Чистий прибуток; амортизаційні відрахування; забезпечення наступних витрат і платежів.

Важливим джерелом формування і підтримання на необхідному рівні власних фінансових коштів є. амортизаційні відрахування на реновацію (повне відновлення) основних фондів підприємства. Щорічний абсолютний розмір амортизаційних відрахувань залежить від їх норми і балансової вартості основних фондів. Значення цього джерела фінансових коштів підприємства істотно зростає за умови застосування методу прискореної амортизації активів.Дискусійним є питання віднесення до внутрішніх джерел фінансування грошових надходжень від інвестиційної діяльності, зокрема, процентів, дивідендів, виручки від реалізації необоротних активів, фінансових інвестицій тощо. Прихильники віднесення зазначених надходжень до зовнішніх фінансових джерел обґрунтовують свою позицію тим, що дезінвестиції та фінансові доходи не є результатом операційної діяльності, а отже, не можуть розглядатися як внутрішнє фінансування.Одним з найважливіших і традиційних внутрішніх фінансових ресурсів є кошти власників і співвласників, що формуються й акумулюються під час емісії і розміщення цінних паперів. Придбаваючи акції корпорації, приватні особи, працівники, зовнішні підприємницькі структури, громадські організації, державні установи включаються в систему корпорації як її своєрідні елементи зі своїми функціями і взаємозв'язками. За цільовим призначенням цей вид фінансових ресурсів досить диверсифікований. Для ринкової економіки це основне джерело коштів, що використовується при створенні підприємницької структури. Сформувавши основні фонди й оборотні кошти, акціонерний капітал може стати джерелом фінансування розширення і розвитку п-ва, реалізації її соціальної політики, інвестицій.
Існує дві основні концепції трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування. Перший підхід зорієнтований на фінансові результати, д ругий — на рух грошових потоків. Це зумовлено тим, що не завжди доходи та витрати підприємства, відображені у звіті про фінансові результати, збігаються з грошовими надходженнями (видатками) в рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду. Наприклад, величина виручки від реалізації продукції, відображена у звітності, може не збігатися з грошовими надходженнями від реалізації в тому ж періоді. З іншого боку, не всі витрати, які враховуються при визначенні фінансових результатів певного періоду, пов’язані з грошовими видатками.

За рахунок внутрішніх джерел можна покрити потребу підприємства в капіталі, не вдаючись до зовнішніх фінансових джерел, які мобілізуються на ринку капіталів. Принциповим є те, що при внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений в необоротні та оборотні активи (за винятком грошових еквівалентів), вивільняється і трансформується в ліквідні засоби, у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків. Інакше кажучи, це та частина фінансових ресурсів підприємства, джерелом формування якої є операційна та інвестиційна діяльність і яка не пов’язана із залученням ресурсів на ринку капіталів.

Для підприємств, які не мають можливості залучити кошти із зовнішніх фінансових джерел (через низьку кредитоспроможність чи інвестиційну привабливість, недостатнє кредитне забезпечення), внутрішнє фінансування є єдиним способом забезпечення фінансовими ресурсами. Однак суттєвою проблемою, яка при цьому виникає, є проблема контролю власниками за ефективним використанням фінансових ресурсів.Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності підприємства, використання чи продажу його майна. До таких коштів належать прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу майна.Зовнішнє фінансування має своїми джерелами кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал безпосередньо або у формі купівлі акцій, кредит, інші боргові зобов'язання, державні субсидії.Поряд з поділом фінансування на зовнішнє і внутрішнє слід відрізняти фінансування за рахунок власних і сторонніх фінансових ресурсів.До

80. Фінансування підприємства за рахунок запозичених ресурсів.

Фінансові ресурси підприємства - це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємства і використовуються для покриття витрат і утворення різних фондів і резервів. Позикові- фінансові кошти інвесторів.Важливою формою фінансування є кредит - платне надання грошей або інших цінностей в борг на певний час. Залучення кредитних коштів розширює фінансові можливості підприємства, але одночасно виникає ризик, пов'язаний з необхідністю повернення боргів у майбутньому і сплати процентів. Кредитна політика підприємства базується на порівняльному аналізі можливого прибутку від використання кредитних ресурсів і додаткових витрат у вигляді процентів та необхідності підтримання певного співвідношення між заборгованістю і власним капіталом.З одного боку, низька частка кредиту у загальному капіталі підприємства понижує його фінансові можливості та прибутковість, а з іншого - надмірна заборгованість, що не покривається власним капіталом, підвищує ризик неспроможності сплати боргів, підриває довіру інвесторів і, як наслідок, знижує ефективність діяльності підприємства. З урахуванням цих чинників вибирається оптимальне співвідношення власного і стороннього капіталу в конкретних умовах. Поряд з зазначеним треба мати на увазі, що при високій інфляції кредит може використовуватися як метод боротьби з її негативними наслідками. Якщо рівень інфляції вищий за кредитну процентну ставку, то кредит вигідний незалежно від його використання.Не менш важливою формою фінансування підприємств є випуск цінних паперів, до яких належать, насамперед, акції та облігації.

