Функціональний тип організаційної структури

— форма управлінської структу­ри, що базується на розподілі функцій державного управління між структурними підрозділами (керівниками), з підпорядкуван­ням їм усіх нижчих за рангом підрозділів. Ф.т.о.с. передбачає підпорядкування одного праців­ника (підрозділу) кільком вищим керівникам, які здійснюють свої функції. Внутрішня структура підрозділів, як правило, будуєть­ся за лінійним принципом. Дифе­ренціація функцій управління є основою переходу до функціо­нальної структури управлін­ня. Функціональна структура була розроблена У.Тейлором на початку XX ст. і сьогодні є харак­терною для найвищих рівнів дер­жавного управління.

ФУНКЦІЯ ВИКОНАННЯ ЗАКОНІВ — організація вико­нання актів законодавчої влади та інших нормативних актів, яка становить сутність усієї діяльно­сті органів виконавчої влади. У багатьох конституціях Ф.в.з.

визначається як основна мета урядової діяльності (п. 1 ст. 116 Конституції України, ст. 52 Кон­ституції Польщі, ст. 35 Консти­туції Угорщини).

ФУНКЦІЯ КОНТРОЛЮ —

спрямування процесу управлін­ня на встановлення ідеальної моделі коригування поведінки підконтрольного об'єкта. Голов­ною метою Ф.к. є блокування від­хилень діяльності суб'єкта управ­ління від заданої управлінської програми, а при виявленні ано­малій — приведення управлін­ської системи в стійкий стан за допомогою всіх наявних регуля­торів. Основа Ф.к. — це система цінностей у сферах моралі, права, релігії, естетики, які від­дзеркалюють інтереси певної соціальної спільноти. За ознакою об'єктів контрольної діяльності контроль буває зовнішнім (див. Зовнішній контроль) і внутріш­нім (адміністративним) (див. Внутрішній контроль). За часо­вими параметрами контроль буває: попередній (див. Поперед­ній (превентивний) контроль), поточний (див. Поточний кон­троль) і кінцевий (див. Кінцевий (підсумковий) контроль).

X

ХАРТІЯ (від грец. chartes — аркуш папірусу) — грамота, назва ряду документів, зокрема міжна­родно-правових, що мають важли­ве суспільно-політичне значення, і містять визначені стандарти,

обов'язкові для її підписантів (напр., Європейська Хартія про місцеве самоврядування, Хартія про особливе партнерство між Україною та організацією Північ­но-атлантичного Договору).

ц

ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ (від лат. centralis — серединний) — форма організації державного управлін­ня, за якої більшість владних повноважень зосереджена в єди­ному центрі, а управлінська система являє собою вертикальну структуру, побудовану на засадах субординації (див. Субординація).

ЦЕНТРАЛІЗМ — принцип організаційної побудови системи державного управління, що полягає в підпорядкуванні місце­вих органів виконавчої влади центральним, при цьому вся система управляється з одного центру.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЗАСВІДЧУВАЛЬНИЙ ОРГАН —

центральний орган виконавчої влади, який забезпечує у межах своїх повноважень створення умов для функціонування засвід-чувальних центрів органів дер­жавної влади та центрів сертифі­кації ключів. В Україні функції Ц.з.о. покладено на Міністерство транспорту та зв'язку.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМ СТАТУСОМ —

орган виконавчої влади, що здій­снює міжгалузеву координацію та контроль, діяльність якого спря­мовується Кабінетом Міністрів України, якому він підпорядкова­ний. Сьогодні в Україні функціо­нують такі Ц.о.в.в.с.с: Адміні­страція Державної прикордонної служби, Антимонопольний комі­тет України, Вища атестаційна комісія України, Головне управ­ління державної служби України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, Дер­жавна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України, Державна служба експортного контролю України, Державна служба лікарських засобів і виро­бів медичного призначення, Дер­жавна судова адміністрація Укра­їни, Державний департамент України з питань виконання пока­рань, Державний комітет стати­стики, Державний комітет Украї-

