По організації та виконанню робіт молодшими спеціалістами

СТАНДАРТИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ

По організації та виконанню робіт молодшими спеціалістами

З медичною освітою

Київської міської станції швидкої

Медичної допомоги

РОЗДІЛ І Основні положення

Передмова

Завдання фельдшерської справи - навчити людей піклуватися про себе, задовольняти власні потреби, а якщо вони неспроможні до цього - допомогти їм.

Міжнародне визначення отримало визначення завдання медсестринської справи, що дала у своїй книзі "Основні принципи діяльності медичної сестри по догляду за пацієнтами" (1981) В. Хендерсон - американська медична сестра, викладач та дослідник: "Унікальним завданням медичної сестри є надання допомоги людині, хворій чи здоровій, у межах усього, що має відношення до здоров'я, видужання або спокійної смерті, того, що зробив би собі сам хворий, маючи необхідні сили, знання та волю. І робиться це таким чином, щоб пацієнт знову якнайшвидше став самостійним".

Суть фельдшерської справи полягає у медичному компетентному виявленні проблем пацієнта щодо його здоров'я та кваліфікованій допомозі в їх вирішенні чи, в крайньому разі, пом'якшенні їх гостроти.

Медичний персонал середньої ланки представляє найчисельнішу групу медичних працівників, що розглядається як цінний кадровий ресурс охорони здоров'я, що здатний забезпечити доступну, економічно ефективну медичну допомогу населенню.

Нові технології в охороні здоров'я, нові методи діагностики і лікування, зростаючі вимоги до рівня ступеня компетентності і кваліфікації фельдшера швидкої медичної допомоги (далі-Фельдшер).

Фельдшер повинен чітко уявляти обсяг, терміни опіки над пацієнтом, техніку виконання тої чи іншої процедури (маніпуляції), розподіл обов'язків між персоналом, - стандарт своєї діяльності. Даний збірник тимчасових стандартів фельдшерської діяльності це спроба на основі доказової медицини використовувати світовий досвід та враховуючи особливості охорони здоров'я України створити можливість оцінювати і контролювати якість роботи фельдшера, встановити якісний стандарт згідно з яким мають надаватись медичні послуги - що удосконалить діяльність фельдшерів в системі охорони здоров'я України.

 

ЧАСТИНА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

В житті і діяльності фельдшера органічно поєднуються: високий професіоналізм, гуманність та милосердя, глибоке поняття громадського значення своєї роботи, комплексна допомога пацієнтам і полегшення їх страждань, відновлення здоров'я, сприяння зміцненню здоров'я і попередженню захворювань, готовність цілком віддати себе обраній професії, навіть в самих тяжких умовах. Етичний кодекс висвітлює моральний рівень фельдшера, його світогляд, покликаний підвищувати престиж і авторитет фельдшерської професії в суспільстві, сприяти розвитку фельдшерської справи в Україні.

 

ЧАСТИНА 2. Фельдшер І ПАЦІЄНТ

 

Стаття 1. Фельдшер як особистість

 

Особистість фельдшера - це органічний сплав високих моральних якостей, загальної освіченості, професійної ерудиції та майстерності. Фельдшер оберігає людське життя, починаючи з зачаття і ніколи, навіть під загрозою, не повинен використовувати медичні знання в збиток нормам гуманності.

Етичною основою фельдшера є гуманізм та милосердя, повага до невід'ємних прав людини і громадянина. Відновлення і покращення здоров'я пацієнта є для фельдшера найвищою винагородою за його працю.

У своїй діяльності фельдшери України повинні керуватись міжнародними деклараціями про права людини. Конституцією і Законами України, загальнолюдськими моральними цінностями, принципами і нормами професійної етики та духовним надбанням нашої національної культури.

 

Стаття 2. Фельдшер ШМД і право пацієнта на якісну медичну допомогу

 

Кожна людина, яка звертається за медичною допомогою, має право не тільки на своєчасну і висококваліфіковану медичну допомогу, але й на чуйне, уважне відношення до себе фельдшера, на його доброзичливість, правдивість, чесність, терпіння, безкорисливість, старанність, охайність. Щоб виправдати довіру своїх пацієнтів фельдшер повинен працювати якісно, згідно стандартам. Фельдшер в міру своєї компетенції повинен надавати екстрену медичну допомогу пацієнтам, хто б він не був: чоловік, жінка, дитина, стара людина, немовля, чи той, хто помирає. Фельдшер несе моральну відповідальність за свою діяльність перед пацієнтом, колегами, суспільством.

