Вир-цтво і реалізація прод-ї під-ва, витрати вир-ва і собівартість продукції під-ва.

Зміст, функції, завдання та роль екон. аналізу в с-мі управління п-вом

Економ.аналіз - с-ма спеціальних знань, пов’язаних з дослідженням існуючих економічних процесів, а також тенденцій розвитку, виявлення глибинної їх суті і причин, що спричиняють відхилення від запланованих показників. Суть ЕА проявляється у глибокому дослідженні господ явищ безпосередньо на підприємствах, його підрозділах і на цій основі виявляються недоліки у роботі, причини відхилень від запланованих завдань, а також шляхи підвищення ефективності в-ва, підвищення якості прод-ї та виявлення внутрішньо-господпрських резервів. Завдання ЕА:

§ Вивчення певних процесів, явищ господарсько-фінансової д-сті п-ва,

§ Надання їй комплексної оцінки у взаємозв’язку і взаємозалежностях

§ Дослідження причин та наслідків зв»язків

§ Обчислення величини впливу чинників на кінцевий результат

§ Визначення пріоритетних напрямів розвитку. Функції ЕА:

Оцінкова – вході якої встановлюються відмінності фактично досягнутого стану від запланованого шляхом порівняння щодо обраних критеріїв. Діагностична – проявляються коли дають якісну характеристику об»єкту аналізу встановлюючи причинно – наслідкові зв»язки. Пошукова – обґрунтування рекомендацій з переведення об»єкта дослідження в бажаний стан та виявлення резервів підвищення ефективності в-ва. ЕА є важливим елементом у с-мі управління в-вом. Дієвий засіб виявлення внутрішніх невикористаних резервів, основа для виготовлення оптимальних управлінських рішень.

Поняття, види факторного аналізу та моделювання факторних с-м.

Факторний аналіз – методика комплексного та системного вивчення і вимірювання впливу фактора на результативний показник. Види ФА:Статичний – дослідження впливу фактора на результативний показник який виконується на певну дату. Динамічний – дослідження зв»язків у динаміці Прямий (дедуктивний) – дослідження дедуктивним способом (від загального до часткового). Зворотний (індуктивний) – дослідження способом логічної індукції (від часткового до загального). Одноступеневий – дослідження одного рівня факторів без їх деталізації. Багатоступеневий – деталізація факторів на складові елементи.

Моделювання факторних с-м за допомогою моделей:

Адетивний зв»язок – використовується коли результативний показник є сумою кількох факторних ознак. У = п Σ і=1 Хі, Хі = Х1 + Х2 + Хп..

Мультиплікативний зв»язок – показує прямопропорційну залежність у вигляді рівняння у = п П і=1 Хі= Х1 * Х2 * Хп, у = Х1 * Х2 * Хп.

Кратна залежність (модель) – результат послідовності факторів має таку модель у = Х1/Х2 використовується коли результат показника відношення 2х факторів.

Змішаний (комбінований) – поєднання в різних комбінаціях адитивного, комбінованого, кратного зв»язку. У= а + в/ с, у = а*в*с / д

13. Алгоритм застосування різних способів виміру впливу факторів в детермінованому аналізу.

Відповідно до поділу фа на детермінований, аналітичні способи виміру впливу факторів виділяють:

Виробляти не те, що можна виробити, а те, що можна продати.

(Оскільки для того, щоб виробити той товар, який можна про­дати, треба знати, що сааме матиме попит);

2.Лише задовольняючи потреби споживача, фірма задо­вольняє свої потреби.

(Для того, щоб підприємство могло отримати прибуток(задовольнити потреби фірми), потрібно, щоб споживач купував ЦЮ продукцію);

Треба знати і розуміти не тільки, як виробити, а йте, коли, кому і як продати.

(,Тобто розробка ефективної збутової і комунікаційної політики (коли І м продати), установлення адекватної ціни (кому — для своєї цільової аудиторії)

Любіть клієнта, а не себе.

(Тільки повага і любов до споживача дозволять підприємству довгий час перебувати на ринку).

Виникнення олігополії: на ринку з'являються декілька продавців зі значною питомою вагою продажу певних товарів. Сучасну розвинуту капіталістичну економіку можна характеризувати саме як олігополістичну. Олігополія створює сприятливі умови для активного втручання підприємців у ринкові відносини: стає можливим визначити обсяг попиту й пропонування, передбачити тенденції динаміки цін та можливі дії конкурентів.Важливою економічною передумовою активного втручання підприємця в ринкові відносини стала олігополія. Другим, не менш важливим фактором виникнення маркетингової діяльності є швидкі темпи науково-технічного прогресу. Сучасний НТП, з одного боку, забезпечує величезну різнорідність товарів, а з іншого - виключно високі темпи їх оновлення. Третьою важливою передумовою маркетингової діяльності стає розвиток транспорту, зв'язку, засобів науково-технічної інформації. Завдяки цьому фактору стало можливим оперативно реагувати на зміни потреб і коливання ринкової кон'юнктури.

19. Охарактерезуйте найпоширеніші критерії сегментації товарів виробничого призначення.

Сегментація ринку - це поділ ринку на однорідні групи споживачів, які однаково реагують на товарну пропозицію п-ва та комплекс 4Р.

Критерії сегментації товарів виробничого призначення:

1. Характеристика під-ва, організації: розміри п-ва (малі, сер., великі), форми власності, галузева належність, рівень виробничих потужностей, географічне розміщення, фінансовий стан, стан конкуренції, інтенсивність споживання.

2. Характеристика продуктів або послуг: тип продукту, обсяги споживання.

3. Характеристика закупівельної д-сті: тип закупок, стадія в процесі прийнятті рішення про закупку.

