ТОП 10:

Тема №5. Докази в господарському процесі.



План

1. Поняття та види доказів в господарському процесі.

2. Обов’язок доказування і подання доказів та звільнення від доказування.

3. Оцінка доказів.

4. Письмові докази.

5. Речові докази в господарському процесі.

6. Підстави та порядок витребування доказів.

7. Повернення доказів.

8. Судова експертиза при судовому розгляді господарських справ.

9. Висновок судового експерта.

10. Підстави вжиття запобіжних заходів до подання доказів.

11. Види запобіжних заходів.

12. Порядок вжиття запобіжних заходів.

Методичні рекомендації

Доказами у справі можуть будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

При вивченні цієї теми слід звернути увагу на встановленні презумпції щодо вини боржника. Окремо слід проробити питання преюдиціальних фактів. тобто рішень судів загальної, адміністративної юрисдикції, а також і господарських судів. До того ж не потребують доказування загальновідомі факти.

Докази повинні відповідати двом умовам, щоб бути прийнятими до уваги при вирішенні господарського спору. Так, першою властивістю доказів є їх належність, тобто надані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази дійсно повинні стосуватись справи безпосередньо. Також докази повинні відповідати правилу допустимості. Це означає. що певні факти мають бути підтверджені зазначеними законом засобами. До того ж, форма та зміст доказів повинні відповідати законодавчим вимогам.

Оцінка доказів здійснюється господарським судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жоден доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

При розкритті питань про види доказів необхідно приділити окрему увагу доказам, які містяться на електронних носіях та доказам у вигляді електронних носіїв.

Після цього слід зробити висновок щодо місця серед доказів по справі висновків судових експертів.

Господарським процесуальним кодексом України встановлена можливість вжиття запобіжних заходів у випадках побоювання сторони, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Практичні завдання.

Задача 1.Господарського суд Дніпропетровської обдласті розглянув у судовому засіданні позов ЗАО “А” до ЗАО “О” про визнання недійсною мирової угоди від 22 травня 2002 р. по справі № 14/409 з моменту її укладення.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що мирова угода була підписана директором ЗАО “А”, який в момент підписання угоди мав при собі печатку підприємства, а також був наділений необхідними повноваженнями для підписання вказаного договору. Крім того, відповідач вказує, що незважаючи на те, що позивач представив суду документи, які підтверджують факт звільнення директора з займаємої посади, останній по теперішній час діє від імені підприємства має при собі печатку, укладає договори від імені Товариства. Судом було встановлено, що директор був присутній на загальних зборах акціонерів ЗАО «О», яке відбулося 15 січня 2002 р., а документи про звільнення директора було сфальсифіковано.

Під час розгляду справи суд встановив наступне.

22 травня 2002 р. між ЗАО “А” та ЗАО “О” була укладена мирова угода по справі № 14/409, згідно з якою ЗАО “А” за рахунок заборгованості передало ЗАО “О” нерухоме майно на загальну суму 1000000 грн.

Із матеріалів справи слідує, що мирова угода від імені ЗАО “ПА” була підписана неповноважною особою, оскільки відповідно до протоколу № 3 від 15 січня 2002 р. зборів акціонерів ЗАО “А” директора було звільнено з посади директора Товариства по рішенню зборів акціонерів. Відповідно, за станом на 22 травня 2002 р. колишній директор не мав права діяти від імені Товариства та підписувати будь-які угоди.

Сторони не представили суду докази наступного затвердження цієї мирової угоди.

Яке рішення повинен прийняти суд?

Задача 2. Якими доказами може бути підтверджений факт визнання боржником заборгованості перед кредитором до подачі позову?

Задача 3.Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій, незалежно від їх участі у справі, документи та матеріали, необхідні для вирішення спору:

1. Так, за певних умов;

2. Так;

3. Ні;

4. Інше.

Задача 4.При розгляді справи за позовом підприємства «К» до підприємства «М» господарським судом було призначено проведення бухгалтерської експертизи. Після отримання експертного висновку, суд не беручи до уваги інші надані сторонами докази та не повністю дослідивши обставини справи, виніс рішення.

Яку юридичне значення для розгляду справи в господарському суді має висновок експерту? Чи є висновок експерту доказом в господарському судочинстві?

Питання до самоконтролю:

1. Які відмінності процесу доказування у господарському та цивільному судочинстві?

2. Правове значення пояснень сторін у господарському судочинстві?

3. При яких умовах інформація з електронних носіїв буде визнана належним доказом?

4. Ким може бути проведена судова експертиза?

Література

1. Господарський процесуальний кодекс України.

2. Закон України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р.

3. Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2002. — 248с.

4. Беляневич В. Е. Господарський процесуальний кодекс України (із змінами і доповненнями станом на 22 вересня 2005 року): Наук.-практ. коментар — К. : Юстініан, 2006. — 672с.