 

Стаття 3. Професійна компетентність - головна умова фельдшерської діяльності на станції ШМД

 

Фельдшер повинен завжди виконувати свої обов'язки професійно, згідно стандартам надання екстреної медичної допомоги хворим та потерпілим. До професійних вимог належить: творче відношення до своїх обов'язків, уміння швидко орієнтуватися в інформації, вибрати з неї необхідніше безперервно удосконалювати свої спеціальні знання та навички, підвищуючи свій культурний рівень. Фельдшер ШМД підтримує самі високі стандарти у сфері обслуговування населення з урахуванням реальних ситуацій, керуючись вимогами законодавства України, принципами професійної етики. Фельдшер ШМД несе персональну відповідальність за виконання своїх професійних обов'язків.

 

Стаття 4. Повага прав пацієнта, гуманне відношення до пацієнта

 

Співчуття та повага до життя пацієнта є невід'ємною рисою в професії фельдшера. Фельдшер повинен поважати права пацієнта на полегшення страждань, не має права сприяти самогубству хворого. Фельдшер повинен діяти в рамках своєї компетентності, щоб захистити права пацієнта, які проголошені ВООЗ та Всесвітньою медичною асоціацією.

Пацієнт має право на зручності у плані, які гарантують таємницю його індивідуальних особливостей, при оглядах, діагностичних та лікувальних процедурах. Присутніми можуть бути тільки особи, необхідні для проведення медичних втручань. У виняткових і особливих ситуаціях діагностичні і лікувальні процедури, операційні втручання при невідкладному стані пацієнта можуть бути проведені всупереч волі уповноважених осіб. Фельдшер у таких випадках повинен керуватися невід'ємними правами людини, законами України та інтересами пацієнта.

 

Стаття 5. Шанування людської гідності, потреб та цінностей пацієнта.

 

У роботі по поведінці фельдшер ШМД має бути взірцем високої культури, ввічливості, скромності та акуратності. Стосунки з пацієнтами мають бути такими, щоб максимально оберігати психіку хворого. Чуйно та уважно ставитися до хворого, стримувати себе в різних ситуаціях, бути конкретним при зверненні до пацієнта. Фельдшер не повинен принижувати гідність пацієнта, при виконанні маніпуляцій. Фельдшер повинен поважати особисту гідність пацієнта, ставитись з повагою до його індивідуальних потреб і цінностей. Такі фактори як раса пацієнта, релігійні погляди або відсутність таких, етнічне походження, соціальний або сімейний статус, сексуальна орієнтація, вік або стан здоров'я не повинні впливати на якісний медичний догляд. Фельдшер ШМД не має права втручатися без відома і волі пацієнта в його особисте життя, за виключенням таких випадків, коли це пов'язано виключно з професійною необхідністю.

 

Стаття 6. Основний принцип - не нашкодити.

 

Фельдшер ШМД постійно повинен пам'ятати виконання найдавнішого етичного принципу медицини: "передусім-не нашкодь", проявляючи максимальну уважність і обережність під час діагностичних втручань і виконання медичних призначень. Виконуючи втручання, які можуть негативно вплинути на пацієнта фельдшер повинен передбачити міри безпеки та профілактичні заходи по запобіганню ускладнень.

 

Стаття 7. Фельдшер ШМД і право пацієнта на інформацію.

 

Фельдшер ШМД повинен поважати права пацієнта на отримання інформації про стан його здоров'я, про можливий ризик та переваги передбачуваних методів діагностики, лікування. Враховуючи те, що повідомлення про хворобу належить лікарю, фельдшер ШМД має моральне право інформувати пацієнта тільки після узгодження з лікарем, як член медичної бригади, обслуговуючий даного пацієнта. Фельдшер ШМД має право приховати від пацієнта професійну інформацію тільки в тому разі, якщо він впевнений, що ця інформація нанесе йому серйозне ушкодження. Фельдшер ШМД повинен дотримуватись безпосереднього контакту з хворим. Говорячи про стан здоров'я пацієнту, необхідно дотримуватися такту і повної обережності. Фельдшер ШМД повинен вибирати варіанти пом'якшеного повідомлення про зміну в перебігу хвороби. Фельдшер ШМД повинен бути правдивим, чесним, поважати право пацієнта на отримання інформації про стан його здоров'я.

 

Стаття 8. Фельдшер ШМД і право пацієнта на згоду щодо медичного втручання або відмову від нього.