ни з питань регуляторної політи­ки та підприємництва, Держав­ний комітет фінансового моніто­рингу, Національна комісія регу­лювання електроенергетики України, Національне космічне агентство України, Пенсійний фонд України, Служба безпеки України, Управління державної охорони України, Фонд державно­го майна України. Порядок ство­рення, реорганізації, ліквідації, призначення на посаду та звіль­нення з посади керівників і їх заступників, функціонального призначення, прав та обов'язків, взаємовідносин з іншими держав­ними органами, відповідальності, підконтрольності та підзвітності, скасування чи зупинення актів цієї групи органів є однаковим з державними комітетами (див. Державний комітет). Хоча в цій групі центральних органів вико­навчої влади є два органи, у яких порядок призначення та звільнен­ня з посад їхніх керівників мають свої особливості, визначені у п. 14 ст. 106 Конституції України. Йдеться про голів Антимонополь­ного комітету та Фонду державно­го майна, призначення та звіль­нення з посад яких відбувається за згодою Верховної Ради України.

ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ — група підвідомчих Кабінету Міністрів України органів виконавчої влади, які здійснюють оператив-

не і повсякденне державне управ­ління в окремих галузях (секто­рах) народного господарства, щодо яких ключові установчі та кадрові питання вирішуються Президентом України відповідно до його конституційно визначе­них повноважень. Ц.о.в.в. характеризуються тим, що: а) система Ц.о.в.в. встановлюється указами Президента; б) глава держави призначає на посади та припиняє повноваження керів­ників Ц.о.в.в.; в) у системі Ц.о.в.в. лише керівники міні­стерств є членами Кабінету Міні­стрів і мають статус політичних діячів. Ц.о.в.в. в Україні явля­ють собою певну систему, що складається з трьох груп: 1) міні­стерства, керівники яких вхо­дять до складу Кабінету Міні­стрів (див. Міністерства Украї­ни); 2) державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюєть­ся до Державного комітету Укра­їни (див. Державний комітет); 3) центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (див. Центральний орган вико­навчої влади зі спеціальним ста­тусом). Кількість та перелік Ц.о.в.в. України законодавчо не закріплені, що характерно для більшості демократичних країн, адже об'єктивно існуючі завдан­ня держави, що визначають її функції, вирішальним чином впливають на організаційну

структуру Ц.о.в.в., яка, відповід­но до функціональних трансфор­мацій, є змінною. Саме тому в Україні їх кількість, перелік, завдання та функції встановлю­ються указами глави держави.

Сьогодні система Ц.о.в.в. України налічує 17 міністерств, 23 державні комітети та 17 Ц.о.в.в. зі спеціальним статусом. Організаційна структура Ц.о.в.в. є універсальною і складається з керівництва, функціональних підрозділів та забезпечувальних структурних підрозділів. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Ц.о.в.в., та для колективного і вільного обговорення найважли­віших напрямів діяльності в цих органах утворюється дорадчий орган — колегія (див. Колегія центрального органу виконавчої влади). З метою забезпечення координації діяльності міні­стерств, інших Ц.о.в.в. утворю­ються постійно діючі консульта-тивно-дорадчі органи (напр., Рада з питань реклами). Такі органи утворюються Кабінетом Міністрів України.

ЦИВІЛЬНА СЛУЖБА —

служба в органах виконавчої влади, їх апараті, яку проходять державні службовці, що не мають спеціальних звань і здій­снюють звичайну управлінську (адміністративну) діяльність. До Ц.с. також відноситься служба в:

Секретаріаті Президента Украї­ни; Раді національної безпеки і оборони України; Апараті Вер­ховної Ради; Секретаріаті Упов­новаженого Верховної Ради України з прав людини; Апараті Рахункової палати України; Центральній виборчій комісії; Національній раді з питань теле­бачення і радіомовлення Украї­ни; Вищій раді юстиції України; апараті органів прокуратури; апараті судових органів. Зазначе­ний вид державної служби є предметом регулювання Закону України "Про державну служ­бу". Ц.с. є двох моделей: а) кар'єрна (див. Кар'єрна модель державної служби); б) посадова (див. Посадова модель державної служби).

