Аудиторські докази, їх Класифікація та вимоги до них

Для досягнення мети аудиту – формування висновку про достовірність фінансової звітності – необхідно зібрати інформацію, на підставі якої аудитор зможе зробити відповідне обґрунтування такого висновку.

Об'єктивна істина повинна бути підтверджена доказами. Докази, як свідчить юридична практика, — це фактичні дані (свідчення) про обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення.

Аудиторський доказ — це інформація, отримана аудитором у процесі формування висновків, на яких базується аудиторська думка. До складу аудиторських доказів входять первинні документи та облікові записи, які є основою для складання фінансових звітів, а також підтверджена інформація з інших джерел.

Аудитор повинен отримати достатні та переконливі аудиторські докази з метою формування обґрунтованих висновків, на основі яких базується його думка. Регулює це питання МСА 500, у якому сказано, що аудиторські докази — це інформація, отримана аудитором у процесі формування висновків про достовірність фінансової звітності; вони охоплюють всю інформацію, яка міститься в облікових записах, що є основою:

- фінансових звітів,

- іншої інформації.

До аудиторських доказів належать первинні документи та бухгалтерські записи, які покладеш в основу фінансової звітності, а також підтверджуюча інформація, отримана з інших джерел.

Аудиторські докази, які містяться в облікових записах, включають, наприклад, наступне: записи бухгалтерських проводок, первинні документи (рахунки, контракти, розрахункові таблиці тощо). Формування показників фінансової звітності напряму пов’язана з технологію збирання та систематизації інформації про здійснені господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку. Отже, облікові записи, а також підстави для їх здійснення (первинні документи та дані аналітичного обліку) є найважливішим джерелом для отримання аудиторських доказів.

Аудитор повинен узгодити з керівництвом підприємства або ж організації графік надання йому необхідної інформації.

Кількість, види, терміни та джерела отримання такої інформації визначаються аудитором самостійно, зважаючи на його професійне судження, рівень довіри до системи внутрішнього тролю, загальної величини аудиторського ризику та завчань, які він має вирішити.

Визначаючи види та джерела аудиторських доказів, аудитор повинен враховувати необхідність забезпечення оптимального співвідношення між вартістю їх отримання та їх необхідністю і корисністю для процесу аудиту. У випадку, якщо аудитор має обґрунтовані сумніви щодо достовірності певної важливої статті звітності, йому слід спробувати отримати необхідні додаткові аудиторські докази, незважаючи на вартість робіт, якщо це допоможе встановити істину.

Якщо аудитору не вдасться отримати такі докази, він повинен відмовитися від висловлення думки про фінансову звітність.

Що нижчий рівень суттєвості помилок встановив аудитор та що більшим є аудиторський ризик, то більшу кількість аудиторських доказів слід отримати.

Аудитор отримує аудиторські докази шляхом використання однієї або декількох процедур: перевірка записів або документів, перевірка фактичної наявності активів, спостереження, запити та підтвердження, підрахунок, повторне виконання та аналітичні процедури. Про всі виявлені факти порушення законодавства аудитор повинен негайно сповістити ревізійну комісію, вище керівництво та отримати підтвердження про їх поінформованість щодо зазначених фактів.

Головними вимогами, яким повинні відповідати аудиторські докази, мають бути:

- достатність (критерій кількості аудиторських доказів);

- відповідність або доречність (оцінка якості аудиторських доказів, їх переконливості щодо конкретного твердження та достовірності).

Аудиторські докази, які містяться в іншій інформації, включають, наприклад, наступне:

- протоколи зборів;

- підтвердження третіх сторін;

- висновки аналітиків;

- порівняльні дані про конкурентів (аналіз оцінних показників);

- посібники з процедур контролю;

- інформацію, отриману аудитором за допомогою таких аудиторських процедур, як запит, спостереження та перевірка;

- інформацію, розроблену аудитором або доступну йому, яка надає аудиторові можливість дійти висновку на основі достатніх доказів.

Така інформація необхідна, головним чином, для обґрунтування висновків щодо повноти розкриття та достовірності оцінки приміток до фінансових звітів, а також отримання впевненості щодо тези про безперервність діяльності підприємства.

Слід виділити два фактори, які впливають на процес оцінки зібраних аудиторських доказів:

1) здатність доказів формувати основу для судження стосовно фінансових звітів,

2) розмір витрат, які несе аудитор у зв’язку з отриманням цих доказів (фактичний час, який оплачується замовником, на отримання доказів).

Ці фактори мають протилежний вплив. Чим більше доказів буде зібрано, тим обгрунтованішим буде висновок, але процес аудиту завжди має обмеження у часі.

З метою досягнення рівноваги між вище названими пріоритетами МСА 500 «Аудиторські докази» вимагає враховувати вимоги щодо їх достатності та відповідності.

Достатність аудиторських доказів – це критерій оцінки кількості аудиторських доказів.

Необхідна кількість аудиторських доказів, у першу чергу, залежить від значення оціненого ризику суттєвих викривлень у фінансових звітах замовника. Чим більше значення ризику суттєвих викривлень – тим більший обсяг доказів повинен отримати аудитор. Разом з тим на обсяг доказів впливає професійний досвід аудитора. Як правило, процедури отримання доказів передбачають застосування вибіркових досліджень даних бухгалтерського обліку та іншої інформації. Обсяг такого вибіркового обстеження залежить від результатів аналізу обставин, які складаються під час проведення конкретної перевірки.

Відповідність аудиторських доказів – це критерій оцінки їх якості. Відповідність аудиторських доказів по-іншому ще може називатися – «доречність» або «релевантність».

Релевантні докази – це докази, які мають цінність для вирішення поставленої проблеми. Отримані аудиторські докази можуть бути доречними для формування судження стосовно одного поставленого завдання, але недоречними для інших. Наприклад, здійснення інвентаризації дає можливість переконатись у наявності активів, але не може підтвердити право власності та реальність їх оцінки.

Достатність та відповідність аудиторських доказів є взаємозалежними. Однак отримання більшої кількості аудиторських доказів неможе компенсувати їх низької якості.

Залежно від джерел отримання існують такі види аудиторських доказів:

- докази, які отримуються із зовнішніх джерел,

- докази, що отримуються із внутрішніх джерел,

- докази, які отримуються безпосередньо аудитором.

За характером форми існування аудиторські докази бувають:

- докази, які існують у формі документів (на паперових, електронних чи інших носіях),

- докази, отримані у формі усних пояснень,

- докази, які зафіксовані в оригіналах первинних документів,

- докази, які зафіксовані в копіях документів.

Існують спеціальні правила, за допомогою яких, аудитор може оцінити достовірність отриманих аудиторських доказів.