Участь міжнародних організацій у врегулюванні конфлікту на Балканах

Жовтень 1991 р. В Гаазі було скликано міжнародну конфе­ренцію щодо Югославії, на якій прийнято Декларацію, про визнання світовим співтовариством факту розпаду СФРЮ.

На конференції пролунали звинувачення на адресу Сербії та Чорногорії, що вони прагнуть силою перешкодити ві­докремленню республік від Югославії.

Грудень 1991 р. Рада Міністрів Євросоюзу схвалила рішення про запровадження економічних санкцій щодо Сербії та Чорногорії.

Весна 1992 р. Народна армія Югославії розпочала воєнні дії в Хорватії. Світове співтовариство (ООН, НАТО, Євро­пейський Союз) звинуватило Югославію в агресії. Вони робили неодноразові спроби загасити вогнище війни на Балканах.

За рішенням Ради Безпеки ООН до Хорватії було на­правлено миротворчі сили. 1992 - 1995 pp. — війна у Боснії та Герцеговині. ЗО травня 1992 р. Рада Безпеки ООН запровадила економічні

санкції проти СРЮ.

Лютий 1994 р. З метою контролю ситуації в районі Сараєва до міста було введено міжнародні сили ООН, серед яких і два українських миротворчих батальйони. 1995 р. Для виконання Дейтонських угод про поділ території єдиної Боснії та Герцеговини на Мусульмансько-хорват­ську федерацію й Сербську Республіку миротворчі сили ООН було замінено спеціальним військовим 60-тисячним контингентом НАТО, до якого приєдналися військові під­розділи Росії та України.

1999 р. Загострилася проблема албанців у Косові (Югославія). Країни НАТО звинуватили югославське керівництво на чолі з президентом С. Милошевичем у геноциді щодо ал­банців і з 24 березня по 24 червня 1999 р. бомбардували Югославію. Було завдано ракетних і бомбових ударів по стратегічних і військових об'єктах Югославії. Союзницькі сили за участі 1,1 тис. літаків здійснили

35 тис. бойових вильотів і скинули на територію СРЮ 20 тис. бомб і ракет.

За час військової операції НАТО втрати Югославської Народної армії становили близько 5 тис. чоловік, а ци­вільного населення — 1,2 млн. Збитки внаслідок руйну­вань становили ЗО млрд доларів.

Наприкінці травня 1999 р. С. Милошевич погодився на вве­дення військових миротворчих сил до Косова. Події в Ко­сові призвели до міжнародної ізоляції С. Милошевича і підірвали його авторитет усередині країни.

Жовтень 2000 р. На президентських виборах перемогу здо­був лідер демократичних сил В. Коштуниця.

Квітень 2001 р. С. Милошевич заарештований за геноцид стосовно албанців Косова і в червні 2001 р. був переданий до Гаазького міжнародного трибуналу. Судовий процес над ним триває.

2001 р. Під час албано-македонського протистояння завдяки зусиллям світової громадськості конфлікт вдалося зупи­нити, а сторони сіли за стіл переговорів. Було досягнуто компроміс і розпочалося роззброєння албанських війсь­кових формувань. Однак небезпека нового протистояння

існує. 14 березня 2002 р. СРЮ перетворена на конфедерацію Сербії і Чорногорії.

У 2005 р. має відбутися референдум про дальшу долю конфе­дерації Сербії та Чорногорії.

Відносини з Україною

1. Нові держави, що виникли на території колишньої Юго­славії, визнали Україну і встановили з нею дипломатичні відносини.

2. Договори про дружбу і співробітництво з Україною укла­ли Хорватія у вересні 1996 р. і Македонія*у грудні 1998 р.
Низку міжурядових угод про торгово-економічне співро­бітництво укладено між Україною і Словенією, яка у трав­ні 2004 р. стала членом ЄС.

3. Україна брала участь у миротворчій операції в 1994 - 1999 pp. на території Боснії та Герцеговини. Сьогодні Україна бере участь у врегулюванні ситуації в регіоні:

 

• з осені 1999 р. діє український вертолітний загін і меха­нізована рота в Косові у Югославії;

• з 2001 р. українські миротворці перебувають у Маке­донії.

• Югославська війна зачепила інтереси України. Україна втратила 220 млн доларів від припинення судноплавства по Дунаю.

• Березень 1999 р. Відбувся візит президента України Л. Куч­ми до Словенії, який мав переговори з президентом краї­ни Міланом Кучаном. Було підписано угоди про взаємне сприяння та захист інвестицій, повітряне сполучення та співпрацю в галузі поштового й електронного зв'язку.

• Наприкінці липня 1999 р. у Сараєві побував президент України Л. Кучма, який взяв участь у саміті Пакту ста­більності в Південно-Східній Європі й мав зустрічі з ліде­рами балканських країн.