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — вид

юридичної відповідальності у державному управлінні, яка полягає у передбачених законо­давством засобах примусового впливу на порушника цивільних прав і обов'язків шляхом застосу­вання до нього цивільно-право­вих санкцій, які тягнуть за собою невигідні майнові наслідки, що проявляються в позбавленні його певних прав або покладенні на нього додаткових обов'язків. Від­повідальність за шкоду, завдану діями посадової особи в галузі виконавчо-розпорядчої діяльно­сті, полягає в обов'язковому від-

шкодуванні збитків, спричине­них неправильними службовими діями (бездіяльністю) посадових осіб у сфері державного управ­ління, органом державної влади від імені, за дорученням якого посадова особа вчиняє службові дії в межах наданої компетенції. Цей обов'язок відповідальності органу державної влади за дії свого представника випливає з того, що посадова особа, держав­ний службовець наділені част­кою компетенції даного органу (владне повноваження), тому останній має здійснювати кон­трольну функцію за діями своїх працівників та забезпечувати їх матеріальне стимулювання.

ЦИРКУЛЯР — (від лат. circula-ris — круговий) — відомчий нор­мативно-правовий акт, що містить певні приписи підвідомчим орга­нам, установам, організаціям або підлеглим службовцям.

ЦІЛІ ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ — основна парадигмаль-на засада функціонування органу виконавчої влади, що визнача­ється завданнями (створення правових, організаційних та інших необхідних складових розвитку відповідного сектора чи функціональної сфери державно­го управління), які виникають з потреб об'єкта управління. Ц.о.в.в. класифікуються як стра­тегічні, тактичні та оперативні. Основою перших є конституційні та законодавчі положення. Характерною ознакою тактич­них цілей є конкретизація і дета­лізація стратегічних цілей в часі (коли виконувати) та просторі (хто і що виконує). Оперативні цілі визначають зміст і характер повсякденної діяльності струк­турних підрозділів органу вико­навчої влади та його службовців. Ц.о.в.в. поділяються на довгос­трокові та короткострокові.

ш

ШКАЛА ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ — методика оцінки результатів службової діяльності персоналу, що базується на двох підходах: а) порівняння з іншими працівниками: методика звичайної ієрархії (виробляється ієрархія працівників від найкращого до най­гіршого виконавця згідно з вибра­ним критерієм оцінки); методика розподілу за групами (керівник упроваджує працівника в певну групу залежно від результатів його діяльності. Кількість якісних груп може коливатися від трьох до шести); б) порівняння зі встановле­ними стандартами: шкала оцінки показників (Graphic Rating Methods); шкала спостереження поведінки (Behavioral Observation Scales); управління згідно з цілями (Management By Objectives).

ШКОЛА ЛЮДСЬКИХ ВІДНОСИН — підхід до управ­ління й мотивації, що наголошує

на соціальних факторах резуль­тативності групової діяльності: стабільність становища, пре­стиж, належність до групи та участь у її справах працівників, які зумовлені складною внутріш­ньою структурою робочого колективу (система неформаль­них зв'язків). Ш.л.в., засновни­ками якої вважають двох учених — Мері Паркер Фоллет (1868-1933) та Елтона Мейо (1880-1949), базувалася на розумінні того, що навіть чітко відпрацьо­вані виробничі операції та висока оплата праці не завжди приво­дять до адекватного зростання продуктивності праці без відпо­відного задоволення соціальних потреб. Науково-практична цін­ність даного підходу полягає в тому, що мотивація виходить за межі суто економічного стиму­лювання праці, базуючись на соціально-психологічних чинни­ках групової взаємодії.

ЧАСТКОВА ПІДПОРЯДКОВАНІСТЬ (підле­глість) — вид організаційних від­носин, за яких суб'єкт державно­го управління володіє лише окре­мими важелями керуючого впли­ву щодо об'єкта державного управління.

ЧИНОВНИК — особа, яка перебуває в державно-службових відносинах на засадах присяги з

юридичною особою публічного управління і здійснює за дору­ченням останньої управлінські функції відповідно до наданої компетенції.

ЧИНОВНИЦЬКИЙ УРЯД —

одна з назв урядів, створених на непартійній основі (див. Безпар­тійний уряд).