 

Фельдшер ШМД повинен поважати право пацієнта чи його представника (коли він має справу з дитиною або недієздатним психічно хворим) погоджуватись на медичне втручання або відмовитись від нього. Фельдшер ШМД повинен бути впевнений, що пацієнт погоджується або відмовляється добровільно та свідомо.

Моральний і професійний обов'язок фельдшера ШМД в міру своєї кваліфікованості роз'яснити пацієнту наслідки відмови від медичного втручання. Відмова пацієнта не повинна негативно впливати на відношення до нього. Фельдшер ШМД повинен бути впевнений, що пацієнт погоджується або відмовляється добровільно та свідомо. Для медичного втручання щодо неповнолітніх або недієздатних пацієнтів треба мати попередню згоду юридично уповноважених осіб (батьки, родичі, опікуни, адвокати).

 

Стаття 9. Обов'язок зберігати професійну таємницю.

 

Медична таємниця має моральний і юридичний аспект. Фельдшери ШМД не мають права розповсюджувати відомі їм при виконанні професійних обов'язків відомості про хворого. За розповсюдження професійної таємниці фельдшер ШМД несе моральну та юридичну відповідальність. Фельдшер ШМД має право розкрити конфіденційну інформацію про пацієнта іншій особі тільки за згоди пацієнта. Всі відомості про пацієнта, що пов'язані із станом його здоров'я або особистого характеру зберігається у таємниці, навіть після смерті пацієнта, якщо це не загрожує іншим людям. Вся інформація пацієнта повинна бути надійно захищена від сторонніх осіб.

 

Стаття 10. Фельдшер ШМД та помираючий хворий.

 

Фельдшер ШМД повинен володіти знаннями та навичками в обсязі паліативної допомоги, що дає змогу помираючому полегшити страждання. Фельдшер ШМД повинен надати помираючому, його сім'ї психологічну підтримку. Пацієнт має право на гідну людині смерть: право на застосування всіх сучасних засобів, що зменшують передсмертні страждання: право скористатися морально-психологічною підтримкою сім'ї, родичів, друзів, співробітників, а також духовного служителя будь-якої релігійної віри. Евтаназія, тобто акт навмисного припинення життя пацієнта, зроблена по волі самого пацієнта чи на прохання його близьких вважається неетичною. Фельдшер ШМД повинен з повагою відноситись до померлого пацієнта.

 

Стаття 11. Фельдшер ШМД як учасник наукових досліджень і навчального процесу.

 

В справі самовдосконалення фельдшера ШМД велике значення має вивчення наукової, довідкової медичної літератури. Фельдшери ШМД повинні вміти швидко зорієнтуватися в великій кількості інформації, вибрати з неї головне та необхідне.

 

ЧАСТИНА 3. Фельдшер ШМД І його ПРОФЕСІЯ

 

Стаття 12. Повага до своєї професії.

 

Професійний обов'язок фельдшера ШМД щодо хворого, його родичів та колег по роботі - це комплекс дій, спрямованих на одужання хворого, а також поведінка фельдшера ШМД в конкретній ситуації, які виникають в медичній практиці. Фельдшер ШМД повинен постійно контролювати свої дії, бути пунктуальним, дотримуватись правил особистої гігієни, підтримувати авторитет і репутацію своєї професії. Фельдшер ШМД повинен мати відповідну психологічну підготовку, вміти керувати собою і конкретними ситуаціями в практичній діяльності. Право і обов'язок фельдшера ШМД відстоювати свою моральну відповідальність за провадження, підтримання та покращення професійних стандартів фельдшерської справи. Інтимні стосунки з пацієнтом засуджуються медичною етикою.

 

Стаття 13. Фельдшер ШМД і колеги

 

Фельдшер ШМД повинен поважати своїх вчителів. Для фельдшерів ШМД однією з необхідних умов є культура спілкування в колективі. Фельдшер ШМД повинен поважати колег, зважати на їх погляди, знання, досвід, переконання, бути уважним, чуйним, делікатним, справедливим у стосунках зі своїми колегами. Фельдшери повинні допомагати колегам по професії в міру своїх знань і навичок. Високий професіоналізм є важливим моральним фактором товариських, колегіальних взаємовідносин фельдшера і лікаря. Фельдшер повинен точно і кваліфіковано проводити призначені лікарем медичні втручання. Фельдшер повинен підтримувати авторитет колег серед пацієнтів та населення. У тих випадках, коли Фельдшер стає свідком неправомірних чи помилкових дій колег, він повинен стати на захист інтересів пацієнта шляхом зауваження, попередження, звернення до авторитетних спеціалістів і керівника медичного закладу. Фельдшер повинен поважати давню традицію своєї професії - надавати першу медичну допомогу колегам безоплатно.

