Заповнення системи одноразового використання інфузійним розчином.

Оснащення. Стерильні: маніпуляційний стіл, пінцет, ниркоподібний лоток, система одноразового використання для вливання кровозамінників та інфузійних розчинів, ватні кульки інфузійний розчин, маска, гумові рукавички, 70% етиловий спирт, пінцет і ножиці в 6% розчині перекису водню; інші: штатив-підставка.

- Здійсніть гігієнічне миття рук, надягніть маску.

- Перевірте наявність всього необхідного для маніпуляції.

- Руки обробіть 70% етиловим спиртом і одягніть стерильні гумові рукавички.

- Звірте етикетку на флаконі з призначенням лікаря, перевірте термін придатності препарату, герметичність флакона і прозорість рідини. На вільному місці етикетки напишіть прізвище пацієнта.

- Зніміть ножицями центральну частину металевого ковпачка, пригладьте гострі краї металевої бокової частини ковпачка, щоб уникнути поранення.

- Стерильною ватною кулькою, зволоженою 70% етиловим спиртом, обробіть корок флакона та верхню і бічну частину металевого ковпачка.

- Перевірте герметичність пакета (герметичний пакет щільно облягає систему) і термін придатності системи.

- Обробіть бранші ножиців і місце розрізу пакета системи стерильною ватною кулькою, зволоженою 70% етиловим спиртом і розкрийте пакет.

- Додатково обробіть гумові рукавички й вийміть систему з пакета.

- Зніміть ковпачок з голки повітровода і введіть її до упору в гумовий корок флакона.

- Зніміть ковпачок з верхньої голки системи і введіть її в гумовий корок на відстані 1 см від голки-повітровода навхрест, щоб не було підсмоктування повітря в систему.

- Закрийте гвинтовий затискач.

- Флакон переверніть догори дном і закріпіть на штативі.

- Ін’єкційну голку зніміть разом з ковпачком за допомогою стерильного пінцета і покладіть в стерильний лоток.

- Однією рукою переверніть крапельницю, а другою, утримуючи нижню частину системи, відкрийте затискач.

- Заповніть крапельницю до половини об’єму розчином.

- Поверніть крапельницю в початкове положення і заповніть нижню частину системи розчином до повного витиснення повітря та появи розчину в канюлі для насадки голки.

- Закрийте гвинтовий затискач. Надягніть ковпачок з голкою на канюлю, підвісьте нижній кінець системи на гачок штатива.

 

Техніка внутрішньовенних інфузій.

 

Оснащення. Стерильні: марлеві серветки, ватні кульки, маска, гумові рукавички, ниркоподібний лоток, система одноразового використання, заповнена інфузійним розчином, набір медикаментів для профілактики СНІДу, 70% етиловий спирт; інші: штатив-підставка, джгут, лейкопластир, полотняна серветка, подушечка, фартух, захисні окуляри.

- Психологічно підготуйте пацієнта.

- Запропонуйте пацієнтові зайняти зручне положення, тому що вливання можуть тривати протягом кількох годин.

- Доправте до пацієнта заповнену систему.

- Підготовлені флакони поставте на продезінфіковану тумбочку біля ліжка пацієнта, накрийте стерильною серветкою. На етикетках усіх флаконів попередньо зазначте прізвище пацієнта.

- Надягніть фартух і захисні окуляри. Здійсніть гігієнічне миття рук. Обробіть руки 70% етиловим спиртом і одягніть стерильні гумові рукавички.

- Накладіть джгут, підготуйте вену, обробіть ділянку шкіри, гумові рукавички та здійсніть пункцію вени голкою, що розміщена на канюлі системи.

- При потраплянні голки у вену в муфті голки або в канюлі системи з’явиться кров, після чого зніміть джгут, відкрийте гвинтовий затискач і відрегулюйте частоту крапель. Оптимальна частота – 40-60 крапель за 1 хв., але в деяких випадках кількість крапель може бути меншою.

- Закріпіть муфту голки на шкірі смужкою лейкопластиру. Другою смужкою зафіксуйте на шкірі нижню трубку системи на відстані 15 см від кінця.

