Прибуток від реалізації продукції та його формування

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб’єктами господарювання. Прибуток входить до складу виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на розрахунковий рахунок п-ва фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: * обсягу реалізації продукції; * собівартості.Істотний вплив на прибуток від реалізації продукції справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє відсутність належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві й реалізації багатьох видів продукції.Управління формуванням прибутку від реалізації передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування отримання прибутку суб’єктами господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.На п-вах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції:

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

- перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації; - повна собівартість одиниці продукції;

- оптова ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Економічний (аналітичний) метод. Викор.ь для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) прод-ї. Він дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих факторів: обсягу виробництва (реалізації) продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції. Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Балансовий прибуток – це загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей.

Отримання балансового прибутку пов’язане з кількома напрямками діяльності підприємства По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації прод-ї (товарів, робіт, послуг):визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої прод-ї. По-друге, д-сть, що не є основною для даного п-ва, але пов’язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її можна визначити як прибуток від іншої реалізації.

По-третє, діяльність, пов’язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті п-ва одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включаються.алансовий прибуток є джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислюється як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключаються витрати, пов’язані реалізацією (комісійний збір).

 

7. Економічна ефективність д-сті під-ва, показники її визначення.

Ефективність діяльності - це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.
Сутнісна характеристика ефект. Д-сті підприємства знаходить відображення в загальній методології її визначення, форма якої має вигляд: Ефек-сть = Результати / Витрати

Під ефективністю розуміють: - функціональну різноманітність систем;
- визначений конкретний результат (ефективність дії будь-чого);
- відповідність результату або процесу максимально можливому, ідеальному чи плановому;
- числову характеристику задовільності функціонування;
- вірогідність викон. цільових завдань і ф-й; - віднош. реального ефекту до нормативного.
Розрахунок ефективності проводиться шляхом порівняння витрат з економічним ефектом як грошовим виразом результату. Позитивний економічний ефект - це економія, негативний -збиток.Кінцевим результатом виробничо-господарської діяльності під-ва є виготовлений - продукт або надані послуги, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності - отриманий прибуток.. Система показників ефективності діяльності включає декілька груп: - узагальнюючі показники ефективності діяльності - рівень задоволення потреб ринку, надання послуг на одиницю витрат ресурсів, прибуток на одиницю загальних витрат, витрати на 1цю послуг, рентабельність продукту чи надання послуг, частка приросту послуг за рахунок інтенсифікації діяльності;- показники ефективності використання праці (персоналу) - темпи зростання прод. праці, частка приросту прод-ї за рахунок зростання продукт. праці, коеф.використання корисного фонду робочого часу, трудомісткість, зарплатомісткість 1ці продукту (послуги);- показники ефективності використання основних та оборотних фондів - загальна фондовіддача та фондовіддача активної частини основних фондів, рентабельність основних фондів, фондомісткість одиниці продукту (послуги), матеріаломісткість;- показники ефективності використання фінансових коштів - оборотність коштів, рентабельність оборотних коштів, рентабельність інвестицій, термін окупності вкладених інвестицій. Види ефективності діяльності підприємства: внутрішня — це ефект-сть використання внутрішніх можливостей підприємства,його внутрішніх ресурсів; зовнішня — ефект-сть використання зовнішніх можливостей під-ва, що забезпечуються факторами зовнішнього середовища; загальна - як інтеграція зовнішньої і внутрішньої ефективності; ринкова — повнота задоволення потреб споживачів порівняно з альтернативними способами їх задоволення; цільова - відбиває міру досягнення цілей п-ва. Показники ефективності використання основних фондів.
Фондовіддача - Відношення вартості виготовленої прод-ї (за гуртовими цінами) за рік (ВП) до середньорічної вартості основних фондів (ОВФ) ФВ=ВП/ОВФ

Фондомісткість - Обернений до фондовіддачі Фм=ОВФ/ВП=1/ФВ. Рентабельність ОФ - Відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до середньої вартості основних фондів за той самий період (ОВФ) Рф=П/ОВФ

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання - Відношення обсягу виготовленої продукції за певний період у натуральних або вартісних показниках (ВП) до виробничої потужності обладнання у відповідних показниках (Побл) Кiнт=ВП/Побл
Коефіцієнт змінності обладнання - Відношення кількості відпрацьованих верстато-змін (Кст зм) до кількості одиниці обладнання (n ) Кзм=Кст зм/n

Показники ефективності використання оборотних фондів
Коефіцієнт оборотності - Відношення вартості виготовле-ної продукції (за гуртовими ціна-ми) за певний період (ВП) до середніх залишків оборотних фондів (ОЗ) Коб=ВП/ОЗ

8. Рентабельність в-ва і методика визначення її показників, норма беззбитковості виробництва.

Рентабельність — поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення

Показники рентабельності характеризуют ь ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т.д. Вони більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їхня величина показує співвідношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами, їх застосовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.

Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:

1) показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва й інвестиційних проектів;

2) показники, що характеризують рентабельність продажів;

3) показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин. Усі ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку.

Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) шляхом відношення валової (Прп„) чи чистого прибутку (ЧП) до суми витрат по реалізованій чи зробленій продукції (И):

Вона показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.

Рівень рентабельності виробничої діяльності (окупність витрат), обчислений у цілому по підприємству, залежить від трьох основних факторів першого порядку: зміни структури реалізованої продукції, її собівартості і середніх цін реалізації.

Рентабельність виробничого капіталу = Л – (Зм + Мм + Фм) /Км

Зм-зарплатомісткість= Фонд ЗП /ЧП,

Мм- матеріаломісткість = матеріальні витрати / ЧД

Фм- фондомісткість = амортизаційні витрати / ЧД

Км – капіталомісткість= Основні фонди/ЧД + середньорічний залишок оборотних фондів / ЧД

Рентабельність – показник, що відображає співвідношення отриманого ефекту до використаних або наявних ресурсів.

Аналіз ефективної д-сті п-ва проводиться по групам відносних показників:

- витратні показники: Рівень рентабельності =прибуток/витрати * 100%,

Коеф.окупності = витрати/чистий прибуток-дохід, Коф.покриття=ЧД/витрати.

- ресурсні показники рентаб – викор. при визначенні дохідності ресурсів або капіталу п-ва (Рентабельність п-ва (капіталу)= прибуток (валовий, заг.,чистий)/вар-сть активів або капіталу)

- дохідні показники рентаб – відношення прибутку від реаліз. Прод-ї до ЧД.

Зміна показників рентабельності відбувається під впливом факторів:

* Обсяг реалізації (Ор), * структура реалізації(Ср), * середня ціна реалізації(Ц), * собівартість одиниці продукції*(Св). Рівень рентаб=Ор*Ц-Ор*Св/Ор*Св

9. Поняття і особливості матеріально-технічної бази в АП

До складу МТБ а грарних підприємств, крім технічних засобів, входять різні споруди та виробничі приміщення, які мають свої особливості і вимоги до них не менші, ніж, скажімо, до продуктивності зернозбиральної або іншого виду техніки. Тваринницькі приміщення, наприклад, повинні відповідати всім санітарним вимогам, мати відповідний рівень механізації і забезпечувати мікрокліматичні умови утримання тварин, їх продуктивність та одержувати якісну продукцію у передбачуваних кількісних визначеннях. Це тим більш важливо, враховуючи, що продукція тваринницької галузі має високу матеріаломісткість.

В складі МТБ, як елементи виробничих процесів, знаходяться ставки, водоймища, річки, штучні озера та інші джерела водних ресурсів. С/г п0-ва викор. їх воду для зрошення полів, розведення водоплаваючої птиці та риби, водопостачання тваринницьким фермам, задоволення інших господарських потреб, що впливає на результати їх діяльності.Матеріально-технічна база (МТБ) сільського господарства - це сукупність предметів і засобів праці, а також земельних і водних ресурсів, при допомозі яких працюючі в галузях рослинництва і тваринництва виробляють необхідні види продукції для власного споживання та сировину для промислових переробних підприємств. Матеріально-технічна база сільськогосподарських підприємств в своєму складі має виробничі засоби, які забезпечені двигунами. Вони встановлені на тракторах, автомобілях, комбайнах, інших сільськогосподарських машинах, а також на установках зернотоків, кормоцехів, складських та виробничих приміщень, окремих видах обладнання. Серед паливно-енергетичних ресурсів необхідно виділити такі групи: природне паливо (кам'яне і буре вугілля, сланці, торф і дрова для опалення, нафта, газ природний і підземних виробіток, відходи лісорозробок та ін.); природні паливо-енергетичні ресурси (ПЕР) - це гідроенергія, геотермальна, атомна, сонячна енергія, енергія вітру, морських приливів, біомаси; продукти переробки палива (кокс, брикети вугільної і торф'яної переробки, мазут пічний, газотурбінне паливо, скраплений газ, різних типів бензин і керосин, інші); побічні ПЕР (гази металургійної промисловості, хімічної і термохімічної переробки). Однією із складових МТБ сільського господарства є технічні засоби, які визначаються наявністю тракторів і комбайнів різних типів, причіпних та навісних агрегатів, різних марок машин і самохідних установок. Застосування комплексу машин дозволяє механізувати технологічні процеси в галузях виробництва, а також здійснити первинну переробку і транспортування продукції. За рахунок механізації виробничих процесів продуктивність праці можна підвищити на 50 і більше відсотків. Механізація с/г - це заміна ручної праці машиною, менш вдосконалених машин - більш сучасними і високоефективними, окремих машин і механізмів - їх системою, яка б відповідала вимогам сучасних індустріальних і енергозберігаючих технологій. Враховуючи ці особливості механізації, в її розвитку можна визначити три стадії: часткова механізація, комплексна механізація, повна автоматизація виробництва.Машинно-тракторний парк (МТП) - це сукупність енергетичних засобів і с/г машин та механізмів для виконання комплексу робіт в рослинництві, а також надання окремих транспортних та виробничих послуг в тваринництві (заготовка і доставка кормів, вивезення гною, інші). Складовою матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств є виробничі будівлі та споруди. Враховуючи високу питому вагу будівель і споруд у структурі основних виробничих фондів та їх балансову вартість, економічні показники діяльності с/г п-в значною мірою залежить від ефективного їх використання як основної складової матеріально-технічної бази. Ефективне їх використання можливе за умови, що кожне виробниче приміщення чи споруда будуть на протязі року мати те навантаження, яке передбачене проектом (планом) і відповідати тій класифікації, в основу якої покладені виробничий принцип і цільове призначення кожного об'єкту.