 

Стаття 14. Фельдшер ШМД та сумнівна медична практика

 

Фельдшер ШМД повинен використовувати дозволені законодавством методи лікування, повинен захищати інтереси пацієнта, якщо він виявив нелегальну, неетичну та некомпетентну медичну практику. В цьому разі фельдшер має право звернутись за підтримкою в державні органи охорони здоров'я.

 

Таблиця антидотів при отруєнні наркотичними засобами

 

Токсичний засіб	Клінічна картина отруєння	Невідкладна допомога
Омнопон   Морфін   Промедол	При внутрішньому вживанні або парентеральному введенні токсичних доз препарату розвивається коматозний стан, який характеризується значним звуженням зіниці, послабленням реакції на світло, гіперемія шкіри, іноді клонічні судоми. В тяжких випадках порушується дихання і розвивається асфіксія (різка синюшність слизових оболонок, розширення зіниць), серцево - судинна недостатність. Можливо, також, значне зниження артеріального тиску.	Повторне промивання шлунку, навіть при в\в введенні морфіна, форсований діурез, перитональний діаліз. Введення налоксону 3 - 5 мл в\в. в\в: атропін 1-2 мл 0,1% р-ну. Зігрівання тіла. Інгаляція киснем, штучне дихання.

 

 

Внутрішньошкірна проба

 

- Психологічно підготуйте пацієнта, зберіть алергологічний анамнез.

- Вимийте і висушіть руки. Надягніть стерильні рукавички.

- Підготуйте все необхідне для проби.

- Середню третину медіальної поверхні передпліччя обробіть двома стерильними ватними кульками, зволоженими 70% етиловим спиртом, висушіть сухою стерильною ватною кулькою.

- Обробіть гумові рукавички 70% етиловим спиртом.

- Внутрішньошкірно введіть 0,1 мл другого розведення антибіотика. При правильному введенні на місці ін’єкції виникає папула білуватого кольору, яка нагадує лимонну кірочку.

- Після введення розчину антибіотика вийміть голку, але ватку не прикладайте до голки під час її виймання.

- Порекомендуйте пацієнтові протягом 20 хв. не одягати одяг на місце ін’єкції.

- Продезінфікуйте використане оснащення. Вимийте і висушіть руки.

- Результат проби перевірте через 20 хв. За наявності гіперемії, свербежу, висипу реакція вважається позитивною. У такому випадку пацієнта обов’язково покажіть лікареві і зробіть позначку у відповідному документі.

 

Запам’ятайте! Деякі алергени при проведенні алергійної діагностичної проби можуть спричинювати тяжкі ускладнення (анафілактичний шок), тому перед проведенням діагностичної проби необхідно ретельно зібрати алергологічний анамнез. Простежте, щоб у разі позитивної проби лікар відмінив призначення препарату пацієнтові.

 

Кровопускання.

Оснащення. Стерильні: маска, гумові рукавички, серветки, ватні кульки, шприц. Набір медикаментів для профілактики СНІДу, кровоспинний затискач, 70% етиловий спирт, ножиці, пінцет; інші: фартух. 6% розчин перекису водню, захисні окуляри, джгут, градуйований флакон, клейонка, лоток ниркоподібний.

- Психологічно підготуйте пацієнта.

- Одягніть поліетиленовий фартух.

- Здійсніть гігієнічне миття рук.

- Одягніть стерильну маску.

- Обробіть руки 70% етиловим спиртом і надягніть стерильні рукавички.

- Запропонуйте пацієнтові лягти на спину. Голову повернути в протилежний від ділянки кровопускання бік і надати руці максимального розгинання, для чого під ліктьовий суглоб підкладіть тверду клейончасту подушечку, під руку підстеліть пелюшку.

- Створіть штучний венозний стаз (накладіть гумовий джгут через прокладку), попросіть пацієнта кілька разів стиснути і розтиснути кулак. При цьому рука пацієнта повинна набути синюшного кольору, але пульс на променевій артерії має пальпуватись.

- Виберіть найоб’ємнішу і найменш рухливу вену.

- Двічі обробіть місце пункції знизу вверх стерильними ватними кульками, зволоженими 70% етиловим спиртом, висушіть сухою стерильною ватною кулькою.

- Обкладіть місце пункції стерильними серветками.

- Виконайте венопункцію.

- Отримавши необхідну кількість крові (300-500 мл), попросіть пацієнта розтиснути кулак і зніміть джгут.

