Спосіб ланцюгових підстановок (застосовується для всіх моделей).

Математичний алгоритм розрахунку у= а*в*с

1. Визначають базисне значення результативного показника у = а0*в0*с0

2.розраховуються умовні результативні показники проводячи поступову заміну базисних значень на звітні. У ум1 = а1*в0*с0, У ум2= а1*в1*с0, У1 = а1*в1*с1

3. визначають вплив кожного фактора на зміну величини показника ∆Уа = Уум1-У0, ∆Ув = Уум2 – Уум1, ∆ Ус = у1 – У ум 2.

4. проведення перевірки: у1-у0=∆Уа + ∆ Ув + ∆Ус.

Спосіб абсолютних різниць – ґрунтується на принципі елімінування і викор. для мультиплікативної і змішаної моделей типу У = а(в-с).

Математичний алгоритм розрахунку:

1.Визначають базисний рівень результативного показника Уо=а0*в0*с0.

2. визначення абсолютних відхилень факторних показників ∆а = а1-а0,∆в = в1-в0, ∆с = с1-с0.

3. розраховуємо вплив факторів на зміну результативного показника. ∆Уа=∆а*в0*с0, ∆Ув = а1*∆в0*с0, ∆с = а1*в1*∆с0.

4. проводимо перевірку обчислень: у1-у0=∆Уа+∆Ув+∆Ус.

Спосіб відносних різниць- з астосовується аналогічно абсолютн.різниць.

1.Визначають базисний рівень результативного показника Уо=а0*в0*с0.

2. визначення відносних відхилень факторних показників а1-а0/а0, в1-в0/в0,с….

3. розраховуємо вплив факторів на зміну результативного показника.

∆Уа = у0*∆уа/100, ∆Ув= (у0+∆уа) * ∆в%/100,∆Ус = (у0+∆Уа+∆Ув)*∆С%/100

3. проводимо перевірку обчислень у1-у0=∆Уа+∆Ув+∆Ус

Індексний Спосіб – базується на побудові факторних індексів.

Індекс Валової прод-ї= ВП фактичного рівня / ВП порівняльних цін

Спосіб часткової участі -викор. для комбінованої моделі для оцінки 2 і 3 порядків. Алгоритм: ∆Уа=∆У/∆а+∆в+∆с * ∆а, ∆Ув=∆У/∆а+∆в+∆с * ∆в, ∆Ус=∆У/∆а+∆в+∆с * ∆с.

Інтегральний Спосіб – формули для розрахунку впливу фактора:

Для 2х факторної моделі: ∆Уа=0,5∆а(в1+в0), ∆Ув=0,5∆в(а1+а0).

Для 3х: ∆Уа=1/2∆а(в1с0+в0с1)+1/3(∆а*∆в*∆с), ∆Ув=1/2∆в(а1с0+а0с1)+1/3(∆а*∆в*∆с), ∆Ус=1/2∆с(а1в0+а0в1)+1/3(∆а*∆в*∆с).

14. Аналіз використання трудових ресурсів, продуктивності і оплати праці.

Аналіз чисельності, складу трудових ресурсів та їх руху має велике значення для виявлення резерів збільшення обсягів в-ва.Для оцінки рівня забезпечення за кількісними параметрами складається розрахунок 2х балансів: 1 -баланс зайнятості трудових ресурсів-для оцінки зайнятості населення, розраховується порівнюючи наявність працездатних людей, які проживають в населених пунктах з потребою в них. 2 - оформляється для п-ств, є важливим на скільки повно використов. Трудовий потенціал (к-сть і якість праці) – максимальний фонд часу наявних трудових ресурсів при оптимальній інтенсивності, якості і продуктивності праці. Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами = фактичне забезпечення труд. ресурсами / потреба. Розрахунок потреби рівня забезпеченості труд. ресурсами на перспективу враховують основні фактори:

- Тривалість працездатного періоду життя людини

- Закріплення трудових ресурсів на під-ві.

- Тенденція з відтворення трудових ресурсів.

- Якісний склад трудових ресурсів: статево-вікова структура, рівень спеціальної і загальної освіти, рівень кваліфікації, стаж роботи.