 

10. Продуктивність праці в с/г. Способи її визначення.

Під продуктивністю праці розуміють реалізовану здатність конкретної праці (праці конкретних працівників) в 1цю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи. З наведеного визначення випливає, що підвищення продуктивності праці в кінцевому рахунку зводиться до економії робочого часу.

Для визначення продуктивності праці в с/г застосовують систему економічних показників. Це зумовлено особливостями даної галузі і, насамперед, незбігом робочого періоду з періодом виробництва. У багатьох галузях аграрних підприємств продукцію одержують лише раз на рік, а працю витрачають цілорічно. Тому, застосовуючи систему показників продуктивності праці, можна, не очікуючи кінцевих результатів, враховувати проміжні, що характеризують затрати живої праці на окремих операціях, за окремі проміжки часу, завантаженість працівників тощо.Повними називають показники продуктивності праці, при визначенні яких беруться до уваги вироблена продукція і затрати живої праці. Неповні показники є проміжними і розраховуються до одержання продукції. Натуральні показники визначають діленням прямих затрат людино-годин, що виникають у процесі виконання технологічних операцій, на обсяг виробленої продукції. Це — обернені показники прод. праці, і їх називають технологічною трудомісткістю продукції. Вони відповідають на питання, скільки витрачено робочого часу на виробництво центнера прод-ї. Трудомісткість, розрахована за кожним видом прод-ї, за економічним змістом є найбільш зрозумілим і порівнянним показником продуктивності праці у часі та просторі, а тому широко викор. для зіставлення в динаміці, між під-вами, регіонами і країнами. Крім технологічної трудомісткості центнера прод-ї, доцільно також визначати загальновиробничу труд-сть центнера прод-ї, враховуючи не лише прямі затрати живої праці (праці працівників, які безпосередньо зайняті на виробництві відповідної продукції), а й непрямі, пов’язані з управлінською діяльністю виробничих підрозділів підприємства. Слід розрізняти такі поняття, як трудомісткість центнера продукції і трудомісткість виробництва певного виду продукції. Останній показник визначається діленням загальної кількості відпрацьованих прямих людино-годин на S посіву культури або на кількість поголів’я тварин, від якого отримана прод-я. Розуміння суті цих двох показників є важливим при аналізі результатів виробництва і пошуку резервів подальшого підвищення продуктивності праці. Адже в с/г нерідкі випадки, коли трудомісткість центнера різних видів продукції приблизно однакова (наприклад, трудомісткість центнера зерна і центнера цукрових буряків), тоді як трудомісткість в-цтва таких видів продукції істотно відрізняється. З метою визнач. продукт. праці по с/г країни, по окремих підприємствах з урахуванням усіх видів с/г продукції, що ними виробляється, розраховують вартісні показники — погодинну, денну і річну продукт. праці — відношенням вартості валової продукції в порівнянних цінах відповідно до відпрацьованих годин, людино-днів і середньорічної кількості працівників, зайнятих у с/гв-цтві. При визначенні погодинної і денної продукт.праці враховують прямі і непрямі затрати живої праці.Між річною і погодинною (денною) продуктивністю праці існує тісний взаємозв’язок, який у формалізованому вигляді можна зобразити виразом: Рп = Чп • Іп,де Рп — річна продуктивність праці; Чп — погодинна (денна) продуктивність праці; Іп — інтенсивність праці — кількість відпрацьованих одним середньорічним працівником людино-годин (людино-днів) за рік.Неповні абсолютні показники розраховуються (за окремими культурами) за кожною технологічною операцією (підготовкою ґрунту до посіву, посіву, догляду за посівами, збиранням) діленням затрачених на цій операції людино-годин на площу посіву відповідної культури. У тих тваринницьких галузях, де виробничий цикл займає тривалий період (дорощування і відгодівля великої рогатої худоби і свиней, овець), з метою контролю за витрачанням живої праці обчислюють її затрати на голову тварин за певний календарний період — місяць, квартал, рік.