щ

ЩОРІЧНА ОЦІНКА — проце­дура проведення у період між ате­стаціями оцінювання виконання державними службовцями

покладених на них обов'язків і завдань з метою здійснення регу­лярного контролю за проходжен­ням державної служби та профе­сійними досягненнями держав­них службовців шляхом перевір-

ки якості їхньої діяльності відпо­відно до посадових інструкцій, особистих планів роботи. Щ.о. — один із важливих компонентів управління персоналом, що сприяє поліпшенню добору і роз­становки кадрів, розвитку ініціа­тиви і творчої активності держ-службовців, визначенню їх потенціалу, потреб у підвищенні

кваліфікації та особистому розвитку; плануванню кар'єри, вдосконаленню процесу плану­вання та організації діяльності як державного службовця, так і дер­жавного органу в цілому, вияв­ленню організаційних проблем та оперативному реагуванню на них, аналізу посадових інструк­цій. Щ.о. проводиться безпосе­редньо керівниками (керівника­ми структурних підрозділів) у січні — лютому місяці за підсум­ками минулого року. Порядок проведення Щ.о. в окремому дер­жавному органі визначається керівником відповідного органу з урахуванням загального порядку та особливостей кожного держав­ного органу і затверджується наказом або іншим розпорядчим документом. Щ.о. проводиться відповідно до критеріїв та показ­ників якості роботи державних службовців, які поділяються на загальні (див. Загальні критерії та показники якості роботи дер-

жавного службовця) та спеціаль­ні (див. Спеціальні критерії яко­сті роботи державного службов­ця). Зазначені критерії та показ­ники пов'язуються з конкретною діяльністю та очікуваними результатами. Процедура прове­дення Щ.о. складається з таких етапів: а) підготовчий період; б) оцінювання; в) співбесіда та під­писання результатів обговорен­ня; г) затвердження керівником вищого рівня результатів оціню­вання; ґ) заключний етап. Результати Щ.о. враховуються при атестації державних служ­бовців, розгляді питань просуван­ня по службі, присвоєнні чергово­го рангу, встановленні передбаче­них законодавством грошової винагороди, надбавок, премій або змін їх розміру, при вирішенні питання щодо продовження тер­міну перебування на державній службі, формуванні кадрового резерву та інших питань прохо­дження державної служби.

Адміністративна відповідаль­ність), цивільно-правова (див. Цивільно-правова відповідаль­ність), кримінальна (див. Кримі­нальна відповідальність). Ст. 38 Закону "Про державну службу" встановлює, що особи, винні у порушенні законодавства про державну службу, несуть цивіль­ну, адміністративну або кримі­нальну відповідальність згідно із чинним законодавством.

До державних службовців застосовуються такі види Ю.в.: матеріальна (статті 130, 133 Кодексу законів про працю Укра­їни); дисциплінарна (ст. 14 Зако­ну України "Про державну служ­бу"); адміністративна і кримі­нальна (ст. 16 Закону "Про дер­жавну службу", закон "Про боротьбу з корупцією"), а також про звільнення з державної служ­би за порушення Присяги дер­жавного службовця (п. 6 ст. ЗО Закону "Про державну службу").

ЮРИДИЧНА СЛУЖБА —

структурний підрозділ органу державної влади, основним зав­данням якого є організація пра­вової роботи, спрямованої на пра­вильне застосування, неухильне дотримання та запобігання неви­конанню вимог актів законодав­ства, інших нормативних доку­ментів органами державної влади, а також їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і

функціональних обов'язків.

Основним завданням Ю.с. є орга­нізація правової роботи, спрямо­ваної на правильне застосування, неухильне дотримання та запобі­гання невиконанню вимог актів законодавства, інших норматив­них документів органами вико­навчої влади, а також їх керівни­ками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків.

Ю.с. здійснює такі функції: 1) організовує і бере участь у забез­печенні реалізації державної пра­вової політики у відповідній сфері, захисті законних інтересів органу виконавчої влади; 2) забезпечує правильне застосуван­ня законодавства в органі влади, інформує керівника про необхід­ність вжиття заходів щодо скасу­вання актів, прийнятих з пору­шенням законодавства; 3) разом з відповідними структурними

підрозділами узагальнює практи­ку застосування законодавства в галузі, готує пропозиції щодо його вдосконалення, подає їх на розгляд керівництва для вирі­шення питання стосовно необхід­ності підготовки проекту акта законодавства та внесення його в установленому порядку до дер­жавного органу, уповноваженого приймати такі акти; 4) перевіряє відповідність законодавству про­ектів нормативно-правових актів, які подаються на підпис