Ефективність використання трудових ресурсів відображається у показниках продуктивності праці. Основними завданнями такого аналізу є:

1. Визначення плану і динаміки продуктивності праці 1 працівника.

2. Визначення чинників, які впливають на формування продуктивності праці.

3. Аналіз витрат праці на вир-во одиниці основних видів продукції.

4. Виявлення резервів подальшого їх зниження (трудомісткість)

На річну продуктивність праці впливають:

- Питома вага працівників задіяна у виробничій сфері

- К-сть відпрацьованих днів 1 працівником. – тривалість робочого дня.

- Годинна продуктивність праці.

Виробіток 1 працівника = питома вага працівників * середнього динний виробіток.

Рівень середньої З/П залежить від: використання роб. Часу, рівня продуктивності праці, обсягу отриманої валової продукції.

Основними завданнями аналізу використ. Фонду оплати праці п-ва є:

·Визначення суми абсолютної і відносної економії або перевитрат фонду З/П.

·Виявлення причин що зумовили економію чи перевитрати.

·Вивчення структури ФОП та застосув. матеріальних стимулів за результ.роботи.

·Порівняння розміру оплати праці працівників різних галузей в-ва.

Відносна економія/перевитрата = фактичний ФОП – плановий скорегований на фактичний темп зростання /зниження обсягу виробництва або продукт.праці.

 

15. Аналіз фінансової стійкості і ділової активності під-ва.

 

Осн. Завданням аналізу фін. стійкості є можливість п-ва протистояти дії різних зовн. І внутр.. факторів. Послідовність проведення аналізу фінансової стійкості:

1. Загальна оцінка стійкості фін. стану, що передбачає визначення:

* Стійкості капіталу через дослідження структури пасиву балансу та встановлення причин фін. стійкості та нестійкості п-ств. * Ресурсної стійкості через встановлення рівня співробітництва п-ва з суб»єктами ринкової інфраструктури. * Стійкість управління, яка визначається через встановлення відповідності організаційної і виробничої структури п-ва, обраній стратегії розвитку.

2.Визначення типу фін. стійкості п-ва (узагальнюючим показником є надлишок/недостача джерел формування запасів, що визнач. Як різниця між величиною джерел формування і вартості запасів).

Класифікація фін. стану за ступенем стійкості:

Абсолютна стійкість – вар-сть запасів менша власних оборотних засобів.

Нормальна – ВЗ менші або = довгостроковим джерелам формування та вартість запасів більша ніж власні оборотні засоби.

Нестійка – вартість запасів більша вар-сті власних оборотних засобів і довгострокових джерел формування. ВЗ менші або =загальній величині джерел формування.

Кризовий - ВЗ більша загальної величини джерел формування.

3. Комплексна оцінка фінансової стійкості: - х-ся можливість погашення поточних зобов»язань. – х-зує рух поточних активів, - х-є ВК п-ва, - показує результати основної д-сті п-ва, - хар-є інформацію про ринок.

Ділова активність – показує наскільки ефективно п-во викор. власні ресурси, проявл. у динамічності розвитку п-ва. Послідовність проведення аналізу:

1.Загальна оцінка ДА за кіл-ми і якісними показниками. Якісні - визначення розміру ринку, обсяги збуту прод-ї, репутація п-ва на ринку, обсяги реаліз. Прод-ї. Кіл-сні – обсяги реалізації прод-ї, розміри прибутків, активів п-ва. Відслідковують співвідношення темпів реалізації прод-ї, прибутків і активів.

2. Розрахунок і оцінка показників ефективної господ.д-сті.(таблиця ксерокс)

3. Комплексна оцінка ДА на основі визначення оборотності активів (її оцінюють за швидкістю і періодом обороту) – таблиця ксерокс.

4. Аналіз КЗ і ДЗ, за даними аналітичного обліку і передбачає: * оцінку розмірів і динаміки КЗ і ДЗ, порівнюють на початок і на кін.року, * вивчення структури КЗ і ДЗ за термінами виникнення.