- Прикладіть до місця венопункції стерильну ватну кульку і швидким рухом вийміть голку з вени.

- Попросіть пацієнта зігнути руку в ліктьовому суглобі на 3-5 хв.

- Покладіть використаний шприц в посудину із дезінфекційним розчином.

- Пацієнтові надайте положення лежачи в ліжку на 2 год. і попередьте, щоб він дотримувався ліжкового режиму протягом доби.

- Продезінфікуйте використане оснащення.

- Вимийте і висушіть руки.

-Зробіть позначку про виконання маніпуляції у відповідному медичному документі.

 

Від’єднання системи

 

- Перекрийте течію рідини затискачем.

- Зніміть із шкіри смужку лейкопластиру.

- До місця пункції прикладіть стерильну ватну кульку і швидким рухом витягніть голку.

- Запропонуйте пацієнтові фіксувати місце пункції протягом 5 хв., шляхом згинання руки в ліктьовому суглобі. Якщо пацієнт перебуває в непритомному стані, то фіксуйте місце пункції самі або на місце пункції накладіть стерильну серветку і закріпіть її бинтом навколо руки.

- Продезінфікуйте використане оснащення.

- Вимийте і висушіть руки.

- Зробіть відмітку про виконання інфузії.

 

 

Загальні правила.

Вибір місця для встановлення ПВК:

- Дистальні вени пунктируйте в першу чергу, потім венепункцію проводьте проксимальніше місця попереднього втручання;

- Використовуйте вени на недомінантній стороні;

- Для встановлення ПВК використовуйте сторону, протилежну стороні хірургічного втручання.

 

Намагайтеся уникати встановлення ПВК у:

- Вени нижніх кінцівок;

- Вени в області суглобних згинів;

- Близькі до артерій і глибоко розташовані вени;

- Серединну ліктьову вену, що використовується для забору крові на дослідження;

- Малі видимі поверхневі вени (які не пальпуються);

- Вени, що раніше піддавалися катетеризації;

- Ламкі та склерозовані вени;

- Інфіковані ділянки.

 

При виборі відповідного катетера слід брати до уваги:

- Стан і швидкість кровотоку в доступній вені (катетер ніколи не повинен цілком закривати просвіт вени);

- Довжина ПВК не повинна перевищувати довжину прямого відрізка вени, яка пунктирується;

- Індивідуальні анатомічні особливості пацієнта;

- Необхідну швидкість інфузійного потоку (чим більша швидкість, тим більшого діаметру повинна бути вена);

- Речовини, що вводяться(сильнодіючі ліки і/чи розчини. Що викликають подразнення інтими, повинні вливатися у вени з високою швидкістю кровотоку для достатнього розведення);

- Можливу тривалість інфузії (катетер меншого розміру менше подразнює стінку вени і тому може знаходитись в судинному руслі довше).

 

Техніка встановлення ПВК.

- Накладіть джгут вище місця передбачуваної пункції.

- Ретельно продезінфікуйте місце передбачуваної венепункції і ділянки шкіри, що прилягають до неї за допомогою антисептика. Дайте антисептику висохнути (протягом 1-3 хв.) не доторкайтеся до даної ділянки.

- Переконайтеся, що пакунок і його вміст не ушкодженні. Перевірте, чи не перевищений термін придатності, надягніть захисні рукавички, розгорніть "крильця" катетера. Надійно захопіть ПВК трьома пальцями.

- Зробіть венепункцію, як звичайно, під невеликим кутом, надходження крові в камеру візуалізації свідчить про перебування голки -провідника в просвіті судини.

- Просуньте катетер вказівним пальцем на кілька міліметрів вперед у вену, утримуючи при цьому голку за вертикальну пластинку. Переконайтеся у відсутності опору при просуванні катетера у вену. Зніміть джгут, ніколи повторно не встановлюйте голку під час перебування катетера у вені. Це може призвести до ушкодження його стінок.

- Для запобігання витіканню крові з катетера вільною рукою з зусиллям притисніть вену, яку пунктируєте, на кілька сантиметрів вище місця передбачуваного перебування кінця катетера. Переконавшись у відсутності опору, просуньте катетер уперед на необхідну глибину, при цьому голка, утримувана середнім та великим пальцями, частково вийде з катетера, що дозволить вам без зусиль витягти її цілком. Заберіть палець з судини, що фіксується для відновлення кровообігу. Приєднайте інфузійну систему чи установіть заглушку на катетер. Попередньо промивши його ізотонічним розчином натрію хлориду.

