Відмінність аудиту від інших форм контролю

Спільним між аудитом і ревізією насамперед є те, що вони проводяться на основі документально перевірених показників. Однак між ними є і суттєві відмінності, які можна розглядати за їх сутністю, цілями, характером, правовим регулюванням, об'єктами, зв'язками, принципом оплати роботи, практичними завданнями і результатами.

Ревізія проводиться на підставі наказів державних органів управління. Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували) кошти з бюджетів усіх рівнів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Аудит є видом підприємницької діяльності, тоді як ревізія являє собою виконавчу діяльність. Контрольно-ревізійний апарат і аудитори використовують під час перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств однакові методичні прийоми, джерела інформації, зокрема, законодавчі і нормативно-правові акти, первинні документи і регістри бухгалтерського обліку, баланс і звітність.

Правове регулювання ревізії та аудиту також різне.

Аудит як незалежна форма контролю добровільно обирається власником, котрий формулює питання, на які аудитори мають дати обґрунтовані висновки для подальшого удосконалення роботи підприємства.

Кредитори, акціонери, засновники, власники цінних паперів та інші суб'єкти заінтересовані, щоб перевірка достовірності звітності була проведена належним чином, щоб правильно були нараховані і сплачені податки до бюджету, бо в цьому разі, якщо будуть конфліктні ситуації з податковою адміністрацією, вони матимуть надійний захист в особі аудитора або аудиторської фірми.
Аудит відрізняється від ревізії не тільки цілями, а й організаційними формами проведення. Аудит виконують незалежні аудиторські фірми чи особи, які здійснюють приватну підприємницьку діяльність, мають сертифікат і включені до Національного реєстру на проведення аудиту, причому на платній основі за договорами з адміністрацією різних підприємницьких структур. Аудитор і аудиторські фірми несуть відповідальність перед зовнішніми споживачами (акціонерами, кредиторами) щодо якості зробленого висновку згідно з укладеним договором і чинним законодавством.

Суттєвою відмінністю аудиту від ревізії є не тільки перелік виявлених недоліків, а й детальні вказівки аудитора щодо того, як їх виправляти.

 

 

Самостійна робота №3

 

Тема: Предмет, метод та об'єкти аудиту

Мета: засвоїти інформацію щодо предмету, методу та об’єктів аудиту.

 

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1 Предмет і об’єкти аудиту.

2 Метод аудиту.

Індивідуальна робота:

1Проаналізувати ситуацію, визначити невідповідності нормативним актам та сформулювати суть невідповідностей.

Ситуація: Аудиторська фірма «Пошук» створена 3 роки тому. З тих пір вона розширилася, має мережу філій. Фірма надає аудиторські послуги, але, як правило, додатково організує консультації з питань оподаткування, причому ці консультації перевищують частку аудиторських послуг в загальній роботі.

Література:

1 Давидов Г.М. Аудит: Навчальний посібник – 2-ге видання, перероблене і доповнене – К.: Тов. «Знання», КОО, 2001. – 363 с. – (Вища освіта ХХІ століття), с.19-24.

2 Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Видання 2-ге, перероблене та доповнене. – Львів: Оріяна-Нова, 2004. – с.63-81.

3 Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Львів: Піча Ю.В.; К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ – 2000», 2002. – с.31-65.

4 Мултанівська Т., Горєва М. Аудит у схемах і таблицях/Ред.. Я. Кавторєва. – Х.: Фактор, 2009. – с. 26-30.

5 Пшенична А.Ж. Аудит. Навчальний посібник. 2-ге вид. перероб. та допов. – К: Центр учбової літератури, 2011. – с.29-33

6 В.В. Рядська, Я.В. Петраков Аудит. Навчальний посібник. – К: Центр учбової літератури, 2008. – с. 21-37

 

Питання для самоконтролю:

1 Що є предметом аудиторської діяльності?

2 Розкрийте поняття об’єкту аудиту.

