Прийняття управлінського рішення

— процес вироблення раціональ­ного варіанту вирішення пробле­ми чи завдання через формуван­ня загальної логічної послідовно­сті дій та процесів (виявлення проблеми і накопичення інфор­мації, їх аналіз, формування обмежень і критеріїв для оцінки рішень, розробка варіантів рішень (альтернатив), вибір одного з них), результатом яких є досягнення конкретної цілі на основі перетворення вихідної

інформації. Виділяють такі основні блоки процесу П.у.р.: 1) виникнення ситуації, яка вима­гає прийняття рішення; 2) підго­товка необхідної інформації; 3) підготовка та оптимізація май­бутнього рішення; 4) прийняття (вибір) рішення; 5) організація виконання прийнятого рішення.

ПРИМУС — метод державного управління, що ґрунтується на авторитеті держави і силі закону, спрямований на суб'єкт управ­ління, з метою досягнення вста­новлених параметрів діяльності, вироблення певних форм пове­дінки та підтримання суспільної дисципліни.

ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ (лат. principium — начало, основа) — фундамен­тальні істини, позитивні законо­мірності, керівні ідеї, основні положення, норми поведінки, що відображають закони розвит­ку державного управління, сформульовані як певне наукове положення, закріплене переваж­но у правовій формі, на основі якого будується і функціонує апарат державного управління. П.д.у. класифікуються на три види: 1) загальні (див. Загальні принципи управління); 2) струк­турні (див. Структурні принци­пи управління); 3) спеціалізова­ні (див. Спеціалізовані принципи управління).

ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ — основоположні ідеї, положення, настанови, які від­дзеркалюють об'єктивні законо­мірності та обґрунтовані напря­ми реалізації компетенції, функ­цій та завдань органів державної влади, повноважень та обов'язків державних службовців, які працю­ють у системі державної служби. П.д.с, будучи суб'єктивним поняттям, сформульованим людиною (законодавцем), форму­ються на основі прийнятої моделі державної служби й основних положень політико-правової системи держави. Водночас вони самі є впливовими чинниками, які зумовлюють модель держав­ної служби, засади якої закрі­плюються у законодавстві. П.д.с. визначають вимоги до системи, структури, організації і процесу управління, напрями та межі прийняття управлінських рішень. Характеризуючи той чи інший принцип, слід ураховува­ти його взаємозв'язок з іншими принципами, залежність від них.

Умовно П.д.с. можна система­тизувати на дві основні групи: загальні (див. Загальні принци­пи державної служби) та органі­заційно-функціональні (див. Організаційно-функціональні принципи державної служби). Ці групи принципів тісно пов'я­зані між собою, однак, кожна з них характеризується своєю специфікою.

ПРИПИНЕННЯ Дії АКТІВ УПРАВЛІННЯ — юридичний стан чинності актів управління, зумовлений об'єктивними обста­винами. Підставами для П.д.а.у. є: а) введення в законну силу нового акта управління з того самого питання; б) закінчення строку, на який було видано акт; в) досягнення поставлених актом цілей (реалізація правових відно­син, виконання приписів акта тощо); г) зникнення адресата акта (ліквідація юридичної особи, смерть носія прав і обов'язків).

ПРИСЯГА ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ — морально-етичний інститут, що в концен­трованому вигляді формулює засадничі вимоги до державних службовців, їхньої діяльності, дає чіткі підстави для спільного, єдиного розуміння цілей, зав­дань державного управління кожним державним службовцем та своєї конкретної ролі у склад­ному механізмі державної влади. Приймаючи Присягу на вірність і служіння народу, державі, дер­жавні службовці добровільно зобов'язуються у процесі профе­сійної діяльності поводитися етично. Громадяни України, які вперше зараховуються на дер­жавну службу, приймають При­сягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу від­повідальність, урочисто прися-

гаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотри­муватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Державний службовець підпи­сує текст Присяги, який зберіга­ється за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці. У спе­ціалізованих видах державної служби запроваджені урочисті зобов'язання та інші спеціальні посвяти при прийомі на службу.

