Економічна безпека підприємства

Економічна безпека підприємства - це захищеність його діяльності від негативного впливу зовнішнього середовища, а також здатність швидко усунути виниклі загрози або пристосуватися до наявних умов, що негативно впливають на його діяльність. Зміст цього поняття вклю­чає систему заходів, що забезпечують конкурентостійкість і економічну стабільність підприємства, а також сприяють підвищенню рівня добро­буту працівників.

Отже, якщо стратегічний потенціал підприємства в існуючому вигляді вичерпав можливості пристосуватися до зростаючої нестабільності зовніш­нього середовища у рамках сталої місії, то можна говорити про загрозу еко­номічної безпеки підприємства. Ця загроза може виявлятися у вигляді втрати рівня конкурентного статусу підприємства, істотного погіршен­ня його фінансового стану або втрати позитивного іміджу підприємства.

Рівень економічної безпеки підприємства залежить від того, наскільки ефективно його керівництво і спеціалісти будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Джерелами негативного впливу на економічну безпеку підприєм­ства можуть бути:

- свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання;

- збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на рин­ках даного підприємства, наукові відкриття й технологічні роз­робки, форсмажорні обставини тощо).

Негативні впливи на економічну безпеку можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер. Об'єктивними вважаються такі негативні впли­ви, які виникають незалежно від волі конкурентного підприємства або його окремих працівників. Суб'єктивні впливи мають місце через нее­фективну роботу підприємства в цілому або окремих його працівників.

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тому, щоб гарантувати його постійне стабільне і максимально ефективне функціонування, а також високий потенціал розвитку в майбутньому. До основних функціональних цілей економічної безпеки підприємства належать:

- забезпечення ефективної роботи, фінансової стійкості та незалежності;

- забезпечення технологічної незалежності й досягнення високої
конкурентоспроможності технічного потенціалу;

- досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

- досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу;

- мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господар­ської діяльності на стан навколишнього середовища;

- якісна правова захищеність;

- забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємни­ці й досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

- ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

Для запобігання загрози втрати економічної безпеки підприємства необхідно постійно враховувати весь спектр численних факторів, від яких залежить живучість підприємства.

До факторів гарантування економічної безпеки підприємства належать:

1. Ступінь адаптивності стратегічного потенціалу підприємства, що визначається не тільки внутрішніми, а й зовнішніми впливами. В першу чергу, такий вплив виникає через попит на продукцію підприємства, мін­ливість якого зумовлена комплексом причин економічного, політичного, демографічного та соціально-культурного характеру. На адаптивність стратегічного потенціалу підприємства впливає також кон'юнктура, що складається на ринках матеріальних ресурсів, фінансових ринках, рин­ках робочої сили, інформації, послуг тощо.

Це означає, що, як і всяка система, стратегічний потенціал підприємства має граничні можливості адаптації до умов виробництва, що змінюються. Наявність таких граничних можливостей адаптації зумовлена періодичною потребою в технічному переозброєнні і реконструкції підприємства, відновленні чи підвищенні рівня кваліфікації його персоналу, зміні стратегічних зон господарювання, а можливо, і в зміні виду діяльності.

2. Залежність підприємства від інтенсивності кооперованих його
зв’язків із постачальниками різного роду ресурсів. Ідеться про залежність підприємства від стабільності постачань необхідних ресурсів як з
погляду якості ресурсів, що поставляються, так і повноти та своєчасності цих постачань.

3. Охорона комерційної таємниці підприємства, з одного боку, і нагромадження інформації про можливе втручання інших економічних агентів у діяльність підприємства — з другого.

Поширення конфіденційної інформації за межі підприємства може завдати йому істотної шкоди. Одночасно з охороною комерційної таєм­ниці підприємство повинно організовувати збір, нагромадження й оброб­ку інформації про діяльність реальних і потенційних конкурентів, що можуть вплинути на існуючий статус фірми.