Певну частину фінансових ресурсів підприємства ресторанного господарства можуть отримати від інших видів надходжень коштів — безповоротної фінансової допомоги, спонсорських та благодійних внесків, цінних подарунків, наприклад, у вигляді страхового відшкодування від страхових компаній.Позикові ресурси підприємств ресторанного господарства формуються із різних за формою та умовами залучення зовнішніх джерел, які отримуються підприємством харчування на певний період на поворотній та платній основі.

До джерел фінансових ресурсів відносять також надходження грошових ресурсів за рахунок благодійних внесків (меценацтво), страхових внесків, від продажу закладеного майна боржника, спонсорських внесків і т.д. Спонсор - це юридична або фізична особа, яка фінансує якийсь захід. Спонсорство - це двосторонній процес. Підприємство отримує необхідні йому фінансові ресурси, а спонсор - деяку вигоду у вигляді підвищення його іміджу і престижу, рекламу, підготовку кваліфікованих спеціалістів, а також у формі прямого прибутку від профінансованого ним захода.

Залучення коштів інших суб’єктів господарювання: До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання.Досить поширеною формою залучення коштів інших суб’єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємством за браком фінансових ресурсів покупця і неможливості розраховуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов’язання.

Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання.

 

81. Методичні підходи до оцінки вартості підприємства.

Одним із ключових напрямів організації фінансової діяльності суб’єкта господарювання, а також обґрунтування відповідних управлінських фінансових рішень є оцінювання вартості підприємства. Під вартістю підприємства розуміють вартість діючого підприємства або вартість 100 % корпоративних прав такого підприємства. Зауважимо, що вартість підприємства як цілісного майнового комплексу та вартість майна, що належить такому суб’єкту господарювання, — різні поняття, хоча в окремих випадках кількісно вони можуть бути рівними. У першому випадку йдеться насамперед про вартість, що створ. в результаті фін.-господарської діяльності підприємства як цілісної та неподільної с-ми.
Необхідність оцінювання вартості підприємства виникає в таких випадках:

· для аналізу інвестиційної привабливості суб’єкта господарювання, у тому числі для обґрунтування операцій на ринку корпоративного контролю, зокрема злиття та поглинання компаній; * для обґрунтування кількісних параметрів укладання реорганізаційних угод, зокрема розподіл майна серед правонаступників, визначення пропорцій обміну корпоративних прав, складання передатного чи розподільного балансів тощо;

· у процесі формування ліквідаційної маси при ліквідації суб’єкта господарювання та визначення реальної її величини;

· для оцінювання реальної (ринкової) вартості майна, що пропонується позичальником як кредитне забезпечення; * для оцінювання ефект. санації підприємства-боржника;

· для оцінювання вартості державних підприємств, що підлягають приватизації, з метою встановлення початкової ціни їх продажу.