ПРОГНОЗУВАННЯ — базо­вий етап стратегічного (перспек­тивного) планування, в процесі якого на основі передбачення (оцінки) майбутнього стану зов­нішнього середовища визнача­ються найбільш ефективні форми економічної і соціальної політики цілої системи, галузі, окремого органу.

ПРОГРАМА — систематизова­ний набір рішень, які відповіда­ють аналізу певної глобальної ситуації і мають на меті реаліза­цію масштабних задумів. П. — це документ, у якому визначаються цілі та пріоритети розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгодження і

комплексна система заходів органів виконавчої влади, спря­мованих на ефективне розв'язан­ня проблем економіки і соціаль­но-культурного розвитку, досяг­нення стабільного економічного зростання, а також характеризу­ються очікувані зміни в соціаль­но-економічній та гуманітарній сферах (наприклад, Програма діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість, дієвість, результативність", Програма проведення досліджень з про­блем державного управління та місцевого самоврядування на період до 2004 року).

ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВА СТРУКТУРА — особливий тип структури, основу якого стано­вить спеціальний орган (підроз­діл), головним призначенням якого є формування, координу­вання та регулювання всіх гори­зонтальних зв'язків, які нале­жать до даної програми, в якій заздалегідь визначено обсяг, якість і термін виконання ком­плексу робіт, заходів. Відносини між ланками П.-ц.с. мають форму взаємодії та взаємо-сприяння. Функції, повноважен­ня та відповідальність спеціаль­ного органу залежать від статусу його керівника, який здійснює процес управління програмою. Відповідно до повноважень та відповідальності, якими наділе­ний керівник програми, розріз-

няють такі основні організаційні варіанти побудови П.-ц.с: коор­динаційну; проектну, або про­дуктивну; змішану.

ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД

— здійснення органами прокура­тури загального нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів органами виконавчої влади, органами міс­цевого самоврядування, підпри­ємствами, установами, організа­ціями незалежно від форм влас­ності та їх посадовими особами. Предметом П.н. за додержанням і застосуванням законів є відпо­відність актів, котрі видають суб'єкти державного управління та їх посадові особи, вимогам Конституції України та чинним законам; дотримання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охо­рони навколишнього середови­ща, митниці та зовнішньоеконо­мічної діяльності. При цьому прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контро­лю і не втручається у господар­ську діяльність.

ПРОМУЛЬГАЦІЯ (лат. рго-mulgatio — оголошення, обнаро­дування, від promulgo — оголо­шую) — оприлюднення, опублі­кування офіційного тексту дер­жавного акта. П. є завершальною стадією законотворчого (нормо-творчого) процесу і включає

декілька елементів: засвідчення акта і того факту, що він прийня­тий за встановленою процеду­рою; підписання акта; розпоря­дження про опублікування акта та його виконання (див. Офіційне оприлюднення нормативно-пра­вових актів).

ПРОПОЗИЦІЯ — звернення громадян, де висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядуван­ня, депутатів усіх рівнів, посадо­вих осіб. Тобто такі пропозиції, що мають громадський інтерес і значення, а їх реалізація дає змогу вдосконалити суспільні відносини, впливати на них.

ПРОТОКОЛ (грец. protokollon — перший приклеєний аркуш) — 1) документ колегіальних орга­нів, у яких фіксується дата і місце проведення засідання, склад присутніх, назви і зміст розглянутих питань, доповіді, виступи і постанови з обговорю­ваних питань. За фіксованими даними та загальним обсягом інформації існують три види П.: а) стислий, що містить дату про­ведення, розглянуті питання, прийняті постанови; б) повний, у тексті якого, крім того, містять­ся дані про учасників засідання та їх доповіді, виступи; в) стено­графічний звіт, у якому всі зроб­лені доповіді, виступи, прийняті

постанови фіксуються повністю, дослівно; 2) документ міжнарод­ного характеру, що укладається Урядом України, центральними органами виконавчої влади з урядовими органами інших дер­жав (напр., Протокол про співро­бітництво між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством праці, соціальних справ та сім'ї Сло­вацької Республіки в сфері соціальної політики).

ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА —

сукупність моральних вимог, зумовлених особливостями про­фесії державного службовця, що відображаються в моральній сві­домості і поведінці державних службовців у процесі виконання ними своїх професійних обов'яз­ків. П.е. складається з двох головних елементів: а) моральної професійної свідомості (уявлен­ня, здібності людей, що форму­ються у процесі службової діяль­ності, необхідні для ефективного виконання професійних обов'яз­ків); б) моральної професійної поведінки (дії, вчинки як образ поводження, що зумовлений цілями та інтересами професій­ної діяльності).

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ — один з найважливіших аспектів профе­сійної культури державного службовця, його здатність до

здійснення нормативно-проект­них, аналітичних, організацій­но-розпорядчих, консультатив-но-дорадчих, контрольних функ­цій та ефективної самореалізації в умовах практичної діяльності на основі спеціальних знань, умінь, цінностей, необхідних для професійної діяльності у сфері державного управління.

ПРОФЕСІЙНА СЛУЖБА —

правовий інститут, який склада­ється із сукупності норм, що належать до різних галузей права і визначають порядок всту­пу на службу, порядок її прохо­дження, права та обов'язки службовців (норми трудового й адміністративного права); поря­док оподаткування, матеріально­го стимулювання (трудове й фінансове право); оплату праці, соціальне страхування, суміс­ництво (трудове право); юридич­ну відповідальність тощо.

ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ

— 1) процес підготовки, перепід­готовки та підвищення кваліфі­кації державних службовців, тобто загальне систематичне зро­стання знань, навичок, умінь працівників, засвоєння ними нових організаційних ролей, підвищення мотивації, плану­вання їх подальшої кар'єри, комунікаційних здібностей; 2) обов'язкова невід'ємна складова професійної діяльності держав-

них службовців, осіб з кадрового резерву і роботи з персоналом та розвиток гарантованих держа­вою умов для такого навчання, що має цілеспрямовано формува­ти здатність держслужбовців до здійснення нормативно-проект­них, аналітичних, організацій­но-розпорядчих, консультативно-дорадчих, контрольних функцій. П.н. складається з таких етапів: визначення потреб; формування бюджету навчання; визначення завдань навчання; визначення змісту програми; вибір методів навчання;процес навчання;вироб­лення професійних навичок і знань; оцінка ефективності нав­чання. Відповідно до ст. 29 Зако­ну України "Про державну служ­бу", державним службовцям ство­рюються умови для П.н. через навчання у відповідних навчаль­них закладах, як правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати П.н. є однією з підстав для просування по службі.

ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК

— процес підготовки державних службовців до виконання нових функцій, заміщення нових посад, реалізації нових завдань. Це капіталовкладення організа­ції в розвиток своїх службовців, від яких очікується підвищення продуктивності праці, тобто збільшення внеску кожного спів­робітника у досягнення організа­ційних цілей.

ПРОФЕСІЙНО — КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА — норма­тивний документ, який,виходячи з опису посади, виду функцій, встановлює положення посади в структурі органу виконавчої влади, порядок прийняття на держслужбу, проходження і при­пинення служби на основі право­вого статусу органу та його основ­них завдань, відображає правовий статус державного службовця, у т. ч. права, повноваження, функціо­нальні обов'язки, відповідальність і гарантії; визначає вимоги щодо кваліфікації, компетентності та професіоналізму (освіти, необхід­них знань, умінь, навичок), основ­них аспектів особистої культури.