Психолого-педагогічної компетентності педагога

Рівні	Наукові підходи	Розуміння сутності психолого-педагогічної компетентності педагога
Загальнометодологічний	Системний	Системна якість особистості педагога, що забезпечує його професійну цілісність та усталеність
	Синергетичний	Нелінійна відкрита система професійних якостей педагога, ядром якої є здатність до професійного саморозвитку й самопроектування

Продовження табл. 1.3

Загальнонаукових принципів дослідження	Парадигмальний (історика- культурний)	Знання, цінності, переконання та норми поведінки (когнітивно спрямована педагогіка); особистіша зрілість педагога (особистісно орієнтована педагогіка); готовність і здатність до здійснення моральної, фізичної, психічної підготовки та розвитку сутнісних сил учня (езотерична або традиційна педагогіка); любов до людини, здатність до діалогу, співробітництва і співтворчості, імпровізації, проникнення в суть пізнавальних і життєвих проблем учня (гуманітарна парадигма); точні знання і чіткі правила їх передачі,:ікі формуються на рівні держави (науково-технічна парадигма)
	Культурологічний	Система цінностей педагога
	Антропологічний	Сукупність особливостей, які притаманні професіоналу
	Суб 'єктивний	Інтегруюча функція психіки людини, яка забезпечує її адаптацію до умов професійної діяльності і перетворення власної психіки і навколишнього середовища на основі погодження емоційних, рефлексивних і діяльнісних компонентів образу "Я"
	Діяльнісний	Особистісне (суб'єктивне) утворення, що забезпечує відповідність ефективного прояву активності в системі суспільних відносин відповідно до конкретно-історичного характеру
Конкретно-наукової методології	Суб 'єктно-діяльнісний	Сукупність діяльнісно-рольових компонентів (знань, практичних навичок, норм і правил) і уявлення про себе, свої здібності і слабкості, самовизначення в професії
	Психосемантичний	Сформованиіі і такий, що приймається особистістю, образ себе (на рівнях: когнітивному, афективному, поведінковому) в усьому різноманітті ставлень людини до навколишнього світу
	Психологічний	Необхідні знання, об'єктивно необхідні уміння і психологічні якості, якими володіє педагог
	Професіографічний	Загальногромадянські якості; якості, що визначають специфіку педагогічної професії; спеціальні (відповідно до спеціальності) знання, уміння і навички, спрямованість особистості

Продовження табл. 1.3

	Професіогенетичний	Професійна ідентичність, що забезпечує регуляцію професійної (перетворювальної) діяльності в процесі професіогенезу
	Акмеологічний	Сукупність акмеологічних інваріант - внутрішніх спонук, які зумовлюють потребу фахівця в постійному саморозвитку, творчості та самовдосконаленні

Таким чином, залежно від прийнятого методологічного підходу сутність професійної та психолого-педагогічної компетентностей педагога має різне концептуальне наповнення: від єдності професійних знань, умінь і навичок до системи професійних і загальнолюдських цінностей; від сукупності діяльнісно-рольових та особистісних компонентів до професійної самоорганізації, самопроектування й саморозвитку.

Узагальнення результатів здійсненого дослідження теоретико-методологічних засад психолого-педагогічної компетентності викладача вищого навчального закладу дає підстави зробити такі основні висновки до розділу:

1) на сьогодні на науково-теоретичному та прикладному рівні немає чіткого концептуального визначення та усвідомлення специфіки й сутності професійної компетентності викладача вищого навчального закладу, її відмінності від професійної компетентності вчителя;

2) під професійною компетентністю педагога (як інтегруюче поняття) більшість учених розуміють такий рівень професійної підготовки, що забезпечує здатність суб'єкта праці до виконання ним завдань і обов'язків діяльності, міру й основний критерій його відповідності вимогам професійної діяльності;

3) професійна компетентність педагога має тісний змістовний та функціональний взаємозв'язок з психолого-педагогічними феноменами, що виявляються в професійній діяльності і характеризують педагога як її суб'єкта, а саме:

• з позиції педагогічної культури - відображає основні вимоги суспільства до педагога як особистості і суб'єкта професійної педагогічної діяльності, носія суспільно-історичного досвіду;

• з позицій педагогічного професіоналізму - забезпечує рівновагу взаємодії особистісної і професійної систем (їх адекватність), корегує їх відповідність і взаємовплив;

• з позицій педагогічної майстерності - забезпечує засади для успішного професійного становлення та розвитку педагога, досягнення ним фази майстерності;

• з позиції педагогічної компетенції - визначає ті особистісні та професійні властивості фахівця, поєднання яких забезпечують успішне вирішення конкретних професійних завдань, та безпосередньо прояв професійної компетентності педагога на операційному рівні;

4) професійна компетентність педагога, залежно від сфери прояву та домінантного компонента, розподіляється на декілька видів, базовим із яких є психолого-педагогічна компетентність;

5) незважаючи на усвідомлення важливості психолого-педаго-гічної компетентності нарівні із спеціальною, фаховою компетентністю, комплексних ґрунтовних досліджень, присвячених вивченню її сутності, на сьогодні недостатньо. Це підтверджується як відсутністю чіткого визначення поняття "психолого-педагогічна компетентність педагога" взагалі та "психолого-педагогічна компетентність викладача вищого навчального закладу" зокрема, яке відображали б його концептуальний зміст, так і відсутністю різних наукових підходів щодо структури цього явища;

6) зміст психолого-педагогічної компетентності педагога більшість науковців зводить до суми психологічних та педагогічних знань, умінь, навичок і професійно значущих якостей фахівців. Це, з одного боку, фактично ототожнює її з іншими видами професійної компетентності, а з іншого - спрощує її розуміння через формальний, зовнішній підхід;

7) основними методологічними засадами визначення сутності психолого-педагогічної компетентності викладача вищого навчального закладу є такі:

• є системною якістю особистості, яка визначає відповідність фахівця вимогам до професійної педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі і яка може бути представлена у вигляді сукупності певних підсистем;

• її цілісність, саме існування (прояв) забезпечуються взаємозв'язком і постійним обміном із зовнішнім середовищем - умовами професійної діяльності. Вона сама є "продукт" цієї взаємодії; її зміст зумовлений суспільством, його цінностями, що відображені на рівні пріоритетів тієї чи іншої парадигми, яка стає методологічною базою науки, моделлю наукового пізнання;

• має дисипативний характер і є результатом взаємодії двох складних дисипативних структур: професійної (соціальної) і особистішої (соціально-психофізіологічної), характеризується циклічністю -

виявляється з певною періодичністю та різною комбінацією елементів;

• виявляється у професійній діяльності й базується на діяльні-сно-рольових компонентах (знання, практичні навички, норми і правила); професійній ідентичності особистості, яка розуміється як сформований і такий, що приймається особистістю, образ себе в усьому різноманітті ставлень людини до навколишнього світу; особливих властивостях педагога;

• виконує інтегруючу функцію психіки людини, яка забезпечує її адаптацію до умов професійної діяльності і перетворення власної психіки і навколишнього середовища на основі узгодження емоційних, рефлексивних і діяльнісних компонентів образу "Я".

 

 

РОЗДІЛ 2

ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО

НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЯК ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ

ЙОГО ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