Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 5. Країни центральної та Східної Європи↑ Стр 1 из 11Следующая ⇒ Содержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Тема 5. КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОГО ДОМІНУВАННЯ В СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ ВСТАНОВЛЕННЯ КОМУНІСТИЧНИХ РЕЖИМІВ Передумови встановлення комуністичних режимів у східноєвропейських країнах І. Країни Східної Європи внаслідок розгрому фашистської Німеччини були визволені військами Радянської Армії. З того часу сім країн регіону — Румунія, Угорщина, Болгарія, Польща, Чехо-Словаччина, Югославія, Албанія, а також радянська зона окупації Німеччини — потрапили в повну залежність від СРСР. 2. Популярність серед широких верств населення східноєвропейських країн Радянської армії, яка визволила Європу від фашизму. 3. Комуністичні партії цих країн брали участь у русі Опору і сподівалися після розгрому фашизму при допомозі СРСР захопити владу. 4. Місцева буржуазія була ослаблена.
ВСТАНОВЛЕННЯ В СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ "РАДЯНСЬКОЇ МОДЕЛІ" СОЦІАЛІЗМУ Етапи встановлення комуністичних режимів Перший етап 1. До влади в цих країнах прийшли Народні фронти, які складалися з кількох партій та організацій, орієнтовані на боротьбу з окупантами і пронімецькими режимами, за відновлення національної незалежності, демократичних свобод. Сформовані коаліційні уряди, за винятком Албанії й Югославії, де уряди були однопартійними, складалися з комуністів, які почали значні соціальні перетворення. 2. Коаліційні уряди протрималися недовго: у Болгарії — до січня 1945 р., у Румунії—до лютого 1945 р., в Угорщині — до весни 1947 р., у Чехо-Словаччині—до лютого 1948р. 3. Були ліквідовані фашистські партії та організації. 4. Поновлювалася дія демократичних конституцій. 5. У багатьох країнах поновлювали свою роботу парламенти.
6. Створювалися нові органи місцевого управління — національні комітети. 7. У деяких країнах ще зберігалася монархічна форма правління (Болгарія, Румунія, Югославія). Другий етап 1. Підтримка з боку СРСР комуністів в урядах східноєвропейських країн створювала сприятливі умови для поступового витіснення комуністами своїх союзників по Народних фронтах. 2. Ліквідовується поміщицьке землеволодіння (крім Болгарії, де не було поміщицького землеволодіння). 3. Були націоналізовані промислові підприємства й банки, які належали фашистам та їхнім поплічникам. 4. Здійснювалися соціальні реформи, створювалися умови для здобуття освіти й користування культурними цінностями. 5. На цьому етапі ще не йшлося про ліквідацію приватної власності. 6. Ще зберігалася багатопартійність, плюралізм думок, різноманітність форм власності. 7. Велику роль почало відігравати створене у 1947 р. Комуністичне інформаційне бюро (Комінформбюро). До нього увійшли представники дев'яти Комуністичних партій Європи: СРСР, Болгарії, Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини, Угорщини, Югославії, Італії, Франції. Формально Комінформбюро ставило своєю метою координацію діяльності компартій, обмін досвідом роботи. Фактично мало стати інструментом радянського керівництва компартіями, контролю за їхньою діяльністю і засобом поширення комуністичної експансії. Третій етап Встановлення комуністичних режимів "радянського зразка": у Болгарії та Румунії — восени 1947 p.; у Чехо-Словаччині — в лютому 1948 p.; в Угорщині — в березні 1948 р. 1. Зникла представницька демократія з її вільними виборами. 2. Встановлюються однопартійні комуністичні диктатури. 3. Права та свободи громадян формально декларувалися, а в реальному житті не визнавалися. 4. Керівна роль належить Комуністичним партіям. 5. Встановлюється партійний контроль над усіма державними органами та суспільним життям. 6. Складаються режими одноособової влади. 7. "Культи" місцевих вождів: Й. Броз Тито — в Югославії; К. Готвальда — у Чехо-Словаччині; Г. Георгіу-Деж — у Румунії; М. Ракоші — в Угорщині; Е. Ходжа — в Албанії. 9. Головною опорою влади стають силові структури, насамперед репресивні органи. 10. Проводяться репресії, проте вони не були такими масовими, як у СРСР. 11. Знищується ринкова економіка та економічні свободи. 12. Згортається дрібнотоварне виробництво. 13. Здійснювалася індустріалізація, яка мала прискорений характер. 