Медичним працівникам та технічному персоналу

 

- Напальчники з розрахунку 1-2 на кожного працівника;

- Лейкопластир - 1 котушка;

- Ножиці - 1 пара;

- Спирт етиловий 70% - ний 50 мл;

- Тюбик- крапельниця з 30% - ним розчином альбуциду - 1-2 шт.;

- 5% - ний спиртовий розчин йоду;

- 3% - ний розчин перекису водню;

- Рукавички гумові - 3 пари;

- Наважки деззасобів:

- хлорамін 30,0

- хлорцин 30,0

- санідез

- по 3 шт. кожного (зберігати окремо);

- ємкість для розведення деззасобів - 1 шт.

Якщо контакт з кров`ю, біологічними рідина­ми чи біоматеріалами супроводжувався порушенням цілісності шкі­ри (уколом, порізом), то потерпілий повинен:

- зняти рукавички робочою поверхнею усередину;

- ретельно вимити руки з милом під проточною водою;

- ушкоджене місце обробити одним із дезінфектантів (70%-ним розчином етилового спирту, 5%-ною настоянкою йоду при порізах, 3%-ним перекисом водню);

- на рану накласти пластир, надіти напальник;

- при потребі продовжувати роботу одягти нові гумові рукавички;

- терміново повідомити керівництво лікувально-профілактичного закладу про аварію для її реєстрації та проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції.

 

У разі забруднення кров`ю, біологічними рідинами, біоматеріалами без ушкодження шкіри:

- ретельно вимити руки з милом під проточною водою;

- обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70%-ним розчином етилового спирту, 3%-ним розчином перекису водню, 3%-ним розчином хлораміну);

- промити водою з милом і вдруге обробити спиртом.

 

У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на слизові оболонки:

- ротової порожнини - прополоскати її 70% розчином етилового спирту;

- порожнини носа - закапати ніс 30% розчином

- альбуциду;

- очей - промити очі водою (чистими руками), закапати 30% розчином альбуциду.

 

У разі попадання крові, біологічних рідин, біоматеріалу на халат, одяг:

- одяг зняти і замочити в одному з дезрозчинів;

- шкіру рук та інших ділянок тіла при їх забрудненні через одяг протерти 70% розчином етилового спирту, а потім промити водою з милом і повторно протерти спиртом;

- забруднене взуття двічі протерти ганчіркою, змоченою у розчині одного з дезінфекційних засобів.

В усіх лікувально-профілактичних закладах ведеться форма 108-0 «Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом».

Відповідальність за ведення вказаного журналу та обов’язок проводити співбесіди з медперсоналом про загрозу інфікування покладають на голову режимної комісії.

 

Заповнення вищезазначеної форми облікової звітності.

Аварією слід вважати уколи, порізи, забруднення слизових та шкірних покривів кров’ю та іншими біологічними речовинами.

Реєстрація аварій проводиться у встановленому порядку за добровільною згодою потерпілого.

Облікова форма заповнюється розбірливо завідувачами відділеннями. Відповідальність за її ведення покладається особисто на головного лікаря ЛПЗ.

 

- Порядковий номер.

- Дата та час аварії заповнюється словами з зазначенням годин і хвилин.

- Характер аварії (ушкодження, укол, поріз, попадання біоматеріалу на шкіру, слизові оболонки та інші)

- Робота, яка виконувалась під час аварії.

- Прізвище, ім’я, по батькові потерпілого заповнюється на підставі паспортних даних.

- Джерело зараження. Вид матеріалу, що інфікує (кров та її продукти, амніотична рідина чи інші біологічні рідини).

- Особистий код чи прізвище, ім’я, по-батькові особи (за її згодою), якій належав цей біологічний матеріал.

Ці відомості підписуються завідувачем підстанції або іншою уповноваженою особою. А також головою (членом) режимної комісії.

Журнал підписується головою режимної комісії 1 раз на місяць із зазначенням дати.

РОЗДІЛ VIII Невідкладні стани

Непритомність.

Непритомність – короткотривала втрата свідомості, зумовлена гострим недокрів’ям головного мозку, що виникло внаслідок психогенного або рефлекторного впливу на регуляцію кровообігу.

 

Причини – переляк, сильні емоції, вигляд крові, сильний біль, інтоксикація, інфекція, крововтрата, різка зміна положення тіла.

 

Клінічно проявляється запамороченням, дзвоном у вухах, нудотою, короткотривалою (до 1хв.) втратою свідомості, хворий різко блідне, вкривається потом, пульс уповільнюється.

 

Невідкладна допомога:

 

- Надати хворому зручне горизонтальне положення, піднявши нижні

- кінцівки під кутом 30-45^о.

- Забезпечити вільне дихання – розстебнути комір, пояс, зняти стискаючий одяг, провітрити приміщення.

- Дати вдихнути рідину, яка подразнює верхні дихальні шляхи (нашатирний спирт, оцет), збризнути обличчя і груди холодною водою, поплескати по щоках рукою або змоченим у холодній воді рушником.

- Ввести підшкірно 1 мл 10% розчину кофеіну, при потребі- 1 мл 1% розчину мезатону, 0,5-1,0 мл 0,1% розчину атропіну.

- При тривалій непритомності розтерти верхні і нижні кінцівки, обкласти хворого грілками, після відновлення свідомості напоїти гарячим чаєм,заспокоїти.

Колапс.

 

Колапс – гостровиникаюча судинна недостатність, яка характеризується падінням судинного тонусу та зменшенням об’єму циркулюючої крові і проявляється різким зниженням артеріального та венозного тиску, ознаками гіпоксії головного мозку і пригніченням життєво важливих функцій.