3 Як поділяється аудит за об’єктами?

4 Наведіть методи проведення аудиторської перевірки.

 

 

Предмет і об’єкти аудиту

Одним із важливих питань загальної теорії аудиту є визначення його предмета. Виходячи з загального положення про предмет науки можна зробити висновок, що визначення предмета аудиту і його змісту потребує системного підходу, тобто має охоплювати економічні, організаційні, інформаційні та інші характеристики систем, що перебувають у сфері аудиторських послуг. Сам зміст предмета аудиту повинен розкривати його значення та роль у системі ринкових відносин.

Аудит як складова економічного контролю виявляє і розкриває нові можливості підприємницької діяльності, визначає її ефективність та відповідність чинному законодавству, правовим документам, досліджує організацію виробництва, планування, збереження фінансових ресурсів, дотримання технологічної і трудової дисципліни, якість випущеної продукції, достовірність відображення господарсько-фінансових операцій в обліку та звітності у межах окремого підприємства. Крім цього, предметом аудиту є договірні відносини, виконання договорів, тобто здійснення контролю за усіма формами обороту суспільне необхідного продукту.

Предметом аудиту в загальноекономічному розумінні є фінансово-господарська діяльність суб’єктів підприємництва (стан суб’єкта як системи господарювання).

Предмет аудиту в локальному (конкретному) розумінні залежить від об’єкта, який визначає головну його (аудиту) мету. Так, предметом аудиту фінансової звітності є фінансова звітність суб’єкта господарювання, податкової звітності — податкова звітність. Предметом аудиту господарської діяльності (аудиту ефективності) є господарська діяльність суб’єкта або його окремих підрозділів, видів діяльності, функцій управління.

Під об'єктами аудиторської діяльності розуміють окремі і взаємозв'язані економічні, організаційні, інформаційні та інші форми функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно. Об'єкти аудиту можуть бути різними за складом і структурою, належністю до різних сфер діяльності, за іншими характеристиками.

До об'єктів аудиту, зокрема, відносять:

- установчі документи організації (підприємства), які визначають відносини щодо регулювання її фінансової діяльності, формування та змін статутного капіталу;

- розрахунки з оплати праці;

- ресурси - засоби і предмети праці, трудові ресурси, фінансові ресурси, матеріальні активи;

- господарські процеси - економічні процеси впровадження нової техніки, забезпечення робочою силою, матеріально-технічне забезпечення, технічне, енергетичне й господарське обслуговування, основне й допоміжне виробництво і забезпечення фінансовими ресурсами та ін.;

- економічні результати діяльності;

- організаційні форми управління;

- методи управління - системи стимулювання, внутрішньовиробничий госпрозрахунок;

- функції управління - планування, облік, контроль, економічний аналіз і регулювання, стимулювання та ін.

Необхідно розрізняти об'єкти, стан яких оцінюється в минулому, теперішньому та в майбутньому часі.

Минулий стан об'єкта аудиту оцінюється тоді, коли необхідно мати висновок про достовірність бухгалтерської звітності і доцільність господарських операцій, ефективність використання ресурсів.

Фактичний (теперішній) стан об'єктів оцінюють під час перевірки наявності матеріальних цінностей і коштів, тобто коли з'ясовують реальний стан бухгалтерського обліку, систем планування і стимулювання.

Оцінка майбутнього стану об'єкта - результат аудиторського дослідження проблем удосконалення відповідних сторін системи управління.

Віднесення об'єктів до конкретної групи часто залежить від завдань, котрі вирішує аудитор.

 

Метод аудиту

Метод аудиторської діяльності сформувався в системі прикладних економічних наук, крім того, він характеризується використанням загальнонаукових методів дослідження, що ґрунтуються на філософських принципах.

Метод (від гр. methodos - дослідження) - це прийом дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що досліджуються, тобто шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Загальнонауковими методами є: аналіз і синтез, Індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз тощо.