5. аналіз стійкості економічного зростання- визнач. співвідношення між динамікою продукції і динамікою витрат.Визначає характер екон.зростання.

Коеф. Стійкості екон.зростання= чистий прибуток-виплати дивідендів із не розподіл.прибутку/(нерозпод.прибуток на поч..року+підсумок Ір пасиву ВК)*0,5.

Показує якими темпами збільшується екон. потенціал п-ва.

16. Порядок формування та аналіз фінансових результатів під-ва

У фін. результат включають: техніка і технологія в-ва, організація в-ва, с-ма внутрішнього і зовнішнього управління п-вом, ступінь і раціональність використання ресурсного потенціалу, особливості господарської д-сті.

Формування фін. результатів господарської д-сті:

1. Загальна оцінка формування ФР- використовується порядок їх формування де зазначені всі показники (дохід від реалізації, ПДВ, акциз, чистий дохід, валовий прибуток, адміністративні витрати, витрати на збут, від операційної д-сті).

2. Складається аналітична таблиця за показниками, де фактичний рівень порівнюється з плановим.

3. Оцінка динаміки показників фін. результатів окремих, найбільш важливих (динаміка ВП, ЧД, де доцільно показати їх по рокам і кварталам) визначають абсолютне відхилення базисним і ланцюговим способом, визначають темпи зростання, зниження, приросту.

4. Проводять аналіз рівня і структури доходів і витрат, структуру податків і знижок. До основних показників дохідності відносять: ЧД від реалізації та ЧД від операційної д-сті, дохід від участі в капіталі.Витрати: ПДВ, акцизний збір, собівартість реалізації прод-ї, адміністративні витрати, витрати на збут, від операційної д-сті, фінансові витрати, податок на прибуток.

5. Аналіз за аналітичною таблицею безпосередньо фін. результатів.,В ній визначають структуру фін. результатів:прибуток від фін., операційної, інвестиційної, надзвичайної д-сті. Завершається таблиця загальним чистим прибутком.

Об»єкти аналізу: * обсяги, динаміка, структура, якість фінансових результатів.

Аналіз фін. результатів від інших видів д-сті: 1) операційна д-сть -до складу ФР від операц. Д-сті приносить прибутки чи збитки від реалізації іноз. валюти, операції оренди, операції курсової різниці, від штрафів, неустойки. Фактори що змінюють фін. результати від операц. Д-сті є доходи і витрати від операційної д-сті.

2) Інвестиційна д-сть: прибутки/збитки від реалізації фінансових інвестицій, майнових комплексів, необоротних активів, прибутки/збитки від не операційної курсової різниці.

3) фінансова д-сть: обслуговування та формування портфеля цп, обґрунтування об»єкта інвестування, інвестування за методом участі в капіталі інших підприємств.

Застосовують для визначення факторної моделі спосіб ланцюгових підстановок:

ЧД факт= Σ обсяг реалізації фактичного рівня * ціна, ЧД план …..

ЧД умовний = Σ обсяг реалізації і-тої величини * ціна і₀ * питома вага кожного виду прод-ї фактичний. Собів.факт = обсяг реаліз. Факт * собі варт. 1ці прод-ї.

Собівартість умовна = обсяг.реаліз. умовний * собівартість 1ці прод-ї.

Прибуток план = ЧД план – соб-сть план, Умовна величина = ЧД ум - собів.умов

 

 

17. Оцінка прибутковості і рентабельності д-сті під-ва.

Рентабельність – показник, що відображає співвідношення отриманого ефекту до використаних або наявних ресурсів.

Аналіз ефективної д-сті п-ва проводиться по групам відносних показників:

- витратні показники: Рівень рентабельності =прибуток/витрати * 100%,

Коеф.окупності = витрати/чистий прибуток-дохід, Коф.покриття=ЧД/витрати.

- ресурсні показники рентаб – викор. при визначенні дохідності ресурсів або капіталу п-ва (Рентабельність п-ва (капіталу)= прибуток (валовий, заг.,чистий)/вар-сть активів або капіталу)

- дохідні показники рентаб – відношення прибутку від реаліз. Прод-ї до ЧД.