- Зніміть заглушку великим і середнім пальцями, просуваючи при цьому голку уперед вказівним пальцем. Помістіть голку в контейнер для утилізації. Ніколи не намагайтеся знову встановити голку в захисний ковпачок.

- Зафіксуйте катетер на поверхні шкіри пацієнта за допомогою лейкопластиру.

- Захистіть місце венепункції. Використовуйте стерильний марлевий бинт чи спеціальну стерильну пов’язку.

 

Догляд за ПВК.

- Необхідно щодня оглядати місце встановлення катетера для своєчасного виявлення перших ознак інфікування;

- Вологі чи забруднені пов’язки необхідно змінювати в обов’язковому порядку;

- Почервоніння і набряклість тканин у місці встановлення катетера свідчать про локальну запальну реакцію і вказують на необхідність термінового видалення ПВК;

- Під час проведення маніпуляцій з ПВК і інфузійною системою дуже важливо уникати їх забруднення і суворо дотримуватись правил асептики;

- Час встановлення катетера повинен бути письмово зафіксований; ПВК необхідно змінювати кожні 48-72 год., інфузійну систему - кожні 24-48 год.

- Для промивання катетерів використовують ізотонічний чи з гепарином ізотонічний розчин натрію хлориду.

 

Можливі ускладнення та їх профілактика.

Гематома - це скупчення крові в тканинах. Гематома може утворюватися в результаті виливання крові із судини в тканини, що прилягають до місця встановлення катетера, це може відбутися внаслідок невдалої пункції вени безпосередньо в момент встановлення ПВК або у результаті наступного видалення катетера. Для того, щоб уникнути утворення гематоми, обумовленої встановленням ПВК, необхідно забезпечити наповнення вени, а також ретельно вибрати місце встановлення катетера. Не робіть венепункцію судин, що слабо контуруються. Утворення гематоми при видаленні катетера можна уникнути, якщо притиснути місце венепункції протягом 3-4 хвилин після видалення ПВК. Також можна підняти кінцівку.

Інфільтрація утворюється в тому випадку, якщо лікарські речовини або розчини, що вводяться, надходять під шкіру, а не у вену. Проникнення в тканину деяких розчинів, таких як гіпертонічний, лужний або розчин цитостатиків, може викликати некроз тканин. Тому дуже важливо виявити інфільтрацію на ранніх стадіях. При виникненні перших ознак інфільтрації варто негайно видалити ПВК. Щоб уникнути інфільтрації, використовуйте гнучкі капілярні катетери і ретельно їх фіксуйте. Використовуйте турнікет для стабілізації катетера, якщо останній встановлений у місці згину. Перевіряйте, чи не знизилася температура тканин,а також наявність набряку навколо місця введення катетера.

Тромбоемболія розвивається у випадку, якщо кров’яний згусток на катетері чи стінці вени відривається і з кровотоком просувається до серця або системи легеневого кровообігу. Ризик утворення тромбів може бути істотно знижений шляхом застосування катетера малого розміру, що постійно забезпечує задовільний кровоток навколо катетера. Уникайте встановлення ПВК у вени нижніх кінцівок, тому що в цьому випадку ризик тромбоутворення вищий. У випадку припинення інфузії, обумовленої утворенням кров’яного згустку на кінці катетера, його варто видалити і встановити новий, відповідно до схеми зміни місця його встановлення. Промивання обтурованого тромбом катетера може призвести до відриву згустку і міграції його в напрямку серця.

Повітряна емболія може виникнути при проведенні будь-якого виду внутрішньовенної терапії. Однак при периферичній катетеризації ризик виникнення повітряної емболії обмежений позитивним периферичним венозним тиском. Негативний тиск може утворитися в периферичних венах за умови, якщо місце встановлення катетера знаходиться вище рівня серця. Повітря повинне бути цілком видалене із усіх заглушок і елементів інфузійної системи перед її приєднанням до ПВК. Необхідно роз’єднати інфузійну систему і ПВК, перш ніж флакон з рідиною, що вводиться, чи розчином цілком спорожниться. Також можливо видалити повітря, опустивши вихідний отвір системи нижче рівня флакона з інфузійним розчином і зливши деяку кількість розчину, тим самим припинивши надходження повітря в інфузійну систему. Крім того, важливу роль у попередженні повітряної емболії грає надійна фіксація всіх з’єднань Луер-Лок.