ю

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (юридич­ний — від лат. juridicus — судо­вий) — вид соціальної відпові­дальності у державному управ­лінні, що полягає у відповідаль­ності за протиправні винні діяння органів влади або інших суб'єктів управління, вчинення правопо­рушень і за порушення конкрет­них норм правових актів, здій-

снюється в певних процесуаль­них формах уповноваженими органами (посадовими особами) державної влади. Ю.в. забезпечу­ється державним та локальним примусом за невиконання вимог, передбачених нормами права. У державному управлінні існують такі види Ю.в.: дисциплінарна (див. Дисциплінарна відповідаль­ність), адміністративна (див.

керівництва, візує їх за наявності віз керівників заінтересованих структурних підрозділів; 5) вно­сить пропозиції щодо подання нормативного акта до Міністер­ства юстиції України для держав­ної реєстрації, якщо цей акт зачі­пає права, свободи і законні інте­реси громадян або має міжвідом­чий характер; 6) сприяє правиль­ному застосуванню законодав­ства про працю, запобіганню без­господарності, непродуктивним витратам, бере участь у проведен­ні аналізу причин їх виникнення і у підготовці документів про від­шкодування збитків; 7) аналізує матеріали, що надійшли від пра­воохоронних і контролюючих органів, результати претензійної роботи, дані статистичної звітно­сті, що характеризують стан законності в управлінській діяль­ності; 8) бере участь у розгляді матеріалів за наслідками переві­рок, ревізій, інвентаризацій, дає правові висновки за фактами вияв­лення правопорушень; 9) здій­снює методичне керівництво пра­вовою роботою, бере участь в організації і проведенні семіна­рів, інших занять з правових питань із службовцями, у підви­щенні правових знань керівників і спеціалістів. З метою підвищен­ня рівня правового забезпечення діяльності органів державної влади та інших державних орга­нів, поліпшення якості підготов­ки проектів нормативно-право-

вих актів, стимулювання залу­чення до зазначеної діяльності висококваліфікованих фахівців Указом Президента України від 11 грудня 2001 р. "Про деякі заходи щодо зміцнення юридич­них служб державних органів" підвищено статус і роль Ю.с. та соціально-матеріальне забезпе­чення працівників цих структур­них підрозділів. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2001 р. "Про вдоскона­лення організації правової роботи в міністерствах, інших централь­них органах виконавчої влади" центральні органи виконавчої влади зобов'язано забезпечити належний рівень правової роботи у відповідних сферах державного управління, у тому числі мето­дичного керівництва правовою роботою на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери їх управління, вжити заходів до впровадження ефективних форм і методів діяль­ності Ю.с. та до реалізації реко­мендацій органів юстиції. У тих центральних органах виконавчої влади, де відсутні Ю.с, забезпе­чити виконання вимог законодав­ства щодо їх утворення.

ЮРИДИЧНА ФУНКЦІЯ УПРАВЛІННЯ — допоміжна функція державного управління, яка полягає у забезпеченні відпо­відності управлінських рішень, розпорядчих документів органів

виконавчої влади чинному зако­нодавству, правовим нормам. Юридична служба чи службовці, які виконують Ю.ф.у., не беруть безпосередньої участі в прийнятті рішень, а надають рішенню форми, що відповідає законодав­ству та чинним адміністративним нормам. Якщо рішення прийма­ється у формі якогось документа, то йдеться про підготовку проек­ту цього документа. Тому функції юридичних служб слід вважати надзвичайно важливими — здій­снюючи консультативну роль, вони можуть запропонувати ті чи інші зміни, які суттєво впливати­муть на управлінське рішення. Правові служби можуть також запропонувати зміни певних норм закону з метою встановлен­ня їх відповідності управлінсь­ким рішенням. Безперечно, що і в першому, і в другому випадках роль юридичних служб залиша­ється суто дорадчою: остаточне рішення за будь-яких обставин належить не юристові — прий­няття рішення здійснює керівник відповідного рівня компетенції, який може врахувати поради юриста, а може їх проігнорувати. Для уникнення таких ситуацій найкраще залучати юридичні служби на початковій стадії робо­ти над управлінським рішенням.

