Відновлення незалежності чеської та словацької республік

Причини розпаду Чехо-Словаччини:

• різний рівень економічного розвитку;

• різні історичні долі народів;

• утиски Словаччини в тоталітарній системі;

• розбіжності в поглядах словацьких і чеських політич­них сил щодо шляхів розвитку;

• прагнення Словаччини до повної незалежності;

• економічні суперечності між двома республіками.
Червень, 1992 р. Керівництво Чеської та Словацької респуб­лік прийняли узгоджене рішення про поділ Чехо-Словач­чини на дві суверенні держави.

Восени 1992 р. Федеральні збори прийняли засади поділу країни:

• Все федеральне майно розділялося в пропорції 2 до 1.

• Дві частини відходили до Чехії, а одна — до Словаччи­ни відповідно до чисельності населення.

31 січня 1993 р. на карті Європи з'явилися дві нові самостійні суверенні держави — Чеська і Словацька республіки. В обох державах були проведені президентські вибори. Президентом Чеської республіки став В. Гавел, переобра­ний на другий термін у 1998 р., у 2003 р. його замінив В. Клаус. Президентом Словацької республіки став М. Ковач, якого на виборах у 1999 р. замінив Р. Шустер.

Висновки

1. Поділ Чехо-Словаччини на дві держави відбувся цивілізо­вано, безболісно, що гарантувало сприятливий розвиток у майбутньому кожної держави.

 

2. Обидві республіки взяли курс на "повернення" до Євро­пи, стали членами Ради Європи, прийняті в ООН.

3. У 1999 р. Чехія прийнята в НАТО.

4. З 1 травня 2004 р. обидві республіки стали повноправними членами ЄС.

Вацлав Гавел

(народився 1936 р.)

Дисидент, один із лідерів правозахисного руху в Чехо-Словаччині, чеський драматург, у 1989 - 1992 pp. - президент Чехо-Словаччини, а в 1993-2003 pp. — прези­дент Чехії.

Народився 5 жовтня 1936 р. в сім'ї підприємця-мільйонера. Все своє майно батько втратив після 1948 р. внаслідок соціалістичних перетворень.

В. Гавел влаштувався працівником сцени в одному з пра­зьких театрів, а в 1966 р. йому вдалося заочно закінчити Академію мистецтв.

На політичну арену В. Гавел вийшов у період "Празької весни".

4 квітня 1968 р. в одній із газет надрукував статтю, в якій закликав до створення політичної опозиції, без якої не­можливі ніякі реформи. Він став одним із організаторів опозиційного клубу активних безпартійних. Після придушення "Празької весни" Гавел неодноразово арештовувався, просидів у тюрмах до 5 років. Останні 9 місяців відсидів у 1989 р. напередодні обрання прези­дентом.

У 1976 р. брав активну участь у написанні відомого звер­нення діячів культури і науки до чехословацького уряду "Хартія-77".

Офіційні власті називали Вацлава Гавела агентом імперіа­лізму. Він продовжував боротьбу, брав участь у демонст-» раціях протесту, писав статті в збірниках "самвидаву", друкував свої твори за кордоном, давав свої матеріали ра­діостанціям "Бі-бі-сі", "Голос Америки", "Вільна Європа". Працював вантажником на заводі, іншої роботи знайти не міг. Багато писав літературних творів, які друкувалися за кордоном, і світ визнав великий талант Вацлава. Він був нагороджений багатьма міжнародними преміями за внесок в європейську літературу:

1968 р. — одержав Державну премію Австрії;

1986 р — премію Еразма Роттердамського

1989 p. — премію миру західнонімецьких книготор­говий;

1989 р. — В. Гавел очолив "Громадський форум". 29 грудня 1989 р. Федеральні збори одноголосно обрали Гавела президентом країни. Він відмінив цензуру, деполі­тизував армію і правоохоронні органи, зняв обмеження на створення політичних партій, клубів. Громадяни діст­али можливість вільно виїжджати з країни. Багато зробив для демократизації країни, для успішного проведення ринкових реформ, для розвитку міжнародних відносин, сприяв цивілізованому поділу Чехо-Словаччини на Чеську і Словацьку республіки.

Відносини з Україною

Україна однією з перших визнала Словацьку республіку. 1993 р. Словацька республіка й Україна підписано Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво. Укладено понад 100 різних міждержавних, міжурядових

та міжвідомчих угод.

До України зі Словацької республіки експортується про­дукція машинобудування, товари широкого вжитку. Україна експортує до Словацької республіки сировину, електроенергію, мінеральні добрива, напівфабрикати. Успішне співробітництво в галузі туризму. Чесько-українські стосунки розвиваються на основі Дого­вору про дружні відносини і співробітництво від 26 квітня

Р.