Аналіз - це метод дослідження, який стосується вивчення предмета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналізується (вивчається) окремо в рамках одного цілого (аудит фінансово-господарської діяльності підприємства).

Синтез (від гр. sinthesis - сполучення, поєднання, складання) - метод дослідження об'єкта в його цілісності, в єдності його частин (аудит виконання договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей).

Індукція (від гр. induction - наведення) - метод дослідження, за яким загальний висновок складається на підставі ознайомлення не зі всіма ознаками, а лише з частиною їх, тобто способом виведення висновків від окремого до загального (аудит витрат обігу здійснюється насамперед за даними аналітичного обліку, а відтак - синтетичного обліку).

Дедукція (від лат. deduction - виведення) - метод дослідження, за якого спочатку вивчається стан об'єкта в цілому, а потім стан його складових елементів, тобто висновки роблять від загального до окремого (аудит фінансових результатів спочатку проводиться за даними синтетичного обліку, а потім - аналітичного обліку).

Аналогія - прийом наукових висновків, за допомогою якого досягається пізнання ознак суб'єктів на основі їх подібності з іншими. Метод аналогії, базуючись на подібності окремих сторін різних об'єктів, є основою моделювання.

Моделювання - спосіб наукового пізнання, який ґрунтується на заміні об'єкта, що вивчається, на його аналог, модель, що містить істотні прикмети оригіналу (наприклад, стандарти).

Абстрагування (від лат. abstrahere - відволікати) - прийом відволікання, способом абстракції переходять від конкретних об'єктів до загальних понять (за перевіркою стану збереження матеріальних цінностей на окремих складах, абстрагуючись, роблять висновки щодо гуртовні в цілому).

Конкретизація (від лат. concretus - густий, твердий) - дослідження стану об'єктів за певними конкретними умовами існування їх (виявлення нестач в окремих магазинах).

Системний аналіз - вивчення об'єкта як сукупності елементів, що утворюють систему. В аудиті системний аналіз передбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування. Він дає змогу застосувати системний підхід до оцінки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства (аналіз систем для дослідження об'єктів за умов невизначеності).

Функціонально-вартісний аналіз - це вивчення об'єктів на стадії підготовки виробництва, що включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування (проектування й оцінювання економічної ефективності технологічних процесів тощо). Існують також власні метод ичні прийоми аудиту, які можна об'єднати в групи: органолептичні, розрахунково-аналітичні, документальні, узагальнення і реалізації результатів аудиту.

Органолептичні методи (від гр. organon - знаряддя, інструмент) - це інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові й суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль, експертизи, службові розслідування, експеримент.

Інвентаризація - перевірка стану об'єктів органолептичним способом, тобто перевірка наявності й стану об'єкта шляхом огляду, підрахунку, зважування, обміру тощо. Практично інвентаризація - це перевірка фактичної наявності запасів, сировини, готової продукції, товарів та інших цінностей, які зіставляються з даними бухгалтерського фінансового обліку і встановлюється результат - нестача, надлишок, пересортиця, природний убуток.

При суцільній перевірці перевіряються всі масиви інформації без винятку по господарських процесах, що відбулись у клієнта за перевірюваний період. На підставі суцільної перевірки аудитор робить висновок щодо достовірності, доцільності та законності відображення в бухгалтерському обліку і звітності дій і подій, здійснених економічним суб'єктом за весь перевірюваний період. Такі перевірки є найбільш точними, а ступінь ризику невиявлення зводиться до мінімального. Проте вони вимагають дуже великих трудових і матеріальних витрат. Тому при проведенні традиційних перевірок (обов'язковий аудит або аудит на замовлення клієнта) суцільна перевірка є недоцільною. Такі перевірки застосову-ються для встановлення доказів та визначення заподіяної шкоди в результаті різного роду правопорушень. Як правило, суцільні перевірки проводяться на замовлення правоохоронних органів.