У результаті оцінювання вартості підприємства формується цільовий індикатор, що визначає прийняття управлінського фінансового рішення, а також установлення його основних параметрів. За цих умов адекватність оцінки вартості підприємства багато в чому визначатиме загальну ефективність виконання управлінських фінансових рішень та результативність фінансового менеджменту взагалі.цінювання вартості підприємства здійснюється з розрахунку на певного гіпотетичного покупця, якого можна ідентифікувати з однією з таких категорій: пасивний інвестор, для якого більшу цінність становлять дивіденди за корпоративними правами підприємства; активний інвестор, який прагне максимізувати величину грошових потоків від інвестиції та стратегічний інвестор, для якого цінність підприємства (а отже, і його вартість) визначається рівнем конкуренто спроможності підприємства у довгостроковому періоді (наявністю стратегічних переваг та перспектив). ПРИНЦИПИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Заміщення	На конкурентному ринку покупець не заплатить за об’єкт, що оцінюється, більше, ніж існуюча мінімальна ціна за майно з аналогічною корисністю
Корисності	Об’єкт, що оцінюється, має вартість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника (корисність може бути пов’язана з очікуванням майбутніх доходів чи інших вигід)
Очікування	Інвестор, плануючи вкладати кошти в об’єкт сьогодні, очікує отримати грошові доходи від об’єкта в майбутньому
Зміни вартості	Вартість об’єкта оцінки постійно змінюється в результаті зміни внутрішнього стану та дії зовнішніх факторів
Ефективного вико- ристання	З усіх можливих варіантів експлуатації об’єкта, що оцінюється, обирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціональних характеристик, а отже, приносить найбільшу вартість
Розумної обереж­ності оцінок	Під час оцінки оцінювач повинен критично (із розумним упередженням) ставитися до всієї інформації, що стає йому відомою від адміністрації об’єкта оцінки, і, по можливості, перевіряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел
Альтернативності оцінок	Оцінювач має використовувати різні методи оцінки та здійснювати порівняння показників вартості, отриманих у результаті застосування альтернативних методів

82. Фінансова діяльність підприємства у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Зовнішньоекономічна діяльність — діяльність господарюючих суб’єктів України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами До експортних операцій підприємств належать продаж товарів іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. Реекспорт товарів означає продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України. Імпорт товарів — це купівля (у т. ч. з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Реекспорт - продаж іноземним суб'єктам ЗЕД і вивіз за межі України товарів, які були раніше імпортовані на територію України і не піддавалися переробці. Реімпорт - увіз через границю раніше вивезеної за межі митної території продукції, яка не піддавалася там переробці. Транзит - переміщення товарів, вироблених за межами України через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території. Зовнішньоекономічна діяльність може бути побудована на формах зустрічної торгівлі між резидентами та нерезидентами: бартерні операції, кліринг, паралельні угоди, попередні та зворотні закупки, промислова кооперація.Найпоширенішою формою зустрічної торгівлі є товарообмінні (бартерні) операції. Вони оформлюються бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між резидентом України та іноземним суб’єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.Операції резидентів, які здійснюються в рамках виконання договорів виробничої кооперації,включають значні за обсягами операції з поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв’язані і необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції, а також операції з виконання послуг з проектних і ремонтних робіт, технічного обслуговування та здійснення технологічних операцій. Зовнішньоекономічні ризики можна класифікувати таким чином:транспортні та складські ризики (ризик втрати чи ушкодження товару під час його транспортування); ризик зміни курсів валют, в яких здійснюються розрахунки (ризик виникнення збитків у вигляді курсових різниць); платіжні ризики; політичні ризики (заборона конвертації та переказу валюти з країни; мораторій чи заборона на виконання боргових зобов’язань суб’єктами господарювання; ризик ембарго; ризик антидемпінгових розслідувань тощо).

83. Організація фінансового контролінгу на підприємстві.

Перелік організаційних аспектів впровадження контролінгу на підприємстві включає такі складові: а) відповідальність за впровадження служби контролінгу.На кожному п-ємстві, де впроваджується або вже функціонує система контролінгу, постає питання про відповідальність за неї. Хто повинен її нести: підприємець, бухгалтер, радник з податкових питань або ж для виконання цієї функції необхідно затвердити нову посаду.