Флебіт - запалення вени, що може виникнути внаслідок хімічного чи механічного подразнення або інфекції. Крім запалення може сформуватися також тромб, що призводить до розвитку тромбофлебіту. Серед усіх факторів, що сприяють розвитку флебіту (таких як розмір катетера, місце венепункції і т.д.), особливо важливими є тривалість перебування катетера у вені і тип рідини, що вводиться. Першими ознаками виникнення флебіту є почервоніння і біль у місці перебування катетера. На більш пізніх стадіях спостерігаються набряклість і утворення "венозного тяжу",що пальпується. Підвищення температури шкіри у місці встановлення катетера може свідчити про наявність локальної інфекції. В особливо тяжких випадках еритема поширюється більш ніж на 5 см проксимальніше місця перебування кінця катетера, при цьому в місці встановлення катетера і при видаленні його відзначається виділення гною. Це може призвести до гнійного флебіту і/чи септицемії, що є одними з найтяжчих ускладнень внутрішньовенної терапії й обумовлюють високий рівень смертності. При виникненні гнійного флебіту чи септицемії необхідно взяти на дослідження культуру крові і вжити невідкладних заходів.

 

Для попередження флебіту:

- Використовуйте асептичну техніку встановлення катетера;

- Вибирайте мінімально можливий діаметр катетера для досягнення необхідних обсягів в/в терапії;

- Попереджуйте рух катетера у вені шляхом надійної фіксації;

- Розчиняйте лікарські речовини адекватно і вводьте їх зі швидкістю, що рекомендується;

- Регулярно змінюйте місце встановлення катетера (кожні 48-72 год.)

 

 

Видалення катетера.

Ретельно вимийте руки. Зніміть усі фіксуючі пов’язки. Не використовуйте ножиці, тому що це може призвести до розсічення катетера і емболії зрізаною ділянкою катетера. Накрийте місце встановлення катетера сухою стерильною марлевою серветкою. Видаліть катетер, притисніть місце, де знаходився катетер, протягом 3-4 хв. чи довше. Переконайтеся, що кровотечі немає. Підніміть руку пацієнта, якщо кровотеча продовжується. Якщо необхідно, накладіть стерильну пов’язку на ділянку, де знаходився катетер. Завжди перевіряйте цілість вилученого катетера.

Зондування шлунка.

Показання:

- Взяття шлункового соку

- Аспірація вмісту шлунка

- Декомпресія шлунка

- Промивання шлунка

- Ентеральне харчування хворого.

 

Необхідні інструменти:

- Шлунковий зонд

- Вазелін чи інший стерильний засіб для змащування

- Гумові рукавички

- Шприц

- Фонендоскоп

 

Постановка банок.

 

- Поставте біля хворого лоток з усім, що потрібне для того, щоб поставити банки.

- Звільніть потрібну ділянку тіла від одягу.

- Змастіть тонким шаром вазеліну цю ділянку шкіри.

- Намотану на металевому стрижні вату змочіть 90% етиловим спиртом або ефіром, злегка відтисніть о шийку флакону, закрийте флакон корком.

- Запаліть факел, швидким рухом на мить внесіть полум’я в банку на відстані 10-15 см від шкіри, після чого банку швидко прикладіть до тіла. Унаслідок створеного вакууму банка щільно фіксується на тіло.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: Полум’я має нагріти повітря в банці, не перегріваючи її країв, щоб не стався опік шкіри.

- Поставте потрібну кількість банок на відстані 2-3 см. одна від одної.

- Перевірте, щоб банки добре трималися на шкірі, прикрийте хворого рушником або пелюшкою, а зверху ковдрою.

- Через 8-10 хв. зніміть банки. Для цього однією рукою банку нахиліть на бік, а пальцями другої руки з протилежного боку надавіть на шкіру біля краю банки. При цьому утворюється щілина в яку проникає повітря, в результаті чого банка відстає від тіла.

- Ватним тампоном зі шкіри зітріть залишки вазеліну.

- Місця крововиливів обробіть 90% етиловим спиртом.

- Хворого накрийте ковдрою і запропонуйте полежати 30-40 хв.

 

Постановка гірчичників.

 

- Гірчичники змочіть теплою водою безпосередньо перед використанням і прикладіть до потрібної ділянки тіла, краще через полотно, тим боком, який вкритий гірчицею.

- Тепло закутайте хворого. Дія придатних гірчичників проявляється через декілька хвилин пекучим болем.

- Тривалість процедури –10-20 хв.

- Після закінчення процедури зніміть гірчичники. Якщо гірчичники прикладали безпосередньо на оголену шкіру, то знявши їх, промийте ці ділянки тампоном, ледь змоченим водою, витріть насухо та тепло закутайте хворого.

