Процедури виявлення помилок і шахрайства

Помилки, шахрайство, зловживання виявляють у процесі виконання аудиторських процедур. На склад процедур аудиту впливають такі фактори:- особливості бізнесу клієнта, оцінка системи внутрішнього контролю з боку аудитора, чинна система державних законодавчих і нормативних актів, державних законодавчих і нормативних актів, регулярність і плановість перевірок. Кожна процедура контролю реалізується за окремими операціями. Процедури контролю можна розділити на кілька категорій.

У процесі аудиту аудитор повинен провести діагностику помилок та шахрайства.

Дослідження суб’єкта аудиту проводиться за ознаками (умовами та подіями), які можна поділити на такі групи:

¨ незвичайні умови функціонування суб’єкта;

¨ стан системи управління персоналом;

¨ незвичайні операції;

¨ умови одержання аудиторських доказів.

У зв’язку з тим що помилки та шахрайство стають не тільки причиною викривлень показників фінансової звітності, а й призводять до порушення права власності учасників господарської діяльності (власників, кредиторів, персоналу, держави, третіх осіб), у процесі проведення аудиту використовуються різноманіт­ні прийоми і способи контрольно-ревізійної роботи, які відомі студентам у результаті вивчення інших навчальних дисциплін, а також прийоми і способи, притаманні безпосередньо аудиту.