ЮРИДИЧНИЙ АКТ — доку­мент, що видається державним органом і містить загальнонорма-

тивні чи індивідуальні приписи. Ю.а. є волевиявленням, виражен­ням волі. Реалізована в Ю.а. воля спрямована на правові наслідки

— вона розрахована на юридич­ний ефект. Коли йдеться про юридичний ефект правових актів органів виконавчої влади взагалі й актів управління зокрема, мається на увазі вплив на відпо­відні відносини у вигляді встано­влення (змін, відмін) правових норм чи у вигляді встановлення (змін, припинення) конкретних правовідносин. Ю.а. є закони, укази глави держави, постанови уряду, міжнародно-правові доку­менти тощо. Під визначення Ю.а. підпадають також документи, які є способом волевиявлення, вира­ження волі, складені у передбаче­ному законом порядку і породжу­ють певні правові наслідки.

ЮРИСДИКЦІЯ (лат. jurisdic-tio — ведення судочинства, судовий розгляд громадських справ, від jus (juris) право + dictio

— говорю, проголошую) — коло питань, що належить до відання органу державної влади.

Алфавітний покажчик статей

А

Автономія 6

Адаптивна (органічна) структура 6

Адміністративна відповідальність 7

Адміністративна посада 8

Адміністративна послуга 9

Адміністративна процедура 9

Адміністративна реформа 10

Адміністративна юстиція 11

Адміністративне право 11

Адміністративний акт 12

Адміністративний контроль 12

Адміністративний менеджмент 12

Адміністративний орган 12

Адміністративні методи управління 12

Адміністративні суди 13

Адміністративно-командні методи управління 13

Адміністративно-територіальна одиниця 13

Адміністративно-територіальний устрій 14

Адміністратор 14

Адміністрація 14

Адміністрація Президента України 15

Адміністрування 16

Акронім Гулика POSDCORB 16

Акти управління 16

Апарат Верховної Ради України 17

Апарат державного управління 17

Апарат парламенту 18

Апарат обласної державної адміністрації 18

Апарат Ради національної безпеки і оборони України 19

Апеляційна палата 19

Архів, архівний підрозділ, архівний відділ 19

Атестація державних службовців 20

Аудит 20

Б

Безпартійний уряд 20

Біхевіористський науковий підхід 21

Бюджет 21

Бюджет державний Бюджетна децентралізація Бюджетна класифікація Бюджетна система України Бюджетна функція Бюджетне фінансування Бюджетний процес Бюрократ Бюрократизм Бюрократична структура Бюрократія

В

22 22 22 22 22 23 23 23 23 24

24 24

25 25 25 26 26 26 26 26 26 27 27 27 28 28 28 29 29 ЗО ЗО ЗО ЗО 31 31 32 32 32

Вертикальні зв'язки

Вивчення громадської думки

Виконавська дисципліна

Виконавці

Виконавча влада

Виконавчий комітет

Вислуга років

Відділ

Відкрита система державної служби

Відмова у довірі

Відомчі нормативні акти

Відповідальність державного службовця

Відповідальність органів виконавчої влади

Відповідальність у державному управлінні

Відставка державного службовця

Відсторонення від виконання повноважень за посадою

Віце-прем'єр-міністри України

Влада

Влада державна

Влада політична

Внутрішнє погодження нормативного акта

Внутрішні зв'язки

Внутрішній контроль

Внутрішньоапаратні функції державної служби

Внутрішня політика

Вотум довіри

Вотум недовіри

Вотум недовіри конструктивний

г

Галузеве міністерство 33

Галузеві управлінські відносини 33

Глава держави 33

Голова виконавчої влади 33

Голова місцевої державної адміністрації 34

Голова уряду 34

Головне управління державної служби України 35

Горизонтальні зв'язки 35

Громадська рада при Кабінеті Міністірв України 35 Громадська рада при центральному, місцевому органі