Вибіркова перевірка передбачає застосування аудиторських процедур до частини інформації, які дозволяють аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, перенести ці характеристики на всю сукупність даних. Ризик невиявлення збільшується, адже за межами вибірки можуть залишитися факти порушень та помилок. Тому аудитор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних (загальної сукупності) и обсягу вибірки. Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні властивості загальної сукупності. Вибірковий метод перевірки дозволяє аудитору з найменшими витратами отримати результат щодо довіри до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

Якщо при вибірковому дослідженні встановлені серйозні порушення або помилки, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом. Так, наприклад, вибірковою перевіркою були встановлені помилки в утриманні податку з доходів фізичних осіб — працівників підприємства. У такому випадку виникає необхідність суцільним методом перевірити цю ділянку бухгалтерського обліку і відповідні показники звітності.

Аналітична перевірка — це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.

Комбінована перевірка — це поєднання суцільної, вибіркової й аналітичної перевірки.

Аудиторська перевірка — це складний і тривалий процес. Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірок, не знижуючи при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторський підприємницький ризик. Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою розуміють послідовність та порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об'єктивної істини щодо аудованоі інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності та аудиту.

У зв'язку з тим, що в процесі проведення аудиту вирішується велике коло питань, пов'язаних з різними функціями управління (планування, організація оперативного і стратегічного управління, накопичення економічної інформації, економічний аналіз, прогнозування), в аудиті використовуються прийоми і способи різних галузей знань (економічно-математичні, статистичні методи, методи системного аналізу, експертних оцінок, прийоми і способи бухгалтерського обліку, економічного аналізу, контрольно-ревізійної роботи).

Безпосередньо в аудиті використовуються такі прийоми та способи, як огляд, підрахунок, зважування, вимірювання, спостереження, зіставлення, опитування. Специфічним прийомом аудиту є оцінка ризику, необхідність якої пов'язана з імовірнісним характером функціонування господарюючої системи та неможливістю повного дублювання всіх процедур обліково-економічної роботи, що примушує аудитора використовувати методи вибіркового дослідження. Оцінка аудиторського ризику починається на стадії планування аудиту і завершується в процесі його проведення. Оцінка ризику, визначена аудитором, може стати причиною його відмови від проведення аудиту. У процесі оцінки ризику, а також проведення окремих аудиторських процедур широко використовується методичний прийом тестування.

Об'єктом дослідження в аудиті, як і в інших економічних науках, взаємопов'язані складові (сторони) функціонуючої господарської системи. Об'єкти

аудиту конкретизують його предмет і можуть мати різні характеристики, тому їх вирізняють за окремими видами та критеріями. Так, до об'єктів системи управління, яка досліджується аудитором, відносяться організаційні форми управління, функції управління, методи управління. До об'єктів системи обліку

— активи, капітал, зобов'язання, господарські процеси, економічні результати діяльності, фінансова та інші види бухгалтерської звітності. Іншими критеріями можуть бути, стан об'єктів у часі, складність об'єктів тощо.

Самостійна робота №4

 

Тема: Організація та регулювання аудиту в Україні

Мета: засвоїти стандарти аудиту та етики аудиторської діяльності, сформулювати уявлення про професійну відповідальність аудиторів.

 

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1 Стандарти аудиту та етики.

2 Професійна етика, юридична та професійна відповідальність аудиторів.

Індивідуальна робота:

1На підставі наведених витягів з проектів Статуту, установчого договору визначити і пояснити, чи мають право зазначені фірми займатись аудитом (слід посилатися на відповідні нормативні документи).

Ситуація: Діяльність аудиторської фірми «Контроль» передбачає – складання аналітичних таблиць; супутні аудиту роботи; рекламну діяльність; аудит.

Література:

1 Давидов Г.М. Аудит: Навчальний посібник – 2-ге видання, перероблене і доповнене – К.: Тов. «Знання», КОО, 2001. – 363 с. – (Вища освіта ХХІ століття), с. 27-29.