- Обережно вийміть джгут. Полотняну серветку, подушечку зручно покладіть під руку пацієнта.

- Місце пункції та голку прикрийте зверху стерильною серветкою.

- Запитайте у пацієнта, як він себе почуває. Час від часу навідуйтесь до пацієнта і спостерігайте за його станом та процесом інфузії.

Від’єднання системи

 

- Перекрийте течію рідини затискачем.

- Зніміть із шкіри смужку лейкопластиру.

- До місця пункції прикладіть стерильну ватну кульку і швидким рухом витягніть голку.

- Запропонуйте пацієнтові фіксувати місце пункції протягом 5 хв., шляхом згинання руки в ліктьовому суглобі. Якщо пацієнт перебуває в непритомному стані, то фіксуйте місце пункції самі або на місце пункції накладіть стерильну серветку і закріпіть її бинтом навколо руки.

- Продезінфікуйте використане оснащення.

- Вимийте і висушіть руки.

- Зробіть відмітку про виконання інфузії.

 

 

Катетеризація периферичних вен

Периферичний внутрішньовенний катетер (ПВК) використовують у випадках, коли є клінічна необхідність у внутрішньовенному доступі. Встановлення ПВК значно знижує необхідність катетеризації центральних вен.

 

Показання:

Ø Підтримка і/чи корекція водно-електролітного балансу у випадках, коли не можливо це здійснювати пероральним шляхом;

Ø Внутрішньовенне введення ліків;

Ø Переливання крові та її компонентів;

Ø Парентеральне харчування.

 

Протипоказання:

- Введення деяких розчинів і лікарських засобів, що викликають подразнення судинної стінки;

- Переливання великих обсягів крові;

- Необхідність швидкої інфузії.

 

Загальні правила.

Вибір місця для встановлення ПВК:

- Дистальні вени пунктируйте в першу чергу, потім венепункцію проводьте проксимальніше місця попереднього втручання;

- Використовуйте вени на недомінантній стороні;

- Для встановлення ПВК використовуйте сторону, протилежну стороні хірургічного втручання.

 

Намагайтеся уникати встановлення ПВК у:

- Вени нижніх кінцівок;

- Вени в області суглобних згинів;

- Близькі до артерій і глибоко розташовані вени;

- Серединну ліктьову вену, що використовується для забору крові на дослідження;

- Малі видимі поверхневі вени (які не пальпуються);

- Вени, що раніше піддавалися катетеризації;

- Ламкі та склерозовані вени;

- Інфіковані ділянки.

 

При виборі відповідного катетера слід брати до уваги:

- Стан і швидкість кровотоку в доступній вені (катетер ніколи не повинен цілком закривати просвіт вени);

- Довжина ПВК не повинна перевищувати довжину прямого відрізка вени, яка пунктирується;

- Індивідуальні анатомічні особливості пацієнта;

- Необхідну швидкість інфузійного потоку (чим більша швидкість, тим більшого діаметру повинна бути вена);

- Речовини, що вводяться(сильнодіючі ліки і/чи розчини. Що викликають подразнення інтими, повинні вливатися у вени з високою швидкістю кровотоку для достатнього розведення);

- Можливу тривалість інфузії (катетер меншого розміру менше подразнює стінку вени і тому може знаходитись в судинному руслі довше).

 

Підготовка до встановлення ПВК.

Необхідні матеріали і оснащення:

- ПВК відповідного розміру;

- Джгут;

- Стерильні серветки; стерильні рукавички;

- Антисептик;

- Система для в/в інфузії.

 

Техніка встановлення ПВК.

- Накладіть джгут вище місця передбачуваної пункції.

- Ретельно продезінфікуйте місце передбачуваної венепункції і ділянки шкіри, що прилягають до неї за допомогою антисептика. Дайте антисептику висохнути (протягом 1-3 хв.) не доторкайтеся до даної ділянки.

- Переконайтеся, що пакунок і його вміст не ушкодженні. Перевірте, чи не перевищений термін придатності, надягніть захисні рукавички, розгорніть "крильця" катетера. Надійно захопіть ПВК трьома пальцями.