б) вибір спеціаліста на посаду контролера.Коли с-ма контролінгу починає функціонувати, знову постає питання про встановлення відповідної посади з тієї простої причини, що підприємство швидше досягне своєї мети, якщо за її досягнення несе відповідальність конкретний відділ або певна посадова особа. Проте звичайно контролер на середньому підприємстві буде зайнятий не лише контролінгом. Він може виконувати й інші завдання, наприклад, керувати комерційним відділом, фінансовою бухгалтерією, обчислювальним центром, займатися кадровими питаннями і т. ін. Але у разі необхідності він повинен бути готовим взяти на себе відповідальність за систему контролінгу.Виходячи з цих міркувань, найкраще вести пошук кандидатури особи, відповідальної за контролінг, на самому підприємстві, так як це зменшує ризик. Недоліки і слабкі місця своїх співробітників вам відомі, і їх можна виправити. Значно важче це зробити, коли маєш справу з працівником, що прийшов зі сторони. в) вимоги, що висуваються до контролера. Кваліфікація. Середня освіта, бажано у галузі промислової або банківської комерції і багаторічний профес. досвід в області фінансів і бухгалтерського обліку. Підвищення кваліфікації здійснюється шляхом вивчення спеціальної літератури, навчання на заочних та очних курсах з контролінгу. Фінансовий контролінг зорієнтований на функціональну підтримку фінансового менеджменту, що визначає його зміст та основні завдання. Провідною метою фінансового контролiнгу є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку та вартості капіталу власників при мінімізації ризику і збереженні ліквідності та платоспроможності підприємства. Внутрішній фінансовий контроль організовується самим підприємством з метою перевірки рівня виконання управлінських рішень у сфері управління його фінансами. Комплексна система внутрішнього фінансового контролю за діяльністю фірми в країнах з ринковою економікою дістала назву фінансового контролінгу. Йоговпровадження є досить актуальним і для вітчизняних підприємств.Фінансовий контролінг можна визначити як саморегулівну систему методів і інструментів, спрямовану на функціональну підтримку фінансового менеджменту на підприємстві шляхом концентрації контролюючих дій за основними напрямками управління його фінансами, виявлення відхилень фактичних значень контрольних показників від нормативних (планових) і вжиття оперативних заходів для нормалізації процесу управління фінансами.Таким чином, фінансовий контролінг є невід'ємною підсистемою фінансового менеджменту. Побудова фінансового контролінгу здійснюється на таких принципах:узгодженість цілей і завдань фінансового контролінгу із фінансовою стратегією підприємства;орієнтованість системи фінансового контролінгу на майбутній розвиток підприємства в конкурентному середовищі;необхідність координації окремих параметрів фінансової діяльності підприємствам його функціональних систем;
відповідність методів фінансового контролінгу специфіці методів фінансового аналізу і фінансового планування, орієнтація на кількісні показники;гнучкість побудови системи фінансового контролінгу;підвищення ефективності функт-ня с-ми раннього попередження та реагування з метою уникнення небажаних явищ в розвитку п-ємства.
Впровадження с-ми фін контролінгу на пі-ємстві дає змогу значно підвищити ефективність його фінансового менеджменту.

84. Облік грошових коштів на поточних рахунках в банк

Для зберігання вільних грошових коштів і здійснення безготів­кових розрахунків кожному підприємству під час його організації відкривається в банку и. Для його відкриття банку надаються такі док-ти: заява банківської форми, посвідчення про реєстрацію п-ва, статут, затверджений нотаріально і з відмітками податкової адміністрації і соціальних фон­дів (пенсійного, страхового, фонду зайнятості та фонду страхування від нещ.випадків), посвідчення про реєстрацію в статистич­ному органі; картка зі зразками підписів керівника і головного бухгалтера, якщо він передбачений штатним розкладом. У разі відсутності призначеного гол. бухгалтера підпис залишає лише керівник і ставиться на картці кругла печатка п-ва. Поточному рахунку кожного п-ва банком присвоюється номер (код), який потім проставляється на всіх док-тах, якими оформлюються господарські операції за цим рахунком. Може бути відкрито два і більше поточних рахунків, кожному з них присвою ється окремий номер, а один з них є основним. У разі наявності двох і більше поточних рахунків в національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів повинен визначити один основний. Безготівкові розрахунки оформляються такими бух. док-тами банківської форми: платіжними дорученнями, вимогами-дорученнями, платіжними вимогами, заявами на акредитив, розрахунковими чеками, векселями. Для одержання готівки з поточного рахунка оформл. грошовий чек, а для внеску готівки — об’ява на внесок готівки. Після відкриття поточн. рахунка банк видає п-ємству чекову книжку, яка являє собою бланки суворої звітності і зберігається в сейфі як і готівкові гроші. Чек являє собою розпорядчий документ банку на виплату готівки. Виплата здійснюється суворо за цільовим призначенням коштів: на виплату З/П, витрати з відрядження, на господарські потреби. До чека виписується корінець, який лишається при чековій книжці. Кожний бланк чека контролюється банком. Виправлення в ньому не допускаються, в разі допущення помилки зіпсований чек залиш. при чековій книжці.Об’ява на внесок готівки виписується в банку касиром чи ін. особою, що вносить готівку. Цей док-т являє собою 3 частини однакової форми: одна повертається представнику п-ва як квитанція, що підтверджує одерж. суми банком, друга частина залишається банку, а третя — повертається п-ву разом із випискою. Виписка банку з поточного рахунка — це зведений док-т грошових операцій. У ній зареєстров. всі операції, як безготівкові так і готівкові. Виписка надається п-ву щоденно або в ін. терміни залежно від кількості операцій. В ній зазначаються дати на початок виписки і кінець, сальдо — також на початок і кінець виписки та всі операції за Д і К-д.Кожна одержана виписка повинна бути оброблена: перевірено сальдо початкове даної виписки з кінцевим попередньої, з’ясо­вано зміст кожної операції і проставлено кореспон дуючі рахунки, проведено арифметичну перевірку правильності оборотів і визначення кінц. сальдо. При визначенні кореспондуючих рахунків слід мати на увазі, що суми проставлені у виписці за дебетом, означають кредит і навпаки. Це пояснюється тим, що банк дає виписку з свого рахунка, який для банку є пасивним. Виписка банку служить основою для бух. обліку грош. коштів на поточн. рахунку.Для бух. обліку наявності та руху грош. коштів на поточн. рахунку в нац. валюті признач. рахунок 131 «Поточн. рахунок в нац. валюті». Він актив­ний, призначений для обліку засобів господарства, основний, грошовий. За дебетом цього рахунка ведеться облік надходження грошових коштів на поточн. рахунок у національній валюті, а за кредитом — списання перерахованих та виданих грошових коштів із поточн. рахунка.Для бухг. обліку наявності та руху грошових коштів в іноземній валюті передбач. рахунок 132 «Поточний рахунок в іноземній валюті». Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому ж банку, де відкритий і основний поточний рахунок у нац. валюті, для його відкриття потрібні тільки заява банківської форми і картка зі зразками підписів керівника і голов­ного бухгалтера. Якщо ж поточн. рахунок в іноз. валюті відкрив. В ін. банку, для його відкриття потрібні всі ті документи, що й для відкриття поточного рахунка в нац. валюті.