14. Проводиться примусова колективізація, руйнування міцних селянських господарств, які давали вагому частку товарної продукції. Виробниче кооперування було завершено: У Болгарії — в 1958 p.; НДР, Чехо-Словаччині — в 1960 p.; Угорщині — в 1961 p.; Румунії — в 1962 р. Тільки в Польщі та Югославії соціалістичний сектор у сільському господарстві не перевищував 20%. 15. Було запроваджено централізоване управління. 16. Запанувала командно-адміністративна розподільча система. 17. Утверджується марксистсько-ленінська ідеологія. 18. Здійснюється ідеологізація культури, науки, освіти. 19. Була запроваджена політична цензура засобів масової інформації. Висновки 1. У східноєвропейських країнах утвердилася тоталітарна модель державного ладу радянського зразка. 2. У 1949 — 1952 pp. у країнах Східної Європи в ході політичних процесів і репресій було ліквідовано так зване національне крило комуністичних партій, що виступили за збереження національного суверенітету своїх країн. 3. Уже в першій половині 50-х pp. виникли диспропорції в економічному розвитку: при швидкому зростанні важкої індустрії значно відставало сільське господарство й виробництво товарів широкого вжитку, знизився життє в ий рівень населення. "Народна демократія" Коли Червона Армія окупувала Центральну і Південно-Східну Європу, то зразу ж сприяла встановленню політичних режимів, які називалися "народними демократіями". Формувалися Тимчасові коаліційні уряди, що створювали ілюзію демократичного розвитку. Влада фактично в таких урядах належала комуністам. За підтримки СРСР швидко були сформовані комуністичні уряди без блоку коаліційних партій: у Болгарії та Румунії — у 1947 p.; у Чехо-Словаччині — в лютому 1948 p.; в Угорщині — в березні 1948 р. Доступившись до влади, комуністичні уряди почали втілювати в життя сталінську модель побудови соціалізму. У східноєвропейських країнах було проголошено встановлення диктатури пролетаріату у формі народної демократії за керівної ролі Комуністичних партій. "Народна демократія" - це форма політичної організації суспільства, що утвердилася в країнах Східної Європи. Це насильницьке знищення народно-демократичних режимів і коаліційних урядів та заміна їх тоталітарними режимами "радянського зразка". Мета "народної демократії" 1. Викорінення господаря. 2. Знищення ринку та приватної власності. 3. Заборона економічних та політичних свобод. 4. Побудова міфічного "світлого майбутнього". Здійснювався жорсткий контроль з боку СРСР над країнами Східної Європи, лише Югославія на чолі з Й. Броз Тито проводила самостійну політику. Р. Події в Чсхо-Словаччині. Січень 1968 р. Відбулася зміна керівництва Чехо-Словаччини, яке очолив О. Дубчек. Він розробив програму політичних та економічних реформ: • намагався побудувати "соціалізм з людським обличчям"; • скасовувалася цензура; • намагався демократизувати суспільство; • втілити в життя свободу слова; • надати свободу засобам масової інформації. У Чехо-Словаччині почався процес демократизації, що отримав назву „празька весна". Всі ці заходи О. Дубчека стурбували СРСР. Ніч на 21 серпня 1968 р. У Чехо-Словаччину були введені війська п'яти держав — членів Варшавського договору - СРСР, НДР, Польщі, Болгарії, Угорщини. Чехословацькі патріоти, переважно молодь, чинили опір. О. Дубчека було усунено від влади і відправлено у заслання. На чолі Чехо-Словаччини поставили Г. Гусака — вірного СРСР. Листопад 1971 р. Заворушення в Хорватії, учасники яких виступили з вимогами відокремлення від Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії. 1980-1981 pp. Криза в Польщі. Великого авторитету набула нова профспілкова організація "Солідарність" на чолі з електриком Гданської корабельні Лехом Валенсою. На початку 80-х pp. прихильників "Солідарності" налічувалося до 10 млн. 9сіб. Наприкінці 1981 р. У країні було запроваджено військовий стан. Польша Червень 1989 р. На парламентських виборах правляча Польська Об'єднана Робітнича партія (ПОРП) зазнала поразки. Профспілкова організація "Солідарність" здобула більшість. Один з її керівників Тадеуш Мазовецький став головою уряду. Лідер "Солідарності" Лех Валенса у 1990 р. був обраний президентом Польщі. У 1996 р. президентом Польщі став А.. Кваснєвський. У країні розпочалися економічні реформи. Угорщина 1988 р. Початок осмислення необхідності перетворень на Конференції Угорської Соціалістичної Робітничої партії (УСРП), де було визнано необхідність проведення політичних та економічних реформ. 