Процедури контролю повноти даних розроблені для того, щоб переконатися в тому, що всі первинні документи відображені в обліку або виявити документи, які в ньому не відображені. Можуть бути два варіанти реалізації цієї процедури:— у системі комп'ютерної обробки даних;— у системі паперової обробки даних.У комп'ютерному середовищі процедури контролю повноти даних розроблені задля впевненості у тому, що або всі первинні документи з господарських операцій прийняті для комп'ютерної обробки або для виявлення докуменів, які не пройшли обробки. Початкова реєстрація первинних документів з господарських операцій часто передбачає ручне введення даних до комп'ютера.У системі паперової обробки даних процедури контролю розробляються для впевненості в тому, що всі первинні документи з усіх господарських операцій внесені у контрольний документ і зареєстровані або що документи загублено чи їх неправильно зареєстровано.Незалежно від засобів обробки інформації можна навести операції щодо виявлення помилок, фальсифікації пов'язаних із процедурою контролю повноти даних:— нумерація усіх господарських операцій і їх облік після нумерації.Нумерація документів — це бухгалтерська процедура; операція перевірки полягає в тому, щоб дані за всіма пронумерованими документами були відображені повністю;— перевірка обробки всіх даних методом "перевірочних сум". У комп'ютерному середовищі така операція може бути проведена шляхом групування документів-джерел і перевірки кількості документів у кожній групі. У системі паперової обробки така операція відбувається шляхом сумування критичних документів, що належать кожній групі перед початком і після обробки даних за операціями. Вважається, що обробка даних проведена правильно, якщо обидві суми однакові. Якщо ж суми неоднакові, треба відшукати помилки, які стали причиною розбіжностей;— узгодження даних з різних джерел. Прикладом може бути узгодження за даними кількості отриманих довіреностей і проведених операцій з реалізації товарів;— визначення достовірності, що інформація з усіх господарських операцій була внесена в документи;— порівняння вхідних даних з показниками, вказаними в інших документах.Процедури контролю точності необхідні для виявлення помилок, пов'язаних з тим, що дані з кожної господарської операції можуть бути внесені не в повному обсязі, не на відповідний рахунок, несвоєчасно. В системах, де розрахунки ведуться ручним способом, ризик помилки при обробці даних з ділових операцій невеликий, іноді слід проводити операції подвійної перевірки із залученням осіб, які повторюють розрахунки. В комп'ютерній системі обліку перевірка точності внесення даних проводиться для впевненості у тому, що дані точно зареєстровані і введені в комп'ютер, або щоб виявити дані, які були не внесені в комп'ютер.У разі перевірок на точність велике значення мають операції контролю, перевірок на точність велике значення мають операції контролю, спрямовані на одержання достовірних даних про те, що господарські операції зафіксовані своєчасно. Для цих перевірок використовують методи визначення термінів проведення операцій.Деякі методи, що використовуються для процедури забезпечення повноти даних, також можуть застосовуватись для процедури контролю точності.Процедура контролю на дозволеність дає можливість встановити той факт (або встановити його відсутність), що зареєстровані дані з господарських операцій дійсно відображають реальні економічні дії. Таких процедур контролю може бути кілька. Найбільш проста з них полягає в тому, що виконання господарських операцій дозволяється окремим посадовим особам підприємства у межах їх повноважень, передбачених нормативними актами підприємства. У більш досконалих системах процедури контролю за наданням дозволів інтегровані в систему таким чином, ідо перевірка на наявність очікуваних наслідків здійснюється автоматично.Процедури надання дозволів передбачають:— затвердження господарських операцій посадовою особою, що має повноваження;— складання звітів за видатками;— комп'ютерне порівняння даних за фінансовим звітом і господарськими операціями;— обмеження доступу до інформації.Процедури контролю, що спрямовані на виявлення фіктивних операцій, повинні включати розподіл повноважень за обробки даних.Процедури контролю групуються за принципом обмеження доступу до активів підприємства персоналу, що не має відповідних повноважень. Ефективність контролю залежить від правильного розподілу обов'язків між посадовими особами. Для попередження шахрайства, крадіжок та інших зловживань необхідно обмежити доступність інформації, що може бути використана для укладення угоди. Передусім це стосується операцііі і угод з грошима, страховими та іншими високоліквідними активами.Процедури контролю повинні забезпечити захист активів і облікових записів від фізичного пошкодження.У комп'ютерній системі обліку доступ до файлів повинне мати вузьке коло посадових осіб. Це особливо важливо в умовах використання електронної системи "Клієнт — Банк". У цін системі можливе переміщення грошей за допомогою комп'ютера, що має також велике значення для гарантування безпеки підприємства. Зокрема:— маніпуляція обліковими записами, зумисне використання неправильних (некоректних) бухгалтерських проводок або сторнованих записів;— перекручення даних обліку і звітності;— фальсифікація бухгалтерських документів і записів — оформлення завідомо неправильних або фальсифікованих документів бухгалтерського обліку;— невідповідне відображення записів у реєстрах обліку — ненавмисне або навмисне неповне відображення фінансової інформації у системах рахунків, за оцінкою, що відрізняється від прийнятих норм, тощо;— "незвичайні операції" і господарські операції, платежі, котрі, на розсуд аудитора, є зайвими або недоречними. Система внутрішнього контролю підприємства має на меті:— здійснення ефективної і цілеспрямованої діяльності; ефективної і цілеспрямованої діяльності;— збереження майна;— якісне документування операцій;— виявлення можливих помилок і обману. Дії аудиторів у разі виявлення помилок і шахрайства

У разі виявлення помилок і шахрайства аудитор повинен відоб­разити їх сутність, а саме: зміст помилки, посилання на норму закону або іншого нормативного документа, навести перелік та додати необхідні документи, які підтверджують наявність перекручень, пояснення посадових осіб з цього приводу, перелік посад та прізвищ посадових осіб, які припустилися помилок та шахрайства, а також осіб, які санкціонували такі перекручення, назви підрозділів, розмір заподіяної шкоди та інші відомості.

Незважаючи на те що аудитор враховує при формуванні своєї думки лише суттєві перекручення фінансової звітності, у процесі аудиту він повинен зафіксувати всі виявлені ним помилки і факти шахрайства, довести їх до відома замовників аудиту. Подальші дії аудитора залежать від характеру помилок і шахрайства, тому в таких випадках він обов’язково повинен отримати консультацію юристів.

Подальші дії аудитора залежать від конкретних обставин, але отримана аудитором інформація стосовно помилок і шахрайства впливає на його думку стосовно перевіреної фінансової звітності і від аудиторського висновку.