7. На території колишньої Югославії проживає близько 50 тис. українців, більшість — у Сербії (автономний край Воєводина).

НОВІ ПІВДЕННОСЛОВ'ЯНСЬКІ ДЕРЖАВИ

Республіка Хорватія

29 червня 1991 р. Проголошено самостійність і незалежність Республіки Хорватія.

Грудень 1991 р. Прийнято закон про право національних та етнічних меншин, згідно з яким дві автономні території з центрами в містах Кнін і Гліна, де компактно проживали серби, набули особливого правового статусу. Однак ке­рівництво сербського національного руху в Хорватії не прийняло автономії, а 24 грудня 1991 р. сербські території в Хорватії об'єдналися в Республіку Сербська Крайна і проголосили себе самостійною державою.

До середини січня 1992 р. у Хорватії тривали воєнні дії між хорватськими військами і збройними формуваннями сербів. У Хорватію були введені миротворчі сили ООН. Війна і розрив економічних зв'язків завдали великої шкоди рес­публіці. Різко погіршилося соціально-економічне стано­вище в країні.

З січня 1992 р. до серпня 1995 р. територія Хорватії фактично була поділена на дві частини — Республіку Хорватію і са-мопроголошену Республіку Сербська Крайна, які перебу­вали в стані відкритого протистояння одна одній.

1 травня 1995 р. Хорватські війська розгорнули наступ проти Сербської Крайни, близько 200 тис. сербів стали біженця­ми. Сербська Крайна перестала існувати і була відновлена територіальна цілісність Хорватської держави. В Хорватії розпочали проводити економічні реформи. Республіка Хорватія є повноправним членом ООН, ОБСЄ, Ради Єв­ропи. Вона підтримала операцію НАТО проти Югославії в 1999 p., надала свій повітряний простір для авіації НАТО. Республіка Хорватія прагне інтегруватися до єв­ропейських структур.

Республіка Словенія

25 червня 1991 р. Словенія проголосила про свій вихід із Югославії, затвердивши Основні конституційні принципи про самостійність і незалежність.

Це рішення викликало протидію Белграда. Розпочалася війна між Югославською Народною армією (ЮНА) і сло­венськими територіальними формуваннями. ЮНА одер­жала поразку. За посередництва Євросоюзу сторони домовилися про припинення вогню і виведення військ ЮНА з території Словенії.

26 грудня 1991 р. Було ухвалено Конституцію країни, яка проголосила Словенію демократичною республікою, її визнало більшість країн світу.

У країні почалися економічні реформи: приватизація, структурна перебудова, реформа банківської системи, широко розвивається сфера послуг, туризм. Республіка Словенія - - член ООН і ОБСЄ (з весни 1992 р.), член Ради Європи (з травня 1993 р.), член НАТО і

ЄС (з 2004 p.).

Словенія - - одна з найрозвиненіших південнослов'ян­ських республік, політично стабільна, з економікою дина­мічного зростання.

Республіка Македонія.

Осінь 1991 р. Македонія здобула незалежність.

К вересня 1991 р. Відбувся референдум, 95% учасників якого проголосували за вихід з югославської федерації.

17 листопада 1991 р. Було прийнято Конституцію, яка визна­ла Македонію суверенною, незалежною, демократичною й соціальною державою. Македонія — єдина з республік СФРЮ, відокремлення якої відбулося мирним шляхом.

ІІІ-ресень 1992 р. Для уникнення провокацій і поширення ібройного конфлікту на території Македонії була розгор­нута місія ОБСЄ.

 

Липень 1993 р. На кордонах із Союзною Республікою Юго­славією розташувалися миротворчі сили ООН (1 тис. осіб). Участь у миротворчих операціях на території Маке­донії брала й Україна.

1999 р. Македонія підтримала операцію військ НАТО проти Югославії. Македонію відвідав президент США Б. Клін­тон. На території Македонії є кілька добре обладнаних баз НАТО. Республіка Македонія — одна з найбідніших колишніх югославських республік, такою залишається

вона і на сьогодні.

Республіка Боснія та Герцеговина 14 жовтня 1991 р. проголосила свою незалежність. 1992-1995 pp. — війна в Боснії та Герцеговині. 1995р. Новий етап мирного врегулювання збройного кон­флікту в Боснії та Герцеговині.

З весни 1996 р. На території Боснії та Герцеговини існує єди­на суверенна держава — Республіка Боснія та Герцегови­на у складі мусульмансько-хорватської Федерації Боснія та Герцеговина і боснійської Сербської республіки. Рес­публіка отримала фінансову допомогу на відновлення зруйнованого господарства від західноєвропейських дер­жав і США.

Етнічне протистояння між мусульманською, сербською і хорватською общинами перешкоджає соціально-еконо-мічному розвитку країни та її політичній стабільності. Ук­раїна бере участь у миротворчих військах ООН у Боснії (український батальйон — 400 осіб).