Початок будівництва соціалізму за радянським зразком

1. У 1948 р. було створено єдину правлячу партію — Угор­ську партію трудящих (УПТ) на чолі з М. Ракоші — шляхом об'єднання комуністичної партії з соціал-демократичною.

2. Прийнято закон про націоналізацію банків і великих під­приємств. До 1949 р. було націоналізовано 90% промисло­вості, вугільні шахти та електростанції, фінанси, значна частина торгівлі.

3. У 1949 р. прийнято Конституцію Угорщини, за якою було ліквідовано посаду президента і запроваджено колегіаль­ний орган — Верховну Раду.

4. Формувався культ особи М. Ракоші.

5. У країні посилилися репресії. За період 1949-1956 pp. в країні зазнали репресій понад 100 тис. осіб.

6. Ліквідовано місцеве самоврядування і запроваджено систему Рад.

7. Розпочалася насильницька колективізація селянства. До початку 1955 р. 20% всієї орної землі оброблялося сільсь­когосподарськими кооперативами, а ще 12% — державни­ми сільськими господарствами.

8. Розпочалася індустріалізація країни. Будувалися металур­гійні та алюмінієві комбінати, машинобудівні заводи, електростанції.

9. Посилилися адміністративно-командні методи управ­ління економікою і всім життям суспільства, які запрова­джувалися під безпосереднім впливом сталінського керівництва СРСР.

Революція 1956 р.

Передумови революції:

1. Без глибокого аналізу та врахування господарських мож­ливостей, внутрішньої ситуації в країні були встановлені надмірно завищені планові завдання, які не виконувалися і становили серйозну помилку у керівництві країною.

2. Внаслідок проведення індустріалізації в народному гос­подарстві з'явилися глибокі диспропорції, що призвело до відставання інших галузей промисловості, особливо лег­кої та харчової.

3. Під час проведення насильницької колективізації всіляко форсувалися темпи колективізації, порушувався принцип добровільності.

4. Усе це несприятливо позначалося на загальному економіч­ному становищі, матеріальному забезпеченні трудящих. Відбувалося зниження життєвого рівня населення, знизи­лася реальна заробітна плата робітників та службовців. 5. Проводилися необґрунтовані репресії в країні та й всере­дині самої УПТ, різноманітні судово-адміністративні пе­реслідування.

5. Причини революції:

1. Криза командно-адміністративної моделі розвитку за ра­дянським зразком, її невідповідність угорським реаліям.

2. Невдоволення народних мас встановленням у країні тота­літарної системи радянського зразка.

3. Прагнення національної незалежності та демократизації країни.

4. Невдоволення народних мас соціалістичними перетво­реннями в країні, проведенням форсованої індустріаліза­ції та насильницької колективізації, знищенням приватної власності.

5. Незадоволення зниженням життєвого рівня населення.

6. Вплив антитоталітарних виступів у Польщі в 1956 р.

Характер революції: народно-демократична.

Рушійні сили революції: творча інтелігенція, студенти, робіт­ники.

Завдання революції:

1. Ліквідувати тоталітарну систему радянського зразка.

2. Ліквідувати командно-адміністративну систему.

3. Побудувати демократичний, національний соціалізм.

 

Події, які відбувалися напередодні революції:

Липень 1953 р. Прем'єр-міністром Угорщини став Імре Надь, який розпочав реформи і деяку лібералізацію режиму.

• розпочато реабілітацію незаконно засуджених;

• ліквідовуються концтабори;

• знижено темпи колективізації селян і дозволено вихід селян з колгоспів;

• скорочено капіталовкладення у важку промисловість;

• розпочалося прискорення розвитку тих галузей проми­словості, які виробляли товари масового споживання;

• було знижено податки і норми обов'язкових поставок сільськогосподарської продукції.

У квітні 1955 р. І. Надь був звільнений з поста прем'єра.

Листопад 1955 р. 1. Надя виключили з рядів УПТ. 1956 р. Після XX з’їду КПРС до Угорщини прибув А. Мікоян. М. Ракоші був усунений з поста першого секретаря Угорської партії трудящих. На його місце був обраний Е. Гере.

Привід до революції: припинення в Угорщині демонтажу то­талітарного режиму після усунення І. Надя; наростання кризи і невдоволення народних мас.

Початок та перебіг революції: 23 жовтня 1956 р. Студенти вийшли на масову демонстрацію з вимогами:

• повернення І. Надя на посаду глави держави і продов­ження реформ;

• вільні вибори до парламенту на багатопартійній основі;

• свобода слова і друку.

