Управління запасами матеріальних ресурсів на підприємстві

Найбільша частка витрат підприємства, пов'язаних з фор­муванням запасів припадає на поточний запас, розмір якого залежить від тривалості періоду між двома черговими постав­ками. Тому велике значення має встановлення оптимального строку поставок ресурсів на підприємство.

Кошти, спрямовані на формування запасів товарно-мате­ріальних цінностей, не тільки не приносять підприємству при­бутку, а навпаки - в умовах дефіциту оборотних засобів зму­шують підприємство брати кредити і нести додаткові витрати на сплату банківських відсотків. Такі додаткові витрати призводять до подорожчання продукції та зниження конкуренто­спроможності підприємства на ринку. Виникає проблема оптимізації таких параметрів створення запасів, як розмір партії поставки, інтервал між постачанням ресурсів, вартість збері­гання окремих видів матеріальних ресурсів, її розв'язання дає змогу підприємству мінімізувати витрати підприємства, пов'язані із формуванням та зберіганням виробничих запасів [38, 42, 54, 64, 65].

Оптимальним розміром партії поставки вважається той обсяг матеріальних ресурсів, на придбання і зберігання якого сукупні витрати підприємства є мінімальними.

Для визначення оптимального розміру поставки матеріаль­них ресурсів враховується залежність річних витрат підприєм­ства на придбання та зберігання матеріальних ресурсів від ве­личини партії поставки [38, 42, 64].

Вона полягає у тому, що збільшення запасів у результаті постачання великими партіями потребує вилучення з обігу значного обсягу оборотних коштів, а також додаткових витрат підприємства на зберігання матеріалів і компенсацію їх мож­ливого псування та втрат.

Одночасно постачання великими партіями зменшує кіль­кість поставок та відповідні транспортно-заготівельні витрати, оскільки останні порівняно мало залежать від розміру партії поставки. Значною мірою ці витрати обумовлені кількістю по­ставок (витратами на оформлення, пересилання документів, роз'їзди агентів, транспортування продукції тощо). Тому змен­шення розміру партії поставок спричиняє збільшення кількості їх поставок протягом певного періоду і зумовлює зворотний ефект: втрати й витрати, пов'язані зі зберіганням невеликих запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зрос­тають. Транспортно-заготівельні витрати прийнято називати витратами на розміщення замовлення.

Аналітичний метод визначення оптимальної величини партії поставки базується на використанні відповідних аналі­тичних залежностей витрат підприємства.

Оптимальний розмір партії поставки матеріальних ресур­сів (Р_п.опт) обчислюється за формулою:

(3.12)

де М_річ — річна потреба у матеріальних ресурсах певного виду (у натуральних вимірниках);

_р.з1 - середня вартість розміщення одного замовлення, грн.;

- середня вартість зберігання одиниці матеріальних ресурсів, грн.

Оптимальний обсяг партії поставки може бути обчислений, також на підставі інших вихідних даних:

(3.13)

де М_д - середньодобові витрати матеріальних ресурсів (у нату­ральних вимірниках);

- середні витрати на збереження одиниці ресурсу про­тягом доби, грн.,

або

(3.14)

де М_річ - річні витрати матеріальних ресурсів, грн.;

Цм - ціна одиниці матеріальних ресурсів без урахування транспортно-заготівельних витрат, грн.

Оптимальна кількість поставок протягом року (п_опт) ви­значається за формулою:

(3.15)

де Р_п.опт - оптимальний обсяг партії поставки матеріальних ресурсів (у натуральних вимірниках).

Оптимальний інтервал між двома поставками (t_опт) об­числюється так:

(3.16)

де Д_к - кількість календарних днів у році, дні;

п_опт - оптимальна кількість поставок матеріальних ресурсів протягом року.

Середній рівень запасів матеріальних ресурсів () на підприємстві визначається за формулою^

(3.17)

При управлінні запасами критерій мінімізації сукупних ви­трат підприємства на їх придбання і зберігання не застосову­ється, якщо термін виконання замовлення постачальником до­сить тривалий або попит і ціни на види виробничих запасів іс­тотно коливаються. У такому разі недоцільно економити на зберіганні запасів. Це може призвести до порушення ритміч­ності виробничого процесу і невиконання підприємством своїх договірних зобов'язань.