- Зробіть венепункцію, як звичайно, під невеликим кутом, надходження крові в камеру візуалізації свідчить про перебування голки -провідника в просвіті судини.

- Просуньте катетер вказівним пальцем на кілька міліметрів вперед у вену, утримуючи при цьому голку за вертикальну пластинку. Переконайтеся у відсутності опору при просуванні катетера у вену. Зніміть джгут, ніколи повторно не встановлюйте голку під час перебування катетера у вені. Це може призвести до ушкодження його стінок.

- Для запобігання витіканню крові з катетера вільною рукою з зусиллям притисніть вену, яку пунктируєте, на кілька сантиметрів вище місця передбачуваного перебування кінця катетера. Переконавшись у відсутності опору, просуньте катетер уперед на необхідну глибину, при цьому голка, утримувана середнім та великим пальцями, частково вийде з катетера, що дозволить вам без зусиль витягти її цілком. Заберіть палець з судини, що фіксується для відновлення кровообігу. Приєднайте інфузійну систему чи установіть заглушку на катетер. Попередньо промивши його ізотонічним розчином натрію хлориду.

- Зніміть заглушку великим і середнім пальцями, просуваючи при цьому голку уперед вказівним пальцем. Помістіть голку в контейнер для утилізації. Ніколи не намагайтеся знову встановити голку в захисний ковпачок.

- Зафіксуйте катетер на поверхні шкіри пацієнта за допомогою лейкопластиру.

- Захистіть місце венепункції. Використовуйте стерильний марлевий бинт чи спеціальну стерильну пов’язку.

 

Догляд за ПВК.

- Необхідно щодня оглядати місце встановлення катетера для своєчасного виявлення перших ознак інфікування;

- Вологі чи забруднені пов’язки необхідно змінювати в обов’язковому порядку;

- Почервоніння і набряклість тканин у місці встановлення катетера свідчать про локальну запальну реакцію і вказують на необхідність термінового видалення ПВК;

- Під час проведення маніпуляцій з ПВК і інфузійною системою дуже важливо уникати їх забруднення і суворо дотримуватись правил асептики;

- Час встановлення катетера повинен бути письмово зафіксований; ПВК необхідно змінювати кожні 48-72 год., інфузійну систему - кожні 24-48 год.

- Для промивання катетерів використовують ізотонічний чи з гепарином ізотонічний розчин натрію хлориду.

 

Можливі ускладнення та їх профілактика.

Гематома - це скупчення крові в тканинах. Гематома може утворюватися в результаті виливання крові із судини в тканини, що прилягають до місця встановлення катетера, це може відбутися внаслідок невдалої пункції вени безпосередньо в момент встановлення ПВК або у результаті наступного видалення катетера. Для того, щоб уникнути утворення гематоми, обумовленої встановленням ПВК, необхідно забезпечити наповнення вени, а також ретельно вибрати місце встановлення катетера. Не робіть венепункцію судин, що слабо контуруються. Утворення гематоми при видаленні катетера можна уникнути, якщо притиснути місце венепункції протягом 3-4 хвилин після видалення ПВК. Також можна підняти кінцівку.

Інфільтрація утворюється в тому випадку, якщо лікарські речовини або розчини, що вводяться, надходять під шкіру, а не у вену. Проникнення в тканину деяких розчинів, таких як гіпертонічний, лужний або розчин цитостатиків, може викликати некроз тканин. Тому дуже важливо виявити інфільтрацію на ранніх стадіях. При виникненні перших ознак інфільтрації варто негайно видалити ПВК. Щоб уникнути інфільтрації, використовуйте гнучкі капілярні катетери і ретельно їх фіксуйте. Використовуйте турнікет для стабілізації катетера, якщо останній встановлений у місці згину. Перевіряйте, чи не знизилася температура тканин,а також наявність набряку навколо місця введення катетера.