Мирна демонстрація студентів переросла у повстання, бо за­гони органів безпеки відкрили вогонь по демонстрантах.

Керівництво країни було налякане подіями і І. Надь був по­вернутий на посаду прем'єр-міністра. За допомогою ра­дянських військових частин, розташованих в Угорщині, повстання частково було припинено.

29 жовтня 1956 р. На площі перед парламентом зібрався 10-тисячний натовп мирних людей, вимагаючи усунення Е. Гере. По демонстрантах був відкритий вогонь. Вбито 820 осіб. У країні розпочалася революційна боротьба. На місцях виникали революційні органи влади. Радянське керівництво усунуло Е. Терека від влади. Угор­ську партію трудящих очолив Янош Кадар. Усунення Е. Гере було сприйнято в Угорщині як велику перемогу реформаторських сил. Уряд І. Надя почав здійснення реформ.

1. Уряд реорганізовується на багатопартійній коаліційній основі.

2. Оголосив про припинення вогню.

3. Розпочалося визнання революційних органів влади на місцях.

4. Прийнято рішення про виведення радянських військ із Бу­дапешта.

5. Оголошено про вихід Угорщини з ОВД (Організації Вар­шавського Договору) і прийняття нею статусу нейтраль­ної держави.

Радянське керівництво вирішило силою задушити рево­люцію в Угорщині. Для здійснення цього задуму було розроблено операцію "Вихор" і створено 60-тисячне угруповання радянських військ

Створено паралельний Тимчасовий революційний робітни-40 селянський уряд Угорщини на чолі з Я. Кадаром, який "запросив" до країни радянські війська для придушення революції та повалення уряду І. Надя.

4 листопада 1956 р. Радянські війська розпочали наступ Угорщину. Уряд І- Надя був заарештований. На захист революції піднялися народні маси. Збройна боротьба три­вала до 11 листопада 1956 р.

Сили були нерівні: загинуло 2,5 тис. повстанців, поранено, 19 тис

Втрати радянських військ: 1,6 тис, убито, 2 тис, поранено.

Наслідки революції

1. Революція зазнала поразки.

2 До кінця 1956 р. країну залишило понад 170 тис. осіб.

3 Велася розправа з учасниками революційних подій:

 

• понад 300 осіб засуджено до смертної кари;

• 16 тис. осіб засуджено до різних термінів ув язнення

• був страчений І. Надь.

4 На десятки років запанував режим Я. Кадара, який очо­лив комуністичну партію, що дістала назву Угорська со­ціалістична робітнича партія (УСРП)

Улітку 1989 р. Верховний суд У городини повністю виправдав І.Надя та його сподвижників і відбулося урочисте перезаховання їхніх останків на площі Героїв у центрі Будапешта.

~ Відгуки на угорську революцію у світі

1 Повстанців підтримала міжнародна громадськість.
2. Генеральна Асамблея ООН у листопаді 1956 р. вимагала від СРСР припинити агресію..

Режим Я. Кадара

(1956-1988 pp.)

Я. Кадар був змушений піти на деякі ліберальні реформи.

1. У політичній сфері:

• переглянуто методи будівництва соціалізму;

• розпочато реабілітацію політичних діячів, які були ре­пресовані в період "культу особи" М. Ракоші;

• у виборчій системі запроваджено принцип висування не одного, а кількох кандидатів, відкликання їх за вимо­гою виборців

 

2. Економічні реформи:

• змінилися методи планування та управління;

• розширилася самостійність підприємств;

• запроваджено госпрозрахунок;

• процвітав дрібнотоварний приватний сектор (місцеві промисли, переробка сільськогосподарської продукції);

• процес розширення приватного сектору, який виробляв 50% ВВП;

• у промисловості розвивалися ті галузі, які використову­вали новітню технологію (оптику, електроніку, точну механіку);

• дотримання принципу добровільності при створенні сільськогосподарських кооперативів;

 

• стимулювання експорту сільськогосподарської продукції.
3. У соціальній сфері:

• вжито заходів для поліпшення життєвих умов трудящих;

• запроваджено пенсії для членів кооперативів;

• запроваджена матеріальна зацікавленість від результатів праці робітників.

 

Режим Я. Кадара — це режим "ліберального комунізму".

З другої половини 80-х pp. розпочалося поглиблення кризо­вих явищ у суспільстві.