Предмет науки державного управління

— організація, форми і законо­мірності функціонування систе­ми органів виконавчої влади.

ПРЕДСТАВНИЦТВО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ — державний орган, утворений відповідно до Консти­туції України з метою сприяння виконанню в Автономній Респу­бліці Крим повноважень, покла­дених на Президента України. П.П.У.А.Р.К. діє на основі Зако­ну України "Про Представниц­тво Президента України в Авто­номній Республіці Крим". П.П.У.А.Р.К. утворюється гла­вою держави і безпосередньо йому підпорядковується. Основ­ними функціями даного органу є: вивчення стану виконання в Автономній Республіці Крим Конституції і законів, указів і розпоряджень Президента,

актів Кабінету Міністрів Украї­ни; сприяння додержанню кон­ституційних прав і свобод люди­ни і громадянина та досягненню

міжнаціональної злагоди,

соціально-економічної і полі­тичної стабільності в Автоном­ній Республіці Крим; аналіз нор­мативно-правових актів Верхов­ної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Авто­номної Республіки Крим щодо їх відповідності Конституції та законам України; підготовка на розгляд Президентові України аналітичних матеріалів з питань соціально-економічних і полі­тичних процесів у республіці; сприяння главі держави у вирі­шенні кадрових питань в Авто­номній Республіці Крим; аналіз практики діяльності органів виконавчої влади та органів міс­цевого самоврядування, об'єд­нань громадян, релігійних орга­нізацій в Автономній Республіці Крим, сприяння їх взаємодії з органами державної влади України, а також узагальнення відомостей про громадську думку щодо економічної та соціальної ситуації в Автоном­ній Республіці Крим, інформу­вання Президента з цих питань. Загальне керівництво діяльні­стю П.П.У.А.Р.К. здійснює Постійний Представник Прези­дента України в Автономній Республіці Крим, який призна­чається і звільняється з посади Президентом України та несе персональну відповідальність за виконання покладених на цей державний орган завдань.

ПРЕДСТАВНИЦЬКА БЮРОКРАТІЯ — концепція, згі­дно з якою соціальний склад дер­жавної служби повинен макси­мально можливо віддзеркалюва­ти склад населення держави в цілому, з відповідним представ­ництвом у ній окремих, недостат­ньо репрезентованих соціальних груп (жінок, молоді, національ­них меншин та ін.).

ПРЕЗИДЕНТ (від лат. ргае-sidens — той, що сидить спереду) — одноособовий глава держави, який обирається громадянами або парламентом, у більшості країн з республіканською фор­мою державного правління. Вперше інститут президентства був запроваджений у СІЛА як результат прагнення громадян до встановлення сильної, разом з тим демократичної державної влади. П. обирається шляхом прямих (Україна, Польща, Росія, Франція) або непрямих (СІЛА) виборів. У парламент­ських республіках — парламен­том (ФРН, Італія, Чехія). Осо­бливістю правового статусу П. є невідповідальність, незмінюва­ність і нейтральність. Невідпові­дальність виявляється у тому, що П. не несе ні політичної, ні юридичної відповідальності за свою діяльність главою держави (притягнення П. до юридичної відповідальності у порядку імпічменту можливе у випадку

скоєння ним злочину). Незміню­ваність означає, що П. законним шляхом не може бути усунутий з посади до закінчення терміну повноважень (за винятком імпіч­менту). Нейтральність П. полягає в тому, що він є виразником загальнонаціональних інтересів і повинен стояти поза політичною боротьбою, виконуючи функції арбітра нації. П. формально наді­ляється широкими повноважен­нями у сфері законодавчої, вико­навчої і судової влади, обсяг яких залежить від форми державного правління. У президентських республіках П. отримує свій ман­дат від виборчого корпусу, а тому наділений значними владними повноваженнями. Він одночасно є главою держави і головою вико­навчої влади, проте, не має права законодавчої ініціативи і розпу­ску парламенту, що обумовлено жорстким поділом державної влади. У парламентських респуб­ліках П. обирається парламен­том, а тому його повноваження значно звужені. Він є тільки гла­вою держави, а реальна виконав­ча влада належить сформованому парламентом уряду, який очолює прем'єр-міністр. У республіках зі змішаною формою прав-ління П. наділений такими реальними повноваженнями, які дають йому можливість керувати урядом, має право законодавчої ініціати­ви і розпуску парламенту за пев­них підстав

ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ КОНТРОЛЬ — вид контролю у сфері державного управління, який полягає у: а) своєчасному відстеженні невідповідностей і недоліків у діяльності органів виконавчої влади; б) підготовці матеріалів та пропозицій главі держави щодо усунення різного роду негативних тенденцій в управлінській діяльності; в) вияв­ленні чинників, що їх породжу­ють; г) вживанні заходів щодо попередження і недопущення негативних явищ у майбутньому. Виконання цих функцій згідно з Указом Президента України "Про заходи щодо вдосконалення організації контролю за виконан­ням актів і доручень Президента України" покладено на Головне контрольне управління Адміні­страції Президента України, фахівці якого постійно відстежу-ють стан виконання всіх актів і доручень глави держави, що містять конкретні завдання орга­нам виконавчої влади.