2 Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Видання 2-ге, перероблене та доповнене. – Львів: Оріяна-Нова, 2004. – с. 46-54.

3 Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Львів: Піча Ю.В.; К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ – 2000», 2002. – с. 93-100.

4 Мултанівська Т., Горєва М. Аудит у схемах і таблицях/Ред.. Я. Кавторєва. – Х.: Фактор, 2009. – с. 63-64.

5 Пшенична А.Ж. Аудит. Навчальний посібник. 2-ге вид. перероб. та допов. – К: Центр учбової літератури, 2011. – с.39-59

6 В.В. Рядська, Я.В. Петраков Аудит. Навчальний посібник. – К: Центр учбової літератури, 2008. – с. 39-67

 

Питання для самоконтролю:

1 Чи існують загальні принципи аудиторської перевірки за Міжнародними стандартами аудиту (МСА)?

2 Що таке професійна етика аудиторської роботи?

3 Якими є принципи аудиторської етики?

4 Що таке методологічні принципи аудиту?

5 Охарактеризуйте структуру міжнародних стандартів аудиту.

 

 

Стандарти аудиту та етики

Важливим елементом регулювання практики аудиту є стандарти аудиту. Статтею 6 Закону України «Про аудиторську діяльність» прямо визначено, що при здійсненні аудиторської діяльності аудитори та аудиторські фірми застосовують відповідні стандарти аудиту.

Стандарти аудиту приймаються на основі стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів з дотриманням вимог Закону України «Про аудиторську діяльність» та інших нормативно-правових актів. Затвердження стандартів аудиту є виключним правом Аудиторської палати України. У випадках, передбачених законом, стандарти аудиту погоджуються з іншими суб'єктами.

Стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання аудиторами, аудиторськими фірмами та суб'єктами господарювання.

Історія впровадження у практику аудиту України технічних стандартів пов’язана з тим, що на перших етапах становлення та розвитку вітчизняного аудиту АПУ було розроблено та запроваджено національні нормативи аудиту (ННА). В основі розробки ННА було покладено міжнародні стандарти аудиту (МСА) Міжнародної Федерації бухгалтерів (МФБ).

Національні нормативи аудиту використовувалися вітчизняними аудиторами з 1999 року до 2001 року, коли АПУ отримала дозвіл від МФБ на переклад стандартів аудиту, які отримали назву «Стандарти аудиту та етики. Видання МФБ 2001р.» З цього часу в Україні всі суб’єкти аудиторської діяльності повинні застосовувати у своїй практиці Міжнародні стандарти аудиту та етики.

Стандарти аудиту формують методичну базу для практики аудиту і на сьогодні включають Концептуальну основу, 43 стандарти та 15 положень з аудиторської практики.

Аудит як форма інтелектуальної діяльності має певні особливості організації і методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку і аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді міжнародних стандартів аудиту (МСА), які з 2004 року за рішенням Аудиторської палати України почали виконувати функції національних стандартів аудиту, відмінивши таким чином Національні нормативи аудиту, що діяли з часу виникнення аудиторської діяльності в нашій країні.

У 2007 році вийшла новітня редакція МСА, яка отримала назву "Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики".

Аудиторська палата України своїм рішенням від 31.03.2011р. №229/7 затвердила для застосування при виконання завдань з 1 травня в якості національних стандартів аудиту Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг видання 2010 року.

МСА регулюють процес виконання аудиторами та аудиторськими фірмами завдань протягом всього процесу виконання, починаючи з рішення щодо прийняття і продовження стосунків з клієнтами і конкретних завдань. МСА видання 2010 року зазнали суттєвих змін порівняно з виданням 2007 року, яке використовувалося в Україні до 01 травня 2011 року, включаючи ті зміни, яких зазнали стандарти внаслідок реалізації Радою з Міжнародних Стандартів Аудиту та Надання Впевненості проекту з поліпшення зрозумілості.