У разі встановлення наявності шахрайства, помилок і їх суттєвості у фінансових звітах підприємства аудитору слід звертати увагу на наявність умов, які збільшують ризик виникнення обману та помилок. Основні з них визначені МСА 240. Це такі умови:

Склад та компетентність управлінського персоналу:

— вище керівництво підприємством складається з однієїтрьох осіб, тобто немає розмежування владних повноважень та взаємного контролю;

— не усуваються недоліки системи внутрішнього контролю;

— плинність кадрового складу;

— недостатня кількість обліковців;

— часті зміни менеджерів, юристів, внутрішніх аудиторів.

Особливі фактори роботи підприємства:

— занепад економічної діяльності, можливість банкрутства;

— непорівнянність оборотного капіталу, прибутку і темпів розвитку підприємства;

— погіршення якості виручки (збільшення обсягу продажу в кредит);

— зниження темпів зростання прибутку;

— значні вкладення в інші галузі;

— залежність від одного замовника;

— складання звітності в досить короткі строки.

Незвичайні операції:

— незвичайні господарські операції, особливо в період, ближчий до кінця року, які суттєво впливають на величину виручки;

— операції з пов’язаними сторонами;

— платежі за послуги (консультантам, юристам, агентам, експертам та іншим), які виглядають надмірними відносно обсягу наданих послуг.

Проблеми одержання необхідних аудиторських доказів:

— неадекватні записи одних і тих самих операцій у різних книгах, журналах, рахунках, звітах;

— не відображення (пропуск) господарських операцій;

— відсутність документів;

— розбіжності під час зустрічної перевірки;

— зміни в показниках фінансово-господарської діяльності без пояснень;

— нечіткі і необґрунтовані пояснення керівництва на аудиторські опитування.

Слід зазначити, що за допущені помилки та шахрайство відповідальність несе керівництво підприємства-клієнта, а аудитор відповідає за висновок, зроблений за результатами перевірки звітності.

 

Самостійна робота №7

 

Тема: Аудиторський ризик, помилки і шахрайство в аудиторській практиці

Мета: систематизувати знання з дослідження аудитором можливих порушень.

 

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1 Дослідження аудитором можливих порушень.

2 Золоті правила аудитора.

Індивідуальна робота:

1Проаналізувати ситуацію, визначити невідповідності нормативним актам та сформулювати суть невідповідностей.

Ситуація: Під час проведення аудиторської перевірки один із працівників клієнта, натякав аудиторові про факти шахрайства на підприємстві; інший, скаржився аудиторові з тієї ж причини.

Пояснити, чи може аудитор ці обставини сприймати як свідчення про можливість того, що фінансові звіти містять суттєві викривлення внаслідок шахрайства?

Література:

1 Давидов Г.М. Аудит: Навчальний посібник – 2-ге видання, перероблене і доповнене – К.: Тов. «Знання», КОО, 2001. – 363 с. – (Вища освіта ХХІ століття)

2 Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Видання 2-ге, перероблене та доповнене. – Львів: Оріяна-Нова, 2004.

3 Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Львів: Піча Ю.В.; К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ – 2000», 2002. – с. 141-145.

4 Мултанівська Т., Горєва М. Аудит у схемах і таблицях/Ред.. Я. Кавторєва. – Х.: Фактор, 2009.

5 Пшенична А.Ж. Аудит. Навчальний посібник. 2-ге вид. перероб. та допов. – К: Центр учбової літератури, 2011. – с.82-97

6 В.В. Рядська, Я.В. Петраков Аудит. Навчальний посібник. – К: Центр учбової літератури, 2008. – с. 67-90

 

Питання для самоконтролю:

1 Назвіть «золоті правила аудитора».

2 Яка послідовність дослідження аудитором можливих порушень у клієнта?

 

Дослідження аудитором можливих порушень

При проведенні аудиторського дослідження особливу увагу слід приділити виявленню навмисних порушень, тобто фактам шахрайства.

При виявленні шахрайства чи помилки аудитору слід з'ясу­вати у керівництва і персоналу підприємства їх причини та вплив на фінансову звітність. Якщо, на його думку, шахрайство чи помилка могли викликати неправильне відображення звітності, для відновлення істини він повинен виконати додат­кові процедури, які вважає необхідними. Характер додаткових процедур залежить від виду шахрайства чи помилки і від ступе­ня їх впливу на зміст фінансової звітності.