Тромбоемболія розвивається у випадку, якщо кров’яний згусток на катетері чи стінці вени відривається і з кровотоком просувається до серця або системи легеневого кровообігу. Ризик утворення тромбів може бути істотно знижений шляхом застосування катетера малого розміру, що постійно забезпечує задовільний кровоток навколо катетера. Уникайте встановлення ПВК у вени нижніх кінцівок, тому що в цьому випадку ризик тромбоутворення вищий. У випадку припинення інфузії, обумовленої утворенням кров’яного згустку на кінці катетера, його варто видалити і встановити новий, відповідно до схеми зміни місця його встановлення. Промивання обтурованого тромбом катетера може призвести до відриву згустку і міграції його в напрямку серця.

Повітряна емболія може виникнути при проведенні будь-якого виду внутрішньовенної терапії. Однак при периферичній катетеризації ризик виникнення повітряної емболії обмежений позитивним периферичним венозним тиском. Негативний тиск може утворитися в периферичних венах за умови, якщо місце встановлення катетера знаходиться вище рівня серця. Повітря повинне бути цілком видалене із усіх заглушок і елементів інфузійної системи перед її приєднанням до ПВК. Необхідно роз’єднати інфузійну систему і ПВК, перш ніж флакон з рідиною, що вводиться, чи розчином цілком спорожниться. Також можливо видалити повітря, опустивши вихідний отвір системи нижче рівня флакона з інфузійним розчином і зливши деяку кількість розчину, тим самим припинивши надходження повітря в інфузійну систему. Крім того, важливу роль у попередженні повітряної емболії грає надійна фіксація всіх з’єднань Луер-Лок.

Флебіт - запалення вени, що може виникнути внаслідок хімічного чи механічного подразнення або інфекції. Крім запалення може сформуватися також тромб, що призводить до розвитку тромбофлебіту. Серед усіх факторів, що сприяють розвитку флебіту (таких як розмір катетера, місце венепункції і т.д.), особливо важливими є тривалість перебування катетера у вені і тип рідини, що вводиться. Першими ознаками виникнення флебіту є почервоніння і біль у місці перебування катетера. На більш пізніх стадіях спостерігаються набряклість і утворення "венозного тяжу",що пальпується. Підвищення температури шкіри у місці встановлення катетера може свідчити про наявність локальної інфекції. В особливо тяжких випадках еритема поширюється більш ніж на 5 см проксимальніше місця перебування кінця катетера, при цьому в місці встановлення катетера і при видаленні його відзначається виділення гною. Це може призвести до гнійного флебіту і/чи септицемії, що є одними з найтяжчих ускладнень внутрішньовенної терапії й обумовлюють високий рівень смертності. При виникненні гнійного флебіту чи септицемії необхідно взяти на дослідження культуру крові і вжити невідкладних заходів.

 

Для попередження флебіту:

- Використовуйте асептичну техніку встановлення катетера;

- Вибирайте мінімально можливий діаметр катетера для досягнення необхідних обсягів в/в терапії;

- Попереджуйте рух катетера у вені шляхом надійної фіксації;

- Розчиняйте лікарські речовини адекватно і вводьте їх зі швидкістю, що рекомендується;

- Регулярно змінюйте місце встановлення катетера (кожні 48-72 год.)

 

 

Видалення катетера.

Ретельно вимийте руки. Зніміть усі фіксуючі пов’язки. Не використовуйте ножиці, тому що це може призвести до розсічення катетера і емболії зрізаною ділянкою катетера. Накрийте місце встановлення катетера сухою стерильною марлевою серветкою. Видаліть катетер, притисніть місце, де знаходився катетер, протягом 3-4 хв. чи довше. Переконайтеся, що кровотечі немає. Підніміть руку пацієнта, якщо кровотеча продовжується. Якщо необхідно, накладіть стерильну пов’язку на ділянку, де знаходився катетер. Завжди перевіряйте цілість вилученого катетера.

Зондування шлунка.

Показання:

- Взяття шлункового соку

- Аспірація вмісту шлунка

- Декомпресія шлунка

- Промивання шлунка

- Ентеральне харчування хворого.

 

Необхідні інструменти:

- Шлунковий зонд

- Вазелін чи інший стерильний засіб для змащування

- Гумові рукавички

- Шприц

- Фонендоскоп