МСА діляться на 9 груп з тризначною нумерацією; десята група є Положення про міжнародну аудиторську практику(ПМАП), що мають чотиризначну нумерацію.

Особливості застосування Міжнародних стандартів аудиту:

- Міжнародні стандарти аудиту (МСА) не є законодавчим документом;

- МСА містять основні принципи й процедури, а також відповідні рекомендації, подані у вигляді пояснювального та іншого матеріалу;

- МСА треба застосовувати тільки в суттєвих аспектах;

- МСА юридично не мають переважної сили над національними нормативними документами, що регулюють аудиторські перевірки

Їх застосування робить незалежний аудит зрозумілим для будь-якого користувача. Тому в сучасних умовах розвитку економіки, для якої характерні процеси глобалізації та створення єдиних інформаційних стандартів, застосування МСА дозволяє розширити рамки економічної інтеграції.

Виконання професійних завдань аудиту пов’язане перш за все з тим, що аудитор несе певну відповідальність перед громадськістю. Саме тому технічні (професійні) стандарти аудиту тісно поєднані з Кодексом професійної етики. З одного боку, неможливо дотримуватись етичних принципів, не виконуючи якісно всіх вимог МСА, з іншого боку формування вимог технічних стандартів підпорядковано забезпеченню виконання етичних принципів. Тому важливою складовою частиною Міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості є Кодекс етики професійних бухгалтерів.

Цей документ має три основні частини:

- частина А – застосовується до всіх професійних бухгалтерів,

- частина Б – застосовується до професійних бухгалтерів-практиків,

- частина В – застосовується до штатних професійних бухгалтерів.

Професійний бухгалтер – це особа, яка є членом організації – члена Міжнародної федерації бухгалтерів.

Світовий досвід має великі напрацювання щодо створення саморегулювальних професійних об’єднань.

Найбільшого авторитету та ваги має Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ). Це всесвітня організація бухгалтерів-професіоналів, яка була заснована у 1977 році. Її мета – служіння інтересам суспільства, вдосконалення бухгалтерської професії на міжнародному рівні та розвиток сильної міжнародної економіки за допомогою впровадження та додержання високоякісних професійних стандартів, міжнародного зближення національних стандартів та висловлювання з питань, що викликають широкий суспільний інтерес, де професійні знання бухгалтерів найбільш вагомі.

МФБ складається зі 163 організацій-членів з усього світу, що представляють понад 2,5 мільйона професійних бухгалтерів-практиків, що працюють в промисловості, торгівлі, державному секторі та освіті. Жодна інша бухгалтерська організація у світі і небагато інших професійних організацій мають таку ж широку підтримку, як МФБ. МФБ керують Рада та Правління. До складу Правління МФБ входить по 1 представнику з кожної організації-члена. Рада – це менша група, що відповідає за встановлення політики МФБ. Головний офіс МФБ розташований у Нью-Йорку. Професійний бухгалтер-практик – це особа, яка незалежно від функціональної класифікації її обов’язків (наприклад, аудит, оподаткування чи консалтинг), працює у фірмі, що надає професійні послуги. Цей термін також використовують стосовно фірми професійних бухгалтерів-практиків.

Професійні послуги – це послуги, що потребують бухгалтерських (чи пов’язаних з обліком) навичок і виконуються професійним бухгалтером, включаючи послуги з бухгалтерського обліку, аудиту, оподаткування, управлінського консалтингу та фінансового менеджменту.

Кодекс етики професійних бухгалтерів включає і розкриває зміст таких елементів:

- Громадські інтереси. Кодексом визначається, що характерною рисою аудиту як професії є прийняття відповідальності перед громадськістю.

- Цілі. Аудит повинен задовольняти чотири основні потреби: довіра, професіоналізм, якість послуг, конфіденційність.

- Фундаментальні принципи: чесність, об’єктивність, професійна компетентність, конфіденційність, професійна поведінка, застосування технічних стандартів