1989 р. Розпочалося створення багатопартійної системи. 23 жовтня 1989 р. Проголошена Угорська Республіка і прийнято поправки до конституції, які свідчили про демократизацію країни. Навесні 1990 р. Відбулися вибори до парламенту, на яких перемогла опозиція. 1991 р. З Угорщини виведено радянські війська. Розпочався процес формування ринкових і правових основ угорського суспільства. Чехо-Словаччина Листопад 1989 р. У Чехо-Словаччині розпочалися багатотисячні демонстрації. Комуністична партія Чехо-Словаччи-ни зазнала краху. Грудень 1989 р. Президентом Чехо-Словаччині був обраний відомий дисидент і письменник Вацлав Гавел. 1991 p. 3 Чехо-Словаччини були виведені радянські війська. Ці події дістали назву "оксамитової революції", бо вони відбувалися мирно. 1992 р. На виборах у Чехії й Словаччині перемогу здобули партії, що виступали за розз'єднання Чехо-Словаччини на дві держави — Чехію і Словаччину. З 1 січня 1993 р. Чехо-Словаччина як єдина держава перестала існувати. Болгарія Генеральний секретар болгарської комуністичної партії Тодор Живков був знятий з усіх керівних посад. Листопад 1989 р. До влади в Болгарії прийшли реформатори. Лідерство серед опозиційних сил належало Союзу демократичних сил. Грудень 1990 р. Було сформовано коаліційний уряд, до складу якого ввійшли колишні комуністи й опозиціонери. У країні розпочалися ринкові перетворення, на шляху яких були великі труднощі. Румунія У Румунії з 1965 р. існувала диктатура Чаушеску. 17 грудня 1989 р. В м. Тимішаарі була розстріляна мирна демонстрація. Ці події — початок революції. Чаушеску оголосив про введення надзвичайного стану та віддав наказ стріляти в демонстрантів. Це вже не могло зупинити народного виступу, до якого приєдналася армія. Чаушеску разом з дружиною втекли, але були затримані й 25 грудня 1989 р. розстріляні. Влада перейшла до Фронту національного порятунку на чолі з Іоном Ілієску, якого 1992 р. обрали президентом. Створювалися політичні партії, впроваджувалися ринкові відносини. Югославія Тут відбувалися дуже складні зміни, які супроводжувалися війнами і конфліктами. ПОЛЬЩА Кризи 50 - 80-х pp. 1956 р. — перша криза тоталітарної системи в Польщі. Уряд пішов на перегляд трудових норм, розцінок, внаслідок чого прибутки робітників знизилися. Це стало приводом для виступу робітників на машинобудівному заводі у м. Познані. Робітники застрайкували. Страйк підтримали інші підприємства міста. Масова маніфестація переросла у повстання. Повсталі штурмом узяли тюрму, звільнили в'язнів і захопили зброю охорони. Були атаковані будинки суду, прокуратури, місцевого комітету ПОРП, радіостанції та ін. Для придушення виступу були використані війська. Загинуло 74 особи, поранено понад 575 осіб, заарештовано 300. У Польщі було розроблено план реформ "польського шляху до соціалізму": 1. Дещо децентралізовано управління економікою. 2. Обмежено повноваження служб безпеки. 3. Пом'якшена цензура преси. 4. Взято курс на співіснування державної, кооперативної та приватної власності в сільському господарстві. 5. Розпочалося співробітництво з католицькою церквою. 6. Розпочався розвиток дрібного виробництва і приватної роздрібної торгівлі. Але наприкінці 50-х pp. реформи були згорнуті, поступово відбувалася реставрація попереднього режиму. 1968 р. Протест студентів на заборону в столичному театрі інсценувати поеми "Дзяди", в яких був нібито натяк на тодішні порядки в Польщі. Почався мітинг студентської молоді, який був розігнаний міліцією. 35 осіб було заарештовано. Студентів Варшави підтримали студенти Любліна, Познані, Гданська. Влада силою придушила ні виступи: 2730 осіб було затримано; 688 осіб потрапили під слідство; 360 було заарештовано; багатьох викладачів вищих закладів освіти було звільнено з роботи. 14 грудня 1970 р. Розпочався страйк робітників судноверфей Гданська й Гдині у відповідь на підвищення цін. До протестів приєдналися робітники інших міст. Сили правопорядку застосували вогнепальну зброю проти демонстрантів у Гданську. Було вбито 44 особи, 1164 поранено. 1976 р. Масові виступи трудящих проти урядового рішення про підвищення цін на основні продукти харчування. До учасників виступів були застосовані репресії. 1980 р. У Польщі знову відбулися страйки проти рішення уряду підвищити ціни на м'ясо. У страйках, що охопили всю країну, брали участь робітники, селяни, студенти, службовці. На бік народу стала католицька церква. Створення "Солідарності" Масові виступи трудящих 1976 р. послугували поштовхом до створення Комітету захисту робітників, який у 1977 р. був перетворений на Комітет громадського самозахисту. У Краківському університеті створено студентський Комітет солідарності. Згодом такі комітети були створені у навчальних закладах Варшави, Познані, Врацлава, Гданська та ін. Вересень 1979 р. Була заснована опозиційна організація Конфедерація незалежної Польщі. Серед робітників створювалися незалежні профспілки, які своєю метою проголосили захист економічних, правових інтересів трудящих. Моральну підтримку незалежним профспілкам надавала католицька церква. 1980 р. Під час страйку проти підвищення цін на м'ясо у Гданську представники міжзаводських страйкових комітетів ухвалили рішення про створення незалежної профспілки "Солідарність", на чолі якої став електрик гданської судноверфі Лех Валенса. 10 листопада 1980 р. Була офіційно зареєстрована нова незалежна профспілка "Солідарність", що перетворилася на громадсько-політичне об'єднання антикомуністичного спрямування, яке прагнуло повалити в Польщі соціалістичний лад. Осередки "Солідарності" створювалися по всій країні, через рік її лави зросли до 9,5 млн. осіб. 1981 р. У Польщі був запроваджений військовий стан, заборонено діяльність усіх опозиційних організацій, введено армійське патрулювання міст і сіл, встановлено військовий контроль за роботою підприємств, усіх лідерів "Солідарності" було заарештовано. 1982 р. Власті прийняли рішення про заборону "Солідарності", яка перейшла на нелегальний стан. Підпільні структури "Солідарності" отримали значну фінансову допомогу через закордонні представництва "Солідарності". Лех Валенса (народився 1943 р.) Один із лідерів незалежної профспілки "Солідарність" у 1980-1991 pp. Президент Польщі з грудня 1990 по 1995 pp. Лауреат Нобелівської премії миру 1983 р. Видний громадський і політичний діяч Польщі, один із східноєвропейських політиків, який з успіхом виступив проти комуністичної диктатури. Народився 29 вересня 1943 р. у селянській родині у с. Попово. У 1961 р. закінчив профтехучилище. Працював електриком на судноверфі у Гданську. Вперше Л. Валенса активно брав участь у страйку 1970 р. Був обраний членом страйкового комітету. У нього було велике бажання стати лідером, мав прекрасні ораторські здібності, прагнув вирішити конфлікти без кровопролиття. У 1976 р. Л. Валенса виступив на зборах робітників із критикою діяльності профспілок, які співпрацюють із урядом. За це був звільнений з роботи за скороченням штатів. У 1980 р. Л. Валенса увійшов до групи, яка створила незалежні профспілки "Солідарність". Його арештовували у 1981 р. Став відомий на весь світ. У Гданськ до^Валенси приїжджали М. Тетчер і Дж. Буш старший. Його промову слухали конгресмени у Конгресі США, йому аплодувала Франція під час його візиту в цю країну. В 1983 р. одержав Нобелівську премію миру. У січні 1989 р. появився на телеекрані в дебатах із головою офіційних профспілок. Свого опонента Лех Валенса розгромив повністю і став найпопулярнішим політиком. У грудні 1990 р. Лех Валенса був обраний президентом. На посаді президента популярність упала. Його звинувачували у згортанні демократії, критикували за переоцінку своїх здібностей, за порушення Конституції. На президентських виборах 1995 р. одержав поразку. Новим президентом Польської Республіки став Олександр Кваснєвський. Л. Валенса зі своєю сім'єю проживає у Гданську, де побудував новий дім на кошти, одержані від видання книг і читання лекцій на Заході. На ці самі кошти утримується Інститут ім. Валенси в Варшаві. На гонорар від Нобелівської премії побудував поліклініку для суднобудівників у Гданську. Лех Валенса — глибоко релігійна людина, прекрасний сім'янин, у нього семеро дітей. У народі за малий зріст його називають "маленький капрал", "маленький лицар". Він "найзнаменитіший поляк кінця XX століття". Під час "помаранчевої революції" приїжджав в Україну, на майдані Незалежності виступив із підтримкою справедливих вимог українського народу провести чесні президентські вибори.