Зміна показників рентабельності відбувається під впливом факторів:

* Обсяг реалізації (Ор), * структура реалізації(Ср), * середня ціна реалізації(Ц), * собівартість одиниці продукції*(Св). Рівень рентаб=Ор*Ц-Ор*Св/Ор*Св

Для здійснення факторного аналізу проводять аналіз з врахуванням поділу витрат на постійні і умовні: обсяг в-ва * (ціна – змінні витрати –постійні витрати)/обсяг реалізації * (змінні + постійні).

Рентабельність виробничого капіталу = Л – (Зм + Мм + Фм) /Км

Зм-зарплатомісткість= Фонд ЗП /ЧП,

Мм- матеріаломісткість = матеріальні витрати / ЧД

Фм- фондомісткість = амортизаційні витрати / ЧД

Км – капіталомісткість= Основні фонди/ЧД + середньорічний залишок оборотних фондів / ЧД

Фактори, що впливають на прибутковість: Зовнішні: облікова політика, с-ма оподаткування, с-ма кредитування. Внутрішні: обсяг реалізованої прод-ї(ринки збуту, обсяг в-ва, запаси готової прод-ї), структура реалізованої продукції, собівартість 1ці кожного виду прод-ї, ціни 1ці кожного виду прод-ї.

Прибуток від реалізації = обсяг реалізації кожного виду прод-ї * питома вага кожного виду прод-ї * (ціна – собівартість).

Застосовують для визначення факторної моделі спосіб ланцюгових підстановок:

ЧД факт= Σ обсяг реалізації фактичного рівня * ціна, ЧД план …..

ЧД умовний = Σ обсяг реалізації і-тої величини * ціна і₀ * питома вага кожного виду прод-ї фактичний. Собів.факт = обсяг реаліз. Факт * собі варт. 1ці прод-ї.

Собівартість умовна = обсяг.реаліз. умовний * собівартість 1ці прод-ї.

Прибуток план = ЧД план – соб-сть план, Умовна величина = ЧД ум - собів.умов

 

18. Соціально – економічна суть маркетингу.Еволюція змісту і форм маркетингу.

Термін «маркетинг» походить від злиття двох англій­ських слів, що означає «оволодіння ринком».

Причиною виникнення цієї науки стало випередження пропози­ції товарів порівняно з попитом. Як наслідок такого явища мало місце загострення конкуренції. Тому актуальним питанням було не виробити товар, а його продати. Такі події відбувались у різні часи на різних ринках. Несвідомо люди почали здійснювати маркетингову діяльність уже у XVII столітті. На початку XX ст. ця прикладна діяльність набуває наукових характеристик та принципів.

Маркетинг — процес планування і практичного здійснення розробки ідей, товарів і послуг, формування цін на них, стимулювання і збутуі розподілу для реалізації обміну, який задовольняє особисті та організаційні цілі.

Підприємство прагне отриму­вати прибуток. У свою чергу, форму­вати цей прибуток можуть тільки споживачі продукції, кі її купують. Для того, аби вплинути на споживачів (спонукати їх до купівлі продукції саме власного підприємства, а не конку­рентів), підприємство реалізує марке­тингову політику. З одного боку — це безпосередньо товарна політика (створення товару, який відповідає смакам, потребам та запитам споживачів. З іншого боку– це додаткові фактори впливу безпосередньо на споживача, які реалізує підприємство (наприклад, конкурентоспро­можна ціна продукції, доступні та ефективні засоби збуту продукції та ефективнікомунікації).Роль маркетингу виявляється в реалізації впливу на поведінку споживача задля стимулювання збуту власної продукції підприємства.

Функції маркетингу — аналіз навколишнього середови­ща; аналіз споживачів, планування товарів, послуг, збуту, комунікацій, цін; забезпечення соціальної відповідальності; управління попитом.

Система маркетингу має низку альтернативних цілей — досягнення максимально можливого високого рівня споживан­ня; досягнення максимального споживчого задоволення; надання максимально широкого вибору; максимальне підвищення якості життя.

Принципи, маркетингу: