Їхній характер, спільні риси та особливості .

Події 1989-1990 pp. ми називаємо революціями, бо вони якіс­но змінили соціально-економічні й суспільно-політичні відносини.

Демократичні революції відбулися у країнах Східної Єв­ропи - - Польщі, Угорщині, Чехо-Словаччині, Румунії, Болгарії, Східній Німеччині, Албанії, Югославії.

Передумови революцій:

1. Перебудовчі процеси в СРСР.

2. "Нове політичне мислення" у зовнішній політиці СРСР, визнання права народів Східної Європи самостійно оби­рати шлях свого розвитку.

3. Посилення реформаторських елементів у комуністичних партіях і дискредитація консервативного неосталінського керівництва в роки перебудови.

Причини революцій:

1. Криза тоталітарних режимів, насамперед у СРСР.

2. Політичне банкрутство керівництва правлячих партій східноєвропейських країн.

3. Небажання більшості населення жити в умовах тоталітар­ного режиму.

4. Неспроможність адміністративно-командних методів управ­ління вивести країну з економічної й політичної кризи.

5. Банкрутство соціалістичної системи господарювання, що породжувала злидні, несвободу та беззаконня.

6. Масове невдоволення існуючими порядками.
Характер революцій: демократичні, національно-визвольні, антитоталітарні.

Рушійні сили революцій: інтелігенція, студенти, молодь, ро­бітничий клас.

Спільні риси:

1. Вони розгорталися майже одночасно в усіх країнах (1989 - 1990 pp.).

2. У всіх країнах спочатку відбувалася зміна влади, а потім політичні, соціально-економічні перетворення.

3. Народ прагнув ліквідувати монопольну владу правлячої партії, встановити демократичні форми правління і на ос­нові широкої демократії обновити соціально-економічне й політичне життя суспільства.

4. У всіх країнах широка участь у революційних подіях на­родних мас.

5. Революції сприяли зростанню політичної активності на­родів, їх прагненню побудови цивілізованих держав.

Особливості революцій:

У різних країнах революції здійснювалися різними шляхами:

1. Мирні, безкровні:

• у Чехо-Словаччині ("оксамитова революція"), Болгарії, НДР — мирні революції, коли було усунено від влади пар­тійно-державну номенклатуру;

• у Польщі внаслідок проведення виборів і перемоги багатомільйонної "Солідарності";

• в Угорщині демократичні революційні перетворення розпочалися зверху реформаторським крилом УСРП (Угор­ської Соціалістичної Робітничої партії). На всіх етапах зламу тоталітаризму не було масових виступів трудящих;

• в Албанії — останньої й найвідсталішої серед комуністичних держав Європи із запізненням відбувся злам тоталі­тарної системи мирно.

2. Кровопролитні:

• у Румунії внаслідок всенародного повстання;

• у Югославії поєднувався процес розвалу тоталітаризму

з міжусобною війною і розвалом держави. Розгорілася громадянська війна, що набула характеру міжетнічного і міжконфесійного (міжрелігійного) конфлікту.

Наслідки революцій:

1. Крах комунізму як теорії й практики.

2. Крах тих партій, що стояли на платформі марксизму-ленінізму.

3. Формується багатоукладна економіка, яка базується на ринкових засадах.

4. Виникла й діє багатопартійна система з її свободами та правами людини.

5. Закінчилася конфронтація між Сходом і Заходом, покла­дено кінець "холодній війні".

6. Швидкими темпами почало здійснюватися реформуван­ня суспільства.

7. Утвердився конституційно-парламентський механізм змі­ни влади.

8. Відбувається перехід від тоталітаризму до демократії та сучасного цивілізованого суспільства.

Значення революцій:

1. Вивели з-під комуністичного впливу на шлях свободи і де­мократії всю Східну Європу з населенням 140 млн. осіб.

2. Вони були кроком до ліквідації штучного розколу Європи і всього світу.

3. Відбувся розпад соціалістичного табору.

4. На політичній карті Центральної та Південно-Східної Європи відбулися значні зміни:

 

• 1990 p. припинила своє існування Німецька Демокра­тична Республіка (НДР);

• з 26 червня 1991 р. припинила існування Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ);

• з 1 липня 1991 р. перестала діяти Організація Варшавського договору

• 5 У всіх країнах Східної Європи повернулися до утвердження цінностей демократії, правової держави, ринкової еко­номіки, громадянського суспільства.
6. Розпочався процес європейської інтеграції. |

Висновки

1. Демократичні революції у Центральній та Східній Євро­пі — це важлива подія другої половини XX ст.

2. Привели до кардинальних змін всередині країни.

3. Показали, що сталінська модель нового суспільства зазнала краху.

4. Стали кроком до становлення цілісного світу.

5. Викликали нове співвідношення сил в Європі.

Революції наприкінці 80-_х- на початку 90-х pp. у країнах Східної Європи

 

З приходом М.Горбачова до влади в СРСР, внаслідок політики "нового політичного мислення" тиск СРСР на краї­ни Східної Європи перестав діяти і соціалістичні режими почали розвалюватися.

1989 р --це переломний рік у відході країн Східної Європи від соціалізму "радянського зразка " до європейської цивілізації.

Польша

Червень 1989 р. На парламентських виборах правляча Польська Об'єднана Робітнича партія (ПОРП) зазнала пораз­ки. Профспілкова організація "Солідарність" здобула більшість. Один з її керівників Тадеуш Мазовецький став головою уряду. Лідер "Солідарності" Лех Валенса у 1990 р. був обраний президентом Польщі. У 1996 р. пре­зидентом Польщі став А.. Кваснєвський. У країні розпоча­лися економічні реформи.

Угорщина

1988 р. Початок осмислення необхідності перетворень на Конференції Угорської Соціалістичної Робітничої партії (УСРП), де було визнано необхідність проведення полі­тичних та економічних реформ.

1989 р. Розпочалося створення багатопартійної системи.

23 жовтня 1989 р. Проголошена Угорська Республіка і прийня­то поправки до конституції, які свідчили про демократи­зацію країни.

Навесні 1990 р. Відбулися вибори до парламенту, на яких пе­ремогла опозиція.

1991 р. З Угорщини виведено радянські війська. Розпочався процес формування ринкових і правових основ угорсько­го суспільства.

Чехо-Словаччина

Листопад 1989 р. У Чехо-Словаччині розпочалися багатоти­сячні демонстрації. Комуністична партія Чехо-Словаччи-ни зазнала краху.

Грудень 1989 р. Президентом Чехо-Словаччині був обраний відомий дисидент і письменник Вацлав Гавел.

1991 p. 3 Чехо-Словаччини були виведені радянські війська. Ці події дістали назву "оксамитової революції", бо вони відбувалися мирно.

1992 р. На виборах у Чехії й Словаччині перемогу здобули партії, що виступали за розз'єднання Чехо-Словаччини на дві держави — Чехію і Словаччину.

З 1 січня 1993 р. Чехо-Словаччина як єдина держава переста­ла існувати.

Німецька Демократична Республіка

9 листопада 1989 р. Було відкрито кордон між Східним і За­хідним Берліном і зруйновано Берлінську стіну.

1 липня 1990 р. НДР і ФРН об'єдналися в економічний, со­ціальний і валютний союз.

12 вересня 1990 р. У Москві міністри закордонних справ СРСР, США, Великої Британії, Франції, ФРН і НДР укла­ли договір про остаточне врегулювання німецького пи­тання.

1 жовтня 1990 р. НДР увійшла до складу ФРН.

Болгарія

Генеральний секретар болгарської комуністичної партії Тодор Живков був знятий з усіх керівних посад.

Листопад 1989 р. До влади в Болгарії прийшли реформатори. Лідерство серед опозиційних сил належало Союзу демо­кратичних сил.

Грудень 1990 р. Було сформовано коаліційний уряд, до скла­ду якого ввійшли колишні комуністи й опозиціонери. У країні розпочалися ринкові перетворення, на шляху яких були великі труднощі.

Румунія

У Румунії з 1965 р. існувала диктатура Чаушеску. 17 грудня 1989 р. В м. Тимішаарі була розстріляна мирна де­монстрація. Ці події — початок революції. Чаушеску оголосив про введення надзвичайного стану та віддав наказ стріляти в демонстрантів. Це вже не могло зу­пинити народного виступу, до якого приєдналася армія. Чаушеску разом з дружиною втекли, але були затримані й 25 грудня 1989 р. розстріляні.

Влада перейшла до Фронту національного порятунку на чолі з Іоном Ілієску, якого 1992 р. обрали президентом. Створювалися політичні партії, впроваджувалися ринко­ві відносини.

Югославія

Тут відбувалися дуже складні зміни, які супроводжували­ся війнами і конфліктами.
Югославія складалася з шести республік.
1991 р. Зі складу Югославії вийшли Боснія і Герцеговина, зго­дом — Словенія, Хорватія і Македонія.
Залишилися у складі єдиної держави Союзної Республіки Югославії Сербія і Чорногорія. Політику нової держави — Союзної Республіки Югославії -- цілковито визначало сербське керівництво на чолі з лідером Союзу комуністів Сербії, перейменованого на Соціалістичну партію Сербії, Слободаном Милошевичем. У Югославії виявилося пере­плетення національних, соціальних і релігійних проблем. Почалася громадянська війна, яка забрала життя сотень тисяч осіб, мільйони людей були переселені або стали біженцями. Для врегулювання конфлікту використовуються сили ООН і НАТО.

ПОЛЬЩА