5. Боровик С. С., Джунь В. В., Мудрий С. М. Захист прав суб'єктів господарювання в арбітражних судах України. — К. : Оріяни, 2001. — 228с.

6. Васильєв С. В., Ніколенко Л. М. Доказування та докази у господарському процесі України. — Х. : Еспада, 2004. — 192с.

7. Експертизи у судовій практиці / Київський НДІ судових експертиз; Академія адвокатури України / В.Г. Гончаренко (заг.ред.). — К. : Юрінком Інтер, 2005. — 386с.

8. Ніколенко Л. М. Доказування в господарському судочинстві: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАН України; Інститут економіко-правових досліджень. — Донецьк, 2004. — 17с.

 

Тема №6. Судові витрати.

План

1. Склад судових витрат.

2. Державне мито.

3. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Розподіл господарських витрат.

 

Методичні рекомендації

Судова діяльність з розгляду та вирішенню господарських спорів, процесуальні дії учасників провадження пов’язані з певними затратами, які отримали назву судових витрат. До судових витрат належать державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством. Потрібно вказати випадки, коли державне мито не сплачується, випадки коли розмір державного мита збільшується. До того ж, слід наголосити, що розмір державного мита залежить від характеру спору та вказатияк визначається його розмір.

Порядок визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

Розподіл судових витрат залежить від результатів вирішення справи.

Практичні завдання.

Задача 1.У листопаді 2006 р. підприємство «А» подало позов до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з підприємства «Б». Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 6 лютого 2005 р. цими підприємствами було укладено бартерну угоду на постачання обладнання підприємству «Б» в обмін на металопродукцію. Згодом відповідач посилаючись на об'єктивні труднощі, відмовився постачати металопродукцію в обмін на вже отримане обладнання. Крім того, позивач в позовних вимогах просив господарський суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, які складали суми оплати державного мита, збору на інфоромаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуг адвоката за представництво інтересів позивача в господарському суді.

Відповідач визнав вимоги позивача частково, в розмірі основного боргу, оплати державного мита та збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Решту позовних вимог не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2006 р. позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 5 лютого 2006 р. рішення господарського суду Донецької області від 15 грудня 2006 р. було скасовано частково: в частині задоволення вимог підприємства «А» по сплаті суми основного боргу, державного мита та збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу рішення першої інстанції залишено без змін. В решті – скасовано, так як позивач не надав суду доказів, що підтверджують одержання адвокатських послуг, факту оплати цих послуг та погодження відповідача на відшкодування позивачу цих витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 квітня 2006 р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 5 лютого 2006 р. залишено без змін, з тих підстав, що ст. 44 ГПК України не обмежує права учасників господарського судочинства на вибір представником лише адвоката, а Конституція України закріплює право на вибір захисника.

Проаналізуйте рішення та постанови судів з питань судових витрат.

Задача 2.При відмові від позову судові витрати покладаються:

1. повністю на відповідача;

2. на обидві сторони в рівних частинах;

3. на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;

4. повністю на позивача;

5. за домовленістю сторін;

6. інше.

Задача 3. Позивач окрім вимог щодо сплати суми основного боргу за договором поставки та штрафних санкцій просив господарський суд стягнути на його користь судові витрати, а саме, державне мито, збір на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та кошти, сплачені юристу на представництво в позивача в господарському суді. Всі вимоги позивача було підтверджено належними доказами.

Господарський суд задовольнив позов частково. В частині вимог щодо оплати послуг юриста було відмовлено.

Чи правильно вчинив господарський суд? Які витрати відносяться до судових витрат?

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення судовим витратам.

2. Який порядок обчислення державного мита?

3. В якому порядку встановлюється розмір збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 

Література

1. Господарський процесуальний кодекс України.

2. Декрет КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1991 р.

3. Балюк І. А. Вирішення господарчих спорів: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2004. — 188с

4. Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2002. — 248с.

5. Беляневич В. Е. Господарський процесуальний кодекс України (із змінами і доповненнями станом на 22 вересня 2005 року): Наук.-практ. коментар — К. : Юстініан, 2006. — 672с.

6. Бородин М. М., Кройтор В. А.. Судебные и арбитражные расходы. — Х. : Бизнес Информ, 1997. — 121с.

7. Бринцев О. В. Правова сутність економічних спорів та способи їх вирішення. — Х. : Право, 2005. — 304с.

8. Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособие. — 2. изд., перераб. и доп. — Х. : Эспада, 2004. — 408с.

9. Збірник роз'яснень Вищого господарського суду України / Вищий господарський суд України / Д.М. Притика (відп.ред.), В.С. Москаленко (упоряд.), В.П. Селіваненко (упоряд.). — 3. вид., доп. і перероб. — К. : Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. — 376с.

10. Практика розгляду господарських спорів судами України: Довідник на 2006 р.: Збірник. — К. : ЗАТ "Юридична практика", 2006. — 256с.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-09-13; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.8.46 (0.007 с.)