 

 

85. Облік розрахунків з покупцями та замовниками.

Для обліку розрахунків із замовниками Планом рахунків передбачено рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», де за дебетом відображається виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом – її погашення.За дебетом рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом — сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).Для забезпечення оплати підприємством-покупцем бажаних цінностей на його адресу від постачальника виставляється "Рахунок-фактура", в якому вказується кількість, ціна і загальна сума (з урахуванням ПДВ) щодо їх оплати. В свою чергу перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника здійснюється за допомогою документа "Платіжне доручення". Підтвердженням здійснення оплати постачальнику є виписка банку по розрахунковому рахунку підприємства.Видача покупцю із складу постачальника товарно-матеріальних цінностей здійснюється на підставі документа "Товарно-транспортна накладна".На субрахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.П-ва повинні приймати всі необхідні заходи до виконання договорів. У цих цілях сторони вправі застосовувати майнові санкції за порушення зобов'язань, передбачених договором і законодавством. Неустойка (одноразовий платіж) стягується з постачальника за прострочення постачання або недопоставку товарів у процентному вираженні до вартості не поставлених у термін товарів по окремих найменуваннях асортименту. Пеня – це наростаюча неустойка, що нараховується за прострочення виконання зобов'язань.Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явленим до сплати рахунком.Узагальнення інформації щодо розрахунків із покупцями та замовниками знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері № 3, а при спрощеній формі обліку – у відомості В-6. Рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" кореспондує: За дебетом з кредитом рахунків: 30 "Каса"31 "Рахунки в банках"70 "Дохід від реалізації"71 "Інший операційний дохід"76 "Страхові платежі" За кредитом з дебетом рахунків: 30 "Каса"31 "Рахунки в банках"33 "Короткострокові векселі одержані"37 "Розрахунки з різними дебіторами"

50 "Довгострокові позики" 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

64 "Розрахунки за податками і платежами" 70 "Дохід від реалізації" 93 "Витрати на збут"

На рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

Рахунок 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” має такі субрахунки:

361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями" – для обліку розрахунків з покупцями та замовниками, що знаходяться на митній території України;

362 “Розрахунки з іноземними покупцями" – для обліку розрахунків з іноземними покупцями та замовниками з еспортних операцій;

363 “Розрахунки з учасниками ПФГ" – для обліку операцій з учасниками промислово-фінансових груп.

За дебетом рахунку 36 – відображ. продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації. За кредитом рахунку 36 – відображ. сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).

На субрахунку 362 “Розрахунки з іноземними покупцями” аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред’явленим до сплати рахунком.