"Круглий стіл" 1989 р. і встановлення демократичного ладу 1988 р. Масові страйки в Польщі як відповідь на підвищення цін на продукти харчування і комунальні послуги. Керівництво ПОРП, її союзники Об'єднана Селянська партія та Демократична партія вирішили сісти за "круглий стіл" переговорів з участю "Солідарності". 5 лютого — 6 квітня 1989 р. — "круглий стіл". Були досягнуті домовленості: • щодо принципів майбутньої політичної та економічної • щодо легалізації всіх політичних об'єднань у країні, • що зміни в суспільстві відбуватимуться мирно; • про відновлення влади президента; • про відродження двопалатного парламенту; • щоб провести вільні демократичні вибори. На виборах 1989 р. ПОРП зазнала поразки. Перемогу здобула "Солідарність", яка в Сенаті завоювала 99 місць із 100. Уряд сформував Тадеуш Мазовецький від "Солідарності". З 19 липня 1989 р. по 9 грудня 1990 р. президентом Польщі був Войцех Ярузельський. Грудень 1989 р. Було прийнято нову Конституцію, яка відновила попередню назву держави — Республіка Польща. Листопад — грудень 1990 р. На президентських виборах перемогу здобув Л. Валенса. Висновок "Солідарність" взяла курс на будівництво парламентської демократії та перехід до ринкової економіки. Економічні реформи Уряд Т. Мазовецького вдався до "шокової терапії" -швидких, радикальних методів оздоровлення економіки. Реформи були розроблені міністром фінансів Л. Бальце-ровичем. 1. Повністю скасовано контроль над цінами. 2. Введено вільну торгівлю. 3. Заморожено заробітну плату бюджетникам. 4. Значна увага приділялася розвиткові дрібного та середнього бізнесу. 5. Проводиться приватизація державного сектора. 6. Держава припинила надавати дотації збитковим підприємствам. 7. На державних мідних шахтах, суднобудівних верфях запроваджувалися новітні технології. 8. Національний банк країни став незалежним від уряду. 9. Відбулася комерціалізація банків.
10. З 1992 р. у Польщі було призупинено падіння виробництва і розпочалося його зростання. 11. Західні країни надали Польщі кредити. Наслідки 1. Значно зросли ціни. 2. Обсяг промислового виробництва знизився на 23%. 3. 40% промислових підприємств опинилися на межі банкрутства. 4. Наприкінці 1990 р. безробіття зросло до 1,2 млн. осіб. 5. Відбулося скорочення споживання та падіння життєвого рівня населення.
