин, не лише вчитель, але й Джерело морального життя. Зі свого боку, внутрішня глибока єдність і спілкування в любові з Христом неможливі без засвоєння духу Христового життя1.