Незалежність аудиторів та аудиторських фірм

Визначення професійної аудиторської діяльності пов’язана напряму з поняттям незалежності. У цьому контексті термін «незалежність» розуміється лише як професійна незалежність.

Незалежність можлива лише в умовах свободи від впливу (контролю) з будь-якого боку. Тобто, коли мова йдеться про професійну аудиторську діяльність, то контроль за нею не може бути ані з боку користувачів (можливих замовників на аудит), ані з боку відповідальної сторони.

Разом з тим реально існує лише певний рівень незалежності, тобто аудитори не можуть бути абсолютно незалежними.

Кодекс етики професійних бухгалтерів визначає, що незалежністьвимагає: незалежності думки, тобто такої спрямованості думок, яка дає можливість надати висновок без будь-якого впливу, що може ставити під загрозу професійне судження, та дозволяє діяти чесно з об'єктивністю та професійним скептицизмом; незалежності поведінки, тобто уникнення фактів та обставин настільки значущих, що розсудлива та поінформована третя сторона, знаючи всю відповідну інформацію, в тому числі вжиті застережні заходи, обґрунтовано дійшла би висновку, що чесність, об'єктивність чи професійний скептицизм фірми або члена групи з виконання завдання знаходяться під загрозою.

Складовими професійної незалежності аудитора є:

• економічна (обмеження видів діяльності та кількості послуг, що надаються одночасно, відсутність безпосереднього або опосередкованого фінансового інтересу у справах клієнта, заборона отримання дивідендів, позик будь-якої форми);

• правова (саморегулювання професії, договірна основа відносин з клієн-том, розподіл відповідальності з клієнтом за звітність та думку про неї, відповідальність за роботу інших аудиторів);

• етична (професійна компетентність, ретельність виконання своїх обов'язків, конфіденційність інформації щодо клієнта, індивідуальні відносини з персоналом клієнта, обмеження терміну роботи з одним і тим же клієнтом до 3-5 років, реклама аудиторських послуг).

Втрата незалежності думки може відбутися, наприклад, в таких ситуаціях, коли:

- аудитор підпорядковує власне судження судженню керівництва підприємства, звітність якого перевіряється;

- висновки або текст звіту аудитора носять звинувачувальний характер, в їх тексті робиться персоніфікація помилок, визначається майнова або кримінальна відповідальність працівників замовника;

- судження аудитора формується з посиланням на підручники, професійні авторитети, публічні виступи посадових осіб;

- в тексті висновку прослідковується особиста неприязнь до конкретних працівників замовника.

Незалежність поведінки передбачає відповідні форми взаємовідносин аудитора з:

- керівництвом замовника,

- з персоналом замовника,

- з користувачами аудиторського висновку чи аудиторського звіту,

- з державними регуляторними чи фіскальними органами.

Може існувати багато різних обставин, які створюють загрози для незалежності аудитора. Тому дуже важливо кожному практикуючому аудитору та аудиторській фірмі здійснювати контроль за дотриманням незалежності у стосунках із замовниками.

Історія розвитку аудиторської діяльності дає підстави виділити три аспекти незалежності: правові, етичні та економічні.

Основною умовою незалежності є саморегулювання аудиторської професії. Воно полягає у делегуванні державою прав професійним організаціям самостійно встановлювати правила поведінки, методологію, методику і техніку, вимоги до професійної компетентності, контролювати їх дотримання.

Саморегулювання аудиторської професії також включає і такі аспекти:

- аудитор самостійно приймає рішення методів та прийомів проведення аудиторської перевірки залежно від конкретних обставин та його професійного досвіду,

- аудитор самостійно визначає рівень суттєвості щодо інформації у фінансових звітах замовника та оцінює ризик суттєвих викривлень у ній,

- аудитор самостійно приймає рішення щодо виконавців робіт та необхідності залучення експертів,

- аудитор приймає самостійне рішення щодо використання технічних стандартів та етичних принципів,

- аудитор не змінює суті висновку під впливом (тиском) третіх осіб.

Законом України “Про аудиторську діяльністьｻ визначено, що аудит проводиться на підставі договору між аудиторською фірмою (аудитором) і замовником. Незалежність на цьому етапі виявляється у самостійному виборі замовника. Проте міжнародні стандарти обов’язково вказують на необхідність оцінки усіх аспектів незалежності під час укладання такого договору. У протилежному випадку аудиторська фірма буде нести відповідальність за порушення вимог до незалежності і результати аудиту можуть бути визнані недійсними. Це також означає, що повинні бути відсутніми будь-які майнові чи фінансові інтереси в об’єкті перевірки як з боку аудитора, так і з боку пов’язаних з ним осіб (родичів, близьких людей).

Вважається, що коли аудитори отримують від замовника будь-які вигоди (купують активи чи послуги навіть за звичайною ціною) під час проведення перевірки, то такі обставини можуть складати загрозу незалежності: необізнані працівники підприємства можуть оцінювати поведінку аудитора як заангажовану і ставитися до нього з недовірою.

Розподіл відповідальності за думку про звітність та за фінансову звітність між аудитором і замовником ґрунтується на Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також статті 9 Закону України “Про аудиторську діяльність».

Самостійна робота №6

 

Тема: Аудиторський ризик, помилки і шахрайство в аудиторській практиці

Мета: ознайомитися з основними видами викривлень інформації та засвоїти порядок дій аудитора при виявленні помилок і шахрайства.

 

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1 Поняття помилок і шахрайства.

2 Процедури виявлення помилок і шахрайства.

3 Дії аудиторів у разі виявлення помилок та шахрайства.

Індивідуальна робота:

1Визначити ризик не виявлення виходячи з того, що аудитор обчислив внутрішній ризик – 0,75, ризик контролю – 0,3 та планує скористатися максимальним рівнем загального аудиторського ризику.

Література:

1 Давидов Г.М. Аудит: Навчальний посібник – 2-ге видання, перероблене і доповнене – К.: Тов. «Знання», КОО, 2001. – 363 с. – (Вища освіта ХХІ століття), с. 46-50.

2 Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Видання 2-ге, перероблене та доповнене. – Львів: Оріяна-Нова, 2004.

3 Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Львів: Піча Ю.В.; К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ – 2000», 2002. – с. 135-140.

4 Мултанівська Т., Горєва М. Аудит у схемах і таблицях/Ред.. Я. Кавторєва. – Х.: Фактор, 2009. –

5 Пшенична А.Ж. Аудит. Навчальний посібник. 2-ге вид. перероб. та допов. – К: Центр учбової літератури, 2011. – с.82-97

6 В.В. Рядська, Я.В. Петраков Аудит. Навчальний посібник. – К: Центр учбової літератури, 2008. – с. 67-90

 

Питання для самоконтролю:

1 Що являє собою шахрайство?

2 Охарактеризуйте класифікацію відхилень у фінансовій звітності.

3 Що являє собою помилка?

4 Наведіть класифікацію помилок.

5 Назвіть процедури з виявлення помилок і шахрайства?

6 Охарактеризуйте процедуру контролю повноти даних.

7 Що має робити аудитор у разі виявлення помилки чи шахрайства?