У випадку, коли шахрайство чи помилка могли бути поперед­жені або виявлені при внутрішньому контролі, але цього не від­булось, аудитор повинен переглянути свою попередню оцінку щодо цієї системи і, зменшивши довіру до неї, розширити коло інформації, що перевіряється.

У випадку, коли шахрайство чи помилка відбулись за участю представника керівництва підприємства, аудитор повинен пе­ревірити достовірність отриманих від нього раніше даних та відо­мостей.

Аудитор зобов'язаний своєчасно повідомити керівництво підприємства про виявлення шахрайства чи помилки, навіть якщо потенційний вплив виявлених порушень на фінансову звітність незначний. Якщо ж шахрайство чи помилка суттєві, аудитор має право переглянути питання про свої зобов'язання перед клієнтом.

Виявлені факти шахрайства та значних помилок повинні бути доведеними. Коли виникають сумніви щодо непричетності керівництва підприємства до виявлених порушень, аудитор по­винен порадитись з юристом щодо застосування відповідних за­конодавчих процедур.

Умови та події, що збільшують ризик шахрайства

Умови або події, які збільшують ризик шахрайства та помил­ки клієнта, поділяються на декілька груп.

Цілісність або компетентність управлінського персоналу: значне та довготривале недоукомплектування облікового персо­налу; недоліки в усуненні слабких сторін внутрішнього контро­лю; часті зміни в юридичному відділі або у відділі внутрішнього аудиту.

Незвичайні впливи у рамках підприємства: галузь переживає кризу, і можливість банкрутства підприємства зростає; підпри­ємство має значні внески в галузях, які переживають кризу; підпри­ємство в значній мірі залежить від одного замовника або невели­кої групи замовників; на бухгалтерський персонал здійснювали тиск з метою складання фінансової звітності в короткі строки.

Незвичайні операції', незвичайні угоди, особливо в кінці року, які суттєво впливають на величину фінансових показників; пла­тежі за послуги (зокрема адвокатам, консультантам та ін.), які не відповідають кількості та якості наданих послуг.

Проблеми отримання необхідних аудиторських доказів через: неадекватність записів (неповні файли, зайві виправлення в книжках і рахунках, не відображені в обліку операції); не­адекватність документального оформлення операцій, відсут­ність підтверджуючих документів та зміна документів (особли­во якщо це стосується незвичних операцій); різниця між обліко­вими записами і підтвердженнями третьої сторони; суперечливі аудиторські докази та зміни, які мають суттєвий вплив на інфор­мацію щодо показників фінансово-господарської діяльності; неточні або необгрунтовані відповіді керівництва підприємства на запитання аудитора.

Шахрайство частіше направлене на об'єкти, які є потенційни­ми об'єктами крадіжки. Тому аудиторам необхідно звернути особ­ливу увагу на можливість крадіжки грошових коштів з викорис­танням комп'ютера, засобів з високою вартістю, які легко пе­реміщуються, а також засобів, які можуть бути легко перетворені на гроші (наприклад, цінні папери).

Особливо уважно аудитор повинен перевіряти наступні фак­ти: вихідну інформацію; незвичні внески грошових коштів; пла­тежі за неотримані товари чи отримані, але які не вимагались або одержані та оплачені за підвищеними цінами; списання засобів або розпорядження засобами з вартістю, яка є нижчою, ніж їх рин­кова ціна; використання коштів клієнта для особистих потреб (ком­п'ютерів, легкових машин, послуг, офісу тощо).

Для виявлення шахрайства аудитору необхідно: визначити мотиви шахрайства у клієнта; ознайомитись з персоналом, особ­ливо з керівним персоналом, оцінити його моральні принципи, умови праці та порядок її оплати; виявити умови, що можуть сприяти можливості здійснення шахрайства (ставлення керів­ництва до цього питання, відсутність охорони, контролю та ін.); виявити ознаки шахрайства шляхом виконання аналітичних процедур; провести суцільну та вибіркову перевірку об'єктів з найбільшим ризиком невиявлення порушень.