4. Організація закупівельної д-сті: критерії відбору постачальників, стратегія закупок, підрозділ,що приймає рішення про закупку, позиція по відношенню до продавця, інноваційна політика, закупівельна політика.

5. Індивідуальні характеристики покупця: стиль прийняття рішення про покупку, відношення до ризику, подібність між виробниками і споживачами.

Показник розрахов. за кожною статтею фін. звітності згідно з методикою.Коригування річної фін. звітності проводять по кожному звіту в такій послідовності: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт по рух грошових коштів, Звіт про власний капітал. Для різних видів активів, зобов’язань, власного капіталу використовують різні методики коригування.

Відсутність обліку інфляції веде до значного спотворення даних про майнове положення підприємств і результатах їх діяльності, робить неможливим зіставлення даних різних періодів, утрудняє аналіз інвестиційної привабливості, деформує структуру капіталу, позбавляє підприємство джерел засобів для своєчасної заміни устаткування, що, зрештою, може спричинити нездатність продовжувати діяльність в осяжному майбутньому.

 

Система показників Бівера

1.Відношення Cash Flow до позичкового капіталу. 2.Віднош. чистого прибутку до валюти балансу. 3.Віднош. позичкового капіталу до валюти балансу.

4.Віднош. оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття).

5.Віднош. робочого капіталу до валюти балансу. 6.Відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства.

Ситстема показників Вайбеля

.Відношення позичкового капіталу до валюти балансу.

2.Відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття).

3.Відношення Cash Flow до поточних (короткострокових) зобов'язань.

4.Відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації).

5.Відношення середнього залишку кредиторської заборгованості до вартості закупок помножене на 365 6.Відношення середніх залишків виробничих запасів до величини затрат на сировину (матеріали) помножене на 365.

Вир-цтво і реалізація прод-ї під-ва, витрати вир-ва і собівартість продукції під-ва.

Собівартість — це сукупність витрат, виражена в грошовій формі, яка йде на виробництво і збут продукції. До собівартості входять такі витрати:

• вартість спожитих у процесі виробництва предметів праці (си­ровини, напівфабрикатів, палива, електроенергії); • перенесена вартість засобів праці;

• витрати на оплату праці; • видатки на реалізацію продукції. Значення обліку собівартості величезне.По-перше, зниження витрат на одиницю продукції дає змогу збільшити обсяг виробництва на підприємстві при наявних ресур­сах, забезпечити тим самим прискорення оборотності оборотних за­собів. По-друге, зниження собівартості є істотним джерелом зростан­ня прибутковості (доходності) виробництва, а отже, підвищення кон­курентоспроможності п-ва. По-третє, зменшення видатків матеріальних ресурсів в оброб­них галузях сприяє економії капітальних вкладень у галузях добув­ної промисловості.

По-четверте, зниження собівартості продукції — реальна осно­ва зниження цін, а отже, підвищення життєвого рівня населення. ВИДИ СОБІВАРТОСТІ

Залежно від обсягу витрат на промисловому підприємстві розрізняють:

Цехова – включає витрати, пов'язані з виготовлен­ням продукції. Такий вид собівартості існує тільки в цехах, де ви­робляється продукція. Виробнича - охоплює виробничі видатки п-ва в цілому, її нараховують, додаючи до цехової собівартості за­гальнозаводські та інші цільові видатки. Повна - містить витрати п-ва на випуск і реалізацію продукції. Для її обчислення до виробничої собівартості додають позавиробничі видатки.

Індивідуальна – хар-є витрати на в-ц­тво і збут прод-ї в умовах окремого п-ва.

Середньогалузева - показує витрати на виготовлен­ня і збут прод-ї в середньому в галузі.

В процесі своєї д-сті під-во здійснює матері­альні та грошові витрати їх поділ на 3групи:

1. Витрати, пов'язані з основною д-стю під-ва. Це витрати на вир-во або реалізацію прод-ії, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації прод-ї.

2. Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Одноразові ви­трати на просте та розширене відтворення основних фондів,
приріст оборотних коштів та формування додаткової робо­чої сили для нового виробництва. Джерелами фінансу­вання цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо. 3. Витрати на соціальний розвиток колективу (соціаль­но-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов'язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток. За економічною роллю у формуванні собівартості продукції витра­ти поділяють: основні - безпосередньо пов'язані з процесом виготовлення виробів і утворюють їх головний речовий зміст. Це витрати на сировину, основні матеріали, технологічне паливо та енергію, з/п основних виробничих робітників. За способом обчислення на окремі види продукції витрати поділяють­ся на: Прямі витрати безпосередньо відносять на собі­вартість виготовлення конкретного виду прод-ї і можуть бути розра­ховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, з/п). Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних видів прод-ї, в цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види прод-ї (загальновиробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію ма­шин тощо).З алежно від зв'язку з обсягом в-цтва витрати поділяють: Постійні витрати - - це такі, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу в-цтва в певних межах не змінюється. При істотних змінах обсягів в-цтва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури п-ва, величина постійних витрат змінюється стрибкоподібне, після чого вона знову за­лишається постійною. Змінні витрати -- це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу виробництва. У свою чергу, змінні витрати поділяють на пропорційні, прогресивні і регресивні.

 

6. Формування і використання прибутку підприємств

Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми. На формування прибутку як фінансового показника роботи п-ва, що відбивається в бух обліку, в офіційній звітності суб’єктів господарювання, впливають:

- встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції

- обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг);

визначення позареалізаційних прибутків і витрат;визнач. балансового (валового) прибутку.

На формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають:

результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності;

сфера діяльності;галузь господарства;установлені законод. умови обліку фінан. результатів.

Загальний прибуток підприємства формується за рахунок:

- прибутку від основної діяльності; - прибутку від іншої реалізації;

- прибутку від фінансових інвестицій; - прибутку від позареалізаційних операцій.