Керівники Польщі у післявоєнний час

 

Час перебування при владі	Прізвища керівників держави
1948-1952 pp.	Першим післявоєнним президентом був генсек ЦК ПОРП Болеслав Берут — прихильник ста­лінської моделі розвитку суспільства.
20 грудня 1970р.— 6 ве­ресня 1980р.	Першим секретарем ЦК ПОРП був Едвард Герек.
1952р.	Ліквідовано інститут президентства. Б. Берут зберіг за собою владу, будучи Головою ЦК ПОРП, а з березня 1954 р. по 1956 р. — перший секретар ЦК ПОРП.
Жовтень 1956 р. — грудень 1 970 р.	Першим секретарем ЦК ПОРП і лідером дер жави був Владислав Гомілка.
Жовтень 1981р.-29 липня 1989р.	Першим секретарем ЦК ПОРП був Войцех Ярузельський.
19 липня 1989 р. -9 грудня 1990р.	Войцєх Ярузельський — президент Польщі.
Грудень 1990р. — лис­топад 1995 р.	Президентом Польщі був Лех Валенса.
Грудень 1995р.-/ковтень 2005 р.	Президентом Польщі був Олександр Кваснсвський.
5 грудня 2005 р.	Президентом Польщі став Лех Качинський - один із лідерів консервативної партії "Право і справедливість".

ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНА, ЧЕСЬКА ТА СЛОВАЦЬКА РЕСПУБЛІКИ

Встановлення комуністичного режиму після Другої світової війни

1945 р. Була звільнена від нацистських окупантів територія Чехо-Словаччини.

березень 1945 р. Був створений Національний фронт чехів і словаків, до якого входили 4 чеські і 2 словацькі партії та різноманітні громадські організації.

Програма Національного фронту передбачала:

1. Остаточне визволення країни від гітлерівців.

2. Запровадження національного управління.

3. Передачу землі селянам.

4. Забезпечення широких демократичних прав і свобод.

5. Рішуче викорінення фашизму. Був створений коаліційний уряд, який існував у 1946 -1948 pp.

Президентом країни обрано Е. Бенеша.

Заходи коаліційного уряду:

1. Було націоналізовано 10 тис. промислових підприємств, які належали німецьким та тим власникам, що співробіт­ничали з фашистами.

2. Націоналізовано банки та страхові компанії.

3. Розпочалася аграрна реформа:

• були конфісковані землі німецьких власників і тих, хто співробітничав з фашистами;

• було ліквідовано велике поміщицьке землеволодіння;

• ділянки землі розміром 8-13 га передавалися малозе­мельним і безземельним селянам.

 

4. Було проведено грошову реформу.

5. Було запроваджено прогресивне оподаткування.

Травень 1946 р. Було проведено вибори до Установчих збо­рів, внаслідок яких комуністи отримали 38% голосів. Уряд очолив К. Готвальд, а з 26 міністерських крісел 9 посіли комуністи.

Почалася боротьба між політичними партіями за вибір подальших шляхів розвитку країни. Політичні партії, підтримувані президентом Е. Бенешем, орієнтувалися на Захід і виступали за прийняття "плану Маршалла". Кому­ністи та їхні союзники орієнтувалися на СРСР. 20 лютого 1948 р. Міністри від партій ліберального табору вийшли зі складу уряду. В країні виникла урядова криза. Не бажаючи розв'язання в країні громадянської війни, президент Е. Бенеш погодився на новий склад уряду, в якому більшість становили комуністи. Е. Бенеш подав у відставку. Президентом Чехо-Словаччини став лідер ко­муністів Клемент Готвальд. Новий уряд очолив комуніст А.Запотоцький.

Після лютневих подій 1948 р. Комуністична партія Че­хо-Словаччини взяла курс на побудову соціалізму.

1. Здійснено націоналізацію середніх підприємств.

2. У країні почалися репресії, чистки.

3. Ринкова система господарювання була зруйнована.

4. Приватна власність була знищена.

 

5. Економіка стала планово-розподільчою.

6. Запроваджувалася практика виконання п'ятирічних планів.

7. Значна увага приділялася розвитку важкої індустрії.

8. У сільському господарстві проводилося виробниче коопе­рування.

9. У країні залишилась багатопартійна система при збереженні керівної ролі Комуністичної партії Чехо-Словаччини.

Події 1968 р.

Причини подій 1968 p.:

• значні економічні труднощі;

• зменшення обсягу національного доходу;

• різке відставання в економічному розвитку від країн Заходу;

• невдоволення тоталітарним режимом;

• відсутність громадянських прав і свобод.

Становище в країні напередодні подій 1968 р. Від середини 60-х pp. у країні почала здійснюватися еконо­мічна реформа, що передбачала:

• часткове введення ринкових відносин при збереженні
центральних органів управління;

• розширення прав підприємств;

• стимулювання ініціативи підприємств.

Було розуміння необхідності політичного реформування суспільства реформаторами, яких очолив перший секретар ЦК Комуністичної партії Чехо-Словаччини О. Дубчек. Ідеї реформаторів були викладені в "Програмі дій", прийня­тій на Квітневому пленумі ЦК КПЧ 1968 p.:

• Вирішено йти до ринку та демократії.

• Намічено відмовитися від командно-адміністративних методів керівництва країною.

• Було відмінено ідеологічні обмеження на радіо, в пресі, на телебаченні.