Ризик невиявлення суттєвих помилок як результату шахрай­ства значно більший, ніж ризик невиявлення ненавмисних по­милок, тому що шахрайство, як правило, здійснюється з метою приховування факту змови, підробки, фальсифікації, навмисно­го перекручення операцій, неправильного представле ння інфор­мації аудитору. Якщо аудитор отримав докази навмисних дій клієнта, це дає йому право висловити недовіру до того, що бух­галтерські реєстри і документи відображають дійсний стан справ. Втім, аудитор повинен спланувати та провести аудит, керуючись принципом професійного скептицизму. Аудитор не може припускати, що керівництво підприємства є нечесним, але і не може припускати, що воно є безумовно чесне.

Аудитор повинен навести відповідні аудиторські докази того, що помилки та шахрайство, які можуть належать до суттєвих у фінансовій звітності підприємства, не знайдені, а якщо знайдені, то вони відповідним чином виправлені в обліку, і результат їх виправлення вплинув на окремі позиції фінансової звітності підприємства. Ймовірність виявлення помилок значно більша, ніж виявлення випадків шахрайства, тому шахрайство зазвичай виявляється аудитором вже як фактично здійснене і попередити його дуже важко.

Якщо в результаті проведених заходів оцінки ризику невиявлення помилок та шахрайства з'ясується потенційна можливість того, що помилки та шахрайство існують, аудитор повинен зро­бити аналіз впливу таких помилок на фінансову звітність підприємства. Якщо аудитор сподівається, що такі помилки та випадки шахрайства мають істотний вплив на фінансову звітність підприємства, йому необхідно підготувати відповідні зміни в процедурах перевірки чи зробити додаткові процедури перевірки.

Підготовлені зміни до запланованих процедур перевірки або додаткові процедури перевірки повинні підтвердити або розвіяти підозри про існування помилок чи шахрайства. Якщо підозра про наявність помилок чи шахрайства не розвіялася навіть після отримання результату від проведення перегляну­тих процедур перевірки чи фактичного проведення додаткових процедур перевірки, аудитор повинен обговорити ці питання з керівництвом і знайти можливість відображення їх у поясню­вальній записці до фінансової звітності підприємства, внести у фінансову звітність або у поточний облік виправлення. Аудитор також має розглянути можливість включення окремого пункту про це в аудиторському висновку або можливість подання цієї інформації у додатковій підсумковій аудиторській інформації, яка надається клієнту.

­Аудитор повинен розглянути розмір впливу шахрайства чи суттєвих помилок на окремі напрямки чи аспекти аудиту, а саме щодо інформації, наданої керівництвом. Виходячи з цього, ауди­тор переглядає оцінку ризику і обґрунтованість наданої йому керівництвом під час проведення аудиту інформації у випадку, коли система внутрішнього контролю не виявила помилки чи шахрайство або коли керівництво не надало аудитору таку інформацію.

 

 

Золоті правила аудитора

 

 

Рис. 7.2.1 Золоті правила аудитора

Самостійна робота №8

 

Тема: Планування аудиту та аудиторські процедури

Мета: систематизувати знання про можливі фактори, що впливають на формування загального плану.

 

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1 Фактори, які впливають на формування загального плану.

Індивідуальна робота:

1Проаналізувати ситуацію, визначити невідповідності нормативним актам та сформулювати суть невідповідностей.

Ситуація: Страхова компанія запропонувала аудиторській фірмі стати її аудитором. Однак серед персоналу цієї фірми немає фахівців зі страхової діяльності.

Пояснити, чи може фірма прийняти дану пропозицію?

Література:

1 Давидов Г.М. Аудит: Навчальний посібник – 2-ге видання, перероблене і доповнене – К.: Тов. «Знання», КОО, 2001. – 363 с. – (Вища освіта ХХІ століття), с. 31.

2 Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Видання 2-ге, перероблене та доповнене. – Львів: Оріяна-Нова, 2004. – с. 136.

