Психолого-педагогічної науки

Період розвитку педагогіки як прикладної дисципліни співвідноситься тільки з історією суспільства в цілому, а педагогіки як науки нараховує вже більше ніж чотири століття. Змінюються історичні епохи, характер суспільних відносин, матеріально-технічна і наукова база життєдіяльності, а потреба людства у вихованні людини не втрачає своєї актуальності. Незважаючи на фундаментальну теоретико-методологічну основу сучасної педагогіки, багатовіковий практичний досвід виховання, закріплений у народній педагогіці, традиціях і звичаях народу, філософські, психолого-педагогічні наукові дослідження, кращі результати досягнень світової практики виховання, "написані Еверести педагогічних книжок" (І.П. Підласий), необхідність вивчати проблеми виховання та навчання не тільки залишилася, а й гостро актуалізувалася.

Теоретичний аналіз завдань сучасної педагогічної науки дає підстави стверджувати, що основна їх частина пов'язана, перш за все, з особистістю педагога, який є і вихователем, і наставником (В.О. Слас-тьонін); носієм наукового знання, культурно-педагогічного досвіду суспільства (І.Ф. Ісаєв); педагогічної моралі (І.І. Чернокозов); особливою соціально-біологічною системою (К.К. Платонов); творчим суб'єктом педагогічної діяльності (Є.С. Громов, В.А. Моляко) та комунікативної взаємодії (Б.Ф. Ломов, В.О. Кан-Калік); особистістю, яка має сукупність індивідуально-психологічних властивостей і здібностей (В.Д. Шадриков, С.Б. Єлканов), організовує та реалізує навчально-виховний процес (І.П. Підласий).

Успішність реалізації основних завдань педагогіки, таким чином, значною мірою базується на рівні розвитку особистісних, професійних здібностей педагога, його професійної компетентності, оскільки, як зазначають В.О. Сластьонін, І.Ф. Ісаєв, О.І. Міщенко, Є.Н. Шиянов та інші, для того, щоб сприяти розвитку особистості, необхідно бути компетентним.

Жодні сучасні інноваційні технології та технічні засоби навчання не допоможуть педагогу виконувати на високому рівні свої профе-

сійні обов'язки, ефективно будувати свою професійну діяльність, якщо він сам на особистішому і професійному рівні до неї не буде підготовлений. Як зауважував К.Д. Ушинський, мистецтво виховання має ту особливість, що майже всім воно здається справою легкою і знайомою, але не всі прийшли до розуміння того, що, крім терпіння, спадкових здібностей і навичок, необхідна ще й спеціальна підготовка.

Отже, однією з фундаментальних проблем сучасної педагогічної науки взагалі та педагогіки вищої школи зокрема є дослідження пси-холого-педагогічної компетентності викладача як особливого особис-тісно-професійного феномену, що забезпечує й ефективність його професійно-педагогічної діяльності, і його всебічний гармонійний розвиток.

Визначення сутності психолого-педагогічної компетентності педагога вищої школи, згідно з логікою наукових досліджень, потребує з'ясування змісту таких категорій, як: "компетентність", "професійна компетентність", "професійні компетентність педагога". Це зумовлено, перш за все, тим, що поняття "психолого-педагогічна компетентність викладача" не є загальновживаним і в сучасній педагогіці немає ґрунтовних досліджень його сутності. Проте в психолого-педагогічній науці поширеним сьогодні є використання такого терміна, як "професійна компетентність педагога", дефініція якого має бути розкрита відповідно до прийнятої позиції автора на основі певного методологічного підходу.

Внаслідок вищезазначених обставин, на початку дослідження поняття "викладач вищого навчального закладу", "педагог вищої школи" та "педагог" ми будемо використовувати як синоніми. Ключовим поняттям визначаємо "педагог", оскільки воно має узагальню-вальний характер та найбільш часто використовується в науковій літературі. Але в подальшому дослідженні особливостей професійної діяльності та професійного становлення, а відповідно, і професійної та психолого-педагогічної компетентності педагога (викладача) вищого навчального закладу воно буде трансформуватися.

Отже, рух наукової думки відбувається від загального (професійна компетентність педагога) до специфічного (професійна компетентність викладача вищого навчального закладу) і часткового (психолого-педагогічна компетентність викладача вищого навчального закладу), що і буде висвітлено в цьому розділі роботи.