Прийом та здача чергування.

Прийом та передача зміни проводиться для того, щоб зміна, яка заступає на чергування мала інформацію про стан обладнання та апаратури, за які несе відповідальність, про наявність медикаментів.

Послідовність дій.

- Заступивши на чергування, прийняти інформацію за добу, що минула.

- Перевірити наявність та робочий стан всієї апаратури. Вона вважається перевіреною, якщо пройшла тестування в присутності персоналу, який здає зміну, і персоналу, який приймає.

- Перевірити наявність медикаментів для надання екстреної медичної допомоги.

- Перевірити правильність оформлення документації попередньою зміною.

- Уважно перевірити виконання та дотримування правил санітарно-епідемічного режиму на підстанції.

- На оперативній нараді в присутності зав. підстанції, старшого фельдшера, лікарів, фельдшерів та молодших медичних сестер обговорюються події та робота попередньої доби та розглядається план роботи на поточний робочий день.

 

В КМСШМД

Весь медичний інструментарій відразу після використання знезаражується.

Для дезінфекції використовуються деззасоби, які пройшли державну реєстрацію в установленому порядку в Україні, регламенти на які затверджені Головним державним санітарним лікарем України або його заступником.

Дезінфекцію проводять в закритих ємностях при повному зануренні інструментів в розчин дезінфектантів.

Після дезінфекції інструменти багаторазового використання піддають передстерилізаційній очистці і стерилізації.

В тих випадках, коли для дезінфекції використовуються засоби, в регламентах яких дозволено суміщення процесів дезінфекції і передстерилізаційної очистки (напр.: „Дезефект”, „Бланідас Актив”, „Вернедор”), після закінчення дезінфекції кожний виріб за допомогою щітки миють в розчині протягом 0,5 хвилин і ополіскують проточною, а потім дистильованою водою.

В решті випадків передстерилізаційну очистку проводять засобами, призначеними для цього (напр.: „Біомий”, миючий розчин з 0,5% перекису водню і 0,5% синтетичного миючого засобу типу „Лотос”).

Всі розчини і компоненти для їх приготування повинні мати етикетки з указаною назвою, на ємностях з робочим розчином багаторазового використання вказують дату приготування.

Перевірка якості передстерилізаційної очистки інструментів проводиться шляхом постановки проб на наявність залишків крові і повноту відмивання виробів від лужних компонентів синтетичних миючих засобів.

Контролю підлягають 1% від кожного найменування виробів, оброблених за добу, але не менше 3-5 одиниць.

Якість відмивання інструментів від залишків крові оцінюють за допомогою азопірамової проби.

Розчин азопіраму може зберігатися в щільно закритому флаконі в темноті при 4^оС (в холодильнику) 2 місяці; в темноті при кімнатній температурі (18-23^оС) не більше 1 місяця.

Безпосередньо перед постановкою проб готовлять робочий розчин, змішуючи рівні об’ємні кількості азопіраму і 3% перекису водню.

Робочий розчин азопіраму повинен бути використаний протягом 1-2 годин.

При постановці азопірамової проби в присутності слідів крові негайно, але не пізніше, чим через 1 хвилину з’являється спочатку фіолетове, яке швидко протягом декількох секунд переходить в рожево-бузкове, або буровате забарвлення.

Азопірам, крім слідів крові, виявляє наявність на виробах залишкових кількостей окислювачів (хлорміських деззасобів, прального порошку з відбілювачем і інших), а також іржі і кислот.

При наявності на виробах, що контролюють, іржі і хлорміських окислювачів спостерігається буровате забарвлення реактиву.

Фенолфталеїнова проба проводиться на повноту відмивання від лужних компонентів синтетичних миючих засобів.

Спиртовий розчин фенолфталеїну може зберігатися у флаконі з притертою кришкою в холодильнику протягом 1 місяця.

При постановці фенолфталеїнової проби про наявність на виробах залишкових кількостей лужних компонентів миючого розчину свідчить поява можуть визвати її пошкодження.

Стерилізації підлягають всі вироби, що торкаються до ураженої поверхні, контактують з кров’ю або ін’єкційними препаратами, і окремі види медичного інструментарію, які в процесі експлуатації торкаються до слизової оболонки і можуть визвати її пошкодження.

Терміни зберігання виробів, простерилізованих паровим методом в біксах, без фільтрів в упаковці і з бязі або з одношарового крафт-паперу дорівню