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ —

глава держави Україна, який виступає від її імені. П.У. є гаран­том державного суверенітету, територіальної цілісності Украї­ни, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Інститут президен-тури був запроваджений в Україні на основі Закону "Про Президен­та Української РСР" від 5 липня

1991 р. та внесення відповідних змін і доповнень до чинної на той час Конституції Української РСР. Уперше вибори П.У. відбулися 1 грудня 1991 р., на яких переміг Леонід Кравчук. Наступні вибо­ри, з урахуванням суспільно-полі­тичної ситуації, пройшли у 1994 p., коли П.У. обрано Леоніда Кучму. У 2004 році П.У. став Віктор Ющенко. Відповідно до Закону України "Про вибори Пре­зидента України" від 5 березня 1999 р. П.У. обирається громадя­нами України на основі загально­го, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосу­вання строком на п'ять років. Та сама особа не може бути П.У. біль­ше ніж два строки підряд. П.У. структурно не входить до жодної гілки влади, навпаки, стоїть над ними, володіючи значними ком-петенційними преференціями (насамперед кадровими) щодо виконавчої гілки влади. Однак, не будучи формально головою вико­навчої влади, він як глава держа­ви наділений значними владними повноваженнями, у тому числі й у сфері організації діяльності орга­нів виконавчої влади. Так, згідно з відповідними пунктами ст. 106 Конституції, яка визначає повно­важення Президента України, він: призначає за згодою Верхов­ної Ради України Прем'єр-міні­стра України; припиняє повнова­ження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його від-

ставку; призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах; призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України голову Антимонопольно­го комітету України, голову Фонду державного майна Украї­ни, голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України; утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міні­стерства та інші центральні орга­ни виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади. При здійсненні повнова­жень щодо реорганізації міні­стерств та інших центральних органів виконавчої влади глава держави може їх реорганізовува­ти, не змінюючи назви цих орга­нів та основного цільового приз­начення, що випливає з назви. П.У. має безпосереднє відношен­ня до діяльності Кабінету Міні­стрів, оскільки Уряд відповідаль­ний перед главою держави, який наділений правом одноособового скасування актів Кабінету Міністрів.

Таким чином, окрім повнова-безпосередньо випли­вають із статусу поста глави дер-

жави — представництво держави у міжнародних відноси­нах, головнокомандування Збройними Силами, здійснення нагородження, присвоєння вищих військових звань, поми­лування тощо, — П.У. наділений широкими повноваженнями у сфері формування і спрямування діяльності органів виконавчої влади. У цьому і полягає особли­вість його офіційного (правового) статусу, визначеного Конститу­цією України.

ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР (франц. premier — перший, лат. minister

— слуга, букв. — перший міністр) — 1) назва посади голови уряду у більшості країн із парла­ментською і змішаною формами державного правління; 2) голова уряду, посадова особа, яка очо­лює уряд, кабінет міністрів, раду міністрів.

ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ

— голова Уряду України, який відповідно до Конституції керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на вико­нання Програми діяльності Уряду, схваленої Верховною Радою України, на забезпечення проведення внутрішньої та зов­нішньої політики держави; спря­мовує та координує діяльність Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міні­стрів, керівників інших цен-

тральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автоном­ної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністра­цій; взаємодіє з урядами інших держав. Згідно з Конституцією України П.-м.У. призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від консти­туційного складу Верховної Ради України. Після свого призначен­ня П.-м.У. представляє пропози­ції щодо структури та складу Кабінету Міністрів України на затвердження Президентові

України, який на підставі цього подання видає указ про призна­чення складу Уряду, з переліком посад усіх його членів. У випад­ках і в межах, визначених Кон­ституцією, він виконує обов'язки Президента України у разі дострокового припинення його повноважень. П.-м.У. входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передба­чених Державним бюджетом України на утримання цих орга­нів. П.-м.У. веде переговори і підписує в установленому поряд­ку міжнародні договори; здій­снює керівництво відповідними колегіальними органами (коміте­тами, комісіями, радами); коор­динує роботу з проведення адмі­ністративної реформи. П.-м.У.

підпорядковується Секретаріат Кабінету Міністрів, а також служба голови Уряду. П.-м.У. у межах своїх повноважень спря­мовує, координує та контролює діяльність Міністерства закор­донних справ, Міністерства обо­рони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Адміні­страції Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, очолює Урядовий комі­тет з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та пра­воохоронної діяльності. П.-м.У. спрямовує, координує та контро­лює діяльність Міністерства юстиції, Міністерства надзвичай­них ситуацій (у частині, що сто­сується питань цивільної оборо­ни); Національного космічного агентства, Державного департа­менту з питань виконання пока­рань, Держекспортконтролю, Державної судової адміністрації, Національного координаційного центру адаптації військовослуж­бовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів, Представ­ництва України при Європей­ських Співтовариствах (Євро­пейському Союзі). П.-м.У. має право заявити Президентові України про свою відставку. Від­ставка П.-м.У. має наслідком від­ставку всього складу Кабінету Міністрів України. П.-м.У. зобов'язаний подати Президенто­ві України заяву про відставку

Кабінету Міністрів України за рішенням глави держави чи у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри.

ПРЕС-СЕКРЕТАР — держав­ний службовець патронатної служби, який здійснює зв'язок керівника органу влади та його заступників із засобами масової комунікації та громадськістю. П.-с. займається організацією прес-конференцій, брифінгів, зустрі­чей, інформує громадськість про діяльність того чи іншого керів­ника, органу влади. П.-с. також готує для публікації відповідні матеріали, заяви та повідомлен­ня, забезпечує координацію зв'яз­ків із періодичними виданнями (газетами, часописами), співро­бітництво з відповідними прес-службами інших органів влади.