• Почалася загальнонаціональна дискусія про шляхи розвитку країни.

• Створювалися неформальні суспільно-політичні орга­нізації.

І

Ці події ввійшли в історію як "Празька весна". "Празька вес­на" — це спроба реформування суспільства, "побудова демо­кратичного соціалізму з людським обличчям".

Розгортання подій 1968 р.

СРСР вбачав реальну загрозу соціалізму і вирішив силою за­душити опозицію в Чехо-Словаччині.

У ніч на 21 серпня 1968 р. до Чехо-Словаччини вторглися вій­ська п'яти держав Організації Варшавського договору — СРСР, Польщі, Угорщини, Болгарії та НДР. СРСР від­правив до Чехо-Словаччини 124 тис. солдатів і офіцерів, на озброєнні яких було до 500 танків.

О. Дубчека та інших членів Комуністичної партії Чехо-Сло­ваччини було заарештовано і відправлено до Москви0. Дубчека на посту першого секретаря ЦК КПЧ замінив Г. Гусак, який був при владі до 1989 р. Він згорнув розпо­чаті реформи, вів боротьбу з опозицією, проводив чистку в партії.

Окупація Чехо-Словаччини мала негативний резонанс у світі:

1. Чехословацьке питання обговорювала Рада Безпеки ООН, але рішення не було прийнято через право "вето" СРСР.

2. Засудила вторгнення в Чехо-Словаччину генеральна Рада Соціалістичного Інтернаціоналу "як чисто агресивний акт".

3. Проти окупації Чехо-Словаччини висловилися і соціаліс­ тичні країни — Албанія, Румунія, Югославія.

4. Навіть у СРСР 6 дисидентів 25 серпня 1968 р. провели де­монстрацію протесту на Красній Площі в Москві.

Висновок

"Празька весна" залишилася в історії як символ онов­лення в післявоєнній історії Східної Європи.

"ОКСАМИТОВА РЕВОЛЮЦІЯ" 1989 р. І ВІДНОВЛЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНОГО ЛАДУ Передумови революції:

1. Перебудова в СРСР.

2. Відсутність авторитету правлячої КПЧ, яка постійно опи­ралася на репресивні органи.

3. Загострення кризових явищ у другій половині 80-х pp.

4. Розгортання дисидентського руху.
Причини "оксамитової революції" 1989 p.:

1. Застійні явища в економіці.

2. Прискорення процесу відставання від розвинених країн Заходу.

3. Прірва між народом та керівною партійно-державною номенклатурою.

4. Відсутність свобод і прав людини.

5. Ідеологічний тиск КПК.

6. Політичні репресії.

7. Придушення будь-якого інакомислення.

Серпень 1988 р. У зв'язку з 20-річчям вторгнення союз­них військ у Чехо-Словаччині проходили мітинги, де­монстрації.

До весни 1989 р. Мітинги і демонстрації не припинялися 17 листопада 1989 р. Жорстока розправа органів правопо­рядку з демонстрацією молоді в міжнародний день сту­дентів. Молодь вимагала радикальних реформ у країні та закликала до страйку.

19 листопада 1989 р. Був створений "Громадський форум" патріотичний, демократичний фронт на чолі з В. Гавелом, що заснований "Хартією 77" (правозахисною організа­цією, створеною у 1977 p., який підтримав вимоги студен­тів і зажадав відставки партійного керівництва. Почалися мирні демонстрації робітників, інтелігенції, молоді.

25 листопада 1989 р. Під тиском громадської думки партійна верхівка на чолі з Г. Гусаком пішла у відставку.

ЗО листопада 1989 р. Федеральні збори Чехо-Словаччини від­мінили статтю 4 Конституції про керівну і спрямовуючу роль КПЧ. Грудень 1989 р. Було сформовано уряд національної згоди.

Наприкінці грудня 1989 р. На виборах до Федеральних зборів перемогу здобули "Громадський форум" - патріотичний, демократичний фронт, який об'єднав противників кому­ністичного режиму, та "Громадськість проти насильст­ва" — демократична організація Словаччини. Головою Федеральних зборів обрали О. Дубчека, лідера "Празької весни". Президентом Чехо-Словаччини було обрано колишнього дисидента, драматурга Вацлава Гавела. Чехо-Словаччина рішуче стала на шлях демократичних пе­ретворень.

1991 р. Був прийнятий закон про протизаконність комуні­стичного режиму. Він вимагав очищення державних орга­нів влади, армії, поліції від колишніх співробітників держбезпеки, а також від їхніх інформаторів та партійних функціонерів, починаючи від секретаря райкому і вище.

Висновок

Антитоталітарна, демократична революція завершилася мирно, без кровопролиття, за що й отримала назву "окса­митова".

У Чехо-Словаччині розпочалися ринкові перетворення:

1. Розпочато поетапну приватизацію.

2. Запроваджено конвертованість грошової одиниці — крони.

3. Громадянам поверталося майно, відібране чи конфіско­ване за комуністичного режиму.

4. Реформування економіки відбувалося зі збереженням на­ дійних соціальних гарантій.

5. Проводились рішучі дії, щоб зупинити інфляцію та стабілізувати крону.

6. Висновки

1. Реформи відбувалися швидко й ефективно.

2. Не допущено зниження життєвого рівня населення.

3. Уже з 1992 р. почалося пожвавлення промислового виробництва.

4. Значно зріс товарообіг та експорт товару до розвинених країн.