виконавчої влади 36

Громадське обговорення 36

Громадський контроль 37

Громадські ради 37

Грошово-кредитна та фінансова політика 38

Груповий метод прийняття управлінських рішень 38

^г-»'-»'*—_д

Декларація 39

Деконцентрація 39

Декрет 40

Делеговане законодавство 40

Делеговані повноваження 41

Делегування 41

Деліктологія державних службовців 41

День Уряду України 41

Департамент 42

Депресивні території 42

Дерегуляція послуг 42

Держава 43

Державна кадрова політика 43

Державна посада 43

Державна рада 44

Державна регуляторна політика 44

Державна реєстарація нормативно-правових актів 44

Державна служба 46

Державна цільова програма 47

Державне прогнозування 48

Державне регулювання 48

Державне регулювання регіонального розвитку

Державне управління

Державний апарат

Державний друкований засіб масової інформації

Державний комітет

Державний контроль (нагляд)

Державний механізм

Державний міністр

Державний секретар

Державний секретар Кабінету Міністрів України

Державний секретар міністерства

Державний секретар України

Державний службовець

Державні послуги

Державні соціальні стандарти

Державні фінанси

Державно-владні повноваження

Державно-управлінські відносини

Децентралізація

Дивізіональна структура

Дипломатична служба

Директива

Дискреційні повноваження

Дисциплінарна відповідальність

Діловодство

Добір персоналу

Довіра парламенту

Дозвільні органи

Документ

Документообіг організації

Документування

Допоміжні функції управління

Доручення голови держави

Дотація

Дуалізм виконавчої влади

Е Економічна раціональність Економічне стимулювання Економічні методи управління Економічні функції управління

Експертиза цінності документів 60

Електронний документ 60

Електронний документообіг 60

"Електронний уряд" 60

Електронний цифровий підпис 61

Етатизм 61

Етика державного службовця 61

Етика державного управління 62

Ефективність державного управління 62

Ефективність державної служби 62

Єдиний веб-портал органів виконавчої влади 62

Єдиноначальні органи 63

Єдиноначальність 63

Єдність системи державної служби 63

О

Завдання державного управління 63 Загальні критерії якості роботи державного службовця 64

Загальні наукові методи 64

Загальні підзаконні нормативні акти 64

Загальні правила поведінки державного службовця 64

Загальні принципи використання методів управління 65

Загальні принципи державної служби 65

Загальні принципи управління 65

Загальні функції державної служби 65

Загальні функції управління 66

Загальноорганізаційне регламентування 66

Загальносистемні функції державної служби 66

Законність 67

Законодавча ініціатива 67

Законопроектна діяльність 68

Закрита система державної служби 68

Заохочення 69

Заява 69

Збереження документів 69

Збірник 69

Звернення громадян 69

Зворотний управлінський зв'язок 70

Зв'язки з громадськістю 70

Зловживання владою (службовим становищем) 70

Злочини у сфері службової діяльності

Зміна актів

Змістовні теорії мотивації

Змішані (різнорідні) нормативно-правові акти

Зовнішнє погодження нормативного акта

Зовнішній контроль

Зовнішня політика уряду

Зупинення дії незаконних актів

Ієрархічність

Ієрархічність системи державної служби

Ієрархія

Імідж

Імпічмент

Інвеститура уряду

Індивідуальна політична відповідальність

Індивідуальна посадова інструкція

Індивідуальне службове зростання

Індивідуальний метод прийняття рішень

Індивідуальні нормативно-правові акти

Індикативне планування

Інститут державних секретарів

Інституційний науковий підхід

Інструкція

Інтеграція

Інтернет

Інтерпеляція

Інформаційне забезпечення систем управління

Інформаційні документи

Інформаційні послуги

Інформаційні служби

Історичний науковий підхід

К

Кабінет міністрів Кабінет Міністрів України Кадрова політика Кадрова робота Кадрова служба Кадрове планування Кадровий резерв