4. Ступінь можливого ризику прийнятих рішень. Економічна безпе­ка підприємства практично визначається здатністю керівництва вміло ризикувати при прийнятті стратегічно важливих для майбутнього під­приємства рішень. Необхідно постійно порівнювати можливі виграші й витрати. Як свідчить практика, імовірність роботи без ризику надзви­чайно мала. Крім того, необхідно пам'ятати і про можливі наслідки реа­лізованих рішень у майбутньому для самого підприємства, а також і для регіону країни, у першу чергу екологічних.

Важливо попадати в зону допустимого ризику, тобто в зону, де вели­чина можливих втрат від прийняття того чи іншого рішення не переви­щує величини прогнозованого прибутку.

Широкий спектр проблем, із якими пов'язана економічна безпека підприємства, потребує їх системної класифікації за такими видами: тех­нологічна, ресурсна, фінансова та соціальна безпека.

Технологічну безпеку характеризують чинники:

- ступінь спрацювання основних виробничих засобів;

- завантаження спеціалізованого устаткування;

- доступ до "ноу-хау";

- частка витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

- введення в дію нових основних виробничих засобів;

- середня зарплата наукового працівника за місяць.

Для ресурсної безпеки характерні параметри:

- забезпеченість виробництва основними видами ресурсів;

- коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами;

- можливість заміни та якість ресурсів.

Для фінансової безпеки характерні:

- динаміка обсягів виробництва й чистого прибутку;

- розмір заборгованості;

- частка на ринку;

- наявність та частка державних інвестицій;

- рівень рентабельності;

- капіталовкладення;,

- довгострокові кредити.

Соціальну безпеку характеризують такі параметри:

- розмір мінімальної заробітної плати;

- середня заробітна плата одного середньо-облікового працівника;

- чисельність працівників, заробітна плата яких нижча від прожиткового мінімуму;

- заборгованість із заробітної плати;

- питома вага заробітної плати в ціні продукції (робіт, послуг);

- витрати сім'ї працівника на харчування;

- темпи скорочення чисельності персоналу;

- тривалість робочого тижня.

Усі перелічені параметри діють у тісному взаємозв'язку й взаємо-обумовленості.

Конкретними кроками на шляху зміцнення економічної безпеки українських підприємств можуть бути:

- у рамках технологічної безпеки — створення нових організацій­но-виробничих структур; використання лізингу; активна участь у міжнародних виставках, семінарах та впровадження передового світового досвіду;

- у рамках ресурсної безпеки — вдосконалення систем розрахун­ків; підвищення продуктивності праці; збільшення капіталов­кладень у ресурсозбереження; стимулювання „ресурсного” на­прямку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;

- у рамках фінансової безпеки - застосування принципу дотри­мання критичних строків кредитування; створення інформацій­ного центру з дебіторської та кредиторської заборгованості; ство­рення в структурі інформаційного центру спеціальної групи фінансових працівників, яка б контролювала нарахування та сплату податків і зборів;

- у рамках соціальної безпеки — наближення рівня оплати праці до показників розвинутих країн; залучення робітників до управ­лінських функцій; підвищення кваліфікації працівників; заці­кавленість адміністрації підприємства в працевлаштуванні без­робітних; розвиток соціальної інфраструктури підприємства; підвищення матеріальної відповідальності працівників за результати своєї праці.

Таким чином, формування необхідного рівня економічної безпеки підприємства включає етапи:

- формування ефективних факторів виробництва (нового устаткування, кваліфікованої робочої сили і т. д.);

- виробництво продукції з урахуванням потреб ринку, підвищення її якості та дизайну;

- вибір надійних постачальників сировини, матеріалів, енергоносіїв;

- проведення приватизації;

- надійний захист власних комерційних таємниць;

- зміна, в разі необхідності, керівництва підприємства.

Для здійснення заходів із досягнення належної економічної безпеки слід визначити обсяг ресурсів і мобілізувати внутрішні й зовнішні їх джерела (продаж частини майна, розпродаж продукції, яка не реалізова­на, отримання кредиту).