Причини – гіповолемія (кровотеча, депонування крові), надниркова недостатність, больовий синдром, інфекційні захворювання, часто серцева слабість.

Клініка: характерно раптове погіршення стану людини: виникає різка блідість шкіри з мармуровим відтінком, тіло вкривається холодним потом, з’являється ціаноз губ. Температура знижена, свідомість затьмарена або відсутня. Дихання часте, поверхневе, відзначається тахікардія. Тони серця гучні, хлопаючі, вени спадаються.

Тяжкість стану відповідає ступеню зниження артеріального тиску.

Невідкладна допомога:

- Центральне місце у терапії колапсу займає відновлення об’єму циркулюючої крові. З цією метою внутрішньовенно крапельно вводять ізотонічний розчин натрію хлориду, поліглюкін, реополіглюкін,.

- Одночасно з інфузійною терапією призначають глюкокортикоїди (преднізолон 0,5-1,0 мг/кг чи гідрокортизон –3,5 мг/кг).

- Внутрішньовенно крапельно дофамін.

- Інгаляція зволоженого кисню.

- Паралельно в комплекс заходів включають лікувальні заходи, направлені на ліквідацію основного захворювання.

Анафілактичний шок.

Анафілактичний шок – це алергічна реакція негайного типу у відповідь на введення лікарських препаратів, сироваток, вакцин, а також на укуси комах чи змій.

Клінічно проявляється свербінням чи гіперемією шкіри, висипанням, сильними слизовими виділеннями з носа, відчуттям жару, “страху смерті”, збудженням або депресією. головним болем, стисненням за грудиною, ядухою, різким падінням артеріального тиску, нитковидним пульсом, судомами.

Невідкладна допомога:

1. Негайно припинити подальше поступання в організм алергізуючих речовин, накласти джгут проксимальніше місця ін’єкції або укусу комах; місце введення алергена обколоти 0,1% розчином адреналіну гідро хлориду. У випадку потрапляння алергізуючих речовин на слизові (ніс або очі) слід промити їх проточною водою та закапати розчином адреналіну, при вживанні харчового алергена через рот – необхідно промити шлунок, дати проносне;

2. Хворого вкладають так, щоб виключити западання язика та аспірацію блювотних мас.

3. Хворого зігріти, забезпечити доступ свіжого повітря.

4. Внутрішньовенне краплинне введення 1 мл 0,1% розчину адреналіну на 100-200 мл 5% розчину глюкози.

5. Негайно ввести глюкокортикоїди (преднізолон, гідрокортизон) внутрішньовенно.

6. Внутрішньовенне струминне, потім краплинне введення глюкокортикоїдів (преднізолон, гідрокортизон, дексаметазон).

7. Трансфузія реополіглюкіну, глюкозосольових розчинів, введення серцевих глікозидів, антигістамінних препаратів(тавегіл, супрастин).

8. Для усунення бронхоспазму внутрішньовенно вводять 2% розчин еуфіліну. Паралельно проводять аспірацію слизу з верхніх дихальних шляхів, проводять оксигенотерапію.

9. У разі гострого набряку трахеї та загрози асфіксії – негайно вдаються до інтубації або трахеостомії. При неефективності дихання – штучна вентиляція легень.

10. Для усунення судомного синдрому у вену вводять 2-4 мл 0,5% розчину сібазону.

11. З метою зменшення судинної проникливості застосовують 5-10% розчин аскорбінової кислоти та 10% розчин хлориду кальцію, які вводять внутрішньовенно.

12..Закритий масаж серця, штучна вентиляція легень при необхідності.

 

Отруєння.

Отруєння – патологічний стан, який виникає при взаємодії живого організму і отрути. Отрутою є будь-яка речовина, яка викликає порушення фізіологічних функцій організму. Токсичний ефект залежить від дози, концентрації, швидкості введення отрути, шляху проникнення, стану організму. Харчове отруєння виникає при вживанні недоброякісної, інфікованої їжі, отруйних грибів. Клінічно проявляється інтоксикаційним синдромом та розладами шлунково-кишкового тракту.

Невідкладна допомога:

1. Припинення контакту потерпілого з отруйною речовиною:

а) при інгаляційних отруєннях – вивести з небезпечного приміщення, попередньо знявши верхній одяг;

б) при попаданні токсичної речовини на шкіру чи слизові – видалити отруту змиванням великою кількістю проточної води;

в) у випадку укусу комах чи тварин, введення лікарських препаратів, на ці місця накладають міхур з льодом, вводять у місце надходження отрути 0,1% розчин адреналіну і 2-3 мл 0,5% розчину новокаїну.

2. При харчовому отруєнні шлунок промивають 0,5-1% розчином натрію гідрокарбонату або ізотонічним розчином натрію хлориду через зонд.

Різниця між введеною речовиною і кількістю промивнихвод допускаєтьсядо 400 мл.

3. Після промивання шлунка всередину дають сольове проносне, ентеросорбенти (активоване вугілля, ентеросгель, полісорб), паралельно ставлять очисну клізму.

4. Дезінтоксикаційна терапія – альбумін, плазма.

5. Регідратаційна терапія – пероральна за допомогою водних (5% глюкоза, переварена вода, відвари трав, ізюму, моркви, рису та ін.) та сольових розчинів (регідрон, ораліт, ізотонічний розчин); парентеральна - у вигляді глюкозо-сольових, гемодинамічних розчинів (10% глюкоза, розчин Рінгера, дисоль, трисоль, поліглюкін, реополіглюкін та ін.)

6. При необхідності – форсований діурез.

7. Антидотна терапія, коли точно встановлено, якою речовиною викликане отруєння.

8. Гемодіаліз із використанням апарату “штучна нирка”.

- Гемотрансфузія.