Кар'єра 82

Кар'єрна модель державної служби 83

Кар'єрні службовці 83

Категорії державного управління 83

Категорія посад державних службовців 84

Кейнсіанська модель 84

Керівник органу державної влади 85

Керівництво 85

Київська міська державна адміністрація 85

Кібернетика 85

Кінцевий (підсумковий) контроль 86

Класифікації документів 86

Класифікація органів виконавчої влади 86

Класифікація посад державних службовців 87

Клопотання 87

Коаліційний уряд 87

Колегіальні органи виконавчої влади 88

Колегіальність 88

Колегія місцевої державної адміністрації 88

Колегія центрального органу виконавчої влади 89

Колективні акти управління 90

Комітет 90

Комітет експертів з питань державного управління 90

Компетенція 90

Компетенція виконавчої влади 90

Комплексний науковий підхід 91

Конкурентна політика 91

Конкурс 91

Конституційна відповідальність 92

Конституційний контроль 92

Консультант 93 Консультативна рада з питань співробітництва

Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України 93

Консультації з громадськістю 94

Контрасигнатура (контрасигнація) 95

Контроль виконання 95

Контрольна служба 96

Контроль у державному управлінні 96

Конфлікт інтересів 97

Концепція 97

Концепція бюрократії 97

Концепція людських відносин 97 Координаційна рада з питань державної служби

при Президентові України 97

Координація 97

Корпоративне право держави 98

Корупція 98

Кошторис доходів і видатків 98

Кримінальна відповідальність 99

Культура управління 99

Культурологічний науковий підхід 99

Ланка управління 99

Лінійний керівник 100

Лінійний тип організаційної структури 100

Лінійні повноваження 100 Лінійно-функціональний тип організаційної структури 100

Ліцензування 100

Логічні наукові методи 100

м

Магістр державного управління 101 Матеріально-технічна форма управлінської діяльності 101

Матричний тип структури 101

Межа адміністративно-територіальної одиниці 101

Менеджмент 102

Метод аналізу і синтезу 102

Метод державного управління 102

Методи емпіричних досліджень 103

Методика 103

Методи прийняття управлінських рішень 103

Методи соціологічних досліджень 104

Методи управління персоналом 104

Метод індивідуально-правового впливу 104

Методологія державного управління 105

Метод порівняльного аналізу 106

Метод структурного аналізу 106

Механізми держави 106

Механізми державного управління 107

Механізм стримувань і противаг 107

Мистецтво управління 107

Міжгалузеві державно-управлінські відносини 107

Міжрегіональні державно-управлінські відносини 107

Міжтериторіальні органи виконавчої влади 107

Міністерства України 108

Міністерство 108

Міністр 109

Міністр без портфеля 110

Міністр Кабінету Міністрів України 110 Міністр України у зв'язках з Верховною Радою України 111

Місія організації 111

Місцева державна адміністрація 111

Місцеві бюджети 112

Місцеві підзаконі нормативні акти 112

Моделі державної служби 112

Модель Врума-їтона-Яго 112

Монетаристська модель 113

Моніторинг виконання актів 114

Моральна відповідальність 114

Моральне стимулювання 114

Морально-етичні методи управління 114

Морально-психологічний клімат 114

Мотивація 115

н

Набуття чинності нормативно-правовим актом 115

Нагляд 116

Наказ 116

Нарада 116

Наука державного управління 116

Науковий метод державного управління 117

Науково-технічна (наукова) рада міністерства 118

Національна шкала кредитних рейтингів 118

Національні інформаційні ресурси 118

Ненормативний акт 119 Ненормативно-правова форма управлінської діяльності 119

Неформальна організація 120

Неформальна структура колективу 120

Неформальний контроль 120

Нова управлінська ідеологія 120

Номенклатура 120

Номенклатура справ 120

Нормативні методи управління 121

Нормативно-правова форма управлінської діяльності 121

Нормативно-правовий акт 121

Нормопроектувальна техніка 122

Нормотворча діяльність 122

Нормотворча ініціатива 122

Нормотворча пропозиція 122

Нормотворча функція 122

Об'єкт кадрової політики 123 Об'єкт науки державного управління Об'єктно-предметне поле досліджень науки

державного управління 123

Об'єкт управління 123

Обласна державна адміністрація 124

Область 124

Обмеження щодо державних службовців 125

Обов'язки 125

Обов'язкова спеціальна перевірка 125

Однопартійний уряд 126

Ознаки державного управління 126

Омбудсмен 126

Орган виконавчої влади 127

Орган державного управління 127

Органи виконавчої влади 128 Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим 128

Органи галузевої компетенції 129

Органи державної влади 129

Органи загальної компетенції 129

Органи спеціальної компетенції 130

Органи функціональної компетенції 130

Організаційна (корпоративна) культура 130

Організаційна наука 130

Організаційна структура 130

Організаційна структура держав<