6. Майже 2 млн. осіб започаткували власний бізнес. 7. Активізувалася інвестиційна діяльність. 8. Зросла зовнішня торгівля. Висновки 1. "Шокова терапія" спочатку призвела до значного погіршення життя населення. Однак поступово країна виходила з кризи. Ринок поповнювався товарами, ціни на них зменшувалися, а доходи населення зростали. Поступово підвищувався життєвий рівень населення. 2. Внаслідок незадоволення населення на парламентських виборах 1993 р. перемогу здобули ліві сили. 3. На виборах 1995 р. більшість виборців (51,7%) надали перевагу кандидату лівих сил А. Кваснєвському. Після президентських виборів 1995 р. реформи в Польщі продовжуються, але посилюється соціальний захист населення. 1. Триває процес приватизації і закриття нерентабельних фірм. 2. У країні з'явився середній клас (15% населення) з місячним доходом від 800 до 1500 доларів на сім'ю з чотирьох осіб. 3. На середину 1996 р. середня зарплата дорівнювала 335 доларів. Приріст валового внутрішнього продукту в Польщі становив: 1992 р. — 2,6%, 1993 р. — 3,8%, 1994 р. — 6%, 1995 р. - 5,5%. Сьогодні зусилля польського уряду спрямовані на: • завершення приватизації та демонополізації енергетики і телекомунікацій; • реконструктуризацію важкої промисловості; • всебічну підтримку дрібного і середнього бізнесу; • активізацію інвестиційної діяльності; • на дальше зростання життєвого рівня життя населення. Висновки 1. Сьогодні Польща подолала економічну кризу і розвивається успішно. 2. Західні держави списали 2/3 боргів Польщі за її внесок у розвиток демократичних процесів у Східній Європі. 3. У 1999 р. Польща вступила до НАТО. 4. 8 жовтня 2000 р. президент О. Кваснєвський, за якого демократична Польща досягла значних успіхів у зовнішній і внутрішній політиці, був переобраний на другий термін. 5. 1 травня 2004 р. Польща стала повноправним членом Європейського Союзу. Жовтень 2005 р. Перемогу на президентських виборах одержав мер Варшави Лех Качинський — один із лідерів консервативної партії "Право і справедливість". Народився 1949 p., разом з братом-близнюком займався політикою в роки становлення "Солідарності". Виступає за моральне відродження польської нації, за повернення до старих католицьких цінностей. Відносини України й Польщі 2 грудня 1991 р. Польща стала першою країною у світі, яка визнала незалежність України. Травень 1992 р. Підписано договори між Україною і Республікою Польща "Про добросусідство, дружні відносини і співробітництво". Згодом підписано польсько-українську угоду про співробітництво у військовій галузі, цілу низку угод в економічній і культурній сферах. Червень 1996р. Візит президента України Л. Кучми до Польщі. Травень 1997 р. Візит президента Польщі О. Кваснєвського в Україну. Після цих візитів українсько-польські стосунки вийшли на новий рівень стратегічного партнерства. 1997 р. Президенти Польщі й України підписали спільну заяву "До порозуміння та єднання". Українська сторона офіційно вибачилася: • за сталінські репресії проти поляків; • за антипольські дії УПА; • за повоєнну депортацію поляків. • за операцію "Вісла"; • за депортацію українців. Польща й Україна активно співпрацюють у загальноєвропейських структурах. Польща — важливий торговий партнер України. Зростає товарообіг між двома країнами. Президент Л. Кучма був нагороджений вищою польською нагородою орденом Білого Орла, а президент Польщі О. Кваснєвський — вищою українською нагородою орденом князя Ярослава Мудрого. Співпраця Польщі й України: З липня 2000 р. миротворчу місію у Косово (Югославія) активно здійснював українсько-польський батальйон. З 2003 р. в Іраку українські миротворці приєдналися до польського військового контингенту в цій країні. Щороку майже 200 тис. громадян України влаштовуються у Польщі на тимчасову роботу. Листопад — грудень 2004 р. О. Кваснєвський тричі приїзджав з миротворчою місією в Україну під час "помаранчевої революції".