Відносини України з Чеською та Словацькою республіка­ми дружні та стабільні.

Розвиваються економічні та культурні зв'язки. Розвитко­ві співпраці України з обома республіками в економічній і гуманітарній сферах сприяють регулярні зустрічі прези­дентів і прем'єр-міністрів країн.

Близько 200 тис. громадян України працюють тимчасово в Чеській республіці, у Словацькій — майже 35 тис. Згідно з переписом населення у 2001 р. у Чехії проживає близько 8,5 тис. українців, у Словаччині близько 159 тис. (24 тис. визнали себе русинами). Більшість словацьких українців є прихильниками греко-католицької церкви. Активно діють різноманітні українські організації, куль­турні центри, підтримуються тісні зв'язки із Закарпат­ською областю.

Чеська республіка

Після поділу Чехо-Словаччини на дві суверенні держави (з 1 січня 1993 р.) Чеська республіка домоглася міжнарод­ ного визнання, стала членом ООН, Ради Європи, першою з посткомуністичних країн стала членом Організації еко­номічного Співробітництва й Розвитку (ОЕСР), є членом НАТО (з 1 березня 1999 p.), членом ЄС (з 2004 p.).
У країні успішно проводяться реформи, відбувається еко­номічне зростання, існують високі соціальні стандарти. В Чеській республіці — політична стабільність, що сприяє припливу іноземних інвестицій в різні галузі економіки, транспорт і зв'язок. Найбільшими інвесторами є ФРН, Нідерланди, Швейцарія, Франція, Австрія, США

Словацька республіка

Словацька республіка з'явилася на карті Європи з 1 січня 1993 р. і була визнана більшістю країн світу. Становлення республіки відбувалося за умов економічних перетворень, що розпочалися ще в Чехо-Словаччині. В республіці були проведені приватизація, структурна перебудова проми­словості.

Досить гострою залишалася проблема угорської менши­ни (близько 600 тис. осіб), що мешкає в південних районах Словаччини.

У країні ведеться боротьба з організованою злочинністю, корупцією в державному апараті, значна увага приділя­ється соціальним гарантіям громадян. Гарантом політич­ної стабільності Словацької республіки, зорієнтованої на інтеграцію в європейські структури, є президент Рудольф Шустер, лідер Партії громадянської згоди, обраний у 1999 р.

УГОРЩИНА

Встановлення комуністичного режиму. Грудень 1944 р.

У зайнятому радянськими військами м. Дебрецені було створено коаліційний Угорський національний фронт незалежності. До нього ввійшли різні партії (Партія дріб­них сільських господарів, угорська Комуністична партія, Соціал-демократична партія Угорщини, Національна се­лянська партія, партії буржуазно-демократичного спряму­вання) та профспілки.

На виборах до тимчасового парламенту партії Націо­нального фронту одержали більшість мандатів.

22 грудня 1944 р. Новий парламент створив національний уряд, який очолив Бела Міклош.

28 грудня 1944 р. Уряд Міклоша оголосив війну Німеччині.

Листопад 1945 р. Були проведені парламентські вибори. На виборах блок буржуазно-демократичних партій одержав 57% голосів, комуністи - - 17 %, соціал-демократи - 17,4%.

Був сформований новий коаліційний уряд, у якому буржу­азно-демократичні партії отримали 9 міністерських порт­фелів, комуністи — 4, соціал-демократи — 4, національна селянська партія — 1.

Комуністи контролювали головні міністерські посади: внутрішніх справ, транспорту, промисловості, правосуддя.

Розпочалися соціально-демократичні перетворення.

1 лютого 1946 р. було скасовано монархію і проголошено республіку, засновано посаду президента.

Заходи уряду

1. Було розпущено військові організації та поліцію угор­ських фашистів, їх майно підлягало конфіскації.

2. Була проведена аграрна реформа, внаслідок якої землі фашистських керівників та військових злочинців конфісковувалися, а великі та середні маєтки викуповували.

3. 58% землі було розділено серед 642 тис. безземельних і ма­лоземельних селян, які отримали наділи до 3 га. Понад 1,3 мли га цих земель залишилося в руках держави. На них створювалися державні підприємства.

 

4. У грудні 1946 р. уряд прийняв декрет про перехід у держав­ не управління 14 найбільших підприємств важкої проми­словості.

5. На початку 1947 р. були розгромлені буржуазно-демокра­тичні партії внаслідок сфабрикованої справи про антиреспубліканський заколот проти угорського суспільства.

6. У серпні 1947 р. на парламентських виборах більшістьздобули комуністи, внаслідок обіцянок народу поліпшити життя.