Вертикальний і горизонтальний аналіз бухгалтерського балансу під-ва.

Горизонтальний аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу і розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень. Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників. Завдання вертикального аналізу — розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній сумі валюти балансу й оцінка змін питомої ваги. За допомогою вертикального аналізу можна здійснювати міжгосподарські порівняння. Крім того, відносні показники пом’якшують негативний вплив інфляційних процесів. Горизонтальний (динамічний) аналіз цих показників дає можливість установити абсолютні відхилення й темпи зростання за кожною статтею балансу, а вертикальний (структурний) аналіз балансу — зробити висновки про співвідношення власного й позичкового капіталу, що свідчить про рівень автономності підприємства за умов ринкових відносин, про його фінансову стабільність. Горизонтальний та вертикальний аналіз може проводитися за кілька звітних періодів.Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів, спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які перебувають у розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.Загальний аналіз активів банку ґрунтується на застосуванні методик вертикального та горизонтального аналізу, які передбачають обчислення та подальшу оцінку таких показників: * процентні співвідношення окремих показників з агрегованим показником; * абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковими (базисними); *темпи зростання або приросту показників в аналітичному періоді.У процесі вертикального, або структурного аналізу активів ви­значається питома вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності, рівнем дохідності, а також склад та структура кожного виду активів: кредитного портфеля, портфеля цінних паперів, високоліквідних та інших активів. Вертикальний аналіз структури балансу дає змогу робити висновки про перерозподіл вкладень у різні види активів і про зміни джерел фінансування підприємства. Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки якості складу активів та їх оптимізації. Вони, як правило, оформляються в таблиці та графічно у формі секторних або стовпчикових діаграм. Горизонтальний, або трендовий, аналіз дає змогу вивчити динаміку активів у цілому й окремих їх видів у часі, визначити загальні тенденції їх зміни або тренду.Результати цього аналізу оформляються графічно у формі стовпчикових діаграм та лінійних графіків, що полегшує визначення лінії тренду. Вертикальний та горизон. аналіз під час загального вивчення активів зазвичай здійснюється одночасно.Отже, можна назвати основні риси, наявність яких у балансі дає можливість віднести його до «позитивного»: 1) збільшення валюти балансу в кінці звітного періоду проти його початку;2) зростання темпів приросту усіх активів над темпами приросту необоротних активів;3) перевищення власного капіталу підприємства над позичковим і збільшення темпів його зростання проти темпів зростання залученого капіталу;4) приблизно однакові темпи приросту дебіторської і кредиторської заборгованості;5) перевищення частки власних оборотних коштів понад 10 %. Відомо, що для порівняння даних балансу на початок і кінець року номенклатуру статей балансу за попередній звітний рік треба привести в повну відповідність з номенклатурою та групуванням розділів і статей бухгалтерського балансу на кінець року. Крім того, для порівняння даних на початок і кінець звітного періоду необхідно враховувати вплив інфляції.

63. Методи прогнозування банкруцтва.

Банкрутство – неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

До зовнішніх причин банкрутства можна віднести:

- скорочення попиту на продукцію п-ва; економічна криза та інфляція в країні.

- спад цін на продукцію; зростання цін на сировину, матеріали й енергоресурси;

До внутрішніх причин банкрутства відносять:

- недостатньо кваліфіковане керівництво підприємством;

- нездатність керівництва п-ва своєчасно реагувати на зміни в економіці;

- промахи у виробничо – технічній політиці;

- помилки у виборі стратегії розвитку підприємства;

- невміння організувати колектив на виконання поставлених завдань.

Фундаментальний підхід - заснований на збиранні та аналізі всієї інформації про підприємство із внутрішніх та зовнішніх стосовно нього джерел. На підставі зовнішньої інформації оцінюється поточна і перспективна ситуація в галузі, до якої належить підприємство, загальний розвиток кон'юнктури тощо. Технічний підхід прогнозування банкрутства - грунтується на аналізі даних звітності попередніх періодів.

Найважливішим інструментом системи раннього попередження та методом прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Під дискримінантним аналізом здебільшого розуміють комплекс методів математичної статистики з допомогою якого здійснюється класифікація досліджуваних одиниць (підприємств) в залежності від значень обраної сукупності показників у відповідності до побудованої метричної шкали.

Розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.

І. Однофакторний дискримінантний аналіз. В основі однофакторного аналізу покладене сепаратне дослідження окремих показників та класифікація підприємств за принципом дихотомії. Віднесення підприємства до категорії "хворих" чи "здорових" здійснюється у розрізі окремих показників у відповідності до емпірично побудованої шкали граничних значень досліджуваного показника.

Система показників Бівера

1.Відношення Cash Flow до позичкового капіталу. 2.Віднош. чистого прибутку до валюти балансу. 3.Віднош. позичкового капіталу до валюти балансу.

4.Віднош. оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття).

5.Віднош. робочого капіталу до валюти балансу. 6.Відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства.

Ситстема показників Вайбеля

.Відношення позичкового капіталу до валюти балансу.

2.Відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття).

3.Відношення Cash Flow до поточних (короткострокових) зобов'язань.

4.Відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації).

5.Відношення середнього залишку кредиторської заборгованості до вартості закупок помножене на 365 6.Відношення середніх залишків виробничих запасів до величини затрат на сировину (матеріали) помножене на 365.