Події 1968 р. Причини подій 1968 p.: • значні економічні труднощі; • зменшення обсягу національного доходу; • різке відставання в економічному розвитку від країн Заходу; • невдоволення тоталітарним режимом; • відсутність громадянських прав і свобод. Становище в країні напередодні подій 1968 р. Від середини 60-х pp. у країні почала здійснюватися економічна реформа, що передбачала: • часткове введення ринкових відносин при збереженні • розширення прав підприємств; • стимулювання ініціативи підприємств. Було розуміння необхідності політичного реформування суспільства реформаторами, яких очолив перший секретар ЦК Комуністичної партії Чехо-Словаччини О. Дубчек. Ідеї реформаторів були викладені в "Програмі дій", прийнятій на Квітневому пленумі ЦК КПЧ 1968 p.: • Вирішено йти до ринку та демократії. • Намічено відмовитися від командно-адміністративних методів керівництва країною. • Було відмінено ідеологічні обмеження на радіо, в пресі, на телебаченні. • Почалася загальнонаціональна дискусія про шляхи розвитку країни. • Створювалися неформальні суспільно-політичні організації. І Ці події ввійшли в історію як "Празька весна". "Празька весна" — це спроба реформування суспільства, "побудова демократичного соціалізму з людським обличчям". Розгортання подій 1968 р. СРСР вбачав реальну загрозу соціалізму і вирішив силою задушити опозицію в Чехо-Словаччині. У ніч на 21 серпня 1968 р. до Чехо-Словаччини вторглися війська п'яти держав Організації Варшавського договору — СРСР, Польщі, Угорщини, Болгарії та НДР. СРСР відправив до Чехо-Словаччини 124 тис. солдатів і офіцерів, на озброєнні яких було до 500 танків. О. Дубчека та інших членів Комуністичної партії Чехо-Словаччини було заарештовано і відправлено до Москви0. Дубчека на посту першого секретаря ЦК КПЧ замінив Г. Гусак, який був при владі до 1989 р. Він згорнув розпочаті реформи, вів боротьбу з опозицією, проводив чистку в партії. Окупація Чехо-Словаччини мала негативний резонанс у світі: 1. Чехословацьке питання обговорювала Рада Безпеки ООН, але рішення не було прийнято через право "вето" СРСР. 2. Засудила вторгнення в Чехо-Словаччину генеральна Рада Соціалістичного Інтернаціоналу "як чисто агресивний акт". 3. Проти окупації Чехо-Словаччини висловилися і соціаліс тичні країни — Албанія, Румунія, Югославія. 4. Навіть у СРСР 6 дисидентів 25 серпня 1968 р. провели демонстрацію протесту на Красній Площі в Москві. Висновок "Празька весна" залишилася в історії як символ оновлення в післявоєнній історії Східної Європи. "ОКСАМИТОВА РЕВОЛЮЦІЯ" 1989 р. І ВІДНОВЛЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНОГО ЛАДУ Передумови революції: 1. Перебудова в СРСР. 2. Відсутність авторитету правлячої КПЧ, яка постійно опиралася на репресивні органи. 3. Загострення кризових явищ у другій половині 80-х pp. 4. Розгортання дисидентського руху. 1. Застійні явища в економіці. 2. Прискорення процесу відставання від розвинених країн Заходу. 3. Прірва між народом та керівною партійно-державною номенклатурою. 4. Відсутність свобод і прав людини. 5. Ідеологічний тиск КПК. 6. Політичні репресії. 7. Придушення будь-якого інакомислення. Серпень 1988 р. У зв'язку з 20-річчям вторгнення союзних військ у Чехо-Словаччині проходили мітинги, демонстрації. До весни 1989 р. Мітинги і демонстрації не припинялися 17 листопада 1989 р. Жорстока розправа органів правопорядку з демонстрацією молоді в міжнародний день студентів. Молодь вимагала радикальних реформ у країні та закликала до страйку. 19 листопада 1989 р. Був створений "Громадський форум" патріотичний, демократичний фронт на чолі з В. Гавелом, що заснований "Хартією 77" (правозахисною організацією, створеною у 1977 p., який підтримав вимоги студентів і зажадав відставки партійного керівництва. Почалися мирні демонстрації робітників, інтелігенції, молоді. 25 листопада 1989 р. Під тиском громадської думки партійна верхівка на чолі з Г. Гусаком пішла у відставку. ЗО листопада 1989 р. Федеральні збори Чехо-Словаччини відмінили статтю 4 Конституції про керівну і спрямовуючу роль КПЧ. Грудень 1989 р. Було сформовано уряд національної згоди. Наприкінці грудня 1989 р. На виборах до Федеральних зборів перемогу здобули "Громадський форум" - патріотичний, демократичний фронт, який об'єднав противників комуністичного режиму, та "Громадськість проти насильства" — демократична організація Словаччини. Головою Федеральних зборів обрали О. Дубчека, лідера "Празької весни". Президентом Чехо-Словаччини було обрано колишнього дисидента, драматурга Вацлава Гавела. Чехо-Словаччина рішуче стала на шлях демократичних перетворень. 1991 р. Був прийнятий закон про протизаконність комуністичного режиму. Він вимагав очищення державних органів влади, армії, поліції від колишніх співробітників держбезпеки, а також від їхніх інформаторів та партійних функціонерів, починаючи від секретаря райкому і вище. Висновок Антитоталітарна, демократична революція завершилася мирно, без кровопролиття, за що й отримала назву "оксамитова". У Чехо-Словаччині розпочалися ринкові перетворення: 1. Розпочато поетапну приватизацію. 2. Запроваджено конвертованість грошової одиниці — крони. 3. Громадянам поверталося майно, відібране чи конфісковане за комуністичного режиму. 4. Реформування економіки відбувалося зі збереженням на дійних соціальних гарантій. 5. Проводились рішучі дії, щоб зупинити інфляцію та стабілізувати крону. 6. Висновки 1. Реформи відбувалися швидко й ефективно. 2. Не допущено зниження життєвого рівня населення. 3. Уже з 1992 р. почалося пожвавлення промислового виробництва. 4. Значно зріс товарообіг та експорт товару до розвинених країн. Висновки 1. Поділ Чехо-Словаччини на дві держави відбувся цивілізовано, безболісно, що гарантувало сприятливий розвиток у майбутньому кожної держави.