3 Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Львів: Піча Ю.В.; К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ – 2000», 2002. – с. 170-172

4 Мултанівська Т., Горєва М. Аудит у схемах і таблицях/Ред.. Я. Кавторєва. – Х.: Фактор, 2009. – с. 125

5 Пшенична А.Ж. Аудит. Навчальний посібник. 2-ге вид. перероб. та допов. – К: Центр учбової літератури, 2011. – с.118-136

6 В.В. Рядська, Я.В. Петраков Аудит. Навчальний посібник. – К: Центр учбової літератури, 2008. – с. 67-90

 

Питання для самоконтролю:

1 Яка роль планування в проведенні аудиту?

2 Розкрийте значення плану і програми аудиту в процесі планування.

3 Назвіть основні фактори, які впливають на загальний план?

4 Наведіть зовнішні фактори впливу на середовище внутрішнього контролю?

6 Як впливає оцінка ризику контролю на вибір методики і обсягу аудиту?

 

Фактори, які впливають на формування загального плану

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, що аудитор має можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань:

Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

- головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

- найважливіших характеристик діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надан­ня послуг, фінансового стану, а також порядку його звітуван­ня, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попе­реднього аудиту;

- розподілу обов'язків між керівництвом підприємства.

Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю:

- методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосо­вувались бухгалтерією підприємства;

- можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи терміно­логії аудиту;

- знання аудитором питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудито­ром у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

Визначення ризиків і суттєвості:

- оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю - ефек­тивності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати і вияв­ляти помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику невиявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення ауди­тором аудиторських процедур, і визначення на підставі цьо­го найважливіших напрямків аудиту;

- визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

- ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оці­нюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і виявлені ним раніше помилки;

- визначення складних бухгалтерських операцій, включаю­чи ті, які робилися з використанням суб'єктивної думки бух­галтера (нарахування резервів тощо).

Види, час і повнота процедур:

- існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрямки аудиту;

- вплив інформаційних технологій на процес аудиту;

- робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів.

Координація, керівництво, супроводження і нагляд:

- участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (пе­ревірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства);

- участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами;

- дислокація (місцезнаходження) підрозділів підприємства;

- підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їх професійний рівень і стаж роботи.

Інші питання:

- можливість оперативного включення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватись у найближчий час;

- умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора, відносини підприємства зі спорідненими сторонами. Поря­док визначення споріднених сторін наводиться в ННА № 19 "Споріднені сторони".

 

 

Самостійна робота №9

 

Тема: Планування аудиту та аудиторські процедури

Мета: засвоїти класифікацію аудиторських процедур.

 

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1 Суть та класифікація аудиторських процедур.

 

Література:

1 Давидов Г.М. Аудит: Навчальний посібник – 2-ге видання, перероблене і доповнене – К.: Тов. «Знання», КОО, 2001. – 363 с. – (Вища освіта ХХІ століття), с. 33-34, 41-45.

2 Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Видання 2-ге, перероблене та доповнене. – Львів: Оріяна-Нова, 2004. – с. 144-150, 73-84..

3 Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Львів: Піча Ю.В.; К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ – 2000», 2002. – с. 59-65.

4 Мултанівська Т., Горєва М. Аудит у схемах і таблицях/Ред.. Я. Кавторєва. – Х.: Фактор, 2009. – с. 72-85

5 Пшенична А.Ж. Аудит. Навчальний посібник. 2-ге вид. перероб. та допов. – К: Центр учбової літератури, 2011. – с.118-136

6 В.В. Рядська, Я.В. Петраков Аудит. Навчальний посібник. – К: Центр учбової літератури, 2008. – с. 67-90

 

Питання для самоконтролю:

1 Суть аудиторських процедур.

2 Класифікація процедур аудиту.

3 Наведіть основні методи аналітичних процедур.

4 Назвіть цілі аналітичних процедур.

5 Що являють собою аналітичні процедури по суті?

6 Охарактеризуйте вибіркову перевірку.