2. Обидві республіки взяли курс на "повернення" до Європи, стали членами Ради Європи, прийняті в ООН. 3. У 1999 р. Чехія прийнята в НАТО. 4. З 1 травня 2004 р. обидві республіки стали повноправними членами ЄС. Вацлав Гавел (народився 1936 р.) Дисидент, один із лідерів правозахисного руху в Чехо-Словаччині, чеський драматург, у 1989 - 1992 pp. - президент Чехо-Словаччини, а в 1993-2003 pp. — президент Чехії. Народився 5 жовтня 1936 р. в сім'ї підприємця-мільйонера. Все своє майно батько втратив після 1948 р. внаслідок соціалістичних перетворень. В. Гавел влаштувався працівником сцени в одному з празьких театрів, а в 1966 р. йому вдалося заочно закінчити Академію мистецтв. На політичну арену В. Гавел вийшов у період "Празької весни". 4 квітня 1968 р. в одній із газет надрукував статтю, в якій закликав до створення політичної опозиції, без якої неможливі ніякі реформи. Він став одним із організаторів опозиційного клубу активних безпартійних. Після придушення "Празької весни" Гавел неодноразово арештовувався, просидів у тюрмах до 5 років. Останні 9 місяців відсидів у 1989 р. напередодні обрання президентом. У 1976 р. брав активну участь у написанні відомого звернення діячів культури і науки до чехословацького уряду "Хартія-77". Офіційні власті називали Вацлава Гавела агентом імперіалізму. Він продовжував боротьбу, брав участь у демонст-» раціях протесту, писав статті в збірниках "самвидаву", друкував свої твори за кордоном, давав свої матеріали радіостанціям "Бі-бі-сі", "Голос Америки", "Вільна Європа". Працював вантажником на заводі, іншої роботи знайти не міг. Багато писав літературних творів, які друкувалися за кордоном, і світ визнав великий талант Вацлава. Він був нагороджений багатьма міжнародними преміями за внесок в європейську літературу: 1968 р. — одержав Державну премію Австрії; 1986 р — премію Еразма Роттердамського 1989 p. — премію миру західнонімецьких книготорговий; 1989 р. — В. Гавел очолив "Громадський форум". 29 грудня 1989 р. Федеральні збори одноголосно обрали Гавела президентом країни. Він відмінив цензуру, деполітизував армію і правоохоронні органи, зняв обмеження на створення політичних партій, клубів. Громадяни дістали можливість вільно виїжджати з країни. Багато зробив для демократизації країни, для успішного проведення ринкових реформ, для розвитку міжнародних відносин, сприяв цивілізованому поділу Чехо-Словаччини на Чеську і Словацьку республіки. Відносини з Україною Україна однією з перших визнала Словацьку республіку. 1993 р. Словацька республіка й Україна підписано Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво. Укладено понад 100 різних міждержавних, міжурядових та міжвідомчих угод. До України зі Словацької республіки експортується продукція машинобудування, товари широкого вжитку. Україна експортує до Словацької республіки сировину, електроенергію, мінеральні добрива, напівфабрикати. Успішне співробітництво в галузі туризму. Чесько-українські стосунки розвиваються на основі Договору про дружні відносини і співробітництво від 26 квітня Р. Відносини України з Чеською та Словацькою республіками дружні та стабіль
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 617; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.147.27.154 (0.023 с.) |